ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                                                                                        

 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 

 

 

14 вересня 2006 року                                                                                        м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді   Бутенка В.І.,

суддів : Лиски Т.О.,

Горбатюка С.А.,

Сороки М.О.,

Панченка О.І.,

 

при секретарі  Якименко О.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу № 2-1113/04 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Полтави про перерахунок пенсії, -

 

в с т а н о в и л а :

 

В грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом.

 

В обґрунтування своїх вимог зазначив наступне.

 

В зв'язку з прийняттям 12 липня 2001 року Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" було підвищено заробітні плати працівників прокуратури, а тому він отримав право на призначення пенсії за вислугою років в органах прокуратури з її обчисленням в розмірі 90% від суми місячного заробітку за посадою військового прокурора Полтавського гарнізону, яку він раніше обіймав.

 

Посилався на те, що з 1 лютого 2002 року відповідачем призначена йому пенсія, але без урахування премії та інших включених в довідку про місячний заробіток надбавки до посадового окладу, надбавок за класний чин та вислугу років, а тому просив зобов'язати відповідача включити в розрахунок його пенсії, починаючи з 1 лютого 2002 року, премію в розмірі 240 грн. 09 коп.

 

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2002 року зобов'язано відповідача включити до розміру місячного заробітку для обчислення пенсії премію в розмірі 240 грн. 09 коп.

 

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 травня 2003 року в цій частині рішення районного суду залишено без змін.

 

Відповідачем пенсію ОСОБА_1 було призначено з урахуванням премії, але в розмірі 152,85 грн., а не 240,09 грн.

 

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, ОСОБА_1 звернувся із скаргою до  суду, яку ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2003 року було повернуто позивачу, оскільки судом встановлено наявність спору про право.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 в грудні 2004 року звернувся до суду із позовом, в якому посилався на зазначені обставини.

 

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 травня 2004 року позов задоволено.  Зобов'язано УПФУ в Київському районі м. Полтави включити з 1 лютого 2002 року в розрахунок пенсії премію в розмірі 240,09 грн. та провести відповідний перерахунок з 1 лютого 2002 року.

 

Також зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 1 травня 2002 року в зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою військового прокурора Полтавського гарнізону, яку він раніше обіймав.

 

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 16 вересня 2004 року це рішення скасовано, провадження у справі закрито.

 

Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що питання включення до суми місячної заробітної плати премії у розмірі 240,09 грн. вже розглядалось судом і по справі постановлено судове рішення, яке набрало законної сили.

 

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

При цьому в скарзі він посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

 

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Як видно з матеріалів справи, апеляційним судом правильно встановлено, що питання  включення до розміру місячного заробітку для обчислення пенсії премії в розмірі 240 грн. 09 коп. вже було предметом судового розгляду і по ньому постановлено ухвалу Київським районним судом м. Полтави від 04 листопада 2002 року.

 

Зазначена ухвала місцевого суду переглядалась в апеляційному і касаційному порядку та набрала законної сили.

 

Згідно  п.3 ч. 1 ст. 227 ЦПК України, який діяв на момент розгляду справи, суд закриває провадження  у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін.

 

Таким чином, суд апеляційної інстанції у відповідності із процесуальним законом скасував рішення місцевого суду і закрив провадження у справі.

 

Слід також зазначити, що по суті ОСОБА_1 у своєму позові ставить питання про виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2002 року, що було врегулювано Главою 44 Розділу V ЦПК України (в ред. 1963 року, із змінами і доповненнями) та порядок вирішення якого передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

 

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують, а тому оскаржуване судове рішення повинно залишатись без змін.

 

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів, -

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 16 вересня 2004 року без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

 

 

 

С у д д і :