ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" червня 2008 р. Справа № 12/128-Д
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Каленчука В.К. - виконавчого директора (протокол №2-06-08 загальнихзборів засновників (учасників) ТОВ "Інтер-Сервіс"),
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: Бондар О.Б. - представника за довіреністю від 21.01.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс", м. Бердичів Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "21" лютого 2008 р. у справі № 12/128-Д (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс", м. Бердичів Житомирської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Бердичів Житомирської області
за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м.Харків
про розірвання договору купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.02.2008р. у справі №12/128-Д відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" (АДРЕСА_1) до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1) за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (м.Харків) про розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2006р.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Інтер-Сервіс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм чинного законодавства та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема:
- при прийнятті оскарженого рішення судом першої інстанції не було враховано приписи ст.651 ЦК України, за якою договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, тобто коли внаслідок завданої порушенням договору шкоди друга сторона значною мірою позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а також не було досліджено порушення відповідачем передбачених пунктами 3.1, 4.2.1 та 4.2.2 договору від 20.01.2006р. умов сплати ціни нежилого приміщення комбінату побутового обслуговування та фактичного неприйняття відповідачем зазначеного приміщення;
- місцевим господарським судом визнано встановленим факт виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за придбане приміщення лише на підставі прибуткових касових ордерів та листа ТОВ "Інтер-Сервіс", адресованого АКІБ "УкрСиббанк", тоді як у відповідності до ст.34 ГПК України, на думку позивача, суд мав би витребувати від сторін належні фінансові документи датовані проміжком часу від 20 по 30 січня 2006р., а також інші документи, оцінивши які в сукупності він би прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, свого представника в засідання суду не направив.
12.06.2008р. на адресу суду від відповідача надійшла телеграма (т.2, а.с.70) з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.
Враховуючи, що учасники процесу своєчасно та належним чином були повідомлені про час, дату та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення - копії ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 21.04.2008р. (т.2, а.с.67-69), а також зважаючи на приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та ту обставину, що неявка в засідання суду відповідача не перешкоджає апеляційному розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи доказами, відхиливши клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.
Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Житомирської області таким, що прийняте без повного з'ясування всіх обставин справи та порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказавши, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з додержанням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
20.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" (Продавцем) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (т.1, а.с.8, 135), згідно п.1.1 якого Продавець передає у власність, а Покупець набуває у власність нежиле приміщення на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору нежиле приміщення комбінату побутового обслуговування, що відчужується за даним договором, розташоване вАДРЕСА_1та має наступні характеристики: з цегли, загальною площею 150,1 кв.м. - приміщення: І, ІІ, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 2а.
Згідно п.2.1 та п.3.1 договору продаж нежилого приміщення за домовленістю сторін вчиняється за 252500,00 грн. й Покупець зобов'язався здійснити оплату за придбане приміщення в сумі 252000,00 грн. до 30.01.2006р.
Пунктом 4.2.2 договору продаж нежилого приміщення за домовленістю сторін вчиняється за 252500 грн. й сторони встановили, що Покупець зобов'язаний прийняти продане нежиле приміщення у встановлені цим договором строки.
Вказаний договір 20.01.2006р. було посвідчено приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_2. й зареєстровано в реєстрі заНОМЕР_1
СПД ОСОБА_1вніс Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" 247500,00 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи прибуткові касові ордери (т.1, а.с.123-133, т.2, а.с.29-32).
Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2006р. між сторонами також було укладено договір №1/18 купівлі-продажу з відстрочкою платежу (т.1, а.с.137), відповідно до п.1.1 якого Продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс") зобов'язався продати, а Покупець (Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 зобов'язався купити з відстрочкою платежу приміщення по вул.Будьоного, 4, загальною площею 150,1 кв.м.
Відповідно до п.2.1 договору від 18.01.2006р. ціна приміщення складає 586500,00 грн., що станом на 01.03.2006р. становить еквівалент 115000,00 дол. США.
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, предметом як договору купівлі-продажу від 20.01.2006р. (т.1, а.с.8), так і договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу №1/18 від 18.01.2006р. (т.1, а.с.137) є одне і те ж саме приміщення - нежиле приміщення комбінату побутового обслуговування, що розташоване АДРЕСА_1, загальною площею 150,1 кв.м.
Відповідач у відзивах на позову заяву від 22.01.2007р. (т.1, а.с.32, 112) зазначив, що кошти на оплату за придбане приміщення в сумі 50000,00 дол. США були отримані ним на підставі кредитного договору, укладеного між ним та АКІБ "УкрСиббанк", і передані ТОВ "Інтер-Сервіс", що підтверджується листом товариства від 16.01.2007р., адресованим начальнику Житомирського управління Київського регіонального департаменту АКІБ "УкрСиббанк".
04.11.2006р. СПД ОСОБА_1подав до зборів засновників ТОВ "Інтер-Сервіс" лист (т.1, а.с.12), в якому в зв'язку з важким матеріальним становищем просив зобов'язання по кредитному договору перед АКІБ "УкрСиббанк" передати ТОВ "Інтер-Сервіс" та повідомив, що не заперечує проти розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2006р.
14.12.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2006р., укладеного між ТОВ "Інтер-Сервіс" та підприємцемОСОБА_1 (т.1, а.с.2-3).
Мотивуючи позовну заяву (з врахуванням письмових пояснень від 24.01.2008р. (т.1, а.с.44) та №8-02/вих. від 11.02.2008р. (т.1, а.с.117), позивач посилається на приписи ч.3 ст.612, ч.2 ст.689, ч. 4 ст.692 ЦК України, ч.2 ст.205, ч.2 ст.220 ГК України, п.4 та 5 ст.694, ч.2 ст.695 ЦК України та вказує, що листом від 04.11.2006р. СПД ОСОБА_1попередив ТОВ "Інтер-Сервіс" про неможливість виконання зобов'язання, тому товариством почали вчинятись дії, направлені на зменшення негативних наслідків, проте останні не дали очікуваних результатів, а внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача і він відмовляється від договору та вимагає його розірвання, адже своїми діями СПД ОСОБА_1істотно порушив умови договору, чим спричинив шкоду товариству, яке позбавлене того, на що розраховувало при укладені договору, оскільки СПД ОСОБА_1вартість придбаного приміщення (з врахуванням ціни за договором №1/18 від 18.01.2006р.) не оплатив й у встановлені договором строки приміщення не прийняв, але для розірвання договору в порядку ч.1 ст.651 та ст.654 ЦК України за згодою сторін не з'являється.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.02.2008р. (т.1, а.с.116) було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача АКІБ " УкрСиббанк".
Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 21.02.2008р. (т.2, а.с.46-48) в задоволенні позову було відмовлено, з чим також погоджується судова колегія апеляційного господарського суду з огляду на таке.
У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений між сторонами 20.01.2006р. договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" в позовній заяві ставилась вимога про розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2006р., укладеного між ним та підприємцемОСОБА_1
Однак, в порушення приписів ст.33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, позивачем не було надано суду доказів істотного порушення СПДОСОБА_1 вимог договору купівлі-продажу від 20.01.2006р.
Крім того, згідно абз.2 ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Порядок зміни або розірвання господарських договорів визначений ст.188 ГК України, згідно якої сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором.
При цьому, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Спір на вирішення суду передається у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу.
Оскільки договір купівлі-продажу від 20.01.2006р. не містить положень щодо іншого порядку розірвання договору ніж той, що передбачений ст.188 ГК України, то позивач повинен був звернутись до відповідача з пропозицією про розірвання вказаного договору, проте, доказів такого звернення суду позивач не представив.
Однак, як вже вказувалось в цій постанові, 04.11.2006р. СПД ОСОБА_1надіслав на адресу ТОВ "Інтер-Сервіс" лист (т., а.с.12), зі змісту якого вбачається згода підприємця на розірвання договору, а тому, враховуючи приписи ст.188 ГК України, за якою спір на вирішення суду передається у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, місцевий господарський суд, навіть за відсутності звернення позивача до відповідача з пропозицією про розірвання договору, вірно визначив, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору й відповідно він не має підстав стверджувати про існування спору між сторонами.
Наявний же в матеріалах справи лист ТОВ "Інтер-Сервіс" (т.1, а.с.106), надісланий на адресу відповідача 16.01.2008р. (т.1, а.с.105), що містить пропозицію прибути 30.01.2008р. до нотаріуса з метою розірвання договору, не є належним доказом наявності спору між сторонами, а тому у відповідності до ст.34 ГПК України не приймається судом до уваги, оскільки не містить в собі посилань на будь-які підстави для розірвання договору купівлі-продажу й саме від 20.01.2006р., до того ж цей лист був направлений відповідачу вже під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Також стаття 654 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Отже, з врахуванням приписів сказаної статті та фактичних обставин, сторони за договором купівлі-продажу від 20.01.2006р. не позбавлені права в письмовій формі оформити розірвання договору.
Що ж до тверджень скаржника про істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу та завдання внаслідок цього шкоди позивачу, то слід вказати наступне.
Відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу приміщення від 20.01.2006р. продаж приміщення за домовленістю сторін вчиняється за 252500,00 грн.
Відповідачем було сплачено позивачу за придбане приміщення на виконання своїх зобов'язань за договором 247500,00 грн., або 49010,00 дол. США (1 долар США - 5,05 грн.), що, як вже вказувалось, підтверджується прибутковими касовими ордерами (т.1, а.с.123-133, т.2, а.с.29-31) та листом ТОВ "Інтер-Сервіс" від 16.01.2007р. №2, направленим на адресу АКІБ "УкСиббанк", про сплатуОСОБА_1 50000,00 дол. США (т.1, а.с.33).
ТОВ "Інтер-Сервіс" посилається на істотне порушення СПДОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 з відстрочкою платежу від 18.01.2006р. (т.1, а.с.137), згідно умов якого ціна приміщення складає 586000,00 грн., що станом на 01.03.2006р. в еквіваленті дорівнює 115000,00 дол. США.
Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 цього договору передоплата в розмірі 252500,00грн. сплачується при нотаріальному оформлені договору купівлі-продажу, для чого Покупець отримує кредит в "УкрСиббанку" під заставу приміщення, що є предметом даного договору, а кінцевий платіж в розмірі 328250,00 грн. сплачується з коштів, які Покупець буде отримувати від виконання договору субпідряду.
Проте, посилання позивача на невиконання СПДОСОБА_1 умов за договором купівлі-продажу від 18.01.2006р. не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є саме розірвання договору купівлі-продажу від 20.01.2006р.
Крім того, як вірно визначив суд першої інстанції, договір купівлі-продажу від 18.01.2006р., укладений в неналежній формі, а саме: не посвідчений нотаріально і не зареєстрований в установленому порядку, чим порушено приписи ст.ст.209, 657 ЦК України, й в договорі купівлі-продажу від 20.01.2006р. відсутні будь-які посилання, як на договір куплі-продажу з відстрочкою платежу від 18.01.2006р., так і на договір на виконання ремонтно-будівельних робіт.
В матеріалах справи наявний розрахунок понесених ТОВ "Інтер-Сервіс" збитків та моральної шкоди в сумі 481966,00 грн. (т.2, а.с.2-3), які, як вважає останній, були спричинені через істотне порушення СПДОСОБА_1 умов договору від 20.01.2006р., оскільки товариство позбавлене того, на що розраховувало при його укладенні, про що ТОВ "Інтер-Сервіс" зазначило в позові.
При цьому, обґрунтовуючи розмір збитків, позивач виходив з підстав неналежного виконання відповідачем договорів №1/18 від 18.01.2006р. та №1/25 від 25.01.2006р. купівлі-продажу з відстрочкою платежу, укладених між ТОВ "Інтер-Сервіс" та СПДОСОБА_1(т.1, а.с.137, т.2, а.с.28), договору про відступлення права вимоги від 26.06.2006р., укладеного між ТОВ "Інтер-Сервіс", СПД ОСОБА_2 та СПДОСОБА_1 (т.2, а.с.9), договору №11 від 02.12.2005р. на виконання ремонтно-будівельних робіт, укладеного між СПД ОСОБА_4 та СПДОСОБА_1 (т.1, а.с.136), й крім того, при обчислені збитків позивач врахував оплати, які були вчинені в рахунок погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, оплати, які вчинив позивач за ремонт автомобіля, тощо.
Однак, зазначений розрахунок не може бути прийнятий до уваги, й це вірно визначив місцевий господарський суд, оскільки договори та обставини, на які посилається позивач в обґрунтування збитків та шкоди, як і договір купівлі-продажу від 18.01.2006р., не є предметом розгляду по даній справі.
Що ж до можливого завдання позивачу збитків внаслідок несплати відповідачем 5000,00 грн. за договором купівлі-продажу від 20.01.2006р., то всупереч приписів ст.33 ГПК України, згідно яких позивач мав би довести, що ця обставина є причиною завдання шкоди, внаслідок якої сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні вказаного договору, то позивачем не було надано суду доказів в підтвердження факту наявності шкоди, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, так і моральної шкоди, в результаті несплати відповідачем вищевказаної суми.
Відносно ж посилання позивача на ч. 3 ст. 612, ч.2 ст. 689, ч. 4 ст. 692 ЦК України, ч. 2 ст. 220 ГК України, ч.2 ст. 695 ЦК України, згідно яких він може відмовитись від договору, то виходячи з приписів вказаних норм, обставини, викладені в них не являються підставою для розірвання договору, а тягнуть за собою настання інших правових наслідків.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 21.02.2008р. у справі №12/128-Д є обґрунтованим та законним, а тому його слід залишити без змін.
Доводи ж апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс" спростовуються матеріалами справи та наведеним вище й не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 21 лютого 2008 року у справі №12/128-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Сервіс", м. Бердичів Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №12/128-Д повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 6 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу, 4,5 - третій особі (м.Харків, пр-т Московський, 60,
м.Житомир, вул.Київська, 5),
6 - в наряд