АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 33/2090/453/2012 Головуючий 1 інстанції: Піддубний І.А.

Справа № 2016/2022/2012 Суддя-доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.2 ст. 172-2 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 року м. Харків

Суддя апеляційного суду Харківської області Шабельніков С.К., за участю прокурора Муратова С.С., а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та його захисника -адвоката Лимонченко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Харківської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Ізюм Харківської області, з вищою освітою, одружений, займає посаду начальника лінійного пункту міліції на станції Ізюм ЛВ на ст. Основа УМВС на Південній залізниці, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру у виді грошових коштів в розмірі 500 гривень.

Як встановлено судом, при перевірці Харківською міжрайонною транспортною прокуратурою в порядку ст. 97 КПК України за фактом дачі хабара начальнику лінійного пункту міліції на станції Ізюм ЛВ на ст. Основа УМВСУ на Південній залізниці ОСОБА_2 встановлено, що 11 травня 2012 року начальник лінійного пункту міліції на станції Ізюм ЛВ на ст. Основа УМВС України на Південній залізниці молодший лейтенант міліції ОСОБА_2 о 8 годині прибув та заступив на службу в ЛПМ на ст. Ізюм ЛВ на ст. Основа УМВС України на Південній залізниці з організації правоохоронної діяльності на території оперативного обслуговування вказаного підрозділу органів внутрішніх справ.

Близько 13 години 11 травня 2012 року до приміщення ЛПМ на ст. Ізюм ЛВ на ст. Основа УМВС України на Південній залізниці зайшов ОСОБА_4 і повідомив, що за кафе «Сиргис», яке розташоване на території залізничної станції «Ізюм», його вдарив невідомий чоловік.

ОСОБА_2, виконуючи свої службові обов'язки, вийшов із заявником на перон ст. Ізюм, де заявник йому показав на раніше невідомого чоловіка. Після чого ОСОБА_2 запросив цього чоловіка в ЛПМ на ст. Ізюм, де, перевіривши його документи, встановив його особу, яким виявився - ОСОБА_5 Одночасно ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_5 про те, що стосовно нього буде складено матеріал та він буде притягнутий до відповідальності. Після чого ОСОБА_2 запропонував за грошову винагороду в розмірі 500 грн. не складати стосовно ОСОБА_5 будь-яких матеріалів. ОСОБА_5, не бажаючи для себе негативних наслідків у вигляді притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, погодився на пропозицію ОСОБА_2

В подальшому, того ж дня через 40 хвилин ОСОБА_5 надав службовій особі молодшому лейтенанту міліції ОСОБА_2, який відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про міліцію», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про державну службу», п.п. д.п. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»та примітки до ст. 172-2 КУпАП, являвся службовою особою, неправомірну вигоду, шляхом вручення грошових коштів в розмірі 500 гривень, за те, що він, всупереч ч. 1 ст. 6 «Про засади запобігання та протидії корупції», отримавши зазначені грошові кошти, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, а саме: не складе стосовно нього відповідні матеріали про вчинення хуліганських дій.

ОСОБА_6, всупереч вимогам ст. 97 КПК України, наказу МВС України № від 14 квітня 2004 року та Інструкції «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються», не здійснив у встановленому законом порядку прийом та реєстрацію заяви ОСОБА_4 про вчинення стосовно нього протиправних дій.

11 травня 2012 року помічник Харківського міжрайонного транспортного прокурора, розглянувши матеріали перевірки відносно начальника ЛПМ на ст. Ізюм ЛВ на ст. Основа УМВС України на Південній залізниці ОСОБА_2 за фактом отримання ним неправомірної грошової винагороди, виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 368, 364, 365 КК України (а.с.41).

11 травня 2012 року в.о. Харківського міжрайонного транспортного прокурора складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-2 КУпАП.

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області, розглянувши матеріал про адміністративне корупційне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 дійшов висновку про його винність у інкримінованому правопорушенні, а саме: порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Не погодившись з рішенням судді районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність постанови та на неправильне встановлення судом обставин справи, просив постанову судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2012 року скасувати та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_2 та його захисника-адвоката, які наполягали на задоволенні апеляційного прохання ОСОБА_2, а також прокурора Муратова С.С. про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, з дотриманням вимог ст. 294 КУпАП, прихожу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.7 ст. 297 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищезазначені вимоги закону суддею виконані не в повному обсязі, оскільки не повно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, відповідно п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч.4 ст. 38 цього Кодексу.

Зазначені норми Кодексу України про адміністративні правопорушення унеможливлювали станом на 19 червня 2012 року притягнення судом ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки оскаржувана постанова була винесена суддею у строк понад один місяць з дня прийняття рішення про відмову у порушенні кримінальної справи, тобто з 11травня 2012 року (а.с.41). Дотримання вимог цих норм навпаки вимагало закриття суддею провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2, що чітко передбачено п. 7 ст. 247 КУпАП.

З огляду на викладене, вказані обставини викликають необхідність, відповідно до п. 4 ч.8 ст. 294 КУпАП, змінити оскаржувану постанову в частині накладення стягнення на винну особу, тобто закрити провадження по справі внаслідок закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Разом з цим, закриття провадження по справі внаслідок збігу строків, передбачених ст. 38 КУпАП, не може враховуватися стосовно ОСОБА_2 як реабілітуюча його неправомірні дії обставина, з урахуванням наявності складу інкримінованого йому правопорушення за ст. 172-2 КУпАП.

Апеляційні доводи ОСОБА_2 (а.с. 70-72) про незаконність оскаржуваної постанови судді в частині неправильного встановлення судом обставин справи носять суб'єктивний характер та у повному обсязі спростовуються висновками судді з приводу оцінки наявних у справі даних, в тому числі стосовно наявності у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення та наявності підстав щодо його відповідальності (а.с. 66-67). При цьому належить врахувати, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі виклав свою незгоду з тим, що суд першої інстанції в основу свого рішення поклав дані протоколу про адміністративне правопорушення від 11 травня 2012 року (а.с. 1-8), тоді як в зазначеному протоколі безпосереднього самим ОСОБА_2 викладені його письмові пояснення щодо фактичних обставин події, тобто способу та обставин вчиненого правопорушення, а також визнання ним вини в повному обсязі на момент складання протоколу. Крім цього, вказані ОСОБА_2 у його клопотаннях про виклик та допит свідків обставини -не стосуються самої події правопорушення, що не оспорюється самим апелянтом та його захисником, а тому відсутні підстави для їх задоволення при апеляційному перегляді справи.

В суді першої інстанції, згідно протоколу судового засідання від 15 червня 2012 року (а.с. 57-61) та в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що адміністративного правопорушення він не скоював та виклав іншу позицію щодо обставин правопорушення, вказавши, що грошові кошти в розмірі 500 гривень йому надав ОСОБА_5 для передачі ОСОБА_7 в якості відшкодування за конфлікт, що між ними відбувся. На відмову ОСОБА_2 передати гроші, ОСОБА_7 поклав їх на стіл останньому.

При апеляційному перегляді справи апелянт пояснив, що усвідомлював щодо незаконності своїх дій, пов'язаних з отриманням від громадян та передаванням будь-яким іншим особам грошових коштів під час виконання ним своїх службових обов'язків. При цьому ОСОБА_2, згідно його пояснень, відомий зміст норм статей Закону України «Про міліцію», який не передбачає у такий спосіб здійснення службових повноважень ним, як працівником органів внутрішніх справ.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими доводами апелянта, оскільки вони суперечать даним матеріалів справи та свідчать про явну спробу ОСОБА_2 уникнути адміністративної відповідальності.

Крім того, належить врахувати, що в поясненнях ОСОБА_2, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 11 травня 2012 року, в його особистих письмових поясненнях, наданих 11 травня 2012 року на ім'я Харківського міжрайонного транспортного прокурора Чехунова Д.Н., та в його особистих письмових поясненнях, наданих 11 травня 2012 року на ім'я начальника ВВБ на ПЗ ДВБ МВС України ОСОБА_8, зазначено, що грошові кошти в розмірі 500 гривень він отримав від ОСОБА_5 за не складання у відношенні нього матеріалу за вчинення хуліганських дій.

Висновки судді щодо оцінки наявних у справі доказів стосовно події правопорушення - є обґрунтованими, оскільки встановлені, досліджені та перевірені під час судового розгляду, в якому приймав участь ОСОБА_2 та його захисник. Також належить врахувати, що докази, на яких ґрунтується висновок судді про винуватість правопорушника у вчиненні корупційного правопорушення, походять з різних джерел, а тому не можуть вважатися однобічними і необ'єктивними. Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови судді вина у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме : поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які були допитані в судовому засіданні, рапортом помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора Бурмаки В.А. про проведення огляду місця події та вилучення у службовому приміщенні лінійного пункту міліції на станції Ізюм JIB на ст. Основа УМВСУ на Південній залізниці грошових коштів в розмірі 500 гривень, які були отримані начальником вказаного підрозділу органів внутрішніх справ ОСОБА_2 від ОСОБА_5 за нескладання стосовно останнього матеріалу за фактом хуліганських дій; а також даними протоколу огляду місця події від 11 травня 2012 року, в ході якого ОСОБА_2 вказав, де саме знаходяться грошові кошти в розмірі 500 гривень, які він отримав від ОСОБА_5 (вказані кошти вилучені під час огляду місця події), даними протоколу місця події від 11 травня 2012 року, в ході якого оглянуто та вилучено службове посвідчення працівника міліції НОМЕР_1, видане 30.09.11 р. начальником УМВС України на Південній залізниці; поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, копією постанови помічника Харківського міжрайонного транспортного прокурора Бурмаки В.А. про відмову в порушенні кримінальної справи, іншими матеріалами справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянтом та його захисником заявлені клопотання, викладені в апеляційній скарзі про витребування матеріалу службового розслідування за фактом дій начальника ЛПМ ст. Ізюм ОСОБА_2 від 11 травня 2012 року; витребування матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом заподіяння тілесних ушкоджень громадянином ОСОБА_4 громадянину ОСОБА_5; виклик та допит свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Підстав для задоволення даних клопотань не вбачається, оскільки вказані у клопотаннях апелянта обставини не стосуються самої події правопорушення, що не оспорюється ОСОБА_2 та його захисником.

Доводи апеляційної скарги в частині визнання ОСОБА_2 вини у вчиненні адміністративного правопорушення в результаті здійснення психологічного тиску на нього з боку працівників правоохоронних органів не можуть бути визнані судом як підстава для скасування постанови суду, оскільки апелянтом не надано жодних доказів про оскарження ним дій посадових осіб прокуратури або працівників ВВБ на ПЗ ДВБ МВС України.

Крім того, матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_5 щодо можливих неправомірних дій посадових осіб ЛПМ на ст. Ізюм на ст. Основа Управління МВС України на Південній залізниці містять постанову від 11 травня 2012 року про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 (а.с. 41), даних про оскарження якої в матеріалах справи не вбачається. Апелянт вказав, що не оскаржував дану постанову, оскільки згоден з нею.

На переконання суду апеляційної інстанції вказані докази є взаємоузгодженими і в своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для об'єктивного підтвердження вини ОСОБА_2 як суб'єкта корупційного діяння, у порушенні встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержання за це неправомірної вигоди.

Разом з тим, згідно ч.7 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Так, суд апеляційної інстанції не може погодитись з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-2 КУпАП, оскільки розмір отриманої неправомірної вигоди останнього не перевищує п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Таким, чином корупційне правопорушення, вчинене ОСОБА_2, слід кваліфікувати за ч.1 ст. 172-2 КУпАП.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 38 КУпАП, якою передбачено, що коли за фактом правопорушення спочатку вирішується питання щодо порушення кримінальної справи, але приймається рішення про відмову у її порушенні або про закриття вже порушеної кримінальної справи та за умови, що в діях особи є ознаки адміністративного правопорушення, стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через місяць з дня прийняття такого рішення. Скорочений строк починає спливати з моменту прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або про закриття кримінальної справи. Судом першої інстанції вказані вимоги закону не виконані, в результаті чого адміністративне стягнення було накладено поза межами встановлених строків.

За таких обставин належить вважати, що суддя районного суду дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного корупційного правопорушення, але з урахуванням порушення норм, передбачених ст. 38 КУпАП, постанова підлягає зміні в частині накладеного стягнення з закриттям провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2012 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст. 172-2 КУпАП -змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди матеріального характеру у виді грошових коштів в розмірі 500 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Грошові кошти в сумі 500 (п'ятисот ) грн., що зберігаються в Ізюмському міськрайонному суді Харківської області (а.с. 55) повернути власнику -ОСОБА_5(а.с.19-20).

В іншій частині постанову судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 червня 2012 року про визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні корупційного правопорушення -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення не підлягає.

Суддя