ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 червня 2008 р.

№ 14/258

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:            

Головуючого

Шевчук С.Р. (доповідач)

Суддів

Воліка І.М., Барицької Т.Л.

перевіривши  касаційну скаргу

Управління житлово-комунального господарства

на рішення

господарського суду Рівненської області від 27.06.2007р.

у справі

№14/258

за позовом

Підрозділу Українського козацтва "Волинська Січ"

до	Рівненської філії "Діпроміст"

Рівненської обласної організації Української народної партії

про	визнання права власності

В судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Зауткін С.С. дов. б/н від 02.06.2008р.

- відповідача1: не з'явився;

- відповідача2: не з'явився;

- скаржника:  Ройко Н.І. дов. №122-08 від 26.02.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.06.2007р. у справі    № 14/258  позов задоволено, визнано право власності на сарай-гараж загальною площею 76,8 кв. м,що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. С.Петлюри,1 за Підрозділом Українського козацтва "Волинська січ".

Управління житлово-комунального господарства у своїй  касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду України, просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27.06.2007р. у справі №14/258, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, зокрема, прийняте рішення від 27.06.2007 року  стосується її прав і обов’язків,   крім того її  не було залучено до участі у справі, що згідно зі  ст. 11110  ГПК України є підставою для  скасування оскаржуваного рішення.

У відзиві  на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 27.06.2007р. у справі                          № 14/258 -без змін, а скаргу - без задоволення, погоджуючись з висновками суду  попередньої інстанції.

За   розпорядженням Заступника  Голови     Вищого   господарського суду України   Шульги О.Ф.   від  03.06.2008 р. у справі № 14/258  замінено колегію суддів та призначено колегію у складі:    Шевчук С.Р.–головуючий (доповідач), Волік І.М., Барицька Т.Л.

Перевіривши правильність застосування господарським судом Рівненської області  норм матеріального і процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду Рівненської області від 27.06.2007р., колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Розпорядження виконкому Рівненської обласної ради народних депутатів № 312-р від 09.10.1991 р.  автомобіль РАФ-2203 № 70-21 РВГ (автобус) був переданий в автогосподарство Рівненській крайовій організації Народного Руху України. Рішенням Рівненського міськвиконкому № 90 від 28.02.1992р. РКО НРУ було дозволено створити автогосподарство з місцем паркування транспорту, в тому числі переданого автобуса, було визначено гараж на подвір'ї Народного дому (вул. Червоноарміська,1). На зазначеному подвір'ї знаходиться сарай-гараж з одним боксом для автомобіля, що на той час перебував на балансі Рівненської філії "Діпроміст".

Дирекція Рівненської філії "Діпроміст" погодилася на продаж сараю-гаражу, на виконання чого був виданий наказ по Рівненській філії за                       № 28-0С від 07.12.1992р. На виконання зазначеної домовленості Рівненський Крайовий НРУ отримав рахунок № 217 від 26.11.19992р. та проплатив 13721,60 крб. і гараж-сарай перейшов у його власність і був поставлений на баланс.

Після Указу Президента України від 04.01.1995 р. "Про відродження історико-культурних та господарський традицій Українського козацтва" РКО НРУ передала гараж-сарай зі свого балансу на баланс та у власність Українського козацтва "Волинська Січ" для здійснення статутної діяльності.

Фонд державно-комунального майна на підставі  розпорядження № 226-р від 10.03.1993р. взяв на баланс зазначений сарай-гараж, внаслідок чого об'єкт опинився на подвійному балансі. Згодом Фонд державно-комунального майна передав об'єкт департаменту економіки міста, а останній у свій час, на підставі  Розпорядження  виконкому міської ради                  № 1062-р  від 26.076.1996р. –департаменту міського господарства.

Місцевий господарський суд, розглянувши даний позов, дійшов висновку, що існують підстави для визнання права  власності позивача на зазначене майно, оскільки відповідно до п. 2 ст. 328, 392  ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Скаржник зазначає, що він є належним володільцем майна, оскільки воно знаходиться на  його балансі, проте жодних документів не було витребувано, а  його  не було залучено до участі у цій справі. Крім того, в поясненнях зазначав, що спірне майно належить на праві власності територіальній громаді міста.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Окрім того, порушуючи провадження у даній справі суд не звернув уваги на те, що першим відповідачем зазначено Рівненську філію "Діпроміст", яка відповідно до довідки статистики (а.с. 34) не має статусу юридичної особи, а отже не може бути стороною в господарському процесі.

Разом з тим, розглядаючи спір по суті місцевий господарський суд не позбавлений був можливості на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України здійснити заміну неналежного відповідача на належного, однак зазначеного не здійснив, в зв’язку з чим допустився порушень норм процесуального права.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги, що господарським судом  Рівненської області в порушення ст. 43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуто обставини справи, та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні господарського суду, передбачених ч.2 ст. 1115 ГПК України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія   суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене та відповідно до вимог ст. ст. 21, 24,  26-27 ГПК України визначити коло учасників процесу та їх процесуальне положення, з’ясувати наявність чи відсутність порушених прав та обов’язків у осіб, які не були залучені до участі у справі, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого, відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Управління житлово-комунального господарства    задовольнити.

Рішення  господарського суду Рівненської області від 27.06.2007р. у справі  №14/258 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

 Головуючий                                                                         Шевчук С.Р.

                              

 С у д д я                                                                                  Волік І.М.

  С у д д я                                                                                   Барицька Т.Л.