ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 липня 2008 р.

№ 3/140

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:

Дунаєвської  Н.Г.

Суддів :

Михайлюка М.В., Воліка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

на  постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 року

у справі

№ 3/140 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом

Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до	Житлово-експлуатаційної організації № 3

про	стягнення 134995,50 грн.,

за  участю  представників  сторін :

позивача

Мануляк Ю.В.,

відповідача

не з’явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.2007 р. у справі № 3/140 (суддя: Фрич М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. (судді: Якімець Г.Г., Дубник О.П., Юрченко Я.О.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2434,31 грн. боргу, 34,01 грн. пені, 241,29 грн. 3% річних, 514,58 грн. інфляційних. В іншій частині позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив апеляційний господарський суд, відповідно до умов укладених сторонами договору на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення житлових будинків, які опалюються від котелень та ЦТП ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" № 3.8 від 01.05.2002 р. та договорів на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення житлових будинків, що знаходяться на балансі ЖЕО № 3 за № 3.8 від 15.10.2005 р. та від 15.04.2006 р., позивач взяв на себе обов’язок по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових систем центрального опалення житлових будинків.

Зазначеними вище договорами передбачено обов’язок замовника (відповідача) оплатити вартість послуг. Оплата за обслуговування проводиться на протязі 10 календарних днів з дня отримання рахунків (п. 2.1.-2.2. Договорів).

Позивач на виконання умов договору пред’явив відповідачу рахунки-фактури за надані послуги.  

Позивач в обґрунтування позову про стягнення з відповідача 113953,96 грн. боргу зазначає, що відповідач не виконав зобов’язань щодо розрахунку за надані послуги у строки передбачені договорами.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно наданого відповідачем розрахунку боргу за обслуговування внутрішньо-будинкових систем центрального опалення житлових будинків у період з 01.05.2004 р. по 01.05.2007 р. його борг складає 2434,31 грн. Тобто відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем у сумі 2434,31 грн.

Суд першої інстанції зобов’язав сторін провести звірку розрахунків. Згідно акту звірки розрахунків від 09.07.2007 р. борг відповідача становить 2434,31 грн.

Позивач наполягав, що борг відповідача за надані послуги складає 113953 грн., оскільки оплата, здійснена відповідачем платіжними дорученнями № 58 від 21.10.2004 р., № 64 від 15.09.2006 р., від 04.10.2005 р. зарахована в погашення боргу до 01.04.2005 р.

Суд першої інстанції повторно зобов'язав сторони провести звірку розрахунків з урахуванням доводів представника позивача. Проте, акт звірки сторони суду не надали.

Таким чином, господарський суд правомірно задовольнив вимоги позивача в розмірі сум визнаних відповідачем та підтверджених актом звірки розрахунків, а також стягнув штрафні санкції в перерахунку на суму заборгованості.

Щодо решти частини позовних вимог, суди зазначили, що між сторонами є спірними платежі, проведені платіжними документами № 58 від 21.10.2004 р., №64 від 15.09.2006 р., № 100 від 04.10.2005 р. Водночас, аналізуючи наведені документи окремо без проведення звірки за певний період неможливо зробити висновок про те, за який саме конкретно період проведені розрахунки.

Зокрема, в платіжному дорученні № 64 від 15.09.2006 р. вказано, що проводиться оплата за надані послуги по теплопостачанню за 08.2006р., що слід розуміти за 8 місяць 2006 р., проте номер угоди вказано 3.8 від 01.05.2002 р., але в 2006 р. фактично діяла інша угода. У всіх платіжних документах іде посилання на рахунки того періоду, в якому проводились проплати, причому умовами договору передбачено на підставі рахунків проводити оплату вартості проведених робіт, але не погашення заборгованості. Наведені обставини могли бути усунені при проведенні звірки, чого фактично не зроблено.

Окрім того, позивач не надав суду акти виконання робіт по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових систем центрального опалення згідно договорів №3.8.

Відтак, суди правомірно залишили позов без розгляду у цій частині.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були встановлені  у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну  скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 р. у справі № 3/140 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                                   Н. Дунаєвська

      

                                                                                                                                                                               Судді          :                                                                                                 М. Михайлюк

                                                                                             І. Волік