Справа № 1915/10047/12Головуючий у 1-й інстанції Тиха І.М.

Провадження № 10/1990/110/12 Доповідач - Демченко О.В.

Категорія - арешт

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Демченко О.В.

Суддів - Стадника О. Б., Комендат Р. Т.,

за участю прокурора - Хоменка П.Л.

обвинуваченого -ОСОБА_3

захисника -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову судді Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Даною постановою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, громадянину України, з середньою освітою, неодруженому, непрацюючому, раніше судимому вироком Тернопільського міськрайонного суду від 6 квітня 2012 року за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, -

обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 6 червня 2012 року, близько 3 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні бару "Грузинська кухня", що в м. Тернополі по вул. Підволочиське шосе, відкрито викрав у ОСОБА_4 гаманець, спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 2 950 грн.

6 червня 2012 року першим заступником прокурора м. Тернополя Антюком І. по даному факту порушено кримінальну справу №1174447 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.

6 червня 2012 року кримінальну справу №1174447 прийнято до провадження слідчою Сотник Т.О.

6 червня 2012 року о 21 год. 20 хв. ОСОБА_3 затримано в порядку ст.115 КПК України, за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, з огляду на те, що очевидці, в тому числі і потерпілий прямо вказали на нього, як на особу, яка вчинила крадіжку майна.

7 червня 2012 року дії ОСОБА_3 перекваліфіковано з ч.1 ст.186 КК України на ч.2 ст.186 КК України.

11 червня 2012 року ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_3 вважає постанову суду незаконною та просить її скасуати, оскільки кримінальна справа щодо нього сфабрикована, гаманець у потерпілого він не викрадав, а тому підстав для обрання йому міри запобіжного заходу немає.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію та просять постанову судді скасувати, міркування прокурора про законність постанови судді та необґрунтованість апеляції, розглянувши матеріали щодо ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає.

Відповідно до вимог ст.ст. 148, 155 КПК України, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим повинен обиратися лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки.

Згідно ст.150 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин зазначених у статті 148 КПК, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.

З постанови суду вбачається, що підставою обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало те, що він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, що згідно ч.4 ст.12 КК України, класифікується, як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Крім того суд врахував, ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, підозрюється у вчиненні ряду крадіжок під час іспитового строку.

Також суд вірно врахував те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може продовжувати займатися злочинною діяльністю, перешкоджати встановленню істини у справі, впливаючи на показання свідків та потерпілих, які були допитані і яких необхідно ще встановити та допитати, не має місця роботи та постійного доходу.

Оскільки, захистом не представлено переконливих даних, що з достатньою вірогідністю надавали б можливість прогнозувати належну поведінку ОСОБА_3 у процесуальному порядку в майбутньому, в разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, тому, висновок суду відповідає вимогам закону, ґрунтується на всебічному дослідженні відомостей про особу обвинуваченого і є вірним .

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для зміни обраного судом першої інстанції ОСОБА_3 запобіжного заходу на заставу або підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

А тому, постанова суду щодо обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є обґрунтованою, законною і підстав для її скасування, як про це порушується питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2012 року про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту -без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.В. Демченко