АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Справа №22-ц/2690/6251/12 Головуючий в 1 інстанції - Горбань Н.І.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва

в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Кабанченко О.А.

при секретарі: Мившук В.М.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Молодкіної Т.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Громадської організації «Садівничий масив Глеваха-1» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Садівничого масиву Глеваха-1», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування наказу , актів та рішень про звільнення, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення його на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, оплату за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15.04.2009р. між ним та Громадською організацією «Садівничого масиву Глеваха-1» був укладений трудовий договір, згідно якого його було прийнято на посаду інспектора енергонагляду «Садівничого масиву Глеваха-1» строком на один рік.

Під час укладання трудового договору від 15.04.2009р. будь-яких зобов'язань, крім зазначених у договорі, на нього роботодавцем покладено не було та будь-яких вимог щодо обов'язкового проходження ним медичного огляду та перевірки знань з техніки безпеки для встановлення тієї чи іншої групи допуску з електробезпеки роботодавцем висунуто також не було. Відповідно до укладеного договору з енергопостачальником АЕС «Київобленерго» «Садівничого масиву Глеваха-1» є споживачем електричної енергії, що розподіляється між членами громадської організації відповідача, нагляд за дотриманням встановлених правил споживання та належною сплатою за спожиту електроенергію якими покладається на інспекторів енергонагляду відповідача, діяльність яких регламентується роботодавцем, як громадською організацією, а не нормативно-правовими актами, що стосуються діяльності підприємства-енергопостачальника.

Протягом чотирьох з половиною місяців з квітня до вересня 2009 року роботодавець жодного разу не направляв його та не висував позивачеві відповідних вимог щодо проходження останнім перевірки знань з техніки безпеки та встановлення групи допуску з електробезпеки та медичного огляду. Всупереч Статуту та умовам укладеного трудового договору від 15.04.2009 року, вирішивши на засіданні свого колегіального виконавчого органу - Ради «Садівничого масиву Глеваха-1», що інспектори енергонагляду повинні мати групу допуску з електробезпеки та медичну довідку, поклали цю провину на головного енергетика «Садівничого масиву Глеваха-1» та оголосили йому догану, а обох інспекторів енергонагляду, в тому числі і його, у їхню відсутність на засіданні Ради 06.09.2009 року звільнили з роботи замість того, щоб направити вказаних робітників для перевірки знань та проходження медичного огляду.

Про вказане рішення щодо свого звільнення він дізнався 27.09.2009 року, коли Молодкіна Т.М. запропонувала передати головному енергетику ОСОБА_10 службовий телефон, що був йому виданий, як інспектору енергонагляду. Він отримав від неї копію наказу від 07.09.2009р. про звільнення його з роботи. Своє звільнення вважає незаконним та просить суд визнати недійсним наказ «Садівничого масиву Глеваха-1»№ 25 від 07.09.2009р. у частині звільнення його з роботи та відповідне рішення Ради «Садівничого масиву Глеваха-1» від 06.09.2009р. (протокол засідання Ради № 22); поновити його на посаді інспектора енергонагляду «Садівничого масиву Глеваха-1», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.09.2009р. по 27.09.2009р. в розмірі 937,50 грн.

18.03.2011р. позивач остаточно уточнив позовні вимоги та визначив коло третіх осіб і просить суд: визнати порушеним його право на отримання заробітної плати за серпень 2009р. у повному обсязі з урахуванням фактично відпрацьованого часу та виконаної роботи у вихідні та святкові дні, а також у нічний час й надурочні години; стягнути з відповідача на його користь недоплачену йому заробітну плату за серпень 2009р. в сумі 765,90 грн.; визнати порушеним його право на отримання заробітної плати за вересень 2009р.; стягнути з відповідача на його користь недоплачену йому заробітну плату за вересень 2009р. в сумі 1243,48 грн.; визнати відсутніми у ревізійної комісії «Садівничого масиву Глеваха-1»у складі голови комісії ОСОБА_3 та члена ревізійної комісії ОСОБА_4 належних статутних повноважень для проведення 08.08.2009р. перевірки роботи електриків та технагляду щодо стану технічної документації та оцінки виконання обов'язків службою енергонагляду; визнати не чинним акт ревізійної комісії за результатами перевірки електриків та технагляду, проведеної 08.08.2009р. у частині висновків, зазначених у вказаному акті, згідно якого служба енергонагляду нібито не справляється зі своїми обов'язками та в частині надання розпорядження голові «Садівничого масиву Глеваха-1»Молодкіній М.М. вжити відповідні заходи; визнати незаконними дії роботодавця, пов'язані зі складанням ревізійною комісією акту перевірки роботи електриків та технагляду, проведеної 08.08.2009р., у частині висновків, зазначених у акті; визнати порушеним роботодавцем його право бути поінформованим про умови та охорону праці, що передбачено п. 5.2 трудового договору від 15.04.2009р.; визнати порушеним роботодавцем його право на забезпечення роботодавцем безпеки праці працівника та умов, що відповідають вимогам охорони праці, що передбачено трудовим договором; визнати порушеним роботодавцем його право на забезпечення його роботодавцем належною документацією, а також спецодягом та взуттям, що передбачено трудовим договором; визнати незаконними дії роботодавця у здійсненні ним захисту трудових прав, що передбачено трудовим договором від 15.04.2009р.; визнати не чинним наказ «Садівничого масиву Глеваха-1» № 25 від 07.09.2009р. у частині його звільнення з роботи та відповідне рішення Ради «Садівничого масиву Глеваха-1» від 06.09.2009р. згідно протоколу засідання Ради № 22 від 06.09.2009р.; визнати незаконним його звільнення з роботи у вересні 2009р.; визнати незаконним внесення роботодавцем своїм листом № 251 від 24.05.2010р. за підписом Молодкіної Т.М. змін та доповнень до наказу № 25 від 07.09.2009р. про його звільнення з роботи; визнати нечинними внесення роботодавцем своїм листом № 251 від 24.05.2010р. за підписом Молодкіної Т.М. змін та доповнень до наказу № 25 від 07.09.2009р. про його звільнення з роботи; визнати порушеним роботодавцем його право на отримання ним повного розрахунку при звільненні 27.09.2009р.; стягнути з відповідача на його користь 25135,83 грн. за вимушений прогул з 28.09.2009р. по 18.03.2011р. та затримку повного розрахунку при звільненні з роботи 07.09.2009р. за період з 28.09.2009р. по 18.03.2011р.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., нанесену йому незаконним звільненням з роботи; стягнути з відповідача на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Позивач в судовому засіданні суду першої інстанції збільшив позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 28.09.2009р. по 31.01.2012р., який згідно його розрахунку складає 40272,12 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Садівничого масиву Глеваха-1», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування наказу, актів та рішень про звільнення, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано: наказ «Садівничого масиву Глеваха-1» № 25 від 07 вересня 2009р. та рішення Ради "Садівничого масиву "Глеваха-1" від 06 вересня 2009р. про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора енергонагляду "Садівничого масиву "Глеваха-1" з 07 вересня 2009р. на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Стягнуто з «Садівничого масиву Глеваха-1»на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за серпень 2009р. в сумі 765 грн. 90 коп., вересень 2009р. в сумі 1243 грн. 48 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2009р. по 15 квітня 2010р. в сумі 9862 грн. 56 коп., моральну шкоду в розмірі 300 грн. 00 коп., а всього 12171 грн. 94 коп.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з «Садівничого масиву Глеваха-1» в дохід держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. та за моральну шкоду 214 грн. 60 коп., а всього 429 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вказував на те, що суд першої інстанції в порушення ст.117 Кодексу законів про працю України безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні. Також зазначив, що оскільки він був звільнений через переслідування роботодавця за судовий захист у трудових спорах з вказаним роботодавцем за статтею КЗпП, яка негативно оцінює професійні якості позивача, вважає, що відшкодування нанесеної моральної шкоди повинно бути у заявленому розмірі 50 000 грн., а не 300 грн. які були стягнуті судом.

На вказане рішення також подана скарга відповідачем в якій вони просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В скарзі вказували на те, що справу розглянув суддя, якому був заявлений відвід, справа розглянута з порушенням правил підсудності, без участі відповідача в суді 31 січня 2012 року, суд не вірно застосував норми матеріального права, безпідставно не застосував позовну давність, не врахував акти про відмову від отримання наказу про звільнення, що спір щодо заробітної плати позивача за серпень 2009 року вирішувався іншим судовим рішенням і було встановлено, що позивач не довів недоплату йому заробітної плати за серпень 2009 року в сумі 125 грн.

В скарзі також зазначено, що суд стягнув заробітну плату за вересень за той період коли позивач не працював і до роботи не допускався.

Скасовуючи наказ про звільнення суд фактично дозволив працювати на посаді позивачу без належної освіти, медичних документів, відповідних допусків та дозволів, визначених законом.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та представник відповідача підтримали подані ними скарги та заперечували проти задоволення скарги опонента.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу позивача необхідно відхилити, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, з таких підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання незаконним звільнення позивача, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:

15 квітня 2009р. між сторонами було укладено строковий трудовий договір , відповідно до якого позивач був прийнятий на роботу до відповідача на посаду інспектора енергонагляду «Садівничого масиву Глеваха-1» строком на один рік.

Згідно акту перевірки ревізійної комісії (без дати), адресованому голові «Садівничого масиву Глеваха-1», за станом технічної документації служба енергонагляду не справляється зі своїми обов'язками, відсутній журнал виходу на роботу та перелік виконаних робіт.

Згідно протоколу № 22 засідання Ради «Садівничого масиву Глеваха-1» від 06.09.2009р. розглянуто доповідну головного енергетика ОСОБА_10 про звільнення групи енергонагляду, в тому числі позивача ОСОБА_1, через відсутність медичної довідки та невідповідності групи допуску по енергобезпеці та вирішено звільнити ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України з 07.09.2009 р.

Згідно наказу «Садівничого масиву Глеваха-1» № 25 від 07.09.2009р. ОСОБА_1 звільнено з 07.09.2009р. на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.

24.05.2010р. позивач був повідомлений, що до наказу № 25 від 07.09.2009р. внесено доповнення, відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_12 звільнені у зв'язку з тим, що вказані співробітники не мають відповідних медичних довідок, не пройшли навчання та перевірку знань правил безпеки експлуатації електроустановок, не мають відповідного посвідчення встановленої форми та протоколу.

Відповідно до п.2 ст. 40 КЗПП України, строковий трудовий договір може бути розірваний у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи ….

На підставі наданих відповідачем доказів до суду першої інстанції , суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність підстав передбачених п.2 ст. 40 КЗПП для звільнення позивача.

Вказаний висновок суду відповідає вимогам закону, та наявним у справі доказам.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що суд фактично зобов'язав відповідача залишити на роботі працівника, який не має необхідних допусків та освіти, а також медичної документації, колегією суддів не приймається, тому, що як було встановлено судом, відповідач при укладенні трудового договору з позивачем не вимагав від останнього документів, через відсутність яких той був звільнений, також відповідач не надав доказів, що позивач відмовився від проходження медичного обстеження, на яке направлявся відповідачем, крім того відповідач не довів, що у позивача відсутня кваліфікація для виконання покладених на нього відповідачем обов'язків.

Тобто, саме з вини керівництва відповідача не була поведена організація та перевірка в установленому законом порядку кваліфікації позивача при прийнятті його на роботу та отримання ним необхідних допусків та медичної документації.

Доводи відповідача про те, що позивачем був пропущений строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, також є безпідставні, тому, що з наказом про звільнення позивач ознайомився 27 вересня 2009 року, а позовну заяву передав на пошту 28 жовтня 2010 року, тобто без пропуску строку звернення .

З огляду на викладене , колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині визнання незаконним дострокового звільнення позивача ухвалене без порушення норм матеріального права, а тому підстави для задоволення скарги відповідача в цій частині відсутні.

Разом з тим, стягуючи середній заробіток за вимушений прогул по дату закінчення строку договору, суд першої інстанції безпідставно стягнув заробіток, починаючи з 27 вересня 2009 року, а не з фактичної дати звільнення позивача з 07 вересня 2009 року.

Посилання позивача на те, що він в період з 07 вересня 2009 року продовжував виконувати свої обов'язки у відповідача позивачем недоведені, а тому відповідно на його користь стягненню підлягає середній заробіток за вимушений прогул за період з 07 вересня 2009 року по 15 квітня 2010 року (дата закінчення дії строкового договору)

Середній заробіток позивача за вказаний період складає суму 4005 грн.81 коп. При цьому з вказаної суми при виконанні рішення мають бути відраховані обов'язкові податки та платежі. Розрахунок : ( оклад за два повних відпрацьованих місяці 1250 грн.: 43 (робочі дні за 2 останні місяці) х на кількість робочих днів з 07.09 по 15.04.2012 року виходячи з 5 денного робочого тижня)

Враховуючи, що судом середній заробіток за вимушений прогул був обрахований не вірно, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Доводи позивача про те, що середній заробіток має обраховуватись виходячи із заробітної плати за серпень та вересень, не приймаються, тому, що у вересні позивач був звільнений 07.09.2012 року, а тому відповідно позивач у вказаному місці не відпрацював повний місяць. Крім того, позивач заявив вимоги про те, що йому в серпні та у вересні 2009 року не правильно була нарахована заробітна плата, при цьому він виходив з того, що у серпні та вересні йому відповідач повинен був заплатити з урахуванням відпрацьованих годин 1243 грн. 48 коп. на місяць.

Вказані позовні вимоги неправомірно задоволені судом, тому, що як вбачається з рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 грудня 2011 року (а.с. т.2 а.с.59), позовні вимоги про стягнення з відповідача заробітної плати за серпень 2009 року вже були предметом судового розгляду. В іншій справі позивач стверджував, що недоплата за вказаний місяць складає лише 125 грн. В задоволенні цих вимог позивачу відмовлено через їх недоведеність.

Так, як на дату ухвалення рішення в даній справі аналогічні позовні вимоги позивача про стягнення заробітної плати за серпень 2009 року вже були розглянуті, відповідно до вимог ст. 205 п.2 ЦПК України, та керуючись ст. 310 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення в даній справі в частині стягнення заробітної плати за серпень 2009 року підлягає скасуванню з закриттям провадження в цій частині позовних вимог.

Таким, чином, оскільки набрало законної сили рішення, яким відмовлено позивачу у стягненні заробітної плати за серпень 2009 року, та встановлено недоведеність вимог про невірне нарахування відповідачем заробітної плати за цей період, відповідно при визначенні середнього заробітку, за основу не може бути взятий зроблений позивачем розрахунок.

Також не відповідає встановленим обставинам рішення районного суду в частині стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати за вересень 2009 року.

Так судом, за вказаний місяць була стягнута заборгованість по 27 вересня 2009 року. Як вже зазначалось вище позивач не довів, що він фактично виконував трудові обов'язки в період з дати його звільнення по 27 вересня 2009 року, а тому відповідно відповідач повинен був йому сплатити заробітну плату лише за період до дати звільнення та кошти за невикористану відпустку. Як вбачається з наявного в справі видаткового касового ордеру, 30 вересня 2009 року позивач отримав 248 грн. При цьому в тому числі позивачу була виплачена заробітна плата за відпрацьовані дні у вересні до дати звільнення та компенсація за невикористану відпустку - 197 грн. 46 коп.

Тобто з позивачем був проведений повний розрахунок по заробітній платі при його звільненні та позивачем не доведено, що за вересень місяць відповідач з ним розрахувався не в повній мірі.

Таким, чином, рішення суду в частині стягнення заробітної плати за вересень місяць підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Так, як на користь позивача стягується середній заробіток за вимушений прогул за період з 07 вересня 2009 року, відповідно відсутні підстави для стягнення повторно середнього заробітку за затримку розрахунку за період з 07 вересня по 30 вересня 2009 року (дата проведення фактичного розрахунку).

Враховуючи ці доводи , апеляційна скарга позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дати звільнення по дату ухвалення рішення суду не підлягає задоволенню.

Також є недоведеними доводи скарги, в частині наявності підстав для стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 грн. Позивач не довів, що незаконним звільненням відповідач завдав йому моральну шкоду саме в такому розмірі.

Колегія суддів, вважає, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, засади розумності та справедливості та правомірно стягнув з Садового товариства, кошти якого накопичуються лише з внесків членів цього товариства у відшкодування моральної шкоди позивачу - 300 грн.

Слід зазначити, що з приводу відмови в задоволенні інших позовних вимог позивача, його апеляційна скарга доводів не містить, а тому діючи відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України. колегія суддів вважає, що в решті вимог рішення районного суду має бути залишено без змін.

Також, суд не вірно визначив судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з вимогами немайнового характеру судовий збір сплачується в сумі 107 грн.30 коп., а суд стягнув з відповідача 214 грн. 60 коп., а тому на користь держави з відповідача підлягає стягненню сума 321 грн. 90 коп., (214, 60 + 107,30) а не 429 грн. 20 коп. , як визначив районний суд. Рішення в цій частині також необхідно змінити.

Керуючись ст. ст. 88, 205, 303, 307, 308, 309, 310, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .

Апеляційну скаргу Громадської організації «Садівничий масив Глеваха-1» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за серпень 2009 року скасувати та провадження в справі в цій частині вимог закрити.

Рішення в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за вересень 2009 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та відмовити в задоволенні цих вимог.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за вимушений прогул змінити, стягнувши з Громадської організації «Садівничий масив Глеваха-1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул період з 07 вересня 2009 року по 15 квітня 2010 року в сумі 4005 грн.81 коп.

Змінити рішення Голосіївського районного суду від 31 січня 2012 року, в частині суми стягнутого судового збору на користь держави, стягнувши суму 321 грн.90 коп.

В решті рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31.01.2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді