УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4782/2012Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Бондарєв Р. В.

"23" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБондарева Р.В.

СуддівСинельщікової О.В. Яковенко Л.Г.

При секретаріБоголюбовій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Масандрівської селищної ради, приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофздоровниця», приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний», третя особа: Масандрівська селищна рада про визнання незаконними та скасування наказів, рішень, акту прийому-передачі, свідоцтв про право власності та про зобов'язання вчинити певні дії, припинення права власності, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому просив визнати недійсними: наказ голови правління Акціонерного товариства Лікувально - оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофздоровниця» від 30 червня 1995 року «Про комісію з передачі майна до статутного фонду АТ «Прибережний» та свідоцтво про право власності на спальний корпус від 27 листопада 2001 року; визнати недійсними та скасувати: рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 жовтня 2001 року «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_2 за ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» та рішення Виконавчого комітету Масандрівської селищної ради від 02 квітня 2008 року «Про привласнення поштових адрес житловим будинкам літ. Е, Т, Т1 по АДРЕСА_2 та видачі свідоцтв про право власності.

У січні 2012 р. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до суду з аналогічними позовами до цих же відповідачів та з цими з самими вимогами.

Крім того, позов ОСОБА_10 містить додаткові вимоги до цих же відповідачів: про визнання недійсними свідоцтва про право власності від 27 листопада 2001 року, що видані на підставі рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 12 жовтня 2001 року; про зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» передати у власність Масандрівській селищній раді житловий будинок № 15, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та будівлю - гуртожиток літ. «О», розташований за адресою: АДРЕСА_2 та про припинення права власності Приватного акціонерного товариства «Пансіонат «Прибережний» на зазначений житловий будинок № 15 та на будівлю - гуртожитку літ. «О».

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що Пансіонат «Прибережний» не визнає їх право на приватизацію квартир, в яких вони проживають і зареєстровані. Вважають, що будинок № 15, в яких розташовані їх квартири, а також будинки № 30, 32 по АДРЕСА_2 не являються власністю Пансіонату «Прибережний», а є державною власністю, оскільки Пансіонат «Прибережний» набув право власності на ці будинки з порушенням постанови Ради Міністрів УРСР від 23 квітня 1960 року № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», постанови Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 року № 506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» та Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України».

Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 09.02.2012 року вказані три позову об'єднані в одне провадження.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 25 квітня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 відмовлено.

На вказане рішення представник ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги як доказ рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2010 р., яким встановлено, що майно «Укрпрофздоровниця» є державною власністю. Крім того вказує, що посилання суду першої інстанції на те, що спірні будинки були побудовані після 1960 р. і не належать до об'єктів, які передавались профспілкам Міністерством охорони здоров'я УРСР не доведено допустимими доказами. Таким чином вважає, що позивачі набули право користування квартирами у спірному будинку на законних підставах відповідно до норм ст. 53, 58 ЖК УРСР та на час прийняття оскаржуваних рішень виконавчих комітетів мали всі законні права на квартири у спірному будинку.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що

позивачами не надано суду будь - яких доказів про порушення їх прав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 15 ЦК України захисту підлягає лише порушене право.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що на реалізацію постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку та санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок, Українській республіканській раді профспілок було передано у відання всі діючи госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних), будинку відпочинку, пансіонати, курортні поліклініки, які знаходились у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР. Також профспілкам передано Головне республіканське і територіальне управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходилися на той час у їх віданні, штати управлінського апарату, обладнання, транспорт, земельні ділянки, жилі будинки, парки, асигнування на їх управління, плани з праці. Капіталовкладення. Фонди на всі види матеріалів і ліміт на проектування та інші кошти.

Постановою Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 року № 506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» передбачено, що майно підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

04.12.1991 р. між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофздоровниця», до статутного фонду якого Радою Федерації незалежних профспілок України було внесено санаторно-курортні заклади профспілок України. Державна реєстрація цього товариства була здійснена 23.12.1991 року.

Рішенням ради акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофздоровниця» від 01.11.1993 р. № 12 погоджено створення акціонерного товариства «Прибережний» на базі основних фондів пансіонату ім.. Моріса Тореза, який входив до структури «Укрпрофздоровниці».

Наказом голови правління акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофздоровниця» від 30.06.1995 р. № 112 на виконання рішення зборів акціонерного товариства «Прибережний» від 01.06.199 р. створено комісію про передачу у статутний фонд товариства «Прибережний» профспілкового майна колишнього пансіонату ім. М. Тореза. Комісії доручено здійснити передання основних фондів станом на 01.07.1995р.

Постановою Верховної Ради Криму від 25.09.1992 р. № 158-І «Про розмежування Державного майна санаторно-курортних установ, розташованих на території Криму», прийнятою на підставі Постанови Верховної Ради України від 26.03.1991 р. № 885-ХІ, «Про введення в дію Закону України «Про власність», проведено розмежування державного майна санаторно-курортних установ, розташованих на території Криму на майно, яке відноситься до республіканської власності Криму і майно, що передається у власність України.

Майно пансіонату «Прибережний» до переліку державних санаторно-курортних установ, які визначені у даній постанові, внесено не було.

Рішенням ради АТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофздоровниця» від 11.11.1993 р. погоджено створення акціонерного товариства закритого типу «Прибережний» на базі основних фондів та земельної ділянки пансіонату ім. М. Тореза.

21.09.2005 р. між Закритим акціонерним товариством «Пансіонат «Прибережний» і Масандрівською селищною радою укладений договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до п.2.1. Договору, об'єктом оренди є земельна ділянка, загальною площею 9,8565 га.

Договір оренди укладено на підставі рішення № 30 Масандрівської селищної ради від 23.12.2004 р.. яким затверджено проект землеустрою з відводу земельної ділянки ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» за адресою АДРЕСА_2, а також надано ЗАТ «Пансіонат «Прибережний» в довгострокову оренду строком на 50 років для обслуговування пансіонату земельну ділянку із земель рекреаційного призначення.

До 2005 р. вказана земельна ділянка знаходилась у постійному користуванні пансіонату на підставі акта на право користування землею, виданого Пансіонату ім. М. Тореза виконкомом Ялтинської міської ради депутатів працюючих у 1972 р.

Будинки №№ 15, 30 і 32 побудували на вказаній земельній ділянці, яка належала пансіонату «Прибережний» на праві користування.

Судом також встановлено, що позивачі зареєструвались в будинку № 15 у 2008 році.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 531 від 28.11.2007 р. спірні будинки були досліджені міжвідомчою комісією Ялтинського міськвиконкому і визнані придатними для постійного проживання.

12.03.2008 р. рішенням виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 56 був затверджений спільним рішенням адміністрації і профкому ЗАО «Пансіонат «Прбережний» про закріплення житлових приміщень в будинках Т, Т-1, Е по АДРЕСА_2 та надані ордера на приміщення будинку № 5 (літ. Т, Т-1) позивачам та їх сім'ям.

02.04.2008 р. виконавчий комітет Масандрівської селищної ради прийняв рішення № 124 «Про привласнення нових поштових адрес житловим будинкам по АДРЕСА_2», а саме житловому будинку літ. Т - № 30, житловому будинку літ. Т-1 - № 32.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що будівля спального корпусу АДРЕСА_2 літ. Е та літ. А по АДРЕСА_3 є одним і тим же об'єктом.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12.07.2011 р. визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3, видане на ім'я ОСОБА_7

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 18.01.2012 р. в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін та набрало законної сили.

Позивач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідачами порушено їх право на приватизацію спірних приміщень, в яких вони проживають.

Колегія суддів не може з цим погодитись з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного жилого фонду» слідує, що приватизації підлягає державний житловий фонд, яким є житловий фонд місцевих Рад та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону України та ч. 7 цієї статті в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Судом по справі встановлено, що свідоцтво про право власності на житло позивача ОСОБА_7 є недійсним. Таким чином, у нього та інших позивачів залишилося право на проживання в приміщеннях, яке виникло на підставі ордерів у 2008 р. До цього часу вони проживали у спірних приміщеннях без достатніх правових підстав, без ордеру.

Також встановлено, що спальний корпус літер «Е» загальною площею 401 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_2, та в цілому складається із нежитлових та жилих приміщень, належав на праві колективної власності ЗАТ "Пансіонат "Прибережний" на підставі свідоцтва про право власності № 973 від 27.11.2001 р. будівля спального корпусу АДРЕСА_2, літер «Е» та літер «А» по АДРЕСА_3 є одним і тим саме об'єктом. ПАТ "Пансіонат "Прибережний" є власником будинку АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Масандрівської селищної ради № 124 від 02.04.2008 р. Відповідно до Статуту зазначене акціонерне товариство є приватним.

Таким чином, застосування до його майна, в тому числі до належних йому на праві власності житлових будівель, законодавства, яке регулює правовідносини щодо державного житлового фонду, є необґрунтованим.

Судом також встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано спірне нерухоме майно, знаходиться у користуванні ПАТ "Пансіонат "Прибережний" та ця земельна ділянка оголошена територією і об'єктом природно-заповідного фонду місцевого значення в АРК, що стверджується Постановою Верховної Ради АРК від 16.02.2000 р. та охоронним зобов'язанням від 13.03.2000 р.

Виходячи з вищенаведеного, посилання апелянтів на порушення їх права на приватизацію житла, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації: квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників тощо. Оскільки вказана земельна ділянка відноситься до об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення в АР Крим, приватизація будь-яких приміщень на ній заборонена.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано виключив зі складу третіх осіб Фонд державного майна України, не свідчить про неправильне вирішення спору, оскільки вказаний орган вправі звернутися до суду з самостійними вимогами у разі, якщо визнає порушення прав державної власності на спірне майно.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 25 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.

Судді: