АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а

Справа №22-ц/2690/5433/12 Головуючий в 1 інстанції - Савлук Т.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Панченко М.М.

при секретарі Мившук В.М.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку « ПриватБанк » на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення із зняттям з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_5 про заборону збільшувати відсоткову ставку за кредитним договором та зобов'язання усунути порушення прав шляхом проведення перерахунку та зарахування коштів, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк», звернулось з позовом до суду першої інстанції, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» достроково заборгованість за кредитним договором №К2S4GІ0000001191 від 02 листопада 2007 року в сумі 787473,26 грн.; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №К2S4GІ0000001191 від 02 листопада 2007 року в розмірі 787473,26 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: 1- кімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки) Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Приват Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити Відповідачів, які зареєстровані і проживають у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в місті Києві, визначеної відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», з подальшим направленням коштів, отриманих від реалізації, для погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством, залишок заборгованості стягнути в порядку, передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження»; у зв'язку зі зверненням стягнення - зняти з реєстраційного обліку та виселити усіх осіб, що зареєстровані, проживають за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнути судові витрати, мотивуючи тим, що відповідачами порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, що є предметом позовних вимог.

На підставі протокольної ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 25 серпня 2011 року, за клопотанням відповідача ОСОБА_3 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: ОСОБА_5 про заборону збільшувати відсоткову ставку за кредитним договором та зобов'язання усунути порушення прав шляхом проведення перерахунку та зарахування коштів.

27 грудня 2011 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, відповідно до поданої заяви просила суд: «Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо збільшення відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит №К2S4GІ0000001191 від 02 листопада 2007 року, який укладено між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та зобов'язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» належним чином виконувати свої зобов'язання щодо умов договору про іпотечний кредит №К2S4GІ0000001191 від 02 листопада 2007 року, який укладено між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року в задоволені позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення із зняттям з реєстраційного обліку - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», третя особа ОСОБА_5 про визнання неправомірними дій банку, щодо підвищення відсоткової ставки та зобов'язання усунути порушення прав шляхом проведення перерахунку та зарахування коштів - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 та представник ПАТ «ПриватБанк» подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

В скарзі посилалася на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, є невідповідність висновків суду обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, які підлягають застосуванню, тобто не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме суд не в повному обсязі дослідив лист-повідомлення від 25.12.2008 року яким було повідомлено ОСОБА_3 про збільшення процентної ставки. Зазначає, що суд не розглянув питання стосовно законності застосування наказу ЗАТ «ПриватБанк» від 05 січня 2009 року за №КТ-БТ-СП-2009-1/1 «Про зміну процентної ставки по діючим кредитам «Іпотечне кредитування», «Авто в кредит», мікрокредитування виданим в гривнях» про підвищення процентної ставки по кредитам, стосовно конкретного іпотечного договору під час проведених змін у законодавстві України. Також суд не взяв до уваги, що в даному випадку необхідно застосовувати саме законодавство України, що регулює зобов'язальне право та договірні відносини, порядок змін умов договору та момент виникнення прав та обов'язків у сторін стосовно змін умов договору.

Представник банку просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.

В скарзі посилався не те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволені вимог про дострокове стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Висновок суду про те, що розмір заборгованості значно перевищує вартість предмету іпотеки є не доведеним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що дії банку з приводу підвищення відсоткової ставки відповідали умовам договору та відбувались без порушень вимог чинного законодавства, яке діяло на час прийняття рішення про підвищення відсотків, проте банк не має права на дострокове стягнення заборгованості за споживчим кредитом, а сума простроченої заборгованості боржника є неспівмірною з вартістю предмету іпотеки на який позивач просив звернути стягнення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, так як він в повній мірі відповідає встановленим обставинам справи та вимогам Закону.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 02 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Приватбанк») та ОСОБА_3 був укладений Договір про іпотечний кредит за №К2S4GІ0000001191, відповідно до якого Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 533400,00 грн., цільове призначення кредиту - на поліпшення якості окремих квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, плата за користування кредитом встановлена в розмірі 15 % річних, з визначеним строком погашення за кредитним договором - не пізніше 02 листопада 2027 року, а Позичальник зобов'язувався погашати кредит та сплачувати проценти по кредиту, та повністю погасити заборгованість у строк визначений кредитним договором.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань по кредитному договору, 02 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладено договори поруки №К2S4GІ0000001191.

Також, в забезпечення кредитних зобов'язань по кредитному договору, між Закритим акціонерним товариством «Приватбанк» та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки від 02 листопада 2007 року, за умовами якого, Іпотекодавець (ОСОБА_5) передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, що має одну кімнату, загальною площею 21,40 кв. м., житловою площею 12,70 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить Іпотекодавцю (ОСОБА_5) на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Белугіною В.Л. 08 листопада 2002 року за реєстровим № 1614, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів за кредитними договорами №К2S4GІ0000001191 від 02.11.2007р., підтверджується заявою на видачу готівки №1, відповідно до яких позичальнику було перераховано кошти на його поточний рахунок.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, яким ЦК України було доповнено ст. 1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Судом установлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 грудня 2008 року банком у зв'язку з нестабільністю курсової політики було прийняте рішення про підвищення з 1 лютого 2009 року процентної ставки за укладеним з ОСОБА_3 02.11.2007 року кредитним договором, про що 9 січня 2009 року їй було надіслано повідомлення.

Отже, банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Вказані висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову відповідають вимогам закону та встановленим обставинам.

Доводи апеляційної скарги, про те, що відповідачем не була прийнята пропозиція банку про підвищення відсотків і боржник не підписувала зміни до договору, в яких би погодилась на зміну умов договору про підвищення відсотків до уваги не приймаються тому, що за умовами пункту 8.9 кредитного договору, було передбачено встановлення нового розміру відсотків за користування кредитом, в разі зміни у грошово-кредитній політиці НБУ. Також судом було встановлено, що банк дотримався порядку повідомлення боржника про такі зміни, передбаченого договором.

Відмовляючи в задоволенні позову про дострокове стягнення з боржника та поручителя всієї суми заборгованості по кредиту та у зверненні стягнення на предмет іпотеки суд встановив такі обставини .

Відповідно до розрахунку наданого представником позивача станом на 26 січня 2011 року сума заборгованості по кредиту, термін сплати якого ще не настав становить 787473,26 грн., яка включає: 525701,93 грн. - сума заборгованості за кредитом, термін виплати якого ще не настав; сума простроченого кредиту - 1827,96 грн.; сума нарахованих відсотків - 12696,91 грн.; сума прострочених відсотків - 231287,58 грн.; сума нарахованої пені становить - 15958,88 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитор надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно п. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів, з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Позивачем не надано доказів про те, що боржнику направлялась та ним була отримана вимога про дострокове стягнення всієї суми боргу за споживчим кредитом, а відповідно і не доведено, що банк через порушення вищезазначених строків набув права на дострокове стягнення всієї суми споживчого кредиту в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується представником банку, боржник в даній справі не припиняв виконання умов договору в частині погашення кредиту та відсотків в розмірі, визначеному умовами договору до підвищення відсотків.

Отримавши повідомлення банку про підвищення відсотків, боржник звернувся до банку з заявою, копія якої знаходиться з матеріалами справи за роз 'ясненнями правомірності дій банку, щодо підвищення відсотків, жодної відповіді на своє звернення боржником отримано не було, після чого боржник продовжувала виконувати умови договору, та сплачувати відповідно до графіку погашення заборгованості суму кредиту та відсотків, які були передбачені договором про іпотечний кредит.

З наданих апеляційному суду квитанцій вбачається, що ОСОБА_3 і після ухвалення рішення в даній справі районним судом також продовжувала вносити на користь позивача кошти в розмірі, погодженому сторонами договору під час його укладення .

Таким, чином колегія суддів, приходить до висновку, що з боку боржника не було допущено істотного порушення умов договору, розмір простроченої заборгованості за кредитом складає суму, меншу ніж 10 відсотків від суми наданого кредиту, а тому відповідно банк з врахуванням того, що правовідносини між сторонами регулюються також Законом України «Про захист прав споживачів», не набув права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості, в тому числі і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, погоджуючись з рішенням районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд виходить також з вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотеко-держателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотеко-держателю і не змінює обсяг його прав.

Враховуючи, що ОСОБА_3 щомісячно вносила на погашення своїх боргових зобов'язань 7100 грн. , колегія суддів вважає, що несплата нею підвищених відсотків не завдає збитків іпотеко держателю і не змінює обсяг його прав.

При цьому, колегією суддів враховується, що правомірність дій банку щодо підвищення відсотків за користування кредитними коштами була оскаржена боржником шляхом звернення до суду з зустрічним позовом в даній справі.

Враховуючи, що апеляційний суд погодився з висновками районного суду, щодо правомірності дій банку про підвищення відсотків за користування кредитом і рішення суду в цій частині набирає законної сили з дати постановлення даної ухвали тобто з 20 червня 2012 року, в разі непогашення ОСОБА_3 простроченої заборгованості за кредитом та підвищеними відсотками після розгляду даної справи, банк матиме право повторно звернутись до суду з вимогами про дострокове стягнення всієї суми боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Інші доводи апеляційних скарг вищенаведених висновків не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: