ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

За позовом СПД ОСОБА_1АДРЕСА_1

За позовом СПД ОСОБА_2, АДРЕСА_1

До відповідача Котебельської селищної ради, м. Феодосія смт. Коетебель пер. Висотний, 1

Про визнання права власності.

Суддя ГС  АР  Крим А.І. Жукова

Представники:

Від позивачів - ОСОБА_3 - представник, дов. від 25.03.2008 року.

Від відповідача - не з'явився.

         Сутність спору: СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_2 звернулися до господарського суду АР Крим із позовом до Коктебельської селищної ради та просить визнати право власності на будівлю, розташовану у АДРЕСА_2

Заявою від 21.04.2008 року позивачі уточнили позовні вимоги та просять визнати право спільної сумісної власності на будівлю, розташовану у АДРЕСА_2

Позовні вимоги мотивовані  статтею 376 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання чотири рази не з'явився, причини неприбуття суду не відомі. Про день та час слухання справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Справа слуханням відкладалася у порядку статті 77 ГПК України.

Справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд  -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2005 року позивачі придбали у власність будинок № 17, площею 91,1 кв.м. по АДРЕСА_2

16.10.2006 року між позивачами та Коктебельською селищною радою було укладено договір оренди земельної ділянки № 73 площею 0,0150 га.

Відповідно до пункту 3 вказаного договору оренди, на даній земельній ділянці розташоване нежила будівля магазину, яка належить позивачам на праві спільної власності.

Строк дії договору оренди земельної ділянки складає до 02.03.2055 року.

16.11.2006 року виконавчим комітетом Коктебельської селищної ради прийняте рішення № 267, яким дозволено здійснення проектно-видобувних робіт по реконструкції магазину з надбудовою жилого приміщення.

У 2006 році позивачам був замовлений робочий проект жилого будинку зі вбудованим магазином продовольчих товарів на 2 робочих місця.

На підставі даного проекту у 2006-2007 роках була здійснена реконструкція магазину.

Відповідно до інвентарної справи споруда представляє собою триповерхову будівлю загальною площею 354 кв.м.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню й при цьому виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. ст. 328, 329 Цивільного кодексу України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй  у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

На підставі  п. 9 інформаційного листа ВАСУ від 31.01.2001р № 01-8/98г «Про  деякі  приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані зі здійсненням права власності і його захистом» основним критерієм законності володіння майном  є   джерело фінансування.

Судом встановлено, що позивач за власні кошти здійснив будівництво об'єкту, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про планування і забудову територій”, фізичні та  юридичні  особи,  які   мають   намір   здійснити будівництво  об'єктів  містобудування  на  земельних ділянках,  що належать  їм  на  праві  власності  чи  користування,  зобов'язані отримати  від  виконавчих  органів  відповідних рад,  Київської та Севастопольської   міських   державних   адміністрацій,   у   разі делегування  їм  таких повноважень відповідними радами,  дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Судом встановлено, та не оспорюється позивачем, що будівництво було здійснено без дозволу ГАСК.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що позивачі здійснили реконструкцію магазину з надбудовою жилого приміщення, у результаті чого будівлю площею 91,1 кв.м. реконструювали у будівлю площею 354 кв.м.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем вірно вибраний спосіб захисту порушеного права, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу суд вважає за можливе віднести на позивача.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України 25 червня 2008 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та  суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: будівлю, розташовану за адресою: АР Крим АДРЕСА_2

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.