Справа № 1-107/12 провадження № 11/2590/478/2012 Головуючий у І інстанції Олійник В.П.

Категорія - ч.1 ст.309 КК Доповідач Миронцов В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМиронцова В. М.

головуючого - судді Миронцова В.М.,

суддів Сердюка О.Г., Воронцової С.В.

з участю прокурора Левченка А.В.

особи, звільненої від

кримінальної відповідальності ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Ніжин, Чернігівської області, громадянка України, з базовою загальною середньою освітою, не заміжня, не працююча, проживаюча: АДРЕСА_1, раніше судима:

- 22 жовтня 2002 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 01 квітня 2005 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

- 16 жовтня 2006 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 4 місяців позбавлення волі;

звільнена від кримінальної відповідальності у вчиненні злочину. передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 309 КК України - провадженням закрита.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд - скасовано.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Судом першої інстанції було встановлено, що 27 грудня 2011 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 працівниками Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області виявлено та вилучено медичний шприц із особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим, масою в перерахунку на висушену речовину 0,0190 г, металеву миску із залишками на внутрішній стінці особливо небезпечного наркотичного засобу - опію ацетильованого, масою в перерахунку на висушену речовину 0,0456 г, які остання умисно, незаконно придбала, виготовила та зберігала без мети збуту. Загальна маса опію ацетильованого в перерахунку на висушену речовину становить 0,0646 г.

Не погоджуючись з постановою суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить скасувати постанову Ніжинського міскрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2012 року та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що зазначений судом факт добровільного лікування ОСОБА_2 від наркотичної залежності не може бути підставою для звільнення останньої від кримінальної відповідальності, як передбачає ч. 4 ст. 309 КК України, оскільки остання скоїла злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України 27 грудня 2011 року, а згідно довідки Обласного комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинський наркологічний диспансер» ОСОБА_2 перебуває на амбулаторному лікуванні з 01 листопада 2011 року по даний час в програмі замісної підтримуючої терапії з використанням препарату метадон. Тобто під час проходження лікування скоїла злочин, тим самим продовжила злочинну діяльність, пов'язану з незаконним обігом наркотичних засобів на думку прокурора ставить під сумнів саму мету звернення останньої до медичного закладу.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану ним апеляцію та просив скасувати постанову суду, а справу направити на новий судовий розгляд, особу, яку звільнено від кримінальної відповідальності, яка заперечувала проти апеляції, а в судових дебатах просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Як на слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_2 повністю визнала себе винною у скоєнні цього злочину і щиро покаялася.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулась до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як зазначає Постанова Пленуму Верховного Суду України, від 26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстави добровільного лікування, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання захисника ОСОБА_3 та підсудної ОСОБА_2 щодо закриття провадження по справі дотримався як положень ч. 1 ст. 44 КК України так і підстав звільнення від кримінальної відповідальності, що передбачені ч. 4 ст. 309 КК України, оскільки остання, згідно довідки Обласного комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинський наркологічний диспансер» від 19 березня 2012 року № 246 перебуває на обліку у вищевказаному закладі з 28 жовтня 2011 року з діагнозом ППР внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності. 01 листопада 2011 року самостійно звернулася в диспансер з метою лікування від наркозалежності, після огляду лікарем-наркологом ОСОБА_2 була направлена до ЧПНЛ на медичне обстеження, при якому було встановлено діагноз ППР внаслідок вживання опіоїдів. На момент видачі довідки, 19 березня 2012 року, ОСОБА_2 знаходилася в програмі замісної підтримуючої терапії з використанням препарату метадон.

Доводи прокурора, викладені в апеляції, стосовно того, що ОСОБА_2, після початку лікування продовжила злочинну діяльність, що ставить під сумнів саму мету звернення і свідчить на його думку про намір ухилитися від відповідальності, а не вилікуватись, не заслуговують на увагу.

Такі доводи спростовуються, як свідченнями самої ОСОБА_2.(а.с.17,73), яка на протязі досудового слідства зазначала, що вищевказані залишки наркотичних засобів залишились від того часу коли вона їх вживала та не викинула своєчасно, а забула про них, а також довідкою №246 Ніжинського наркологічного диспасера (а.с.94) та випискою із медичної картки хворого від 16 лютого 2012 року, згідно яких 01 листопада 2011 року ОСОБА_2 самостійно звернулася в диспансер з метою лікування від наркозалежності і після проведеного лікування у ОСОБА_2 тест-смужка на морфін, марихуану, метамфетамін, кокаїн - негативна (а.с. 44), що вказує на досягнення результату. Таким чином, наведені судом першої інстанції докази підтверджують факт того, що ОСОБА_2 страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї і дійсно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено ще до порушення відносно неї кримінальної справи.

За таких обставин будь-яких процесуальних перепон для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, у місцевого суду не було. Його постанова з цього приводу є законною і обгрунтованою.

Керуючись ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

СУДДІ:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

05.07.2012