АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/7009/2012
Головуючий у 1 інстанції: Лісовська О.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання правочинів недійсними, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Факторинг» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», відповідно правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МL-006/1599/2007. За умовами якого, відповідачу надано споживчий кредит в розмірі 140 000 доларів США, з кінцевим строком повернення 17 серпня 2022 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки (фіксований відсоток у розмірі 5,99% + FIDR) річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення виконання зобов'язань 17 серпня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язувався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_3 по кредитному договору. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, у останньої утворилась заборгованість, що станом на 5 травня 2011 року склала 166 255 доларів 28 центів США, що в еквіваленті до національної валюти складає - 1 324 688 грн. 82 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 351 438 грн. 86 коп.
В свою чергу ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання правочину недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що деякі положення Кредитного договору є несправедливими, такими, що суперечать діючому законодавству України. Крім того, зобов'язання по Кредитному договору виражено в іноземній валюті, доларах США, що суперечить нормам чинного законодавства. Просила визнати Кредитний договір від 17 серпня 2007 року та додатковий договір до нього від 27 січня 2009 року недійсними з моменту вчинення.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28 лютого 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 676 127 грн. 68 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат по справі.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Зазначав, що рішення є необґрунтованим, таким що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що судом не повно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, не досліджено докази по справі та не оцінені судом у їх сукупності та взаємозв'язку.
Так судом, не прийнято до уваги та не надано належної оцінки тому, що положення Кредитного договору є несправедливими, такими, що суперечать діючому законодавству України, оскільки виражені в іноземній валюті, доларах США, що суперечить нормам чинного законодавства. Крім цього, в п.2.1.5., 2.1.6 додаткового договору визначено право банку в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку, що було здійснено банком шляхом укладення між сторонами додаткового договору №1 до Кредитного договору № МL-006/1599/2007, відповідно до умов якого були внесені зміни та доповнення до основного кредитного договору до графіку платежів, п.2.1.1.
Також, судом залишено без уваги та не надана належна оцінка тому, що в зустрічній позовній заяві наведені кілька самостійних підстав для визнання кредитного договору недійсним. Вважає несправедливим і таку умову договору, як сплата відповідачем плаваючої процентної ставки, що фактично входить до поняття «ціна договору» та є істотною умовою такого. Тобто даним пунктом встановлюється дискримінація стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Судом не застосовано положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
В судове засідання ОСОБА_5, представник ПАТ «ОТП Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, поважності причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представників сторін, що з»явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 17 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Факторинг» правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», відповідно правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МL-006/1599/2007. За умовами якого, відповідачу надано споживчий кредит в розмірі 140 000 доларів США, з кінцевим строком повернення 17 серпня 2022 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки (фіксований відсоток у розмірі 5,99% + FIDR) річних за користування кредитними коштами.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 17.08.2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_5 був укладений Договір поруки, за умовами якого ОСОБА_5 зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_3, що виникають з умов Кредитного договору.
27.01.2009 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений додатковий договір « 1 до Кредитного договору № МL-006/1599/2007, відповідно до умов якого були внесені зміни та доповнення до основного договору. Зокрема договір був доповнений графіком платежів та можливістю підвищення фіксованої процентної ставки чи фіксованого відсотку ( в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за Кредитним договором) на 4 % річних у випадку порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань встановлених умовами Кредитного договору.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в сумі 1676127 грн.68 коп., а також судових витрат, виходив з того, що відповідачі тривалий час не здійснюють платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, чим порушують прийняті на себе договірні зобов'язання.
В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору, суд першої інстанції правильно виходив з того що кредитний договір між нею та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений з дотриманням діючого законодавства, судом не встановлено порушень з боку відповідача при укладенні кредитного договору вимог, зазначених в ст. 203 ЦК України, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, а також не допущено порушень законодавства, що регулює обіг національної та іноземної валюти України.
Такий висновок суду є правильним.
Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків, на території України за зобов'язанням допускаються у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу /генеральної ліцензії/ на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операції з валютними цінностями встановлена п. «в» ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.
Згідно з п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк /ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями/.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти /споживчий кредит/ або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. У договорі про надання споживчого кредиту зазначається сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг; дати видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.
Кредитний договір між сторонами укладений в письмовий формі. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції прийшов до неправильних висновків та неправомірно не застосував до спірних правовідносин ст.ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», за правилами якої продавець /виконавець, виробник/ не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, до яких відносяться зобов'язання споживача під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, а також не взяв до уваги, що умови договору в частині використання для рахунку процентів за користування кредитом плаваючої процентної ставки суперечать нормам чинного законодавства, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення .
Відповідно до п.3 ст.3 та ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
На виконання вимог ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банком інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10 травня 2007 року, банк ознайомив позичальника з умовами кредитування, надавши повну інформацію щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, що підтверджується інформаційним листком, який підписаний ОСОБА_3 та додатком до нього (а.с.137).
Пунктом 3 Кредитного договору передбачено, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99% річних + FIDR.
Плаваюча процентна ставка - процентна ставка за середньо- і довгостроковими кредитами, розмір якої може змінюватись банком в односторонньому порядку та в строки, передбачені умовами кредитного договору. Перегляд її здійснюється через узгоджені між банком і позичальником проміжки часу.
У разі зміни договору, як зазначено в частині третій статті 653 ЦК України, зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови виконання договору, то ці умови мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.
Укладаючи кредитний договір № МL-006/1599/2007 від 17 серпня 2007 року сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого процента (5,99% річних) + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). протягом дії кредитного договору позичальник може з'ясовувати суми нарахованих процентів, що належать до сплати, на сайті Банку, а також в приміщенні Банку (як в головному офісі та і в інших установах Банку) на інформативних стендах.
Крім того, сторони, укладаючи договір, висловили свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки стосовно всієї непогашеної суми кредиту без укладення будь-яких додаткових договорів до договору кредиту ( пункт 1.4.1.1.5 Договору).
Отже, виходячи з умов кредитного договору, зміна розміру ставки FIDR не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, а є зміною розміру ставки, що прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору.
За правилом ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У ч. 3 указаної статті наведений перелік несправедливих умов договору з 17 пунктів, жоден з яких не стосується даного випадку - встановлення за користування кредитом плаваючої процентної ставки.
Однак абзац перший ч.4 указаної статті визначає, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Оскільки FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, яка в залежності від економічної ситуації та політики кожного конкретного банку у сфері розміщення депозитів може змінюватися як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, що в кінцевому результаті має наслідком здешевлення кредиту, немає підстав вважати, що умови кредитного договору в частині встановлення за користування кредитом плаваючої процентної ставки призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача - боржника ОСОБА_3
З огляду на викладене немає підстав вважати, що положення кредитного договору та додаткової угоди до Кредитного договору, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 17 серпня 2007 року та від 27 січня 2009 року в частині встановлення за користування кредитом ставки FIDR є несправедливими.
Крім того, слід зазначити, що умови укладеного договору не обмежують прав ОСОБА_3 щодо вибору страхової компанії та укладення інших правочинів по отриманню нових кредитів. Умови договору лише містять застереження, що такі дії позичальник має право вчиняти за погодженням та згодою Банку.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтованого дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/2690/7009/2012
Головуючий у 1 інстанції: Лісовська О.В.
Доповідач: Шкоріна О.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
13 червня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,
суддів: Стрижеуса А.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі: Василевському Я.П.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович про визнання правочинів недійсними, -
Керуючись ст. ст. 218, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: