АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03680, м. Київ вул. Солом'янська, 2-а

Справа №22-ц/2690/6687/12 Головуючий в 1 інстанції - Цимбал І.К.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Махлай Л.Д., Іванченка М.М.

при секретарі Дубик Ю.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що вона та ОСОБА_5 (далі - відповідач - 1) є рідними сестрами. Після смерті батьків відкрилась спадщина, яка складалась із земельної ділянки , гаражного боксу, квартири та іншого майна та була розподілено між сторонами в рівних частинах як спадкове майно. В свою чергу, на успадкованій сторонами земельній ділянці за час життя батьки побудували будинок, який не ввійшов до складу спадщини, оскільки батьки не зареєстрували на останній право власності. Зважаючи на те, що сторони перебували у неприязних відносинах, позивач не бажала спілкуватися із відповідачем, протягом тривалого часу позивач не користувалась та не опікувалась долею будинку. Проте пізніше, коли позивач виявила бажання оформити право на частину будинку, як спадкового майна, виявилось, що відповідач оформила право власності на будинок на себе одноособово, а в подальшому подарувала ОСОБА_3 (далі - відповідачу -2). Враховуючи наведене, позивачка вважає, що мало місце порушення її прав, як спадкоємця, а тому просила визнати свідоцтво про право власності видане третьою особою недійсним в частині видачі останнього на ім'я відповідача-1, визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку та витребувати Ѕ частину вказаного будинку з володіння відповідача - 2, яким на думку позивача, відповідач - 2 володіє незаконно.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.02.2012 року в задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним свідоцтва, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В скарзі зазначала, що судом першої інстанції не з'ясовані суттєві обставини, що мають значення для справи. Висновок суду про те, що садовий будинок був побудований у 1991 році ОСОБА_5 за договором підряду з ТОВ «Вікторія-М», спростовується довідкою № 15 від 14.05.2011 року виданою садовим товариством «Будівельник-1» в якій зазначено, що будинок побудовано в 1985 році. Наданий відповідачем договір підряду є недійсний, так як ТОВ «Вікторія -М» зареєстровано лише в 1996 році, а тому відповідно в 1991 році печатка вказаного підприємства на договорі не могла бути поставлена. Також зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків, не надав належну оцінку квитанціям про придбання будівельних матеріалів, та не врахував , що відповідачкою не доведено, що будівельні матеріали про які зазначалось в квитанціях були використані для будівництва спірного будинку.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:

Позивач та відповідач-1 є рідними сестрами та доньками ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року /а.с. 6,7,51/. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина до складу якої входив гаражний бокс /а.с.61/, земельна ділянка /а.с.64/, квартира /а.с.73/, іменні акції /а.с.83 а.с./., яке позивач та відповідач -1 прийняли, про що останнім були видані свідоцтва про право на спадщину за законом /а.с. 66, 76 а.с, 77, 84 а.с, 86/.

Спадкове майно (спадщина, спадкова маса) - сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців.

З копії спадкової справи /а.с.49 - 86/ вбачається, що у ОСОБА_7 за час життя було відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на спірний садовий будинок під АДРЕСА_1, а тому вказаний будинок не входив до складу спадщини, адже право яке могло б перейти спадкоємцям було відсутнє.

12.03.2003 року відповідач - 1 на підставі наказу головного управління житлового забезпечення від 05.03.2003 року отримала свідоцтво про право власності на спірний будинок, яке зареєструвала у встановленому законом порядку у КМБТІ 13.03.2003 року та 27.12.2004 року подарувала спірний будинок відповідачу - 2 /а.с. 97, 98/.

Так, як у спадкодавця було відсутнє право власності на спірний будинок на момент смерті, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог про визнання за позивачем права власності на частину спірного будинку в порядку спадкування.

Доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності відповідачем факту будівництва спірного будинку за власні кошти не може бути підставою для скасування судового рішення з огляду на те, що позивачка також не довела в суді першої інстанції, що будівництво було здійснено спадкодавцем та що останній на момент смерті набув права власності на спірний будинок в установленому порядку.

Крім того, суд правомірно відмовив в задоволені позовних вимог про витребування у відповідача 2 частини будинку, оскільки останній набув права власності на нього за відплатним договором, який недійсним не визнавався. Позивач не довела, своє право на витребування будинку у добросовісного набувача, так як не надала доказів права власності на садовий будинок у спадкодавця на момент його смерті. Посилання в апеляційній скарзі на покази свідка, як доказ права власності спадкодавця на спірний садовий будинок на момент його смерті є безпідставні, тому , що з показань свідків не були встановлені судом обставини, які б свідчили про те, що введений в експлуатацію в 2003 будинок відповідачкою , належав на праві власності її батькам.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді