УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 0611/1-38/2012

Стаття 121 ч.1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Шеніна П.О.

суддів: Мельничук Н.М., Ткаченка В.Л.

з участю прокурора Сидоренка О.П.

засудженого ОСОБА_1

в його інтересах адвоката Кочина В.Т.

потерпілого ОСОБА_3

його представника адвоката Француз А.В.

законного представника потерпілого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у справі, засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Миколайчука В.Л., представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Француз А.В. на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 березня 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, неодружений, працює стропальником у ПП ОСОБА_7 в м. Коростишів, -

був засуджений за ст. 121 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою і взято під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання обчислено з 20.03.2012 р., зараховано в строк покарання час його затримання з 05.10. по 07.10.2011р.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 78 880 грн. 04 коп. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

Речові докази після вступу вироку в законну силу вирішено повернути за належністю: одяг засудженого - йому, автомобіль ВАЗ-21063 НОМЕР_1 - власнику ОСОБА_8

Згідно вироку суду, 03 жовтня 2011 року близько 22 години 30 хв. в м. Коростишів Житомирської області по вул. Потєхіна на території магазину-кафе «Золотарка» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт. Під час нього у засудженого виник умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень. Реалізуючи його, поблизу магазину засуджений взяв дерев'яну палицю і повернувся з нею до ОСОБА_3, який сидів за столиком на території магазину. Засуджений умисно наніс нею не менше трьох ударів по тулубу та голові потерпілого і заподіяв йому наступні тілесні ушкодження: черепно-мозкову травму у виді забійної рани і перелому в тім'яно-скроневій ділянці волосяної частини голови, синця в ділянці лівої вушної раковини, переломів правої тім'яної кістки з переходом на ліву тім'яну луску, пірамідку правої скроневої кістки та тіло основної кістки, розривів барабанних перетинок, крововиливу в порожнину основної кістки, пластинчастої субдуральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку) правої скроневої частини головного мозку та забою головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Також потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у виді саден на лівій кисті та переломів 3,4 пальців правої кисті, які /переломи/ відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що не є небезпечними для життя, але призвели до довготривалого розладу здоров'я. Спричинені ОСОБА_3 садна на правій кисті є легкими тілесними ушкодженнями без короткочасного розладу здоров'я.

В апеляціях просять:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 в інкримінованому злочині та кваліфікацію його дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Суд помилково не врахував як обтяжуючу обставину перебування засудженого під час подій у стані алкогольного сп'яніння, оскільки в описовій частині обвинувального висновку ця обставина слідчим зазначена і вказівка її у вироку не була б виходом суду за межі обвинувачення.

На думку прокурора, не відповідає дійсності висновок суду про те, що ОСОБА_1 активно сприяв розкриттю злочину. Так, після його вчинення, залишивши потерпілого в тяжкому стані, засуджений не надав йому необхідної допомоги і поїхав з місця пригоди. Засуджений не надав допомоги і органам правосуддя в з'ясуванні тих обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, оскільки той був очевидним і його було розкрито слідчим шляхом. Не враховані тяжкі наслідки злочину /стан здоров'я ОСОБА_3 на даний час/, настання у потерпілого інвалідності 2 групи, неможливість сплачувати аліменти на 2-х дітей. Окрім того, у вступній частині вироку невірно зазначені анкетні дані засудженого: він не є уродженцем м. Житомира, оскільки народився у м. Коростишеві. Грошові кошти в сумі 12 000 грн. в якості відшкодування шкоди потерпілий одержав не від засудженого, а від його батьків.

За таких обставин, прокурор просив постановити по справі новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_1 та призначити йому за ч.1 ст.121 КК України покарання - 6 років позбавлення волі, збільшити розмір стягнень у відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого із суми 78 880 грн. до 200 000 грн., про яку той просив;

- представник потерпілого ОСОБА_3 адвокат Француз А.В., не оспорюючи фактичні обставини вчиненого злочину, його кваліфікацію, вид та міру призначеного ОСОБА_1 покарання, вважає, що вирок суду підлягає зміні з підстав неправильного застосування кримінального закону. Апелянт стверджує, що під час досудового слідства та в суді засуджений намагався перекласти вину у виниклому під час подій конфлікті на потерпілого. На її думку, цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 слід задовольнити в повному обсязі в частині відшкодування моральної шкоди та витрат, пов'язаних з наданням потерпілому правової допомоги. У вироку суд не достатньо обґрунтував та не навів мотивів зменшення заявленої останнім суми 200 000 грн. моральної шкоди до присудженої. Також суд дійшов невірного висновку про відмову у стягненні витрат на оплату правової допомоги представника потерпілого, які не були стягнуті з засудженого. Суд повинен був керуватись ст. 93 КПК України, врахувати довідку про сплату вказаної суми та Постанову КМУ від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави". Тому адвокат просила вирок суду 1-ої інстанції змінити, стягнути з ОСОБА_1 повну заявлену суму у відшкодування моральної шкоди /тобто 200 000 грн., за мінусом сплаченої/ та 3 000 грн. витрат за надання правової допомоги;

- засуджений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Миколайчук В.Л., - про зміну вироку, застосування до першого ст.75 КК України і призначення йому покарання з випробуванням, звільнення з-під варти та зменшення розміру присудженої моральної шкоди до 20 000 грн. Вказані апелянти вважають вирок щодо засудженого надто суворим і наполягають на тому, що судом не враховані обставини справи та ті, що пом'якшують покарання, усі характеризуючи дані про його особу. Крім того, посилаються на конкретні докази про те, що саме потерпілий спровокував засудженого на конфлікт і публічно принизив, першим наніс йому удар в обличчя. Тобто фактично поведінка потерпілого щодо засудженого була протиправної і повинна враховуватись судом при призначенні ОСОБА_1 покарання, а також стягнення сум у відшкодування шкоди. Останній не бажав настання таких наслідків щодо здоров'я потерпілого, добровільно і повністю сплатив органу охорони здоров'я витрати по лікуванню потерпілого /5107 грн.68 коп./, також відшкодував останньому 12 000 грн. матеріальної шкоди, тобто у більше, ніж заявленому, обсязі. Родина засудженого за спільні кошти надавала різну допомогу сім'ї потерпілого /коштами, транспортом, вирішенням певних питань з лікарями, тощо/. Далі вказують, що засуджений має постійне місце проживання і роботи, характеризується позитивно. Вину по справі він визнав і про злочин добровільно розповів під час розгляду щодо нього судом адміністративної справи за ст.173 КУпАП, заведеної спочатку на нього замість кримінальної. З врахуванням викладеного вважають, що у суду не було ґрунтованих підстав для взяття його в залі засідання під варту і призначення реального позбавлення волі.

По справі надійшли заперечення: захисника засудженого на апеляцію прокурора, державного обвинувача на апеляцію захисника Миколайчука В.Л., захисника засудженого на апеляцію представника потерпілого.

Колегія суддів заслухала доповідача, апелянтів по справі і учасників процесу, також перевірила матеріали кримінальної справи за правилами ст. 365 КПК та наведені в апеляціях доводи.

В суді апеляційної інстанції прокурор і представник потерпілого, адвокат Француз А.В., підтримали власні апеляції, в тому числі прокурор - апеляцію представника потерпілого, а остання - прокурора в частині розгляду цивільного позову. Законний представник потерпілого, ОСОБА_5., підтримала вищевказані дві апеляції повністю. Перши троє учасників процесу заперечили проти апеляцій засудженого та адвоката Миколайчука В.Л. Засуджений ОСОБА_1 та його адвокат Кочин В.Т. підтримали апеляції першого /тобто засудженого/ та адвоката Миколайчука В.Л. частково, просять врахувати наведені у них доводи і додаткові обставини відшкодування моральної шкоди, застосувати до першого ст.69 КК України і обрати йому інший, більш м'який вид покарання - обмеження волі. Вказані особи заперечують проти апеляцій прокурора та представника потерпілого і додають, що до початку апеляційного розгляду батьки засудженого намагались сплатити потерпілому та його родині ще 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, від чого ті відмовились і наполягали на повному відшкодуванні шкоди, яке було одночасно і одноразово неможливе. Тому вони поштовим переказом відправили їм додатково 10 000 грн., про що надають квитанцію. Потерпілий та його законний представник підтверджують викладене засудженим та його адвокатом, заперечуючи лише одержання переказом останньої суми грошей на даний час.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду і провівши судові дебати, також - останнє слово засудженого, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишити вирок суду 1-ої інстанції без зміни, а подані апеляції - без задоволення з урахуванням наступного.

Доведеність вини і правильність кваліфікації дій засудженого по справі ОСОБА_1 ніхто з можливих апелянтів, в тому числі ні він, ні його адвокат не оспорюють. В засіданні суду 1-ої інстанції було встановлено, що під час подій по справі першим насильство до засудженого застосував потерпілий, який наніс йому удар долонею по обличчю. Окрім ОСОБА_1, викладену ним версію підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 Потерпілий заявляв, що внаслідок одержаних травм обставин справи і подій не пам'ятає. За показаннями засудженого, після цього він від'їхав з цього місця на автомобілі, неподалік знайшов палку, повернувся до місця подій, наніс потерпілому удари і спричинив вищевказані тілесні ушкодження. Усі ці обставини подій суд виклав у вироку. Тому твердження в апеляції представника потерпілого про намагання засудженого перекласти вину у конфлікті на ОСОБА_3 і уникнути відповідальності за вчинене - є необгрунтованими. З урахуванням розриву у часі між вказаними діями потерпілого та їх характером, які передували діям засудженого, та останніми, колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації вчиненого ОСОБА_1 на інший кримінальний закон, тим більш, що у поданих апеляціях питання про це ніхто не ставить.

Що стосується наведених в апеляціях доводів для зміни або скасування вироку, то колегія суддів апеляційного суду знаходить їх такими, що не відповідають обставинам справи. Твердження прокурора і представника потерпілого, адвоката Француз А.В. про незаконність виключення судом із переліку обтяжуючих покарання засудженого обставин вказівки про його знаходження у стані алкогольного сп'яніння під час подій - є невірним. Суд 1-ої інстанції ретельно проаналізував висунуте останньому обвинувачення і мотивував своє рішення. У постанові про його пред'явлення та обвинувальному висновку, при викладенні фабули заподіяного ОСОБА_1, взагалі відсутні вказівки про його нетверезий стан. У медичному плані цей стан не перевірявся. Про нетверезий стан слідчий зазначив лише при описанні обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин. В суді 1-ої інстанції прокурор обвинувачення не змінив і не уточнив. Тому підстав для скасування вироку з причини нібито допущених судом процесуальних порушень - немає.

Аналогічно, помилка в анкетних даних про місце народження ОСОБА_1 /м. Житомир замість м. Коростишів / може бути виправлена самим судом 1-ої інстанції в порядку ст.ст. 409 і 411 КПК України, тобто без скасування або зміни вироку.

Твердження в апеляції прокурора про неправильність визнання судом пом'якшуючої покарання засудженого обставини - часткового відшкодування моральної шкоди, оскільки суми грошей ніби-то сплачували батьки ОСОБА_1, а не він особисто, та призначення йому надто м'якого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним та наслідкам заподіяного, внаслідок чого вирок треба скасувати, колегія суддів знаходить безпідставними.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що саме від імені засудженого до початку розгляду справи по суті ним добровільно відшкодовані витрати лікувального закладу в сумі 5 107,68 грн., пов'язані із стацлікуванням потерпілого /а.с. 165/. Окрім того, суд правильно встановив, що сторона засудженого повністю відшкодувала потерпілому понесену на той час матеріальну шкоду в розмірі 10 880,04 грн., сплативши 12 000 грн. і, таким чином, частково відшкодувавши моральну шкоду в сумі 1 119,96 грн. /із заявленої потерпілим суми 200 000 грн./. Суд обгрунтовано визнав цю обставину як пом'якшуючу покарання винного. Колегія суддів погоджується з даним висновком, оскільки закон не передбачає таку умову, як безпосередню сплату вказаних сум тільки підсудним. В даному випадку вказане відшкодування шкоди було проведено за сумісні кошти засудженого та його батьків і родини. Тому суд 1-ої інстанції обгрунтовано і з наведенням мотивів визнав пом'якшуючими обставинами активне сприяння з боку ОСОБА_1 у розкритті злочину і часткове відшкодування завданої ним шкоди, оскільки він добровільно приймав можливі міри для відшкодування шкоди і частково це зробив.

Також колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про дотримання судом вимог ст. 65 КК України при обранні винному покарання. Як зазначено у вироку, суд врахував при цьому ступінь тяжкості вчиненого злочину, усі обставин справи і дані про особу ОСОБА_1, наведені вище і у судовому рішенні. У колегії суддів немає підстав вважати, що призначене останньому покарання у вигляді тривалого строку позбавлення волі, передбаченого ч.1 ст.121 КК, є надто м'яким, а вирок суду підлягає скасуванню з визначенням йому більш суворого покарання.

З іншого боку, колегія суддів вважає за неможливе в даний час задовольняти апеляції засудженого та його адвоката про пом'якшення першому покарання, застосування до нього статей 75 або 69 КК України. Проти цього категорично висловились інші учасники процесу. При обранні ОСОБА_1 позбавлення волі суд прийняв до уваги ступінь тяжкості спричинених засудженим потерпілому тілесних ушкоджень, заподіяння черепно-мозкової травми та її наслідки, конкретні обставини подій, як і ті, що пом'якшують покарання винного, на підставі чого призначив засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.121 КК.

Не підлягають задоволенню вимоги представника потерпілого, адвоката Француз А.В., про необхідність зміни вироку, стягнення понесених потерпілим витрат на правову допомогу і збільшення розміру стягнень по цивільному позову у відшкодування моральної шкоди до 200 000 грн. Стягнення сум витрат потерпілого на одержану ним правову допомогу в кримінальному процесі підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а не статті 93 КПК, на чому наполягає представник потерпілого. Під час розгляду кримінальної справи відшкодуванню підлягають лише витрати потерпілого, передбачені ст. 92 КПК.

Обговорюючи конкретний розмір підлягаючої стягненню суми у відшкодування моральної шкоди, суд навів у вироку достатньо мотивів прийнятого рішення. При цьому визначив її розмір, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, прийнявши до уваги конкретні обставини справи і роз'яснення, надані з цього приводу Пленумом ВСУ у постанові №4 від 31.03.1995 року. Враховувати при цьому слід і конкретну поведінку обох учасників подій по справі. З наведених мотивів, колегія суддів не знайшла підстав для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову, тобто для збільшення, або, з іншого боку, зменшення присудженої суми у відшкодування моральної шкоди, про що просили апелянти. Розрахунки, наведені судом у вироку, є правильними, включають у собі фактично сплачені суми. Ті суми, які були виплачені після винесення вироку, підлягають, за умов їх підтвердження, зарахуванню в порядку виконання вироку.

З наведених підстав і керуючись ст.ст. 365, 366 і 379 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у справі, представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Француз А.В., також апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Миколайчука В.Л. - залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 березня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без зміни.

Судді: