АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Глиняного В.П.

суддів Одинця В.М., Присяжнюка О.Б.

з участю прокурора Мітін В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 21 травня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Печерського районного суду зі скаргою в порядку ст. 236 КПК України, в якій просить визнати незаконними дії Генеральної прокуратури України, які полягають у відмові відреагувати на заяви від 10.08.2007 року та 17.10.2007 року про притягнення судді Верховного суду України ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, як на заяву про злочин згідно з положенням ст.97 КПК України.

21.05.2012 року суд залишив без задоволення скаргу ОСОБА_2 рішення мотивувавши тим, що заяви, які надійшли до Генеральної прокуратури України, за своїм змістом не є заявами про вчинення злочину, оскільки не містить даних про ознаки злочину судді Верховного суду України ОСОБА_3, а тому не підлягала вирішенню в порядку ст. 97 КПК України. Вказані в заявах скаржника обставини не були приводом перевірки в порядку ст. 97 КПК України про, що його було повідомлено.

В апеляції ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду як незаконну та повернути справу до суду першої інстанції. На переконання скаржника, районний суд не вірно застосував норми КПК України при розгляді скарги, так як, залишив без уваги те, що Генеральна прокуратура України забов»язана була відреагувати на його заяви в порядку ст. 97 КПК України: порушити кримінальну справу відносно судді Верховного суду України ОСОБА_3 або відмовити в порушенні кримінальної справи, чого не зробили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов»язані прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю. Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи заяви ОСОБА_2 які були направлені до Генеральної прокуратури України за своїм змістом не є заявами про злочин, оскільки її зміст зводиться лише до незгоди з процесуальними діями судді Верховного суду України ОСОБА_3 та прийнятим ним рішенням що в процесуальному порядку не підлягає вирішенню згідно ст.97 КПК України.

За таких обставин, таке рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, також колегія суддів зважує увагу на те, що Генеральною прокуратурою України скаржника було повідомлено про те, що в його зверненні відсутні ознаки злочину в діях судді.

Доводи апелянта про невідповідність висновків суду не знайшли свого підтвердження, так як Генеральна прокуратура України при розгляді заяв скаржника діяла в межах наданих їм повноважень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2012 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 - без задоволення.

Судді: 1. 2. 3.