ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.06.2008 | Справа №2-27/2197-2008А |
За позовом – Красноперекопське відкрите акціонерне товариство “Бром”, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1.
До відповідача – Красноперекопська ОДПІ, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 2.
Про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Пономаренко Н. О.
представники:
Від позивача – Дерев’янко О. М., дор. у справі.
Від відповідача – Литовченко, дор. у справі.
Сутність спору: Позивач звернувся до господарського суду АРК із позовною заявою про визнання нечинними податкового повідомлення - рішення Красноперекопської ОДПІ №000004234/0 від 11.02.2008 р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 606459,00 грн., в тому числі за жовтень 2007 р. в сумі 353844 грн. і за листопад 2007 р. в сумі 252615 грн.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем спірне податкове повідомлення – рішення винесено неправомірно, необґрунтовано та з чисельними порушеннями норм чинного законодавства України.
На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у запереченнях на позов повідомив про те, що вважає спірне податкове повідомлення – рішення обґрунтованим і прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства України.
Також позивач у додаткових поясненнях по справі повідомив про те, що відповідач не надав доказів та не підтвердив нормами права правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення.
Відповідач проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін , суд -
В С Т А Н О В И В :
В період з 21.01.2008 р. по 01.02.2008 р. посадовими особами відповідача було проведено вїзну позапланову перевірку позивача з питания достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень, листопад 2007 р.
Перевірка проводилася згідно до абз. 6 п. 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України».
По результатам перевірки було складено акт від 05.02.2008 р. №102/23-4/05444552/18.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 11.02.2008 р. №0000042304/0 про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартіть за жовтень 2007 р. в сумі 353844 грн. i за листопад 2007 р. в сумі 252615 грн.
В порядку ст. 5 Закону України "По порядок погашения зобов'язань платників податків перед бюджетами i державними цільовими фондами " від 21.12.2000 р. №2181 вказане податкове повідомлення - рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалося
При таких обставинах справи позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.
В ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” наведено підстави для проведення планових перевірок.
Відповідно до вказаної норми позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Оскільки суду не було представлено відповідного рішення суду, суд дійшов висновку, що вказана перевірка була проведена безпідставно.
Перевіркою було встановлено, що відємне значения суми ПДВ, заявлене
Краснонереконським ВАТ «Бром» у жовтні 2007 р. до відшкодування в cyмi 2058957,00
грн., виникло в результаті:
- придбання товарно – матеріалних цінностей;
- реалізації на експорт хімічних сполук власного виробництва по нульовій cтавці
оподаткування.
При цьому відповідачем було встановлено, що у порушення абз. «а» п.п. 7.7.2, 7.7.4 п п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартгсть», позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у жовтні 2007 р. на суму 80317,00 грн. У порушення п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у жовтні 2007 р. на суму 273527,00 грн.
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» цей Закон визначае платників податку на додану варпсть, об'екти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операції, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесения податку до бюджету.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартють" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначаеться як різниця між сумою податкового зобов'язання звітнього податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховуеться у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченного або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мае від'ємне значения, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значения, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг)у попередньому податковому пepioді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок відємного значения після бюджетного відшкодування включаеться до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Посилання відповідача на необхідність визначення бюджетного відшкодування як суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), оскільки такий термін застосований в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного вщшкодування, який є додатком 3 до декларації з податку на додану вартість, форма якого затверджена п.1 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р. в редакції наказу № 213 від 15.06.2005 р. не приймається судом до уваги в зв'язку з наступним.
Згідно абз. «а» п.п .7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному вщшкодуванню підлягае частина від'ємного значения, а не податкового кредиту. Тобто рядок 3 Розрахунку (додатку 3 до декларації ) суперечить Закону України «Про податок на додану вартість», що порушуе закріплений ст.8 Конституції України принцип верховенства права, відповідно до якого нормативні акти нижчої юридичної сили повинні відповідати нормативним актам вищої юридичної сили.
Окрім цього, п.1 наказу № 213 Державна податкова адмінстрація України затвердила форму декларації з податку на додану вартість, в додатку 3 до якого в рядку 3 застосувала термін "сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товаров (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)". А п.2 цього ж наказу № 213 затвердила Порядок заповнения та подання податкової декларації з податку на додану вартість, в якому відносно цих самих обставин застосувала термін "сума від'ємного значения, фактично оплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто дві норми наказу Державної податкової адміністрації України, допускають неоднозначно (множинне) тлумачения прав платника податків (частина чого підлягає бюджетному відшкодуванню). Дані обставини врегульовані п.4.4.1 Закону України "Про порядок погашения зобов'язань платників податків перед бюджетами i державними цільовими фондами", що зобов'язує у випадку, якщо норми законів допускають неоднозначне (множинне) тлумачення прав i обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь платника податків ( тобто позивача), так i контролюючого органа, рішення приймаеться на користь платника податків.
Відповідно до декларації позивача по ПДВ за жовтень 2007 р. в рядку 24 залишок від'ємного значения становить 3850124,00 грн. В aктi перевірки відповідачем цей факт не спростовується.
Відповідно до реєстру по оплаті позивачем постачальникам товарів ( послуг ) у попередньому податковому перюді ( вересень 2007 р.), наданого позивачем разом з декларацією за жовтень 2007 р., позивачем було сплачено постачальникам у вересні 2007 р. 2058957,00 грн. Факт сплати підтверджується первісними документами, відображеними у даному реестрі. Відповідач факт сплати визнав.
Не врахування відповідачем в якості оплати 6085,64 грн. в зв'язку з проведениям оплати шляхом укладення угод про взаемозалік не приймаеться до уваги, так як абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" умовою включения до бюджетного вшшкодування передбачає фактичну сплату без деталізації механізмів такої сплати.
Приписи ст. 203 п. 3 Господарського кодексу України i ст. 601 Цивільного кодексу України допускають припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічної однородної вимоги.
Таким чином, як то i передбачено умовою для отримання бюджетного відшкодування, позивач фактично оплатив постачальникам товарів (послуг) передбаченим законодавством способом - шляхом укладання угод про взаємозалік. Факт існування угод про взаємозалік відповідач визнає, в зв'язку з чим їх сума підлягає включенню до бюджетного відшкодування в повному poзмірі.
Не приймаються до уваги посилання відповідача i на листи Державної податкової адміністрації України, оскільки:
1. Листи роз'яснюють специфічне питания - використання векселів при сплаті
податку. Використання векселів позивачем при сплаті податку в ході перевірки відповідач
не встановив, в зв'язку з чим ці листи не стосуються обставин даної справи.
2. Листи не відносяться до нормативно - правових актів, які відповщідно до п.п. 2 п. 1 ст. 7 та ст. 9 КАС застосовуе суд при розгляді справ, так як абз. «г» п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який продубльований в п. 1.3 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 176 від 12.04.2003 р. зареєстрованим в Miністерстві юстиції України 23.04.2003 р. за № 326/7647 прямо передбачають, що податкові роз’яснення не мають сили нормативно – правового акту;
3. Листи не мають статусу податкових роз'яснень, оскільки вони не затверджені наказом Державної податкової адміністрації України, як то передбачено пунктом 1.8 Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України №176 від 12.04.2003 р. для узагальнюючих податкових роз’яснень та направлені не на запити позивача, і взагалі, навіть не на запити інших платників податків, як то передбачено п.п. 1.7, 1.11 Порядку роз’яснень до податкових роз’яснень.
4. Аналогічно до рядку 3 додатку 3 до декларації листи не відповідають нормативним актам вищої юридичної сили.
В листі Державної податкової адміністрації України від 28.11.2005 р., який стосувався питания саме порядку бюджетного відшкодування, керуючись тими самими п.п. 7.7.1 i 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", на відміну від вказаних відповідачем листів визначається, що залишок від'ємного значения податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітніх періодах у разі проведения розрахунків за товари в частині від'ємного значения податку, чим повністю підтверджується позиція позивача.
Тобто навіть в таких листах Державною податковою адмістрацією України знову припущено неоднозначне (множинне) трактування права позивача, внаслідок чого підпункт 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашения зобов'язань платників податків перед бюджетами ї державними цільовими фондами" передбачає прийняття рішення на користь платника податків.
П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартють" передбачае, що форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. Дані форми затверджені наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р. в редакції наказу № 213 від 15.06.2005 р.. Посилаючись на порушення позивачем даних форм відповідач не зазначив в чому полягае порушення саме форми. Наявні в матеріалах справи заповнені позивачем форми повністю відповідають затвердженим Державною податковою адміністрацією України.
Вказане свідчить про те, що відповідач безпідставно зменшив визначене позивачем бюджетне відшкодування на 80317 грн.
По взаємовідносинам позивача з постачальником ПП "Техальтернатива" відповідач в aкті перевірки встановив, що в вepecнi 2007 року позивачем включено до податкового кредиту 281988,00 грн. Також в вересні сплачено 273527,35 грн. ПДВ, який врахований в загальній сумі оплати постачальникам та включений до загальної суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2007 року. Ніяких зауважень до включения до податкового кредиту та факту сплати відповідач не мае.
В той же час в ході проведения іншої перевірки бюджетного відшкодування за вересень 14.12.2008 р. відповідач направив запит на проведения зустрічної перевірки до податкового органу за місцем розташування ПП "Техальтернатива". Доказів відображеної в акті перевірки інформації про отримання відповіді на запит з зазначенням неможливості перевірки факту включения ПП "Техальтернатива" в свої податкові зобов'язання даних, відповідних включеним позивачем до податкового кредиту, сплати позитивного значения до бюджету відповідач не надав. Ним надано підтвердження тільки отримання 15.11.2007 р. відповіді на запити по ще ранішим перевіркам бюджетного відшкодування за червень, лютий 2007 року, згідно якої 27.09.2007 р. відносно ПП "Техальтернатива" порушена справа про банкрутство, визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру терміном один piк.
За таких обставин відповідач дійшов висновку про порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 и. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та зменшив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у жовтні 2007 р. на 273527,00 грн.
Згідно п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Дана правова норма не може бути порушеною взагалі, так як вона дає тільки загальне поняття "бюджетного відшкодування" (сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною оплатою податку). По cyтi вона є відсилочною, так як безпоссередньо не регулюе нi процедуру повернення, ні порядок визначення надмірної оплати податку, а з ycix цих питань відсилає до інших норм закону (у випадках, визначених цим Законом).
Безпосередньо порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульований вже розглянугим п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значения є фактична оплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Інших обмежень бюджетного відшкодування законодавство не містить. Навпаки, п.п.7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартють» встановлюе, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Тобто, бюджетне відшкодування передбачене з загальних доходов бюджету i не пов'язане з фактом сплати ПДВ до бюджету в окремих регіонах України, а тим більше зi сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.
П. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку встановлює первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 Закону податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивач при проведенні господарських операцій з ПП "Техальтернатива" оформив первинні документи, які i відобразив в своему податковому обліку. Відповідач ці документи перевірив i не має до них ніяких зауважень.
Відповідач вже після закінчення перевірки 15.03.2008 р. отримав відповідь податкового органу за місцем розташування ПП "Техальтернатива" по запиту при перевірці за вересень 2007 року, згідно якій за рішенням суду від 01.11.2007 р. юридичну особу - ПП "Техальтернатива" ліквідовано. Після вступу рішення в законну силу державним реєстратором ПП "Техальтернатива" виключено з державного реєстру юридичних ociб, про що податковий орган отримав інформаціо 21.11.2007 р. В зв'язку з цим 26.11.2007 р. він анулював видаие ПП "Техальтернатива" свідоцтво платника ПДВ. Остания декларація з ПДВ здана ПП "Техальтернатива" за вересень 2007 року, в ній задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 600000 грн., що перевищує суму по взасмовідносинам з позивачем - 281998 грн.
Таким чином, ПП "Техальтернатива" в вересні 2007 року під час здійснення господарських операцій з позивачем icнувало як юридична особа, мало свідоцтво платника ПДВ. Неможливість податкових opганів здійснити зустрічну перевірку постачальника товару нi Законом України «Про податок на додану вартість», нi жодною iншою нормою права не передбачена як підстава для здійснення коригування податкового обліку покупцю товару .
Посилання відповідача в запереченнях проти позову на телеграму Державної податкової Адміністрації України №236/7/16-1317 від 11.01.2008 р. не приймається судом до уваги з наступних підстав.
Згідно п. 1.3 Порядку оформления результатов невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної Податкової Адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Mіністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення. Складений відповідачем за результатами перевірки акт посилання на вищевказану телеграму не містить.
Відповідач не надав вказану телеграму в матеріали справи. Разом з цим телеграма Державної Податкової Адміністрації України не є нормативним документом, який регулює питания сплати податків, що вже викладено судом при відхиленні посилання відповідача на листи Державної Податкової адміністрації України.
Вказане свідчить про те, що відповідач безпідставно зменшив визначене позивачем бюджетне відшкодування на суму 237527 грн.
Таким чином, визначене відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значения в жовтні 2007 року становить 3850124 грн. Сума податку, фактично оплачена у попередньому податковому пepioді (вересні 2007 року) постачальникам товарів (послуг) становить 2058957 грн., що є частиною від'ємного значения i саме ця частина підлягае бюджетному відшкодуванню.
Відповідачем також неправомірно зменшено визначене позивачем бюджетне відшкодування з ПДВ за листопад 2007 року на 252615 грн. по вищевикладеним обставинам.
Визначене відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від'ємне значения в листопаді 2007 року становить 3076840 грн. Сума податку, фактично сплачена у попередньому податковому періоді (жовтні 2007 року) постачальникам товарів (послуг) становить 1492405 грн., що є частиною від'ємного значения i саме ця частина підлягає бюджетному відшкодуванню.
Також судом встановлено, що перевірка була проведена на підставі наказу № 14 від 21.01.2008 р. та направления № 26/23-4 від 21.01.2008 р. Відповідач наполягає, що підставою її проведения окрім абз. 6 п. 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України» визначений i п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість». Наказ i направления на перевірку він в матеріали справи не надав. Дані документи надав позивач i в них підставою перевірки визначено тільки абз. 6 п. 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Посилання відповідача на п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.
Згідно ст. 11-1 ч. б п. 9 Закону України "Про державну податкову службу в України» позапланова виїзна перевірка проводиться у випадку подання платником податку декларанції з від'ємним значениям з ПДВ, яке становить більше 100 тис.грн.
Але відповідач при перевірці не дотримався вимог i п.п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартють», відповідно до якого протягом 30 днів, наступних за днем отримания податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Згідно п. 4.6 - 4.8 Порядку оформления результатов невізних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого в Mіністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, акт перевірки обов'язково вручається суб'єкту господарювання. Відповідач доказів вручения позивачеві актів, складених за результатами документальних невиїзних перевірок (камеральних) поданих ним декларацій, в матеріали справи не надав. Не надав i caмі акти перевірок, як i не повідомив, що він встановив при проведенні цих перевірок i вважає достатньою підставою для його висновку, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, після якого i була проведена позапланова виїзна перевірка (документальна).
Декларація за жовтень 2007 року здана позивачем 20.11.2007 р. 30 - денний термін на проведения документальної невиїзної (камеральної) перевірки закінчився 20.12.07 р. Обрахований з наступного дня після терміну на камеральну перевірку 30 денний термін на проведення позапланової виїзної (документальної ) перевірки закінчився 19.01.08 р. Фактично перевірка закінчилась 01.02.08 р., тобто з 13- денним простроченням.
Той факт, що позивач допустив відповідача до проведения перевірки не є підставою для подальшого не врахування порушень.
Пояснения посадових ociб позивача відносно порушень в ході перевірки не відбирались. А відповідно до п.4.1 Порядку оформления результате перевірок ці пояснения повинні бути розглянуті та враховані при складанні акту перевірки, а при виникненні спірних питань за потреби навіть комісійно розглянуті.
Пояснения головного бухгалтера позивача Поліщук P.I., на які посилається відповідач, неможливо визнати пояснениями в ході перевірки, оскільки вони надані до вже складеного та зареєстрованого за підсумками перевірки акту.
Таким чином, проведена перевірка та оформлений за її результатами акт мають
порушення закону. П. 3 ст. 70 КАСУ забороняє такі докази приймати до уваги при
вирішенні справи.
Ст. 67 Конституції України передбачає оплату податків i зборів в порядку i розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії
Відповідач правомірність винесення спірного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.
Відповідно до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
В даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі зачипає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані результатів розгляду даної справи.
При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 24.06.2008 р.
Постанову у повному обсязі складено 01.07.2008 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Красноперекопської ОДПІ №000004234/0 від 11.02.2008 р. про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 606459,00 грн., в тому числі за жовтень 2007 р. в сумі 353844 грн. і за листопад 2007 р. в сумі 252615 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримуач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства “Бром”, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, ( ЄДРПОУ 05444552, банківські реквізити не відомі ) 3, 40 гривень держмита.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.