Справа № 2/2506/1080/12 Провадження № 22-ц/2590/2303/2012 Головуючий у I інстанції - Жук М.І.

Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2012 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГоробець Т.В.

суддів:Хромець Н.С., острянського в.і.,

при секретарі:Мартиновій А.В.

за участю:Відповідача ОСОБА_4, та представника позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів

в с т а н о в и в:

В березні 2012 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів на суму 52852 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 1 жовтня 2010 року він передав ОСОБА_7 грошові кошті в борг в сумі 56332 грн., та вона зобов"язувалася їх повернути до 1 липня 2011року, про що нею була написана власноручно розписка з паспортними даними. 2 жовтня 2010 відповідачка повернула йому 3500 грн. боргу, про що нею був зроблений запис на зворотній стороні розписці. В зв"язку з тим, що у встановлений в розписці час та після нього відповідачка не повернула борг він і звернувся до суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмолено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне в зв"язку з невідповідністю вимогами процесуального законодавства, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнути судові витрати.

Апелянт зазначає, що суд прийняв рішення на підставі пояснень відповідачки, хоча вони є голослівними і спростовуються наданою ним розпискою. В розписці ОСОБА_7 власноручно вказала яку саме суму коштів в борг вона бере, в який строк винна її повернути. На зворотній стороні розписці є її власноручний запис, про те що вона частково повернула суму боргу та біля нього стоїть його підпис про отримання вказаної суми. Все це підтверджує, що кошти ОСОБА_7 брала в борг саме у нього, а тому суд прийшов до невірного висновку про відмову у задоволенні позову. Крім того, вказує, що розписка була виконана в двох екземплярах один позивачу інший відповідачці, та вони домовились, що всі кошти, які вона буде повертати вони будуть відмічати про це на зворотньому боці розписки.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 вказує, що доводи, викладені ОСОБА_6 у апеляційній скарзі є безпідставними та вигаданими і не можуть бути прийняті до уваги, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення суду без зміни.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника, відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вимогами ст.ст. 1046, 1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей. Договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача ОСОБА_6 знаходиться оригінал розписки від 1 жовтня 2010 року, виконаної відповідачкою ОСОБА_7 власноручно, в якій зазначено, що ОСОБА_7, вказуючи свої паспортні дані та місце проживання зобов"язується повернути борг в сумі 56332 грн. до 1 жовтня 2010 року.

На зворотній стороні розписки мається запис про те, що 2 жовтня 2010 року нею повернуто борг в сумі 3500 грн. І біля вказаного запису стоїть підпис позивача ОСОБА_6 Вказані обставини визнаються сторонами, та жодного заперечення щодо їх достовірності ані позивачем ОСОБА_6 ані відповідачкою ОСОБА_7 не заявлялось.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом та їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене та те, що вищевказана розписка, яка написана власноручно відповідачкою ОСОБА_7 знаходилась у позивача ОСОБА_6., те що під записом про повернення відповідачкою суми бору в розмірі 3500 грн. знаходиться особистий підпис позивача ОСОБА_6, який ним виконаний в день повернення боргу, що не оспорюється ОСОБА_7 апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем надано належні та допустими докази відносно надання ним у борг коштів ОСОБА_7

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів в розмірі 52852 грн. за договором позики, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що ОСОБА_6 не надав до суду докази на підтвердження укладення між ними з ОСОБА_7 договору позики, а тому рішення на підставі ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню, як таке що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином з ОСОБА_7 підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 сума коштів, яка була надана ним на виконання вимог договору позики укладеного сторонами 1 жовтня 2010 року з врахуванням повернутої частини.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 792,00 грн. ( 528,00+264 ).

Вимоги позивача про стягнення на його користь 230 грн. вартості надання правової допомоги не підлягають задоволенню, через надання останнім дві копії квитанцій на підтвердження понесених витрат (а.с. 4,5), що є недопустимим відповідно до вимог ст. 64 ЦПК України щодо надання письмових доказів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст.1046, 1047 ,1049 ЦК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 червня 2012 року скасувати.

Позов ОСОБА_6 задовольнити

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 52852 грн. боргу та 792 грн. судових витрат.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: