ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Ліпського Д.В.
суддів: Амєліна С.Є., Юрченка В.В., Чумаченко Т.А., Весельської Т.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 26 липня 2004 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11 жовтня 2004 року по справі за його скаргою про визнання частково недійсним Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 3 травня 1994 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2004 року ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати недійсним абзац 14 пункту 3 Порядку обчислення пенсії державного службовця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 3 травня 1994 року , в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 12 липня 2000 року та зобов'язати суб'єкт оскарження викласти зазначений абзац в запропонованій позивачем редакції. Свої вимоги позивач мотивував тим, що оскаржувана частина Порядку не відповідає ст.24 Конституції України та Закону України «Про державну службу» і порушує його право на отримання пенсії державного службовця.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11 жовтня 2004 року залишено без змін рішення Печерського районного суду м.Києва від 26 липня 2004 року, яким в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями , позивач подав касаційну скаргу до Верховного суду України, який своїм листом від 15 вересня 2005 року на підставі п.п.7,10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме : не повно з'ясовані обставини справи, судом не прийняте до уваги клопотання про відкладення справи та уточнення до скарги.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постановлених по справі судових рішень.
Судом першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач з 14 лютого 1975 року по 18 жовтня 1977 року працював помічником заступника голови Херсонського облвиконкому, з 26 жовтня 1979 року по 10 липня 1981 року інструктором промислово-транспортного та інструктором відділу транспорту та зв'язку Херсонського обкому партії, з 10 квітня 1981 року по 4 січня 1992 року директором Херсонської нафтобази Херсонського територіального управління Держкомнафтопродукт УРСР. З 5 грудня 2000 року позивачу призначена пенсія за віком.
Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не меньше 25 років, для жинок - не меньше 20 років, у тому числі стажу державної служби не меньше 10 років, та які на час досягення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають меньше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Згідно пункту 3 абзаца 14 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення стажу державного службовця, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 12 липня 2000 року, до стажу державної служби включається також час роботи на посадах керівників, їхніх заступників, голвних інженерів державних підприємств, установ, організацій, якщо безпосередньо з цих посад вони призначені ( обрані ) на посади державних службовців першої - четвертої категорії.
Тому суд першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийшли до висновку про те, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які мають право на включення до стажу державної служби час роботи на посаді керівників, їх заступників, головних інженерів державних підприємств.
Крім того постанова №283 від 3 травня 1994 року з наступними змінами прийнята Кабінетом Міністрів України в межах своєї компетенції та відповідно до встановлених ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України повноважень і не містить будь-яких привеілеїв та обмежень, про недопустимість яких вказано в ст.24 Конституції України.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону.
За таких обставин, коли суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухалені судових рішень та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11 жовтня 2004 року та рішення Печерського районного суду м.Києва від 26 липня 2004 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Д.В. Ліпський
СУДДІ : С.Є. Амєлін
В.В. Юрченко
Т.А. Чумаченко
Т.Ф. Весельська