Справа № 22ц-0590/6588/12 Головуючий у 1 інстанції Рассуждай Я.М.

Категорія 37 Доповідач: Резникова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 червня 2012 року Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Пономарьової О.М.

при секретарі Танцюрі Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Донецька від 14 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: шоста Донецька державна нотаріальна контора, про тлумачення заповіту, визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А НО В И В:

18 січня 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту, визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення , посилаючись на те що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді грошових внесків, домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки , розташованої за вищевказаною адресою, які належали померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20 листопада 1986 року, зареєстрованого в КП БТІ міста Донецька та на підставі державного акту.

За загальним правилом спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 були її сини ОСОБА_3- ОСОБА_4, ОСОБА_2 23 березня 1987 році ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого усе належне їй на час смерті майно вона заповіла у рівних частинах - ОСОБА_4 та ОСОБА_2.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Одним із спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_3 повинен був бути ОСОБА_4, який є батьком позивачки по цій справі ОСОБА_1 Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Таким чином, батько позивачки помер раніше за свою матір - ОСОБА_3, у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 до моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 1/2 частка спадкового майна ОСОБА_3 залишилась неохопленою заповітом.

2 березня 2010 року позивачка по цій справі ОСОБА_1 звернулась до Шостої Донецької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у порядку спадкування за правом представлення.

Крім позивачки з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся також її дядько по справі - ОСОБА_2

Після звернення до нотаріальної контори між нею та відповідачем по цій справі ОСОБА_2 виник спір стосовно тлумачення заповіту.

25 листопада 2010 року державний нотаріус Шостої Донецької нотаріальної контори Докуніна І.Г. винесла постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії у якій зазначено, що при спадкуванні за заповітом частка спадкоємця, що відпав за правом прирощення надходить до іншого спадкоємця за заповітом. Крім того усі оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно ОСОБА_3 знаходиться у відповідача по цій справі ОСОБА_2 по справі а він кожного дня змінює свої наміри стосовно того чи надати позивачці їх чи не надати.

Посилаючись на вказані обставини , позивачка просила здійснити тлумачення заповіту, складеного 23 березня 1987 року ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого старшим державним нотаріусом Шостої донецької державної нотаріальної контори Буханцевою Л.О. за реєстром №1-1157 таким чином, що дійсна воля ОСОБА_3 при складані заповіту була направлена на те, що вона бажала заповідати своїм синам - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/2 частині майна, яке належало їй на момент посвідчення заповіту, а також набуте нею до дня смерті.

Визнати за нею право власності на 1/4 частину земельної ділянки, домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 14 лютого 2012 року визначено, що при складені заповіту від 23 березня 1987 року ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, остання дійсно бажала заповідати майно своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1\2 частині майна, яке належало їй на підставі заповіту, а також набуте нею до дня смерті. В решті позову позивачці відмовлено.

Не погодившись з таким судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позову та ухвалити нове рішення в якому задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:

Відмовляючи позивачці у задоволені позову в частині визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що її вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Проте такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права, що відповідно до п.4ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині з ухваленням нового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 23 березня 1987 року ОСОБА_3, склала заповіт, посвідчений старшим державний нотаріус Шостої Донецької державної нотаріальної контори, зареєстрований під №1-1157., яким все своє майно після смерті заповідала своїм синам ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спорту між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до вимог ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 213 ч. 2 ЦК України зазначено, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину ч. 3 ст. 213 ЦК України зазначивши те, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Із тексту та змісту заповіту вбачається, що при складанні заповіту від 25 березня 1987 року ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого старшим державним нотаріусом Шостої Донецької державної нотаріальної контори за реєстровим №1-1157 заповідач дійсно бажала заповідати своїм синам - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по 1/2 частини майна, яке належало їй на день смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді грошові заощадження ,домоволодіння АДРЕСА_1, земельної ділянки що розташована за вищевказаною адресою.

З приводу прийняття спадщини , у передбачений законом 6 місячний строк до нотаріальної контори звернувся син померлої ОСОБА_2 та її онука ОСОБА_1 - донька померлого ОСОБА_4

Відповідно до вимог ст.1244 Цивільного кодексу України - заповідач може на випадок, якщо вказаний у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті, підпризначити іншого спадкоємця

У даному випадку батько позивачки ОСОБА_4 помер раніше спадкодавця ОСОБА_3, яка при житті своє майно заповідала двом синам у тому числі і ОСОБА_4. Заповідач , знаючі вказані обставини не використала своє право , яке передбачене ст.1244ЦК України.

У такому випадку майно , заповідане такому спадкоємцю , буде успадковуватися за законом.

Таким чином оскільки 1\2 частина майна померлої ОСОБА_3. успадковується за законом, враховуючі круг спадкоємців першої черги, якими є син померлої ОСОБА_2 та онука ОСОБА_1 - донька померлого ОСОБА_4, яка відповідно до ч.1ст.1266 ЦК України успадковує ту частку, яка б за законом належала її батькові , належна їй частка спадщини за законом на усе спадкове майно померлої ОСОБА_3 складає 1\4 частину.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1\4 частину домоволодіння номер АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст.303,307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Донецька від 14 лютого 2012 року в частині визнання права власності в порядку спадкування скасувати.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1\4 частину домоволодіння номер АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: