ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                                                                                        

 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

 

21 вересня 2006 року                                                                                        м. Київ

 

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого-судді   Бутенка В.І.,

суддів : Лиски Т.О.,

Гончар Л.Я.,

Сороки М.О.,

Мироненка О.В.,

 

при секретарі  Якименко О.М.,

за участю  ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області незаконним , -

 

в с т а н о в и л а :

 

В лютому 2004 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаною скаргою, в якій просили визнати незаконним рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради НОМЕР_1.

 

В скарзі зазначали, що рішеннями Радомишльської міської ради НОМЕР_2 та НОМЕР_3 їм було надано дозвіл на встановлення торгівельних кіосків на кооперативному ринку.

 

Рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради НОМЕР_4 скаржникам продовжено термін встановлення торгівельних кіосків, 29 липня 2002 року між ними та колективним кооперативним підприємством “Ринок” укладені договори, згідно яких ККП “Ринок” здійснює обслуговування продавців відповідно до умов договору, а останні оплачують надані послуги.

 

В травні 2003 року адміністрація ККП “Ринок” звернулась до виконавчого комітету Радомишльської міської ради з заявою про дачу дозволу на демонтування дерев'яних споруд, які належать скаржникам, з торгових місць НОМЕР_5 на підставі ст. 105 ЦК України (в редакції 1963 р.) та в зв'язку з закінченням терміну дії договорів.

 

Пунктом 5 оскаржуваного рішення НОМЕР_1 колективному кооперативному підприємству “Ринок” наданий відповідний дозвіл на демонтування дерев'яних споруд, які належать скаржникам.

 

Посилаючись на те, що вказаним рішенням порушуються їх права, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили визнати незаконним це рішення в частині надання дозволу на демонтування дерев'яних споруд з торгових місць НОМЕР_5.

 

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 липня 2004 року скаргу задоволено.

 

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2004 року рішення районного суду скасовано, провадження у справі закрито з мотивів непідвідомчості спору суду загальної юрисдикції.

 

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду І інстанції.

 

При цьому в скарзі вказується на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ОСОБА_2 зазначає, що вона не набула у встановленому законодавством порядку статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а тому має право на звернення до  суду  в порядку Глави 31-А ЦПК України (чинного на момент розгляду справи) як фізична особа.

 

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і закриваючи провадження у справі, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2, як і ОСОБА_3,  являються суб'єктами підприємницької діяльності.

 

Такий висновок суду апеляційної інстанції підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, договорами від 29 липня 2002 року, укладеними між заявниками, як суб'єктами підприємницької діяльності, та ККП "Ринок" (а.с. 35-38).

 

У відповідності із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

 

Згідно п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав,   а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

 

Пунктом 1 ст. 227 ЦПК України (в редакції 1963 року із змінами і доповненнями) передбачено, що суд закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розглядові в судах.

 

За таких обставин, встановивши, що заявниці мають право звернутися з позовними заявами до господарського суду, апеляційний суд у відповідності із вказаними вимогами ЦПК України, що діяв на час розгляду справи, скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі.

 

Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують, а тому оскаржуване судове рішення повинно залишатися без змін.

 

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України, колегія суддів, -

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення,  а ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2004 року без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

 

 

С у д д і :