АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-11834/2006                               Головуючий у першій

Категорія № 21 \3                                              інстанції - Кулігіна Т.Д.

Доповідач - Соколан Н.О..

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Барильської А.П.

суддів- СОКОЛАНН.О.,ЛЯХОВСЬКОЇІ.Є.

при секретарі -Чубіній А.В.

за участю - представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мороз Нінель Юріївни розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, отриманої позивачем внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. На користь позивача стягнуто 30000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду через неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, і порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановлені нового рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.Зокрема, на думку відповідача, суд керувався нормою закону, який не поширюється на дані правовідносини, необгрунтовано відмовив у клопотаннях про притягнення до участі в справі посадових осіб, з вини яких позивач втратив працездатність, представника МСЕК, та про проведення експертизи МСЕК щодо наявності моральних страждань у позивача.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду -зміні,з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач з 1 листопада 2001 року працював слюсарем контрольно-вимірювальних приладів і автоматики 3 розряду, служби вимірів наладки та випробування державного підприємства «Криворіжтеплоцентраль», де 9 квітня 2003 року з ним трапився нещасний випадок, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві НОМЕР_1 за формую Н-1, де вказано, що причиною нещасного випадку, який стався є необачність постраждалого і ступіню його вини визначено 10 відсотків. Згідно висновку МСЕК від 30.09.2004 року, позивачеві було вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності 50% та третю групу інвалідності від трудового каліцтва.

За висновком МСЕК від 13.09.2005 року позивачеві знову було встановлено втрату працездатності 50% та третю групу інвалідності з 1.10.2005 року до 30.09.2006 року.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про відшкодування моральної шкоди Відділенням Фонду відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення та з урахуванням вини позивача 10% .

Доводи відповідача про те, що суд неправильно керувався ст. 34 Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності"; а також про те, що відмовивши відповідачу в задоволенні клопотання про призначення МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, суд порушив принцип змагальності сторін є безпідставними і висновків суду не спростовують.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з трудовим каліцтвом, встановлений в судовому засіданні. Позивач фактично позбавлений можливості працювати за професією, він має потребу в періодичному лікуванні, переносить моральні страждання, передумовами для поліпшення стану здоров'я є періодичне лікування амбулаторно та на стаціонарі, санаторно-курортне лікування, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача  є безпідставними.

Однак, колегія судців вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при постановлені рішення не врахував розміру фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

За таких обставин, враховуючи, що Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності",( надалі - Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..."), не встановлений конкретний розмір моральної шкоди в разі стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів, беручи до уваги, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, конкретні обставини по справі, характер трудового каліцтва, і пов"язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 30 000 грн. до    20 000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування   від   нещасних   випадків   на   виробництві   і   професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2006 року - змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 30000грн. до20000грн.

Рішення набирає законної сили с моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Судді: