ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2008 р. | № 15/429-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: | Дунаєвської Н.Г. |
Суддів : | Михайлюка М.В., Воліка І.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. |
у справі | № 15/429-07 господарського суду Харківської області |
за позовом | ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз Україна" |
до | ВАТ "Харківгаз" |
про | стягнення 422571,96 грн. |
за участю представників сторін : |
позивача | Рак О.В., |
відповідача | Демченко А.А., |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2007 р. у справі № 15/429-07 (суддя: Лаврова Л.С.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 60440,67 грн. інфляційних витрат, 14257,33 грн. 3% річних, 746,98 грн. держмита та 114,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 114,78 грн. боргу провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. (судді: Карабань І.С., Бабакова Л.М., Гончар Т.В.) вищезазначене рішення змінено. Відмовлено в позові в частині стягнення 8988,33 грн. інфляційних витрат та 245,29 грн. 3 % річних. В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив апеляційний господарський суд, 19.12.2005 р. сторони уклали договір на постачання природного газу № 06/05-1898, згідно п.1.1., 2.1 якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача в 2006 р. 36803,000 тис. м3 природного газу, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.
В разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується позивачем протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п. 7.2, 7.3 Договору).
Протягом січня-грудня 2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв газ в кількості 35231,021 тис. м3 на суму 11083715,71 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу, підписаними представниками сторін та засвідченими печатками підприємств.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.07.2007 р. у справі № 37/308 задоволено позов ВАТ “Харківгаз” до ДП “Газ-Тепло” НАК “Нафтогаз України” про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача № 31/19-2374 від 20.02.2007 р. шляхом зменшення боргу позивача за договором № 06/05-1897 від 19.12.2005 р. на суму боргу відповідача перед позивачем за договором № 06/07-216 від 01.02.2007 р. у сумі 2505376,30 грн., а також спонукання відповідача за заявою позивача № 827 від 06.03.2007р. про зарахування зустрічних однорідних вимог припинити на суму 2505376,30 грн. свої зобов’язання за договором №06/07-216 від 01.02.2007р. та припинити зобов’язання позивача за договором №06/05-1898 від 19.12.2005 р. у сумі 297709,04 грн. та за договором №06/07-161 від 31.01.2007 р. у сумі 2207667,28 грн.
Відтак, борг ВАТ “Харківгаз” за природний газ згідно договору № 06/05-1898 від 19.12.2005 р. склав 114,76 грн. (297823,80 - 297709,04 = 114,76 грн.).
17.01.2007 р. відповідач звернувся до позивача з заявою № 151 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 114,78 грн. з наданням доказів отримання цього листа позивачем (а.с. 48). Позивач після отримання даної заяви відповіді не надав, до суду не звертався, що свідчить про погодження з пропозицією відповідача про зазначене зарахування.
В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.
Відповідно до ст. 203 ГК України господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є спір між ДП “Газ-Тепло” НАК“Нафтогаз України” та ВАТ “Харківгаз” щодо стягнення з останнього боргу за договором постачання природного газу № 06/05-1898 від 19.12.2005 р. за період з січня по грудень 2006 р., у зв’язку з чим зарахуванню зустрічних однорідних вимог підлягає заборгованість позивача, яка виникла через його невиконання зобов’язань за договором № 06/03-1459 від 14.02.2003р. у розмір 114,78 грн.
Відтак, господарські суди прийшли до висновку, що зобов'язання відповідача в розмірі 114,78 грн., яке виникло з договору постачання природного газу № 06/05-1898 від 19.12.2005 р. слід вважати припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви відповідача № 151 від 17.01.2007 р., а тому припинили провадження у справі на підставі ч.1-1 ст.80 ГПК України в частині основного боргу у сумі 114,78 грн. через відсутність предмету спору між сторонами.
Щодо стягнення санкцій за порушення зобов’язання апеляційний господарський суд зазначив наступне.
Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договором визначено інші умови та порядок нарахування пені, а саме згідно п.7.3 договору № 06/05-1898 від 19.12.2005 р. неустойка нараховується позивачем протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, тобто з 26.03.2007 р. На момент звернення з позовом заборгованість за договором була повністю сплачена, у зв’язку з чим підстави для нарахування пені позивачем відсутні. Позов в частині стягнення пені в сумі 11179,09 грн. є не обґрунтованими та не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач надав контррозрахунок інфляційних та 3% річних за договором № 06/05-1898 від 19.12.2005 р. у розмірі 60440,67 грн. індексу інфляції та у розмірі 14257,33 грн. 3% річних. Позивач заперечень щодо вказаного контррозрахунку відповідача не надавав.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 60440,67 грн. інфляційних та в розмірі 14257,33 грн. 3% річних, а в інший частині вимог позивача слід відмовити.
Оскільки суд першої інстанції не вказав про відмову в позові в частині стягнення 8988,33 грн. інфляційних витрат та 245,29 грн. 3% річних, апеляційний суд в цій частині змінив рішення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним.
Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2008 р. у справі № 15/429-07 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : М. Михайлюк
І. Волік