У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2012 року судова палата з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Сілкової І.М.
суддів - Балацької Г.О., Худика М.П.
за участю прокурора - Тертичного О.А.
засудженої - ОСОБА_2
представника потерпілого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м.Києва кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_4 та засудженої ОСОБА_2 на вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 20 березня 2012року, яким-
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженка с.Стрілече, Харківського
району, Харківської області, громадянка України,
з середньою освітою, зареєстрована та проживала
за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ч.4 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; за ч.3 ст.289 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна; за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_2 визнана винною у тому, що вона разом з ОСОБА_6 у невстановлений час, в невстановленому місці, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, втупили між собою у злочинну змову, спрямовану на напад з метою заволодіння чужим майном, незаконне заволодіння транспортним засобом та таємне викрадення чужого майна потерпілого ОСОБА_4
З метою реалізації свого протиправного умислу вони узгодили злочинний план дій та розподілили між собою злочинні ролі. При цьому, ОСОБА_2, як знайома потерпілого ОСОБА_4, використовуючи довіру останнього, повинна була призначити зустріч ОСОБА_4, а ОСОБА_6 в свою чергу, шляхом застосування до потерпілого фізичного насильства, довести
_______________________________________________________
Справа: 11/2690/1332/2011
Головуючий у 1-й інстанції: Мартинов Є.О.
Доповідач: Сілкова І.М.
злочин до кінця. Притримуючись раніше узгодженого плану, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 21 серпня 2007 року приїхали до м.Києва.
Так, ОСОБА_2 діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6, згідно раніше розподілених ролей у телефонній розмові домовилась з потерпілим ОСОБА_4 про зустріч, на що ОСОБА_4 погодився та приїхав на вказане місце по АДРЕСА_2 на автомобілі «Пежо 407», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ТОВ «Ілта». Після цього ОСОБА_2 діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6, згідно раніше розподілених злочинних ролей, запросила ОСОБА_4 до квартири №25 вищевказаного будинку. Приблизно о 14 годині 00 хвилин 21.08.2007 року, після того як потерпілий зайшов до вищевказаної квартири, ОСОБА_2 залишилась біля входу до квартири та спостерігала за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_6 у разі виникнення небезпеки, а ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, реалізовуючи спільний з ОСОБА_2 злочинний умисел, спрямований на скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій та повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, керуючись корисливим мотивом, з метою власного збагачення, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2, згідно раніше розподілених злочинних ролей, спробував нанести ОСОБА_4 удар пляшкою по голові. Після чого, ОСОБА_6, продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном вчиненого особою, яка раніше вчинила розбій та повторне незаконне викрадення транспортного засобу наніс ОСОБА_4 проникаюче колото-різане поранення в область спини, чим заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Після цього, діючи спільно з ОСОБА_2, ОСОБА_6, перевіривши кишені потерпілого заволодів його майном на загальну суму 2.930 гривень, а викраденим майном в подальшому розпорядились на власний розсуд.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи спільно з ОСОБА_2, ОСОБА_6 за допомогою шнура та клейкої стрічки «скотч», які ОСОБА_2 передала останньому, зв»язав потерпілому ОСОБА_4 руки та ноги, після чого, ОСОБА_6 заволодів ключами потерпілого від автомобіля «Пежо 407» державний номерний знак НОМЕР_1 та спільно з ОСОБА_2 сів до вищевказаного автомобіля і з місця злочину зникли, попрямувавши на викраденому автомобілі в село Стрілече Харківського району Харківської області. Таким чином, за попередньою змовою ОСОБА_6 та ОСОБА_2, повторно незаконно заволоділи транспортним засобом «Пежо 407», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ТОВ «Ілта», загальною вартістю 118 675,00 гривень.
Крім того, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_2, в період час з 21.08.2007 року по 26.08.2007року в невстановленому місці, реалізуючи раніше виниклий протиправний умисел, з метою власного збагачення, з корисливих спонукань, повторно таємно викрали з автомобіля «Пежо 407» державний номерний знак НОМЕР_1 майно, яке належить потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 3595 гривень, після чого розпорядились викраденим на власний розсуд.
В апеляціях:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дії засудженої, просить вирок суду скасувати у зв»язку з істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів, особі засудженої, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом при розгляді справи порушені вимоги ст.299 КПК України, оскільки з показань допитаної у судовому засіданні ОСОБА_2 не вбачається, що вона вину свою визнала в повному обсязі та не оспорює фактичні обставини справи. Також зазначає, про порушення прав на захист засудженої ОСОБА_2, яка є одинокою матір»ю та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а судом належним чином не було роз»яснено положення п.2 ч.4 ст.47 КПК України та не з»ясовано її думки, щодо призначення захисника.
- потерпілий ОСОБА_4 у своїй апеляції посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої ОСОБА_2 внаслідок м»якості. Просить вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 20 березня 2012 скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки ; за ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років; за ч.3 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд безпідставно врахував при призначенні покарання ОСОБА_2 щире каяття, яка не розкаялась у вчиненому, а просто визнала свою вину під тиском здобутих доказів, не змінила свого ставлення до вчиненого, не виправилась, не відшкодувала завданої шкоди, організовувала вчинення злочинів та була співвиконавцем у їх вчиненні, а тому на його думку суд призначив їй надто м»яке покарання.
- засуджена ОСОБА_2 не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини справи, посилається на суворість призначеного покарання. Просить змінити вирок Солом»янського районного суду м.Києва від 20 березня 2012 року та пом»якшити їй покарання шляхом застосування ст.75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що при призначенні їй покарання, суд не в повній мірі врахував обставини, що пом»якшують покарання, а саме те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, вину свою у скоєному визнала повністю, щиро розкаялась, має на утриманні та виховує двох неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, а проти апеляцій потерпілого та засудженої заперечував; пояснення представника потерпілого, який підтримав апеляцію потерпілого ОСОБА_4, а проти апеляції прокурора та засудженої заперечував; пояснення засудженої, яка підтримала доводи своєї апеляції, не заперечувала проти апеляції прокурора в частині порушення судом вимог ст.299 КПК України, а проти апеляції потерпілого заперечувала; провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційні доводи; колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляції потерпілого та засудженої їх частковому задоволенню, з наступних підстав.
Виходячи зі змісту ч.2 ст.374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку.
З матеріалів справи вбачається, що суд розглянув справу у відповідності з вимогами передбаченими ст.299 КПК України, обмежившись лише допитом підсудної ОСОБА_2, яка повністю визнала себе винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, а тому суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Згідно ч.3 ст.299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з»ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз»яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.
Однак, як видно з протоколу судового засідання, суд першої інстанції, в порушення зазначених вимог КПК, які передбачають скорочений порядок дослідження доказів по справі лише при повному визнанні підсудною своєї вини, належним чином не переконався у цьому, оскільки під час допиту підсудної ОСОБА_2, остання детальних показань щодо обставин вчинення злочинів, кількості епізодів злочинних діянь та її ролі у вчиненні злочинів не надала ( т.6 а.с.16 зв.-17), тобто з її показань не вбачається, що вона вину свою визнала в повному обсязі та не оспорює фактичні обставини справи.
За таких обставин доводи прокурора про істотне порушення судом вимог кримінально - процесуального закону, зокрема ст.299 КПК України є обґрунтованими, а тому вирок суду щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Щодо апеляційних доводів засудженої ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 то їх апеляції підлягають частковому задоволенню, оскільки вирок суду скасовується з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати наведене, перевірити інші доводи викладені в апеляції прокурора та доводи викладені в апеляціях засудженої ОСОБА_2 і потерпілого ОСОБА_4 та в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, а апеляції потерпілого ОСОБА_4 та засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Солом»янського районного суду м. Києва від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_2 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити без зміни - утримання під вартою в Київському СІЗО №13.
Судді: _________________ ___________________ _________________
Сілкова І.М. Балацька Г.О. Худик М.П.