Справа № 2-35/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року . Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Курочки В.М.

при секретарі Задеряки Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Прилиманської сільської ради Овідіопольського району, ОСОБА_2, з участю третьої особи відділу Держкомзему у Овідіопольському районі про визнання приватизації земельної ділянки незаконною, визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на землю,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень зазначила, що в порядку договору дарування 07.08.1996 р. набула право власності на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 Овідіопольського району. У 2007 році вона звернулась до Прилиманської сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки, на якій розташований належний їй жилий будинок і дізналась, що рішеннями виконавчого комітету Прилиманської сільської ради №102 і №103 від 24.03.1998 р. у неї була вилучена частина земельної ділянки, на якій розташовані належні їй господарські будівлі та споруди, і рішенням виконкому №190 від 28.12.1998 р. ця земельна ділянка площею 0,20 га для будівництва та обслуговування жилого будинку (присадибна ділянка) була передана у власність ОСОБА_3 10.02.1999 р. ОСОБА_3 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 помер і єдиним спадкоємцем за законом після його смерті є його син ОСОБА_2

Посилаючись, що рішення про вилучення у неї і передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки виконавчим комітетом Прилиманської сільської ради прийняті з порушенням чинного на той час законодавства, що цими рішеннями та виданим ОСОБА_3 державним актом на право приватної власності на земельну ділянку були порушені її законні права та інтереси, ОСОБА_1 просила визнати їх протиправними та скасувати.

В судовому засіданні позивачка свої вимоги підтримала.

Прилиманська сільська рада і ОСОБА_2 позов не визнали, посилаючись, що він необґрунтований і позивач пропустила строк позовної давності.

Відділ Держкомзему у Овідіопольському районі просив розглянути справу за відсутності його представника.(а.с. 144)

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу України в редакції закону від 13.03.1992 р., чинного на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, передача у власність земельної ділянки громадянину для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка) провадиться на підставі відповідного рішення сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної ділянки. Передача у власність громадян земельних ділянок, які перебувають у власності чи в користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими радами після вилучення (викупу) їх в порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного Кодексу України в редакції від 13.03.1992 р. було передбачено право сільських, селищних рад надавати громадянам на підставі відповідного рішення земельні ділянки для індівідуального житлового будівництва, гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Передача в користування громадян земельних ділянок, які перебувають у власності чи в користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими радами тільки після вилучення (викупу) їх в порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно до положень ст. 22 Земельного Кодексу України в редакції закону від 13.03.1992 р. право власності на землю виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і отримання документа, що посвідчує це право, а відповідно до ст. 23 цього ж Кодексу право власності на землю посвідчувалось державними актами, які видавались та реєструвались відповідними сільськими, селищними, міськими, районними радами.

З наведених положень закону слідує, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Статтею 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника визнається судом незаконним та скасовується.

На підставі договору дарування від 07.08.1996 р. ОСОБА_1 набула право власності на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який складається з позначених на плані: під літ. «В»- жилого будинку загальною площею 50,4 м2; під літ. «в»- веранди; під літ. «Б»- гаражу; під літ. «Д»і «Г»- сараїв; літньої кухні під літ. «Е»; веранди під літ. «е»; споруд №1-3,І, розташованих в АДРЕСА_2. (а.с.8-10, 12-17)

Рішенням виконкому Прилиманської сільської ради Овідіопольського району від 25.10.2006 р. змінено номер зазначеного вище жилого будинку з №136 на №162. (а.с. 11)

У березні 1998 року ОСОБА_1 звернулась до Прилиманської сільської ради із письмовою заявою про надання згоди на вилучення у неї частини земельної ділянки площею 0,19 га для передачі її братові ОСОБА_3 При цьому позивачка просила також сільську раду надати їй дозвіл на знесення літньої кухні у зв'язку з тим, що ця будівля стара. (а.с. 94)

Рішенням виконкому Прилиманської сільської ради від 24.03.1998 р. №102 у ОСОБА_1 була вилучена частина присадибної земельної ділянки площею 0,19 га та їй дозволено знести літню кухню у зв'язку з тим, що вона старої забудови. (а.с. 93)

Рішенням №103 від 24.03.1998 р. виконкому Прилиманської сільської ради на підставі заяви ОСОБА_3 йому була виділена земельна ділянка площею 0,19 га по АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку. (а.с. 98-101)

Рішенням №190 від 28 грудня 1998 р. виконкому Прилиманської сільської ради ОСОБА_3 була передана у власність для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд земельна ділянка площею 0,195 га по АДРЕСА_1. 10.02.1999 р. на підставі цього рішення ОСОБА_3 Прилиманською сільською радою був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1. (а.с. 28, 101)

При цьому на переданій у власність ОСОБА_3 земельній ділянці, крім належної позивачці літньої кухні, позначеної на плані під літ. «Е», яку позивачка зобов'язалась знести, але не знесла до цього часу, залишились належні їй на праві власності гараж та сарай, що позначені на плані підповідно літ. «Б»і «Г», а також споруди №1-3,І. (а.с. 14, 182)

Зазначені вище гараж, сарай і споруди наявні на цей час, перебувають у користуванні та володінні позивачки, в установленому законом порядку не були нею відчужені на користь ОСОБА_3 Згоди на їх знесення ОСОБА_1 в установленому законом порядку не давала і вони не знесені.

Вилученням у позивачки частини земельної ділянки, на якій розташовані належні їй на праві власності будівлі та споруди, передачею цієї частини земельної ділянки у власність ОСОБА_3 були порушенні її законні права та інтереси.

Постановою Овідіопольського районного суду від 11.12.2009 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 р., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилиманської сільської ради визнано:

-відсутність компетенції Прилиманської сільської ради згідно Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»від 7.12.1990 р. №533-ХІІ та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. №280/97-ВР на передачу повноважень виконкому Прилиманської сільської ради по розподілу земельних ділянок під будівництво житлових будинків;

-відсутність повноважень виконкому Прилиманської сільської ради згідно Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»від 7.12.1990 р. №533-ХІІ та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. №280/97-ВР по розподілу земельних ділянок під будівництво житлових будинків;

-протиправним та скасовано рішення Прилиманської сільської ради №8/10 від 09.04.1998 р. «Про передачу виконкому сільської ради повноважень по розгляду питань про безкоштовну передачу в приватну власність земельних ділянок та інші земельні питання»;

-відсутність компетенції Прилиманської сільської ради згідно Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. №280/97-ВР на передачу повноважень виконкому Прилиманської сільської ради по розгляду питань про безкоштовну передачу в приватну власність земельних ділянок та інших земельних питань, які не передбачені ст. 33 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»;

-відсутність компетенції (повноважень) виконкому Прилиманської сільської ради згідно Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. №280/97-ВР по розгляду питань про безкоштовну передачу в приватну власність земельних ділянок та інших земельних питань, які не передбачені ст. 33 цього Закону. (а.с. 119-122,190-193)

Зазначеним судовим рішенням у адміністративній справі встановлено, що у виконавчого комітету Прилиманської сільської ради були відсутні повноваження на прийняття рішень:

- 24.03.1998 р. №102 про вилучення земельної ділянки площею 0,19 га у ОСОБА_1;

- 24.03.1998 р. №103 про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва жилого будинку;

- 28.12.1998 р. №190 про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_3 раніше виділеної в постійне користування земельної ділянки площею 0,195 га.

Під час прийняття цих рішень виконавчий комітет Прилиманської сільської ради порушив вимоги п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», відповідно до якого виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. і його спадкоємцем за законом, тобто правонаступником, в цей час є ОСОБА_2 (а.с. 26, 29-33)

Посилання представника відповідача ОСОБА_2, що позивач пропустила строк позовної давності для звернення суд не приймає до уваги з таких підстав.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності у три роки, а відповідно до ст. 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про приватизацію земельної ділянки її братом ОСОБА_3 позивачці було відомо ще 15.01.1999 р. тому, що саме в цей день було складено і підписано нею та іншими особами акт передачі земельної ділянки ОСОБА_3 При цьому в акті зазначено, що розміри, місце розташування ділянки, яка передана у власність ОСОБА_3, показані на плані землеволодіння, що додається. (а.с. 175-176)

Між тим, план встановлення меж земельної ділянки, що була передана у власність ОСОБА_3, було складено лише 30.01.1999 р., тобто після підписання позивачкою акта передачі ОСОБА_3 земельної ділянки. Тому твердження позивачки про те, що лише у 2007 році їй стало відомо, що на земельній ділянці ОСОБА_3 залишились належні їй на праві власності гараж та сарай, що позначені на плані відповідно літ. «Б»і «Г», а також споруди №1-3,І, суд вважає такими, що відповідають дійсності. (а.с. 177)

З позовом до суду за захистом порушеного права позивачка звернулась 23.04.2008 р., тобто в межах строку позовної давності. (а.с. 3)

Заперечення представника ОСОБА_2, що відомості у складеному Овідіопольським РБТІ технічному паспорті про місце розташування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_1, можливо не відповідають дійсності, суд до уваги не приймає, вважає їх необгрунтованими тому, що ніякими допустимими доказами вони не підтверджені.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст. ст. 9,17,27,31,34 Земельного Кодексу України в редакції Закону від 13.03.1992 р., ст. ст. 267, 386, 393 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від:

- 24.03.1998 р. №102 про вилучення земельної ділянки площею 0,19 га у ОСОБА_1;

- 24.03.1998 р. №103 про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва жилого будинку;

- 28.12.1998 р. №190 про безкоштовну передачу у приватну власність ОСОБА_3 раніше виділеної в постійне користування земельної ділянки площею 0,195 га.

Визнати недійсним та скасувати державний акт, бланк серії ІІІ-ОД №047949, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №934 від 10.02.1999 р. на право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,20 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя: В. М. Курочка