Справа №22ц-6399/11 р. Головуючий у 1 інстанції - Хмельницька Л.І.
Категорія - 37 Доповідач - Резникова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2012 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Постолової В.Г.
суддів: Резникової Л.В., Пономарьової О.М.
при секретарі: Танцюрі Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 1996 року по справі за позовом ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3 до державної податкової інспекції Ленінського району м. Донецька про визнання права власності на домоволодіння,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 1996 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що його дружина ОСОБА_4 ще до реєстрації з ним шлюбу в 1977 р. придбала у ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за 1350 карбованців домоволодіння АДРЕСА_1. Вказаний будинок належав на праві власності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, не оформивши домоволодіння належним чином. Оскільки вказане домоволодіння ними в період шлюбу було перебудоване та переобладнане, просив визнати за ним право власності на дану нерухомість.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 1996 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені: за ним визнано право власності на домоволодінняАДРЕСА_1.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просила ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалася на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд не звернув уваги на відсутність доказів, яким останній обгрунтовував свої вимоги. Спірне домоволодіння належало на праві власності її свекрусі ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 Після її смерті спадщина належним чином ніким оформлена не була, хоча була прийнята її чоловіком ОСОБА_7 шляхом подання заяви до нотаріальної контори. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і після його смерті вона прийняла спадщину таким же чином. При розгляді справи суд не притягнув її до участі в якості сторони, хоча вирішив питання щодо її прав на спадщину. За вказаних обставин вважала, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Справа розглядалася неодноразово судами різних інстанцій.
На час розгляду справи в суді апеляційної інстанції правонаступником прав ОСОБА_2 є ОСОБА_3
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що дружиною позивача на законних підставах (за домашньої угодою купівлі-продажу) набуте право на домоволодіння АДРЕСА_1. Оскільки в період сумісного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, суттєво була збільшена вартість вищевказаного домоволодіння і відсутні спадкоємці після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5., суд вважав за можливе визнати на нього право власності за позивачем.
Проте, такі висновки суду не відповідають як фактичним обставинам справи, так і нормам матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування судового рішення з ухваленням нового.
Як вбачається з матеріалів справи: на підставі договору, укладеного 25.01.1956 р. між виконкомом м. Сталіно та ОСОБА_6, останній у безстрокове користування було надано земельну ділянку під забудову індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 (на теперішній час АДРЕСА_1). Вказане домоволодіння, за станом на 04.11.1996 р. зареєстроване в органах БТІ за №2-1085 на ім'я ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 На підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Донецька №165/7 від 20.04.1994 р. за останньою за вказаною адресою зареєстровано забудову літ. А'-1 жилою площею 30,5 кв.м., тоді як за станом на 04.11.1996 р. на вказаній земельній ділянці розташовані будинок під літ. А-1та жила забудова А'-1.
Виходячи з викладених обставин, правовідносини регулюються ЦК УРСР в редакції 1963 р. та Законом України «Про власність», ч.1 ст. 13 якого на день виникнення правовідносин, зокрема на день ухвалення рішення судом першої інстанції) (далі Закон) було передбачено, що об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Підставами виникнення права приватної власності, як вбачається з вимог ч.2 ст. 12 Закону, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ні позивачем ОСОБА_2 , ні його правонаступником ОСОБА_3 не надано жодних доказів на підтвердження набуття ОСОБА_2 або його дружиною ОСОБА_4 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Факт укладання домашньої угоди купівлі-продажу відсутній і такий договір не визнаний дійсним.
Окрім того відповідно до на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки …, укладеного 25.01.1956 р. між виконкомом м. Сталіно та ОСОБА_6, останній у безстрокове користування було надано земельну ділянку під забудову індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане домоволодіння, за станом на 04.11.1996 р. зареєстроване в органах БТІ за №2-1085 на ім'я ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 На підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Донецька №165/7 від 20.04.1994 р. за останньою за вказаною адресою зареєстровано забудову літ. А'-1 жилою площею 30,5 кв.м., тоді як за станом на 04.11.1996 р. на вказаній земельній ділянці розташовані будинок під літ. А-1та жила забудова А'-1.
Відповідно до відповіді державної нотаріальної контори №366\01-16 від 21 червня 2012 року після смерті ОСОБА_6 шляхом надання до нотаріальної контори заяви було прийнято ОСОБА_7. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Згідно заяви ОСОБА_1 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4,якій 8 червня 1993 року було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 на грошові внески.
Судом перевірена домова книга на жилий будинок АДРЕСА_1, в якій ОСОБА_5 ні коли не був зареєстрований.
Таким чином суду не надано доказів , про наявність у ОСОБА_5 права власності на спірний житловий будинок та на право його відчудження.
Само по собі збільшення вартості вищевказаного домоволодіння шляхом проведення самочинного будівництва ще не свідчить про набуття права власності на домоволодіння особою, яка здійснила такі забудови.
За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для визнання права власності за ОСОБА_2
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3, 4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 1996 року скасувати.
У задоволені позову ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_3, до Державної податкової інспекції Ленінського району м. Донецька про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий
Судді: