УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22а-1397/2006 р.                                                   Головуючий у першій інстанції Нікітіна С.Й.

Доповідач Суворов В.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року жовтня місяця 04 дня            Судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів             -Градовського Ю.М.

-Бітова А.І. при секретарі - Пащенко Т.П. з участю представника відповідача -Петрової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м Одеси від 12 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління і Іванівському районі Одеської області Пенсійного фонду України та Головного управлінні-Пенсійного фонду України в Одеській області ,-

ВСТАНОВИЛА:

24 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління і Іванівському районі Одеської області Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вказуючи, що за період з 2000 року по 2005 рік включно йому невірно була нарахована пенсія, оскільки при нарахуванні не враховані вимоп ст. ст. 49, 50, 54 п. 4 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" та йому як потерпілому унаслідок Чорнобильсько: катастрофи, інваліду 2 групи, постраждалому в наслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії додатково не нараховано 75% від додаткової пенсії за шкоду нанесену йоги здоров'ю.

Відповідач з позовом не погодився, вказуючи, що позивачу нарахована пенсія відповідно до Постанов Кабінету Міністрів від 19 березня 1996 p.. 26 липня 1996 р. та від 03 січня 2003 р.

Постановою суду першої інстанції від 12 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління в Іванівському районі Одеської області Пенсійного фонд} України та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеської області - відмовлено

2

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права та прийняття нової постанови, якою задовольнити його позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" додаткова пенсія учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесених до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи. повинна складати 75 % мінімальної пенсії за віком по інвалідності.

Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону інваліди 2 групи, яким привласнений статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, призначається пенсія по інвалідності відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення", проте у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше 8 мінімальних пенсій за віком.

Судовою колегією встановлено, що позивач обґрунтовуючи свої вимоги, зазначав, що в зв'язку з тим, що законодавством не встановлювався розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 46 ч. З Конституції України розмір мінімальної пенсії не може бути встановленого законом розміру прожиткового мінімуму.

В зв'язку з викладеним на підставі Закону України „Про прожитковий мінімум"" позивач розрахував заборгованість, яка на його думку повинна бути сплачена відповідачем на його користь.

Судова колегія вважає, що позивач помилково вказав, що законодавством не була встановлена мінімальна пенсія, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 342 від 19 березня 1996 року та Постанови Кабінету Міністрів України №831 від 26 липня 1996 року був визначений розмір мінімальної пенсії в 16 грн. 62 коп., який діяв до 01 жовтня 2003 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2003 року мінімальна пенсія за віком з 01 жовтня 2003 року була збільшена до 19 грн. 91 коп.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач по справі, "нараховуючи пенсію відповідно до вказаних Постанов Кабінет) Міністрів України діяв на підставі Закону і неправомірних дій в частині нарахування пенсій не вбачається, з наступних підстав.

При нарахуванні пенсії позивачу її сума склала 234 грн. 77 коп., що перевищує 8 мінімальних розмірів пенсії і відповідає вимогам ч.4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильської АЕС".

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Законами України „Про підвищення мінімального розміру пенсії", „Про пенсійне забезпечення", „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 р.", "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 р.", "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2002 р.", "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2003 р.", "Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 р.", "Про затвердження

прожиткового мінімуму на 2005 не передбачена можливість застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для обчислення пенсії або щомісячного довічного грошового забезпечення, яке виплачується замість пенсії в порядку передбаченому Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих унаслідок аварії на Чорнобильської АЕС".

Таким чином, вищезазначені постанови Кабінету міністрів, які визначали мінімальну пенсію не суперечать Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що пенсія позивача відповідає ст. 46 Конституції України оскільки вона нарахована відповідачем в розмірах забезпечуючих рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції виносячи рішення правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому судова колегія залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч.І п.1, 200, 205, 206, 210, 211, 212 КАС України, судова колегія, --

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанов} Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2006 року - без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня вступу до законної сили.