Справа №11-238/12 27.03.2012 27.03.2012 27.03.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/238/2012 Головуючий суду І інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, суддя Семерей М.Ф.
ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 357 Доповідач апеляційної інстанції
КК України Чебанова-Губарєва Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої-судді Чернявського А.С.,
суддів Фаріонової О.М., Чебанової-Губарєвої Н.В.,
за участю прокурора Максимишина О.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, раніше судимий
- 30.01.2008 р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 185 КК України до1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 03.07.2008 р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 29.07.2008 р. Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, звільнився 02.07.2011 р. умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 10 днів,
засуджений за ч. 2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України - на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 353 КК України - на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 367 КК України - на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.07.2008 р. та остаточне призначене покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.
З засудженого на користь ОСОБА_4 стягнуто 1 549 грн., ОСОБА_5 - 1 029 грн., ОСОБА_6 - 335 грн.
За вироком суду ОСОБА_3 12.08.2011 р. знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, шляхом омани ОСОБА_6, представившись співробітником міліції, під приводом перевірки, заволодів мобільним телефоном останньої вартістю 335 грн., чим спричинив їй майнову шкоду на вказану суму.
В той же день ОСОБА_3 знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, представившись співробітником міліції, відкрито викрав, забравши з рук ОСОБА_7 мобільний телефон вартістю 195 грн. та гроші в сумі 40 грн., спричинивши ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 235 грн.
14.08.2011 р. ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, представившись співробітником міліції, відкрито викрав, забравши з рук ОСОБА_4 мобільний телефон вартістю 1 549 грн., чим спричинив останньому майнову шкоду на вказану суму.
16.08.2011 р. ОСОБА_3 знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, відкрито викрав у ОСОБА_9 паспорт громадянина України на ім'я останнього, мобільний телефон та інше майно, спричинивши ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 1 029 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок відносно нього змінити та пом'якшити призначене покарання. Зазначає що судом першої інстанції покарання призначено без врахування його щирого каяття, наявності у нього захворювання, того, що він є єдиним працездатним годувальником в родині - батько переніс інсульт, мати - пенсіонерка.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України. Ці висновки суду апелянтом не оспорюються.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд, врахував дані про особу засудженого, який раніше судимий, скоїв злочини, три з яких відносяться до тяжких, не відбувши покарання, призначене попереднім вироком. Суд вірно врахував, що вчинення зазначеного злочину у стані алкогольного сп'яніння обтяжує покарання, також врахував обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини та щире каяття засудженого. Тобто суд врахував усі обставини, які пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.
Крім того, ОСОБА_3 вчинив нові злочини до повного відбуття покарання, а тому суд обґрунтовано застосував ст. 71 КК України і призначив остаточне покарання.
З огляду на наведене, покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65-67 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому не має підстав для його пом'якшення, як того просить апелянт.
Стосовно посилань апелянта на наявність у нього захворювання, то а ні під час досудового слідства, а ні при подачі апеляції засудженим ніяких документів стосовно наявності у нього захворювань не надавалось.
Крім того, при апеляційному розгляді встановлено, що судимість за вироком суду від 27.12.2004 р. відповідно до ст. 89 КК України, погашена.
З вказаних підстав зі вступної частини вироку колегія суддів виключає посилання суду на судимість ОСОБА_3 від 27.12.2004 р.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
З вступної частини вироку виключити посилання суду на судимості ОСОБА_3 від 27.12.2004 р.
В решті вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2012 року відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: