ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 липня 2006 року                                                                                                   м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого                                     Ліпського Д.В.

судді-доповідача                               Гуріна М.І.

суддів                                                 Амєліна С.Є.

                                                           Юрченка В.В.

                                                           Кобилянського М.Г.

секретар судового засідання            Проценко О.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2003 року та на ухвалу апеляційного суду Волинської області від 04.02.2004 року у справі № 2-5347/03 за скаргою ОСОБА_2 на незаконні дії управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області в якій просив зобов'язати суб'єкта оскарження зарахувати у вислугу років період з 22.05.1998 року по 10.09.1999 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2003 року скарга ОСОБА_2 залишена без розгляду у зв'язку з закінченням процесуальних строків на звернення до суду.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04.02.2004 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись із  зазначеними судовими рішеннями, представник ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2003 року та апеляційного суду Волинської області від 04.02.2004 року, а справу направити в суд першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги тим, що судами не правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстав для передачі справи до розгляду в судовому засіданні немає.

Відповідно до частини першої ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст. ст. 212, 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

 Касаційну скаргу представника скаржника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2003 року та ухвалу судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області від 04.02.2004 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

З оригіналом згідно

Суддя                                                                                                              М.І. Гурін