ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
|
|
справа № 20-12/438 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"02" липня 2008 р. 10:15 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
Судді Харченко І.А.,
при секретарі Баланюк О.В.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2., довіреність №4972 від 13.09.2007, представник;
відповідача -Ткаченко Т.О., довіреність №41/1-8-2620п від18.03.2008, головний спеціаліст керівництва Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №20-12/438 за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі про визнання дій Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі з відмови 20.06.2007 у оформленні та видачі ліцензійних карток неправомірними та такими, що порушують права позивача, визнання рішення від 20.06.2007 нечинним, визнання дій Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі з відмови 04.07.2007 у оформленні та видачі ліцензійних карток неправомірними та такими, що порушують права позивача, визнання рішення від 04.07.2007 нечинним,
Суть спору:
11.12.2007 Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся з адміністративним позовом (вх.№4440) до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі про визнання дій Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі з відмови 20.06.2007 у оформленні та видачі ліцензійних карток неправомірними та такими, що порушують права позивача, визнання рішення від 20.06.2007 нечинним, визнання дій Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Севастополі з відмови 04.07.2007 у оформленні та видачі ліцензійних карток неправомірними та такими, що порушують права позивача, визнання рішення від 04.07.2007 нечинним.
Ухвалою від 12.12.2007 відкрито провадження у адміністративної справі №20-12/438, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою від 15.01.2008 закінчено підготовче провадження, адміністративна справа №20-12/438 призначена до судового розгляду.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №478 від 14.01.2008) (арк. с. 27-29).
Згідно статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін, суд,
в с т а н о в и в :
03 січня 2005 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1та Управлінням транспорту та зв'язку Севастопольської міської державної адміністрації був укладений договір №2 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом (арк.с. 8-9).
На виконання вимог законодавства, що регулює автотранспортні правовідносини, позивачем 05.06.2007 була отримана нова ліцензія серії НОМЕР_1, що видана Міністерством транспорту та зв'язку України Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), дозволений вид робіт - внутрішні перевезення пасажирів (арк.с. 10).
При цьому, при подачі заяви на нову ліцензію з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), дозволений вид робот - внутрішні перевезення пасажирів, до заяви був прикладений весь передбачений законодавством пакет документів, у тому числі документи на одержання ліцензійних карток на автотранспортні засоби.
В подальшому, оскільки в реєстраційні дані на автотранспортні засоби були внесені зміни, 13 червня 2007 року та 18 червня 2007 року позивач на адресу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Севастополі подав заяви на одержання ліцензійних карток на додаткові автотранспортні засоби з додатком необхідних документів (арк.с. 33-34).
Листами від 22 червня 2007 року та 05 липня 2007 року Територіальним управлінням щодо заяви, поданої 13 червня 2007 року, у видачі карток було прийнято рішення від 20.06.2007 про відмову в оформленні ліцензійних карток, у зв'язку з встановленням недостовірності даних у документах, які надані позивачем до заяви; щодо заяви, поданої 18 червня 2007 року, у видачі карток також було прийнято рішення від 04.07.2007 про відмову в оформленні ліцензійних карток, з тих самих підстав (арк.с. 11, 14).
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною шостою розділу VIІ «Прикінцеві та перехідні положення»вказаного Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 N1190 Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується та є юридичною особою.
Територіальне управління Головавтотрансінспекції у місті Севастополі є структурним підрозділом Головавтотрансінспекції без права юридичної особи згідно з Положенням територіального управління Головавтотрансінспекції у місті Севастополі, затвердженим наказом Головавтотрансінспекції від 21.11.2005 № 149.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії з наданням встановленого переліку документів. Стаття 1 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» визначає поняття органу ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Перелік органів ліцензування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1698 від 14.11.2000. Згідно пункту 22 Постанови №1698 Головавтотрансінспекція є органом ліцензування відносно виду господарської діяльності - надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Згідно п.4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань видає ліцензії на право провадження господарської діяльності та ліцензійні картки.
Статті 10 та 11 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»встановлюють права органу ліцензування по розгляду заяви та передбачають можливість органом ліцензування залишити заяву без розгляду або відмови у видачі ліцензії (ліцензійних карток), якщо:
- заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;
- документи оформленні з порушенням вимог статті 10;
- встановлена недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії або невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
Повідомлення про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єкта підприємницької діяльності інші документи, не зазначені в цьому Законі.
Повноваження щодо здійснення контролю, державного нагляду за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства у сфері ліцензування на автомобільному транспорті відповідно до Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку №888, є основними завданнями територіальних управлінь. Пункт 5 Положення передбачає, що територіальні управління здійснюють лише функції з підготовки документів для видачі та анулювання ліцензій та ліцензійних карток до них та подають їх на розгляд Головавтотрансінспекції.
Пункт 1.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, також встановлює, що ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з наданням послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) здійснює Головавтотрансінспекція. Функції з підготовки документів для видачі та анулювання ліцензій і ліцензійних карток до них з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та подання їх на розгляд Головавтотрансінспекції здійснюють територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.
Відповідно до Законів України «Про автомобільний транспорт», спільного наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту України від 18.12.2003 № 136/985 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі»розроблено Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, що затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №803.
Згідно загальних положень це Положення установлює порядок заповнення та видачі ліцензійних карток, які додаються до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Видачу ліцензійних карток здійснює Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).
Пункт 4 Положення встановлює порядок ліцензійних карток, а саме: ліцензійні картки оформлюються згідно з документами, які додаються суб'єктом господарювання до заяви про видачу ліцензії, та видаються одночасно з ліцензією. У разі змін у кількості або складі транспортних засобів, які використовуються для провадження діяльності, відповідно до статті 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі.
При цьому орган ліцензування оформлює нові ліцензійні картки на підставі даних, зазначених у таких документах:
- список власних або орендованих транспортних засобів із зазначенням типу, марки, моделі, державного номера, повної маси (пасажиромісткості), року випуску, номера свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу або тимчасового реєстраційного талона, оформленого відповідними органами Міністерства внутрішніх справ, що відповідають за безпеку руху, які можуть бути допущені до надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів у межах України та відповідних міжнародних перевезень;
- засвідчені заявником - суб'єктом господарської діяльності копії свідоцтв про реєстрацію власних транспортних засобів і тимчасових реєстраційних талонів на орендні автомобілі, оформлені відповідними органами Міністерства внутрішніх справ, що відповідають за безпеку руху, для юридичних (з кількістю автомобілів до 10 одиниць) та фізичних осіб.
Відповідно до п.2.5 Положення заявнику може бути відмовлено в оформленні ліцензійної картки в разі невідповідності власного або орендованого транспортного засобу технічним вимогам, установленим Ліцензійними умовами.
Згідно статті 71 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У матеріалах справи є повідомлення Територіального управління ГДІАТ про відмову у видачі ліцензійних карток, яки мотивовані тим, що встановлена невідповідність у трудових договорах, які були представлені ОСОБА_1. на вимогу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м.Севастополі.
Однак, відповідачем не надані докази, що вказані документи входять у перелік документів, зазначених у Законі України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»або Положенні про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Крім того, відповідачем також не надано доказів того, що безпосередньо до повноважень Територіального управління входить розгляд заяв (з додатком документів) про видачу ліцензійних карток та прийняття відповідного рішення.
Зазначені обставини дають можливість зробити висновок про порушення з боку відповідача порядку розгляду заяв перевізників щодо надання ліцензійних карток.
Таким чином, суд встановив, що дії відповідача щодо прийняття рішень про відмову у видачі ліцензійних карток є неправомірними, в зв'язку з чим, вони підлягають визнанню нечинними.
Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 06,80 грн.
Керуючись ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати дії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Севастополя щодо відмови 20.06.2007 та 04.07.2007 у оформленні та видачі ліцензійних карток неправомірними та такими, що порушують права суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
3. Визнати рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Севастополя від 20.06.2007 про відмову суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1в оформленні ліцензійних карток нечинним.
4. Визнати рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Севастополя від 04.07.2007 про відмову суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1в оформленні ліцензійних карток нечинним.
5. Повернути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУ УДКУ у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(м. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) сплачений квитанцією №59 від 11.12.2007 (оригінал квитанції знаходиться у матеріалах справи) судовий збір в сумі 06,80 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя І.А. Харченко
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
07.07.2008.