ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2008 р. | Справа № 05/77/5/3-59А. |
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі, м.Ківерці.
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Грем’яченський”, с.Грем’яче Ківерцівського району
про стягнення 12292,97 грн.
Суддя Бондарєв С.В.
При секретарі – О.М. Мельник
Представники:
від позивача: Семенюк М.О. – начальник управління
від відповідача: Каліш М.О. – довіреність від 10.09.2007р.
Ігнатьєва О.В. – довіреність від 10.09.2007р.
Представникам сторін в судовому засіданні були роз’яснені права та обов’язки передбачені ст.ст. 49, 51 КАСУ. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід складу суду не поступало.
В судовому засіданні 04.06.08р. оголошено перерву до 26.06.08р. на 09:00 год
Суть спору: Позивач – Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі просить стягнути з відповідача - Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Грем’яченський” 12 292,97 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за 2005р.
Відповідач в поясненнях від 14.06.2006р., в судовому засіданні позов заперечив, вказав, що відповідно до абз. 3 ст. 2 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. №400/97 ВР, для платників зборів об’єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”- „з” ст.. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення до досягненння працівниками пенсійного віку””, передбаченого ст.. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”. Тобто, після досягнення пенсійного віку такий обов’язок бере на себе пенсійний фонд.
Кальченя Є.М. – 01.01.2004р., Ройко Г.С. – 14.06.2005р. набули право на призначення дострокових пенсій за вком відповідно до абз.3 п.3 розділу ХV „Прикінцеві положення ” Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Станом на 1 січня 2004 року Кальченя Є.М. мала 51 рік, більше 15 років страхового стажу та п»ятій дитині виповнилося більше 8 років, тобто Кальченя Є.М. набула права на призначення дострокової пенсії за віком. Станом на 14 червня 2005 року Ройко Г.С. мала 50 років , більше 15 років страхового стажу та п»ятій дитині виповнилося 8 років , як наслідок Ройко Г.С. набула права на призначення дострокової пенсії за віком.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.8. розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1,у разі настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення обставин. Отже, управління Пенсійного фонду, було зобов’язане з 1 січня 2004 року призначити Кальчені Є.М. дострокову пенсію за віком та з 14 червня 2005 року призначити Ройко Г.С. дострокову пенсію за віком та повідомити про цю обставину СГВК «Грем’яченський» в місячний термін з дня її виникнення, так як це впливає на суму відшкодування пільгових пенсій СГВК.
Згідно з п.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій переведення з одного виду пенсій на інший, здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Днем призначення іншої пенсії, вважається день переведення з одного вида пенсії на інший (п.5 Порядку).
Отже, управління Пенсійного фонду , було зобов»язане з 1 січня 2004 року призначити Кальчені Є.М. та з 14 червня 2005року призначити Ройко Г.С. дострокові пенсії за віком та повідомити про ці обставини СГВК «Грем»яченський» в місячний термін з дня їх виникнення,так як це впливає на суму відшкодування пільгових пенсій СГВК.
Крім того , згідно п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 р.№ 21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік(у нашому випадку на 2005 рік) визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року. Таке повідомлення управлінням Пенсійного фонду кооперативу направлене 25 липня 2005 року в якому заборгованості по сплаті пільгових пенсій Кальчені Євгенії Михайлівні та Ройко Галини Степанівни не зазначено. В повторному повідомленні від 9 лютого 2006 року в розрахунок з невідомих причин включена заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій Кальчені Є.М. та Ройко Г.С.
Виходячи з вище викладеного , управління ПФ не мало жодних підстав для звернення до суду з вимогою про стягнення з СГВК «Грем»яченський» заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, -
Згідно п.1 ст. 1 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. №400/97-ВР Сільськогосподарський виробничий кооператив „Грем’яченський”, с.Гремляче Ківерцівського району, являється платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” для суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності об’єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б”- „з” ст.. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
Згідно розрахунку позивача за 2005р. за рахунок СВК „Грем’яченський” відшкодуванню підлягає 12 292,97 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій трьом громадянинам.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що громадяни Кальченя Євгенія Михайлівна та Ройко Галина Степанівна, як багатодітні матері (народили п’ятеро і більше дітей) набули права на дострокову пенсію за віком, втративши право на отримання пільгових пенсій.
В свою чергу, позивач вказує на ту обставину, що згідно п.п. 3,5 Порядку подання та оформлення пенсій, перерахунок призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсій на інший проводиться за заявою пенсіонера, а Законом України „Про пенсійне забезпечення” та „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд не накладено обов’язку щодо переведення пенсії одного виду на інший вид. Від громадян Кальчені Євгенії Михайлівні та Ройко Галини Степанівни заяв про переведення з одного виду пенсій на інший не поступали, а пенсія на пільгових умовах із застосуванням пп. „б”- „з” ст.. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” даним громадянам призначені згідно подань СВК „Грем’яченський”. Тому останній, на переконання Пенсійного фонду, повинен відшкодувати йому витрати, понесені виплатою та доставкою пільгових пенсій до досягнення працівниками пенсійного віку.
Судом встановлено, щозгідно п. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.04.2002 року за № 224/30, днем призначення іншої пенсії вважається день переведення з одного виду пенсії на інший. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі (п. 11). Згідно п. 29 даного Порядку, посадова особа Пенсійного фонду зобов'язана не пізніше дня досягнення особою пенсійного віку повідомити цю особу про виникнення права на пенсію за віком.
Тобто, саме на Пенсійний фонд покладено обов'язок контролю щодо переведення осіб з одного виду пенсій на інший.
Ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17 лютого 2000 року вказана стаття крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Законом України від 17.02.2000 року «Про внесення змін до деяких законів України» порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, а саме норму, що регулювала дане питання у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», зі змінами та доповненнями, передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені ст. 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених ст. 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений ст. 2 цього Закону.
Зокрема, у відповідності до вимог Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фоні; України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату га доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду від 19.12.2003 року № 2 1 - і зі змінами та доповненнями).
Абзацом 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який з 01.01.2006 року стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до п.п. «б»-«е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має зворотну дію, врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядок відшкодування та не звільнено підприємства, зазначені у ст. 1 (п.п.1, 2) Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових, пенсій.
У відповідності до вимог ст. З Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують внески до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 2 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України «Пре загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що де запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідачем 26.12.07р. (згідно виписки з банку) сплачено 3 850,00 грн. У стягненні даної суми слід відмовити.
Що стосується заявленої до стягнення з СГВК „Грем’яченський” суми витрат на виплату та доставку пільгових пенсій громадянам Кальченій Євгенії Михайлівні та Ройко Галині Степанівні, то відповідач в спростування доводів позивача надав суду докази в підтвердження права даних громадян на отримання дострокових пенсій за віком відповідно до п.п. 3 п.3 Розділу ХV „Прикінцеві положення ” Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з п.п. 3 п.3 Розділу ХV „Прикінцеві положення ” Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено й те, що тимчасово, до прийняття відповідного закону жінки, які народили 5 і більше дітей і виховали їх до шестирічного віку мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.. 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років строкового стажу. В таких випадках розміри пенсій фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України (п.п.6 п. 3 Розділу п.п. 3 п.3 Розділу ХV „Прикінцеві положення ” Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» від 16.05.1992 року №244, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.
Пунктом «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
З долучених до справи матеріалів справи (довідок, подань, довідок вказаних Грем’яченською сільською радою) вбачається, що громадяни Пальченя Єва Михайлівна, Ройко Галина Степанівна набули права на отримання дострокових пенсій за віком на підставі п. „ж” ст.. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.
Суд приходить до висновку, що в позові Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Грем’яченський” про стягнення 12 992,97 грн., слід відмовити.
Керуючись Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України „Про загаьнообов’язкове державне пенсійне страхування” ст.ст. 70,71,76,79,86,87-89,159,160-163 КАСУ, господарський суд,-
постановив:
В позові відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ –з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.
Суддя Бондарєв С.В
Дата виготовлення
повного тексту постанови
07.07.2008р.
Суддя