ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307
РІШЕННЯ
Іменем України
09.06.2008 | Справа №2-13/17885.2-2007 |
За позовом – Заступника Генерального прокурора України (м. Київ, вул.Різницька, 13/15) в інтересах держави в особі Верховної Ради України (м. Київ, вул. Грушевського,5); Кабінету Міністрів України (м. Київ, вул. Грушевського 12/2); Міністерства оборони України (м. Київ, провулок Повітрофлотський, 6)
до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Санді», м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 180.
З участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –
1. ВАТ «Кримзалізобетон» (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3);
2. 8 Гарнізонний Будинок Офіцерів Військово-морських сил Збройних Сил України (м. Сімферополь, вул. Пушкіна. 6);
3. Яковенко А.П. (м. Саки, вул. Санаторна, 18, кв.6)
Про визнання недійсним договору.
Суддя ГС АР Крим А.І. Жукова
Представники :
Від позивача 1: не з’явився.
Від позивача 2: Касаткіна О.С. – представник, дов. від 04.03.2008 року.
Від позивача 3: не з’явився.
Від відповідача : не з’явився.
Від третіх осіб: 1. Іщенко Р.А. – представник, дов. від 01.11.2007 року; 2. не з’явився; 3. не з’явився.
З участю прокурора – не з’явився.
Суть спору: заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Верховної Ради України; Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Санді», за участю третіх осіб - ВАТ «Кримзалізобетон», 8 Гарнізонний Будинок Офіцерів Військово-морських сил Збройних Сил України, Яковенко А.П. та просить визнати недійсним договір міни нерухомого майна від 22.10. 2004 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір міни не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.
Ухвалою заступника голови ГС АР Крим Шкуро В.М. від 05.02.2008 року у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку повноважень судді ГС АР Крим Чонгової СІ. був змінений склад суду для розгляду справи № 2-21/17885.2-2007, призначена для цього суддя ГС АР Крим Жукова А.І. Справі привласнений номер 2-13/17885.2-2007.
Представник Верховної Ради України у судове засідання не з’явився, проте надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника також зауважує, що у даному спорі не вбачається порушень інтересів Верховної Ради України.
Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з’явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи та підтримку позиції Генеральної прокуратури України.
Суд відмовляє Міністерству оборони України у відкладенні розгляду справи у зв’язку з тим, що не вказана причина неможливості явки представника. Крім того, у Міністерства має бути інший обізнаний представник щодо інформації, яка є предметом спору, оскільки направлення такої інформації до представників Міністерства є суб’єктивним проявом волі керівництва, спрямованим на досягнення певного результату. .
Після зясування всіх обставин справи, перевірки доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників, суд -
ВСТАНОВИВ:
22 жовтня 2004 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санді» укладено договір міни нерухомого військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей, за умовами, якого, Міністерство оборони України передає нежитлові будівлі та споруди військового містечка №15 (кінобаза), загальною площею 716,9 кв. м., які розташовані по вул. Гагаріна, 3 у м. Сімферополі та приймає від ТОВ «Санді» сім квартир, розташованих у смт. Приморське, смт. Кіровське, м. Саки.
22.10.2004р. вказаний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Ребровою Л.Г., про що зроблено запис у реєстрі № 2450.
Згідно умов договору, Міністерство оборони України передало ТОВ «Санді» наступні об’єкти нерухомого майна, а саме: кінобазу літера «А» площею 646,9 кв.м.; склад літера «Б» площею 62, 8 кв.м., склад літера «Г» площею 7,2 кв.м.; навіс літера «В», навіс літера «Д», навіс літера «Ж», навіс літера «Й»; навіс літера «К»; споруди, разом загальною площею – 716,9 кв.м., вартістю – 579 242грн. 40коп., які розташовані по вул. Гагаріна, 3 у м. Сімферополі та є власністю держави на підставі свідоцтва про право власності № 1625 від 20.09.2004р. серії САА № 59966, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради.
В свою чергу на виконання договору міни, ТОВ «Санді» передало Міністерству оборони України сім квартир, розташованих за наступними адресами: АРК, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Дзержинського 19, кв.36,; АРК, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Нова, 5,кв. 34; АРК, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Жовтнева, 5, кв. 34; АРК, м. Саки, вул. Санаторна, 18, кв. 6; АРК, м. Феодосія, смт. Приморське, вул. Освіти, 5, кв. кв. 107; АРК, м. Феодосія, смт. Приморське, вул. Гагаріна, 18, кв. 14; АРК, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Дзержинського 24, кв.24. загальна вартість квартир складає 578 243,00 грн.
23 листопада 2004 року між ТОВ «Санді» та ВАТ «Кримзалізобетон» укладено договір купівлі-продажу, предметом. Якого є вищезгадані нежилі приміщення, загальною площею 716,9 кв.м., розташовані за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 3.
Заступник Генерального прокурора України просить суд визнати недійсним договір міни нерухомого майна від 22.10.2004р. з мотивів його невідповідності вимогам чинного законодавства.
Суд вважає, що позовні вимоги Генерального прокурора України не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Як на підставу своїх позовних вимог, прокурор посилається на те, що зазначений договір міни не відповідає вимогам закону, при його укладенні не дотримані вимоги чинного законодавства, у зв’язку з чим він підлягає визнанню недійсним повністю з моменту укладення.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» від 21.09.1999 рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Згідно ч.3 названої статті Закону порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна, визначається згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття, якого делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у збройних Силах України» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1919 від 28.12.2000, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил (далі – Положення).
Відповідно до п.1 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, цим Положенням встановлюється порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил.
Під терміном «відчуження військового майна» пункт 2 Положення визначає вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації) або безпосередньої передачі виконавцям державного оборонного замовлення, іншим постачальникам матеріально-технічних (засобів) ресурсів, виконавцям робіт, надавачам послуг (далі-виконавці) з метою проведення з ними розрахунків, а також передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей.
Під терміном «реалізація військового майна» пункт 2 Положення визначає господарську операцію, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.
Відповідно до пункту 3 положення повноваження суб’єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна надає Кабінету Міністрів України у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 6 Положення рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3і4 цього положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.
Виходячи з того, що термін «реалізація майна» за змістом пункту 2 Положення (характерною особливістю, якого є її здійснення через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства) поглинається терміном «відчуження військового майна», суд приходить до висновку, що за змістом пунктів 3,6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил Кабінетом Міністрів України безпосередньо приймаються рішення лише щодо «реалізації» цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна, тобто такого виду «відчуження», яке здійснюється через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства.
Відповідно до пункту 14 Положення відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло здійснюється на підставі рішення Міноборони, за ринковими цінами, які склалися на час відчуження, але не нижчими від залишкової вартості майна та витрат, пов’язаних з його реалізацією, якщо інше не погоджено з Мінекономіки.
Таким чином, рішення щодо відчуження військового майна шляхом його передачі в обмін на житло для військовослужбовців приймається Міністерством оборони України і для реалізації спірного майна, яке було передане за договором міни від 12.10.2004 конкурс (тендер) проводитися не повинен.
Згідно з наказом Міністра оборони України від 01.06.2004 № 194 «Про вдосконалення порядку обміну військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей» рішення Міністерства оборони України щодо відчуження військового майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло для військовослужбовців та членів їх сімей приймається шляхом видачі розпорядження Міністерства оборони України, яке підписує переший заступник Міністерства оборони України.
Оспорювана прокурором операція міни від 22.10.2004 була здійснена на виконання наказу Міністерства оборони України № 194 від 01.06.2004р. пункт 1 наказу «Про вдосконалення порядку обміну військового майна на житло для військовослужбовців та членів їх сімей» відповідає вимогам Закону України «Про правовий режим майна Збройних Сил України» і ст. 75 Господарського кодексу України.
Пункт 1 наказу Міністра оборони України № 194 встановлює, що відчуження майна шляхом його передачі юридичним особам в обмін на житло здійснюється відповідно до положення про порядок відчуження і реалізації військового майна Збройних Сил України, Департаментом капітального будівництва і управління фондами МОУ на підставі рішення Міністерства оборони України.
З вказаних правових документів виходить, що правовий режим військового майна особливий і норми цивільного законодавства повинні застосовуватися з урахуванням цього режиму.
Договір міни від 22.10.2004 укладений на підставі Розпорядження Міністерства оборони України № 43 від 03.08.2004р. (зі змінами і доповненнями від 20.09.2004), яким затверджений перелік військового майна, яке підлягає відчуженню шляхом обміну на житло і наказу директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України від 21.10.2004.
Стосовно доводів прокурора про відсутність обсягу цивільної дієздатності в особи, яка підписала договір міни від 22.10.2004 від імені Міністерства оборони України – Волинського В.О, суд встановив наступне.
Прокурор вважає, що дана угода укладена Волинським В.О. з перевищенням повноважень, оскільки Розпорядженням Міністра оборони України від 02.10.2004 №6828 довіреності Міністра оборони України видані до 01 жовтня 2004 року та термін дії яких не скінчився визнані недійсними.
Однак за рішенням Міністра оборони України Генерала армії Кузьмука О.І. від 14.10.2004 дія довіреності, виданої начальнику управління майном та земельних ресурсів – заступнику директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України Волинському В.О. була продовжена до 01.01.2005, що підтверджується листом № 7280/з від 15.10.2004.
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.3 вказаної статті право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувальника з моменту такого посвідчення.
Договір міни від 22.10.2004р. був укладений у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Згідно Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, при здійсненні операції і завіренні договору нотаріус перевіряє дотримання вимог законодавства України відносно даного виду договору і витребує всі встановлюючи право документи на предмет операції.
Таким чином, щодо договору міни від 22.10.2004р. додержано необхідні умови, з якими пов’язується чинність такого виду правочинів, як міна нерухомого майна, а саме: нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.
Такої ж думки дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 08 лютого 2006року по справі № 2-1/2600-2005 за позовом Колективного підприємства фірми «Івер» до товариства з обмеженою відповідальністю «Санді», Міністерства оборони України та Відкритого акціонерного товариства «Кримзалізобетон», за участю третьої особи – 8 Гарнізонного будинку офіцерів Південного оперативного командування про визнання частково недійсним договору. 9 березня 2006р. Верховним Судом України відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови.
Відповідно до статті 35 господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 09.09.2006 року у справі № 34/515-18/455 про визнання недійсним договору міни державного майна.
За вказаних обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 01.07.2008 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Жукова А.І.