АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
м. Київ - 03680 вул. Солом'янська, 2-а
Справа №22-ц/2690/8387/2012 Головуючий 1 інстанції - Соколов О.М.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Трончук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 235457,85 доларів США, що станом на 01.12.2009 року за офіційним курсом НБУ становить 1880790,21 грн. заборгованості за кредитним договором № СМ-SМЕ 088/093/2006 від 08.11.2006 року та 468998,07 грн. пені.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 1700 грн. витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права. Так суд стягнув заборгованість з відповідача, проте розмір заборгованості не обґрунтований, позивач не навів порядку розрахунку суми процентів не розрахував суму, яка складає розмір процентів за кожен день прострочення, позивач не навів жодних доказів щодо розміру плаваючої процентної ставки, яка діяла в період прострочення.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача пеню, яка значно перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
Крім того, посилається на те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд визначив стягнення з відповідача суми у гривнях у еквіваленті до долара, проте позовними вимогами позивача не було передбачено застосування курсу валют чи еквіваленту стягнення у гривні, а лише імперативно визначено у доларах США. Не оцінено доводів відповідачки щодо співмірності зазначеної суми пені з розміром основного боргу та з урахуванням цього не обговорено питання можливості застосування ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки.
Представник відповідачки в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представник позивача ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачки, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.11.2008 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір № СМ-SМЕ 088/093/2006, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит в сумі 30000 доларів США на споживчі цілі, із розрахунку 5,5% річних за час фактичного користування кредитом з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом 08.11.2013 року.
Згідно п.1.5.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту, нарахованих відсотків здійснюється відповідачкою у розмірі та строки визначені у графіку повернення кредиту та спати відсотків.
Відповідно до п.4.1.1, п. 4.1 частини другої кредитного договору № СМ-SМЕ 088/093/2006 від 08.11.2006 року, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають стягненню згідно цього договору.
Згідно п.1.9.1 кредитного договору, у випадку недотримання відповідачкою умов кредитного договору, позивач має право достроково стягнути кредит та відсотки за період фактичного користування кредитом та інших платежів передбачених кредитним договором.
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, було порушено умови кредитного договору, у зв'язку з чим у відповідачки ОСОБА_2 виникла заборгованість перед ПАТ «ОТП Банк за кредитним договором, яка станом на 05.08.2009 року становить 212918,36 доларів США, заборгованість по відсоткам за кредитним договором становить 22539,49 доларів США та пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 468998,07 грн.
Згідно ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом строк.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 235457,85 доларів США та стягнення пені в сумі 468998,07 грн. є законним та обґрунтованим.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті, що станом на 01.12.2009 року за офіційним курсом НБУ становить 1880790,21 грн., оскільки з позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 235457,85 доларів США заборгованості за кредитним договором та 468998,07 грн. пені.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року визначено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині виключення з резолютивної частини рішення посилання на стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті, що станом на 01.12.2009 року за офіційним курсом НБУ (100 доларі США - 798 грн. 78 коп.), що становить 1880790 грн. 21 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав розрахунків та не обґрунтував вимоги щодо стягнення процентів, не вказав розмір плаваючої ставки, яка приймалась за основу при здійсненні розрахунку суми боргу та розміру FIDR колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.
Пунктами 1.4.1.1 та 1.4.1.2 частини № 2 кредитного договору № СМ-SМЕ 088/093/2006 від 08.11.2006 року визначено, що у разі використання фіксованої процентної ставки, проценти за користування кредитом нараховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів. У разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на моменту укладення цього договору).
Як пояснив представник відповідачки, що він не може пояснити в чому полягає неправильність розміру заборгованості, доказів неправильності проведення розрахунків немає.
Частиною ч.3 ст.551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 468998,07 грн., оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачка із заявою про зменшення розміру неустойки не зверталась, розмір пені не перевищує суму заборгованості.
Доводи апелянта про те, що суд задовольнив вимогу про стягнення пені в розмірі 468998,07 грн. з порушенням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» колегія суддів відхиляє, вказаний закон регулює договірні правовідносини, суб'єктами якого є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи підприємницької діяльності. Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір укладався з ОСОБА_2, як з фізичною особою, а не з фізичною особою - підприємцем. Таким чином, колегія суддів вважає, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не поширюється на спірні правовідносини.
В решті рішення залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.208, 303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 грудня 2009 року змінити, виключити з резолютивної частини рішення посилання на стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором в гривневому еквіваленті, що станом на 01 грудня 2009 року за офіційним курсом НБУ (100 доларі США - 798 грн. 78 коп.), що становить 1880790 грн. 21 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя:
Судді: