ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" липня 2012 р. Справа № 1/5005/12094/2011(12/167)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Костенко Т.Ф.,
Осетинського А.Й.,
розглянула
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АССАФ" (далі -Товариство)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від26.04.12
у справі№ 1/5005/12094/2011
господарського судуДніпропетровської області
за позовомТовариства
доДніпропетровської міської ради (далі -Міськрада),
треті особи:Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради (далі -Управління), Дніпропетровська дитяча музична школа № 3 (далі -Школа), комунальне підприємство житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського підприємства Кіровського району (далі -Підприємство),
за участю: прокуратури Дніпропетровської області (далі -Прокуратура),
провизнання права власності.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:Уханенко Л.Д. (за дов. б/н від 18.07.12);
- відповідача:Легенченко М.О. (за дов. № 7/11-2177 від 28.11.11);
- третіх осіб:Управління: не з'явились;
Школи: не з'явились;
Підприємства: не з'явились;
- Прокуратури:Томчук М.О. (посвідчення № 98).
Ухвалою від 03.07.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Костенко Т.Ф.,
Осетинського А.Й. касаційна скарга Товариства була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 19.07.12.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 19.07.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 19.07.12 представники третіх осіб не з'явилися.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 19.07.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участі представників сторін та Прокуратури.
Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.07.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 16.02.12 господарського суду Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: головуючого -Рудь І.А., суддів -Манько Г.В., Подобєд І.М.) в позові Товариству відмовлено повністю.
Постановою від 26.04.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Павловського П.П., суддів -Швеця В.В., Чус О.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 16.02.12 господарського суду Дніпропетровської області -без змін.
Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що за наслідками здійсненого Товариством ремонту не створено нову річ. Внаслідок проведеного ремонту основні властивості орендованих приміщень не змінилися, чим спростовуються твердження орендаря (Товариства) про створення нової речі. При цьому, судами звернуто увагу на те, що виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщенні, яке входить до складу будинку, не може призвести до створення нової речі, оскільки ці приміщення існують з часу введення всього будинку в експлуатацію.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 16.02.12 господарського суду Дніпропетровської області та постанову від 26.04.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 2 ст. 17, ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 778 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Міськрада щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Від інших учасників судового процесу станом на дату судового засідання письмових відзивів на касаційну скаргу Товариства не надійшло.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Прокуратури, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 17.11.03 між Управлінням та Товариством укладено типовий договір оренди комунального майна (далі -Договір від 17.11.03), згідно умов якого Управління передає, а Товариство приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення по вул.Чкалова, 33 для використання під офіс, загальною площею 182,85 м2, вартість якого визначено згідно зі звітом про експертну оцінку і становить 195 361,00 грн.
У п. 10 Договору від 17.11.03 визначено термін його дії: з 17.11.03 до 03.11.04.
Рішеннями Дніпропетровської міської ради 24-го скликання від 22.09.04 № 41/20 та № 43/20 "Про надання дозволу Товариству на виконання невід'ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення по вул.Чкалова, 33" Товариству надано дозвіл на виконання невід'ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення по вул.Чкалова, 33 за умови погодження у встановленому порядку проектної документації та наявності дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Міськради на проведення відповідних ремонтно-будівельних робіт.
Також, судами встановлено, що 14.03.05 між Управлінням та Товариством укладено новий договір оренди комунального майна (далі - Договір від 14.03.05) згідно умов якого Управління передає, а Товариство приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення по вул.Чкалова, 33 для використання під офіс, загальною площею 182,85 м2, вартість якого визначено згідно зі звітом про експертну оцінку і становить
317 102,00 грн. Строк дії Договору від 14.03.05 визначено в пункті 10, а саме: з 14.03.05 до 07.03.06.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що 27.08.04 між Школою (як балансоутримувачем) та Товариством було укладено договір оренди № 1 згідно умов якого Школа передає, а Товариство приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 30,7 м2 для розміщення офісних приміщень. Вартість приміщення згідно з експертною оцінкою становить 33 985,00 грн., строк дії такого договору з 27.08.04 до 21.08.05. При цьому, п. 5.13 зазначеного договору передбачено, що переобладнання та перепланування приміщення, що орендується, можливо проводити тільки за наявності письмового дозволу Школи та відповідних служб.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пунктами 5 Договору від 17.11.03 та Договору від 14.03.05 встановлено, що Товариство зобов'язується: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору; своєчасно здійснювати поточний ремонт орендованого майна. Компенсація здійснених під час оренди поліпшень орендованого майна не проводиться. Капітальний ремонт узгоджувати з Управлінням; переобладнання і перепланування приміщення, що орендується, проводити тільки за наявності письмового дозволу Орендодавця і висновків відповідних служб.
Судами встановлено, що Інспекцією Держархітектурбудконтролю Міськради Товариству було видано дозвіл № 29/2005 від 09.02.05 на виконання будівельних робіт, яким дозволено виконати будівельні роботи по реконструкції нежитлового приміщення під магазин непродовольчих товарів по вул.Чкалова, 33, згідно з проектною документацією, затвердженою 15.12.04 та зареєстрованою за № 847.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 17.02.06, призначеної ухвалою від 13.12.05 господарського суду Дніпропетровської області, вартість нежитлових приміщень, що орендувалися Товариством, площею 213,55 м2 за адресою вул.Чкалова, 33 у м.Дніпропетровську до виконання невід'ємних поліпшень складала 254 155,00 грн.; а вартість приміщень після виконання невід'ємних поліпшень складає 367 827,00 грн.; при цьому частка Товариства у процентному відношенні згідно його витратам на виконання невід'ємних поліпшень складає 59 %, що відповідає 126 м2. Крім того, у висновку зазначено, що здійснення Товариством відповідних невід'ємних поліпшень орендованих приміщень за вказаною адресою є створенням "нової речі".
Товариство також посилається на створення "нової речі" та просить визнати його співвласником нежитлових приміщень площею 213,55 м2 по вул.Чкалова, 33 у м. Дніпропетровську.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно положень ст. 778 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця, та у цьому випадку має право вимагати у орендодавця компенсації витрачених ним коштів на поліпшення орендованого майна коштів або їх зарахування в рахунок плати за користування майном.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що чинне законодавство і договір оренди не пов'язують обов'язок орендодавця відшкодувати орендарю вартість поліпшень орендованого майна з терміном дії договору, його припиненням або розірванням.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Згідно приписів ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування здійснюють правомочність щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності від імені та в інтересах територіальної громади міста.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до увагу, що в силу положень ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 332 Цивільного кодексу України нова річ створюється лише внаслідок переробки попередньої речі шляхом її використання, як матеріалу. Відтак, проведення капітального ремонту, внутрішнє перепланування, переобладнання приміщення, у тому числі надання об'єкту нового функціонального призначення в межах існуючої капітальної будівлі не може призвести до створення нової речі.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами першої та апеляційної інстанцій не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АССАФ" залишити без задоволення.
Постанову від 26.04.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 1/5005/12094/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Костенко
А.Осетинський