УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 0604/1-35/2012
Стаття 358 ч.3, 212 ч.1КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Шеніна П.О.
суддів: Єрещенка А.М. , Ткаченка В.Л.
з участю прокурора Сидоренка О.П.
підсудної ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2012 року, -
Встановила:
Цією постановою щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимої, -
було частково задоволено клопотання її захисника та першу звільнено від кримінальної відповідальності за ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 212 КК України в редакції 2001 року у зв'язку з закінченням строків давності.
В задоволенні клопотання захисника про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 358 КК України в редакції 2001 року у зв'язку з закінченням строків давності було відмовлено за безпідставністю.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачувалась в тому, що будучи зареєстрованою рішенням виконавчого комітету Житомирської міської Ради за № 655932 від 19.03.2007 р. як суб'єкт підприємницької діяльності - приватний підприємець, за юридичною адресою: АДРЕСА_1 (далі ПП ОСОБА_1), та являючись платником податку на додану вартість (свідоцтво платника ПДВ № НОМЕР_1 від 04.04.2007 року) самостійно здійснюючи фінансово-господарську діяльність, а також виконуючи обов'язки по веденню податкового та бухгалтерського обліку, усвідомлюючи покладені на неї права і обов'язки щодо дотримання законодавства про оподаткування, правильність нарахування та своєчасність сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів, а саме:
- згідно ст. 67 Конституції України - обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом;
- згідно ст. 11 Закону України „Про систему оподаткування" № 77/97-ВР від 18.02.1997 року - нести відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та додержанням законів про оподаткування;
- згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" № 996-XIV від 16.07.1999 року - нести відповідальність за організацію бухгалтерського обліку;
- згідно ст. 16 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року - нести відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України;
- згідно п. 20.1 ст. 20 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" № 334 / 94 - ВР від 28.12.1994 року - нести відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, в порушення вищезазначених норм, в період часу з 01.05.2007 року по 31.12.2008 року, діючи умисно, протиправно, посягаючи на встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності і в першу чергу оподаткування, переслідуючи мету на ухилення від сплати податків в значних розмірах шляхом незаконного створення податкового кредиту з податку на додану вартість, підроблення документів, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб та з використанням підроблених документів, керуючись корисним мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій і їх наслідків, передбачаючи та бажаючи їх настання, використовуючи злочинну схему по ухиленню від сплати податків, вчинила умисні злочини у сфері господарської діяльності за наступних обставин.
Вказана особа як приватний підприємець при здійсненні фінансово - господарської діяльності мала можливість за готівкові кошти купувати різноманітні товари (роботи, послуги) у осіб, які не являлись платниками податку на додану вартість. Купуючи таким чином ці товари, ОСОБА_1 не отримувала на них податкових накладних, в результаті чого /у відповідності з вимогами п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями/ була позбавлена права на отримання кредиту з податку на додану вартість.
При цьому, при подальшій реалізації цих товарів (робіт, послуг) іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які являються платниками податку на додану вартість, у ОСОБА_1, зареєстрованої як платник ПДВ, у відповідності з вимогами п.п. 7.3.1. п. 7.3.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168\97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, виникали податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які необхідно було нараховувати та сплачувати до державного бюджету, та які остання не мала наміру сплачувати.
Розуміючи незаконність своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, у вигляді несплати до державного бюджету податку на додану вартість, з метою уникнути покарання за вчинення злочинних дій, ОСОБА_1 застосувала злочинну схему, суть якої полягає в тому, що зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість перекладаються на фіктивні підприємства, зареєстровані на підставних осіб.
При цьому, підроблюються документи (прибуткові накладні, податкові накладні та квитанції до прибуткових касових ордерів) про неіснуючі факти купівлі товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти у підприємств з ознаками фіктивності, внаслідок чого ПП ОСОБА_1 незаконно отримувала право на кредит з податку на додану вартість, чим занижувала свої податкові зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість. Таким чином, зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість перекладались на підприємства з ознаками фіктивності, які в свою чергу не сплачували до державного бюджету податку на додану вартість, про що ОСОБА_1 було достовірно відомо.
Отже, фінансовим результатом використання даної злочинної схеми є несплата податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з продажу товарів (робіт, послуг), що в свою чергу призвело до фактичного ненадходження до державних бюджетів коштів в значних розмірах.
Так, за період 2007 року підсудна умисно, безпідставно, шляхом незаконного створення податкового кредиту, внаслідок підроблення документів, вчиненого повторно і за попередньою змовою групою осіб та з використанням завідомо підроблених документів про фіктивне придбання ПП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ексімтек" (код СДР 30725357), ТОВ „Компанія Статіклюкс" (код СДР 33194031), ТОВ „Інтерінвест центр" (код СДР 24103147), умисно ухилилась від сплати ПДВ на загальну суму 142 426 грн.
Приймаючи до уваги, що згідно наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 щодо заповнення декларації з ПДВ суми податку на додану вартість і відображення в гривнях, ОСОБА_1 шляхом незаконного створення податкового кредиту на підставі підроблених документів, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб та використання завідомо підроблених документів, умисно ухилилась за період 2007 року від сплати ПДВ на загальну суму 142 426 грн., що в 712 раз перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян (142426,00/200).
За період 2008 року вона ж безпідставно, шляхом незаконного створення податкового кредиту, внаслідок підроблення документів, вчиненого повторно і за попередньою змовою групою осіб та з використанням завідомо підроблених документів про фіктивне придбання ПП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) у ТОВ „Ексімтек" (код ЄДР 30725357), умисно ухилилась від сплати ПДВ на загальну суму 348 611 грн.
Приймаючи до уваги, що згідно наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166 щодо заповнення декларації з ПДВ суми податку на додану вартість і відображення в гривнях, ОСОБА_1 шляхом незаконного створення податкового кредиту, на підставі підроблених документів, вчиненого повторно і за попередньою змовою групою осіб та з використанням завідомо підроблених документів, умисно ухилилася від сплати ПДВ на загальну суму 348 611 грн., що в 1354 раз перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян (348 611,00/257,5).
А всього в період часу з 01.05.2007 року по 31.12.2008 року ОСОБА_1 умисно ухилилась від сплати до державного бюджету ПДВ в сумі 491 037 грн., що в 2066 раз перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян (712 + 1354), що становить значні розміри.
Таким чином, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувалась в умисному ухиленні від сплати податків, вчиненою особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах, в підробленні документів, вчиненого повторно і за попередньою змовою групою осіб.
В засіданні суду 1-ої інстанції захисник ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Остання клопотання захисника підтримала. Суд прийняв вищевказане рішення щодо обвинувачення за ст.ст. 212 ч.1 і 358 ч.3 КК України в редакції 2001 року.
В апеляції пом. прокурора м. Житомира, не оспорюючи доведеності вини підсудної ОСОБА_1 та кваліфікації її дій, вважав, що постанова підлягає скасуванню з направленням справи в обсязі вищевказаного обвинувачення на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Апелянт посилався на те, що відповідно до вимог ст. 7-1 КПК України та роз'яснень, що містяться у п. 2 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року № 12, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності лише в тому випадку, коли особа не заперечує проти закриття справи з цієї підстави.
Проте, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 у судовому засіданні вважала себе невинуватою за пред'явленим обвинуваченням. За таких обставин суд не мав права звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а повинен був продовжити розгляд справи і в разі доведеності її винності у вчиненні інкримінованих їй злочинів постановити обвинувальний вирок та звільнити засуджену від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
До початку апеляційного розгляду справи апеляція помічником прокурора м. Житомира була відкликана. Інших апеляцій по справі немає.
За законом апеляційне провадження підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 364 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційне провадження за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 - закрити.
Судді: