Справа 11-691/2006 p.            Головуючий І інстанції Наполов М.І.

Категорія - ст. 101 ч.1 КК                Доповідач Шахова О.Г.

(ред. 1960р.)

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 жовтня 2006 року                                       Колегія суддів судової палати з

кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Шахової О.Г.

суддів -   Григор"євої В.Ф., Борисенка І.П.

при секретарі Масловій О.В.

за участю прокурора - Надточій О.О.

захисника ОСОБА_1

засудженого - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від ЗО травня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, на утриманні має неповнолітню доньку, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_2, в силу ст. 89 КК України не судимий Засуджений за ст. 101 ч.1 КК України ( в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить новий злочин та покладені на нього обов'язки періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3-10 000 грн. в рахунок відшкодування моральних збитків.

Засуджений скоїв злочин при наступних обставинах:

06 червня 1998 року, біля 18 год. ОСОБА_2, знаходячись ІНФОРМАЦІЯ_3, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень завдав один удар ногою в область перенісся потерпілому ОСОБА_3 внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи черепа, з наявністю рани в області перенісся, переломів кісток носа з назальною лікворією, які згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 252 від 09.12.2005 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляції потерпілий просить вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 міру покарання пов'язану з позбавленням волі та стягнути з засудженого на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

В запереченнях на апеляційну скаргу засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду залишити без змін, вважаючи його справедливим, законним та обгрунтованим. При винесенні йому міри покарання та вирішенні цивільного позову суд врахував те, що він повністю визнав вину в скоєному, щиро кається, вибачився у потерпілого, являється інвалідом З групи, має на утриманні неповнолітню дитину, стан його здоров'я.

По справі призначене часткове судове слідство, в частині призначеного покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який заперечує проти апеляції потерпілого, думку прокурора, який вважає вирок законним та обгрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що дана апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обгрунтованим.

Сам засуджений   винним себе визнав повністю та докладно розповів про обставини скоєного злочину.

Фактичні обставини справи, доведеність винності та кваліфікація дій ОСОБА_2 ніким не оспорюються.

Дії засудженого ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ст. 101 ч.1 КК України ( в редакції 1960 року).

Суд, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, дані про його особу.

Так, за місцем проживання та роботи він характеризується з позитивної сторони, в силу ст. 89 КК України не судимий, має незадовільний стан здоров'я, інвалід 3 групи, хворіє захворюванням, яке потребує хірургічного втручання, має на утриманні неповнолітню доньку, щиро кається, відсутні обтяжуючі покарання обставини.

З огляду на зазначене та його вік, призначене засудженому покарання є достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Вважати це покарання надто м'яким, як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, підстав немає.

Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано стягнув з засудженого моральні збитки в зазначеному в вироку розмірі, оскільки це підтверджується доказами по справі. При визначенні розміру моральних збитків в 10000 гривень суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, врахував характер та обсяг фізичних, душевних страждань, стан здоров"я потерпілого та засудженого, матеріальний стан останнього.

Обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляції, судом при обранні йому покарання враховані.

Постановлений судом щодо ОСОБА_2 вирок відповідає вимогам закону і підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення. Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без змін.