АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження: № 22-ц/2090/ 5056/ 2012 Доповідач Кукліна Н.О.
Справа №2031/2-183 / 11 Головуючий 1 інстанції Цвірюк Д.В.
Категорія: недійсність договору
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Кукліної Н.О.
С у д д і в Черкасова В.В.
Пономаренко Ю.А.
При секретарі Каплоух Н.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Печенізька державна нотаріальна контора Харківської області про визнання недійсним договору про розподіл спадкового майна та стягнення суми
по апеляційній скарзі ОСОБА_4
на рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 червня 2012 року
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору про розподіл спадкового майна, посвідченого нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області від 2 листопада 2010 року, між ОСОБА_4 та нею , ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_4 передано право приватної власності на землю, площею 7,77 га, яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району Харківської області, грошова оцінка землі становить 82 106,74 грн., а їй, ОСОБА_3, право на майнову частку (пай), яка становить 1 809 грн. В обґрунтування вказувала, що після смерті її сина ОСОБА_5, що настала 31 січня 2010 року , відкрилася спадщина, яку прийняли в рівних частках вона та її онук , відповідач у справі. Через деякий час їй стало відомо, що земельна ділянка площею 7,77 га, яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району Харківської області, перейшла у власність онука, а їй залишився майновий пай на 1 809 грн. на підставі Договору про поділ спадщини, на укладання якого вона згоди не давала. ЇЇ онук скористався тим, що вона особа похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1, повірила відповідачеві і підписала цей договір, вважаючи. Що підписує документи на одержання спадщини. Наміру здійснювати такий нерівноцінний поділ спадщини вона не мала. Право власності на майновий пай в сумі 1809 грн. вона реалізувати не може, до того ж йо вартість набагато менше за вартість земельної ділянки. Також ж її онук одержав орендну плату за землю 820 грн., половину цієї суми просить стягти на свою користь.
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 11 червня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним Договір про розподіл спадкового майна, посвідчений нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області від 2 листопада 2010 року, зареєстрований в реєстрі під № 1129, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_4 передано право приватної власності на землю, площею 7,77 га, яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району Харківської області, грошова оцінка землі становить 82 106,74 грн., а ОСОБА_3 право на майнову частку (пай), яка становить 1 809 грн. . Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 орендну плату за ? частину земельної ділянки, яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району Харківської області, отриманої ним у 2010 році у розмірі -410 грн. Також вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3, зазначаючи , що договір про розподіл спадкового майна укладено на вимогу позивачки, вона власноруч підписала договір, зазначивши нотаріусу його умови. Помилкового сприйняття наслідків договору у позивача не було. Суд першої інстанції повно і всебічно обставини у справі не досліджував. Прийняв в провадження позов з неправильно сплаченими судовими витратами.
Відповідач про час та місце розгляду справи за його апеляційною скаргою повідомлений , в судове засідання не з'явився , про причини неявки не повідомив. Неявка відповідача, належно повідомленого про час та місце розгляду справи згідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача та її представника, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення , перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив із доведеності укладання між сторонами 2 листопада 2010 року Договору про розподіл спадкового майна внаслідок помилки , що згідно до ст.. 229 ЦПК України є підставою для визнання договору недійсним.
Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, підтверджується матеріалами справи , що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_5, яку прийняли сторони та яким державним нотаріусом 2 листопада 2010 року видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом в рівних частках по ? частині кожному на земельну ділянку площею 7,77 га, розташовану на території Печенізької селищної ради, Печенізького району Харківської області, грошовою оцінкою 82 106,74 грн., , що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, та на майновий пай на суму 1 809 грн., що перебуває в колективні власності КСП «Печенізький»реорганізованого в ПОСГП «Печенізький»в смт. Печеніги, Печенізького району Харківської області. ( а.с.10)
В цей же день 2 листопада 2010 року між сторонами укладено та нотаріально посвідчено Договір про розподіл спадкового майна, згідно з яким ОСОБА_4 передано право приватної власності на землю, площею 7,77 га, яка розташована на території Печенізької селищної ради, Печенізького району Харківської області, грошова оцінка землі становить 82 106,74 грн., а ОСОБА_3 - право на майнову частку (пай), яка становить 1 809 грн. Розподіл проведено без компенсації . ( а.с.7)
Відповідно до ст.. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця за законом є рівними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі , яка реалізується з урахуванням положень ч.2 ст. 364 ЦК України , згідно якій у разі якщо виділ частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
За загальними правилами, визначеними статтю 203 ЦК України , щоб правочин мав належну юридичну силу, він повинен відповідати визначеним законом умовам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину згідно до ст.. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК.
Вчинення правочину під впливом помилки передбачено статтею 229 ЦК України як підставу визнання такого правочину недійсним. Помилка при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення , а саме природи правочину, прав та обов'язків сторін та інших обставин, може стати підставою для визнання судом правочину недійсним.
Під істотною помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину суб'єкта , предмета чи інших істотних умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення , якщо за відсутності неправильного сприйняття за обставинами справи можна зробити висновок про те , що правочин не було б вчинено.
Оцінюючи обставини укладання позивачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 , договору про розподіл спадкового майна , надані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивачки безумовного волевиявлення для передачі у власність відповідача своєї ? частки земельної ділянки, об'єкту нерухомого майна , набутої у власність в порядку спадкування за законом, яка за цільовим призначенням та грошовою оцінкою не є співмірною частині майнового паю , що належав спадкодавцю на підставі сертифікату , в натурі виділений не був і перебуває у колективні власності членів сільськогосподарського підприємства.
Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції про те, що при укладенні договору про розподіл спадщини, за умовами якого здійснено виділ часток в натурі із нерівнозначних об'єктів спадкового майна без одержання компенсації , у спосіб, що не відповідає загальним правилам виділу часток із спільного майна співвласників, позивач діяла під впливом помилки щодо обставин, прав та обов'язків сторін , які мають істотне значення , та при правильному сприйнятті яких з боку позивача такий правочин нею не було б вчинено.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції не впливають.
Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами.
При вирішенні спору та ухваленні рішення суд 1 інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у задоволенні позову.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Печенізького районного суду Харківської області від 11 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді