РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1147/2012Головуючий суду першої інстанції:Самойлова О.В.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.

РІШЕННЯ

"18" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛоманової Л.О.

СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.

При секретаріШиловій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення у цю квартиру, посилаючись на те, що він є співвласником даної квартири, зокрема, йому та відповідачам належить по ? частки квартири, однак, відповідачі не передають йому ключі від вхідних дверей цієї квартири та не впускають його у квартиру, чим створюють перешкоди у користуванні власністю.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове - по суті позовних вимог.

Так апелянт зазначає, що висновок суду щодо відсутності перешкод з боку відповідачів у користуванні належною йому часткою квартири суперечить матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, зокрема, кожному з них належить по ? частки даної квартири (а.с. 10, 38). Позивач зареєстрований у цій квартирі з 03 липня 1992 року, ОСОБА_8 - з 09 липня 2008 року, ОСОБА_9 - з 14 липня 2000 року. (а.с. 11)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його задоволення у зв'язку з недоведеністю обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 383 цього Кодексу власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Засади та способи захисту права власності передбачені положеннями глави 29 ЦК України.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на відсутність ключів від вхідних дверей від зазначеної квартири та наявність перешкод з боку відповідачів у користуванні належною йому часткою квартири.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача як в частині зобов'язання відповідачів передати йому ключі від вхідної двері, так і в частині його вселення в квартиру.

Між тим, з таким висновком суду в повному обсязі не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є співвласниками спірної квартири.

Судом встановлено, що у позивача у зазначеній квартирі є своя кімната, якою він користується та в якій ночує, коли в квартирі є інші співвласники житла, проте власних ключів позивач не має, оскільки його діти відмовляються передати йому ключі, посилаючись на його неправомірну поведінку.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

З урахуванням того, що позивач, як власник житла, позбавлений можливості безперешкодно користуватися своєю власністю, оскільки у зв'язку з відсутністю у нього ключів він може потрапити до квартири лише при наявності в ній інших співвласників житла, та відмови відповідачів добровільно надати позивачу ключі від вхідної двері, висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідачів передати позивачу ключі від квартири не можна визнати правильним.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_9 у судовому засіданні 13 червня 2012 року (а.с. 40-42) надала згоду передати позивачу ключі від вхідних дверей у квартиру.

Відтак, оскаржуване рішення суду у частині відмови у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні власністю підлягає скасуванню відповідно до положень п.п. 1,3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення в даній частині - про задоволення позову ОСОБА_6

На підставі наведеного, статті 391 Цивільного кодексу України та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 1,3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 червня 2012 року в частині відмови у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні власністю скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення цього позову.

Зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та передати останньому ключі від даної квартири.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова