Судове рішення 1-491/11 від 24.07.2012

Судове рішення #23966744

16.07.2012

Справа № 1-211/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Онищенко І.Л.

при секретарях Паламарчук І.О., Бурдейні М. П., Глушковій О.О.,

з участю прокурора Афенкіної Н.М.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину -доньку ОСОБА_4, 2004 року народження (зі слів), працюючого старшим спеціалістом ТОВ «УкрБорг», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого ,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 353 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця смт. Шрамківка, Драбівського р-ну, Черкаської обл., українця, громадянина України, середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей -доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючий за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 353 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2010 року, приблизно в 21 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою між собою, з корисливих мотивів, перебуваючи на посадочній платформі 8-9 колій Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, побачили раніше незнайомого ОСОБА_8 та вирішили заволодіти його майном.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_8 і з метою по давлення волі потерпілого до опору та представились працівниками охорони вокзалу, пред'явивши при цьому ніби посвідчення, у вигляді книжечки, в розгорнутому вигляді. Після цього ОСОБА_3 попросив пред'явити ОСОБА_8 документи, що посвідчують його особу і повідомив, що йому необхідно оглянути сумку, яка була у ОСОБА_8 з собою, на предмет заборонених речей.

ОСОБА_8, не підозрюючи про дійсний намір ОСОБА_3 та ОСОБА_5, відкрив свою сумку та пред'явив її для огляду ОСОБА_3 Останній, оглянувши сумку ОСОБА_8 та не виявивши в ній нічого цінного, почав самостійно оглядати кишені ОСОБА_8

Під час огляду кишень, ОСОБА_3, з лівої кишені брюк ОСОБА_8 витягнув грошову купюру номіналом 500 гривень України, та поклав її собі у кишеню, тим самим відкрито викрав майно потерпілого. ОСОБА_5 в цей час стояв поруч і своєю присутністю подавляв волю потерпілого до опору.

Заволодівши грошовою купюрою номіналом 500 гривень, яка належала ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли, заподіявши потерпілому матеріальних збитків на суму 500 гривень та розпорядились викраденим на власний розсуд.

Крім того, 02.10.2010 р. приблизно в 20 год. 00 хв., ОСОБА_3 знаходячись біля будівлі Центрального залізничного вокзалу ст. Київ-Пасажирський, побачив раніше незнайомого ОСОБА_9 та вирішив заволодіти його майном. Підійшовши до ОСОБА_9, ОСОБА_3, з метою подавлення волі потерпілого до опору та введення його в оману, самовільно присвоїв собі звання службової особи, а саме, представився співробітником міліції, пред'явивши ОСОБА_9 ніби посвідчення працівника міліції і під вигаданим приводом почав обшукувати зовнішні кишені одягу останнього. ОСОБА_9, повіривши, що ОСОБА_3 є працівник міліції, будучи впевненим у правомірності його дій, опору його діям не чинив.

Оглянувши кишені ОСОБА_9, ОСОБА_3 запитав у нього, що знаходиться в його лівій внутрішній кишені куртки, на що останній повідомив, що там знаходяться гроші в сумі 18400 гривень. ОСОБА_3 запропонував пред'явити для огляду грошові кошти і коли ОСОБА_9, не підозрюючи про дійсний намір ОСОБА_3, дістав гроші з кишені, останній вирвав їх з рук потерпілого, та з місця вчинення злочину зник.

Відкрито заволодівши грошовими коштами ОСОБА_9 в сумі 18400 гривень, ОСОБА_3 завдав потерпілому матеріальних збитків на вказану суму та розпорядився викраденим на власний розсуд.

Крім того, 04.11.2010 року, приблизно в 20 год. 25 хв.ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вийшовши на посадочну платформу № 3 вокзалу ст. Київ-Пасажирський, побачили раніше незнайомого громадянина ОСОБА_10 та вирішили заволодіти його майном.

ОСОБА_5 і ОСОБА_3 підійшли до ОСОБА_10 і ОСОБА_3, з метою подавлення волі ОСОБА_10 до опору і введення його в оману, самовільно присвоїв собі звання службової особи, представився ОСОБА_10 співробітником міліції, пред'явивши ніби посвідчення працівника міліції, після чого попросив представитись самого ОСОБА_10

ОСОБА_10, повіривши, що до нього підійшли працівники міліції, будучи впевненим у правомірності дій ОСОБА_3, не знаючи про дійсні наміри ОСОБА_3 та ОСОБА_5, з лівої внутрішньої нагрудної кишені куртки дістав своє посвідчення пенсіонера Збройних сил України, видане на його ім'я, а ОСОБА_3 вирвав його з рук і почав роздивлятися. ОСОБА_5 в цей час стояв поруч і своєю присутністю подавляв волю потерпілого до опору.

На вимогу ОСОБА_10 повернути йому посвідчення пенсіонера Збройних сил України, ОСОБА_3, з метою утримання посвідчення, яким він заволодів, наніс йому удар правою рукою в обличчя, чим спричинив потерпілому фізичний біль.

Заволодівши важливим особистим документом ОСОБА_10, а саме, посвідченням пенсіонера Збройних сил України, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли.

Крім того, 29.11.2010 року приблизно в 19 год. 00 хв. ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа, перебуваючи на посадочній платформі № 5 вокзалу ст. Київ-Пасажирський, побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_11 та вирішили відкрито заволодіти його майном.

ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа, зупинили ідучого по платформі ОСОБА_11 та ОСОБА_5, з метою подавлення волі ОСОБА_11 до опору і введення його в оману, самовільно присвоїв собі звання службової особи, а саме, представився співробітником міліції, пред'явивши ОСОБА_11 ніби посвідчення працівника міліції і під вигаданим приводом почав обшукувати зовнішні кишені одягу останнього.

Після цього, ОСОБА_5 попросив ОСОБА_11 пред'явити документи, що посвідчують особу. ОСОБА_11, не підозрюючи про дійсний намір ОСОБА_5 та ОСОБА_3, із внутрішньої кишені куртки дістав свій паспорт громадянина України і передав його ОСОБА_3, який в цей час почав запитувати його анкетні дані. ОСОБА_5, побачивши у внутрішній кишені куртки ОСОБА_11 його гаманець, самостійно дістав його і заволодів грошовими коштами в сумі 3000 гривень, які лежали в гаманці. Невстановлена слідством особа в цей час стояла поруч і своєю присутністю подавляла волю ОСОБА_11 до опору.

Коли ОСОБА_5 і ОСОБА_3 повернули ОСОБА_11 паспорт і гаманець, ОСОБА_11, виявивши крадіжку своїх грошей в сумі 3000 гривень, намагався повернути викрадене, шляхом затримання ОСОБА_3 за рукав куртки. Однак, ОСОБА_3 з метою утримання викрадених у ОСОБА_11 грошей, наніс останньому один удар кулаком руки в область обличчя, спричинивши ОСОБА_11 фізичний біль.

Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_11 в сумі 3000 гривень, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановлена слідством особа з місця вчинення злочину зникли.

ОСОБА_5, під час відкритого викрадення майна 29.11.2010 року у громадянина ОСОБА_11, самовільно присвоїв собі звання службової особи -працівника міліції.

Крім того, ОСОБА_3, під час відкритого викрадення майна 02.10.2010 року у громадянина ОСОБА_9 та заволодіння особистим важливим документом 04.11.2010 року у громадянина ОСОБА_10, самовільно присвоїв собі звання службової особи -працівника міліції.

Крім того, ОСОБА_5, маючи прямий умисел на виготовлення для себе посвідчення працівника міліції, з корисливих мотивів, з метою використання для безкоштовного проїзду в метрополітені, наприкінці травня 2010 року, перебуваючи в адміністративній будівлі лінійного відділу на ст. Київ-Пасажирський, за адресою м. Київ, вул. Комінтерну, 21-А, в робочому кабінеті свого знайомого ОСОБА_12, який працював на посаді старшини лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, скориставшись, що ОСОБА_12 спав і не наглядав за своїм посвідченням працівника міліції НОМЕР_3, виданого 06.11.2007 року ЛУ на ПЗЗ, залишеним на столі в службовому кабінеті, сфотографував його з обох сторін на власний мобільний телефон «Соні-Еріксон», з метою подальшого підроблення службового посвідчення працівника міліції. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на підроблення посвідчення працівника міліції, ОСОБА_5, перебуваючи біля входу до станції метро Святошин, що в Святошинському районі міста Києва, зайшов до фотосалону і вступивши в попередню змову з невстановленою слідством особою, передав останній зображення посвідчення працівника міліції, видане ОСОБА_12, яке зберігалось на його мобільному телефоні. Невстановлена слідством особа, в присутності ОСОБА_5 за грошову винагороду в розмірі 50 гривень, за допомогою спеціальної комп'ютерної програми, внесла зміни у зображення посвідчення, замінивши прізвище «ОСОБА_5»на «ОСОБА_5». Потім, невстановлена слідством особа, роздрукувала лицьову і зворотну сторони виправленого зображення посвідчення працівника міліції НОМЕР_3, виданого 06.11.2007 року ЛУ на ПЗЗ із виправленням прізвища на «ОСОБА_5», на глянцеву фотобумагу і передала ОСОБА_5

ОСОБА_5, з метою завершення підроблення посвідчення працівника міліції, наклеїв дві частини зображення посвідчення на банківську картку «Укргазбанку», видану на його ім'я та поклав його у спеціальну обкладинку для службового посвідчення.

Крім того, ОСОБА_5, з кінця травня 2010 року,більш точного часу в ході досудового слідства не встановлено, до моменту затримання працівниками міліції ЛВ на ст. Київ-Пасажирський 07.12.2010 р., не будучи працівником міліції, використовував завідомо підроблене ним посвідчення працівника міліції НОМЕР_3, виданого на ім'я ОСОБА_13 06.11.2007 року ЛУ на ПЗЗ Управління МВС України на транспорті, для власних потреб та безкоштовного проїзду в метрополітені.

Під час проведення слідчих дій ОСОБА_5 08.12.2010 р.,перебуваючи в приміщенні слідчого відділу ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління МВС України на ПЗЗ, пред'явив працівникам міліції підроблене ним, спільно з невстановленою слідством особою, посвідчення працівника міліції НОМЕР_3, виданого на ім'я ОСОБА_13 06.11.2007 року ЛУ на ПЗЗ Управління МВС України на транспорті, яке в присутності двох запрошених понятих було у нього вилучено.

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину в скоєнні злочинів не визнав та показав, що на початку вересня 2010 року він отримав травму, а саме перелом на правій руці і 23.09.2010 року у нього була рука в гіпсі і він був на залізничному вокзалі проїздом. Потерпілого ОСОБА_8 він не бачив та до злочину не причетний.Також він не вчиняв злочину відносно громадянина ОСОБА_9, вважає, що ОСОБА_9 його оговорює. 28.10.2010 року він був на роботі і йому стало відомо, що ОСОБА_5 в нетверезому стані перебуває на залізничному вокзалі. Він приїхав на вокзал, оскільки йому необхідно було передати документи через провідника потягу. На вокзалі він зустрів знайомого оперативного співробітника разом з ОСОБА_5. Після чого, підвіз ОСОБА_5 до цирку, дав йому гроші на маршрутне таксі, а сам поїхав по своїм справам. Злочин по відношенню до ОСОБА_14 він не вчиняв. 04.11.2010 року він перебував в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, де проживав разом з ОСОБА_15. Оскільки у нього був поганий стан здоров'я, він попросив останнього привезти йому ліки, бо сам не міг вийти з квартири. Злочин відносно ОСОБА_10 він не вчиняв, а також не причетний до злочину, який вчинений відносно громадянина ОСОБА_11 29.11.2010 року.

Показання підсудного ОСОБА_3 дані в суді щодо непричетності до інкримінованих йому слочинів суд вважає неправдивими, неспроможними та такими, що суперечать іншим зібраним у справі доказам. Даючи показання про відсутність наміру та факту відкритого викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також факту, що виразились у самовільному присвоєні звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно небезпечних діянь, а також факту, що виразились у незаконному заволодінні важливим особистим документом, підсудний ОСОБА_3 таким чином здійснює свій захист, намагається зменшити обсяг обвинувачення та уникнути відповідальності та покарання за вчиненні ним злочини. Крім того, ці показання підсудного ОСОБА_3 спростовуються рядом інших, зібраних у справі доказів.

Будучи допитаний органами досудового слідства 16.12.2010 року в якості обвинуваченого, ОСОБА_3 показав, що 02.10.2010 він після роботи в 19 год. поїхав додому за адресою: АДРЕСА_5, куди приїхав близько 20 год. В цей день він з дому нікуди не виїжджав, на вокзалі ст. Київ-Пасажирський не перебував.

04.11.2010 приблизно в 11 год. його було забрано із приміщення ТУМ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, машиною швидкої медичної допомоги, і в 12 год. 30 хв. -13 год. доставлено до Київської обласної клінічної лікарні по вул. Багоутівській в м. Києві. Близько 20 год. він покинув вказану лікарню і направився на адресу АДРЕСА_1, де знімав кімнату. По дорозі він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_15, який близько 21 год. приїхав до нього за вказаною адресою і залишився ночувати. На вокзалі ст. Київ-Пасажирський він у вечері 04.11.2010 не був.

29.11.2010 з ранку до обіду він знаходився за місцем проживання за адресою АДРЕСА_5, а де був у другій половині дня, не пам'ятає (Т.2 а.с. 206-210).

Також, будучи додатково допитаним в якості обвинуваченого 23.12.2010 року ОСОБА_3 показав, що 23.09.2010 з ранку до 15 год. 30 хв. він знаходився на роботі, після чого поїхав до спортивного залу «Спортлайф», який розташований по проспекту Московському в місті Києві, де перебував до 18 год. Після спортивного клубу, він поїхав до своєї знайомої ОСОБА_16, яка проживає за адресою АДРЕСА_6, де залишився до ранку 24.09.2010 р. Чи перебував він 23.09.2010 на вокзалі ст. Київ-Пасажирський, не пам'ятає. Також, він зазначив, що у вересні 2010 року у нього був зламаний палець правої руки і він знаходився в гіпсі, який йому наклали в Київській міській клінічній лікарні №4.Перелом пальця він отримав після того як його побив знайомий ОСОБА_17 (Т.1 а.с. 68-69).

Підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину в скоєнні злочинів визнав частково та показав, що він дійсно підробив посвідчення працівника міліції, а саме на прикінці травня 2010 року він прийшов до свого товариша ОСОБА_18 на ЛВ Київ-Пасажирський і коли останній спав, він сфотографував його посвідчення на мобільний телефон. Після чого роздрукував у фотосалоні посвідчення залишивши фотокартку та змінивши прізвище. Даним посвідченням користувався у подальшому, а саме з метою їздити безкоштовно у метро.

23.09.2010 року він перебував в с. Тарасівка та ОСОБА_3 того дня він не бачив. 28.10.2010 року він разом із кумом Бондаренком о 21 год. поїхали до м. Хмельницький та того дня він не бачив ні ОСОБА_14, ні ОСОБА_3. 04.11.2010 року він зустрівся із ОСОБА_3 на залізничному вокзалі, де вийшли на платформу №3 та пройшлись по ній. Потім, ОСОБА_3 підійшов до якогось чоловіка і вони поїхали додому. 29.11.2010 року він зустрівся з ОСОБА_3 на залізничному вокзалі, вони вийшли на платформу № 5-6 і пройшлись по ній. Після чого, ОСОБА_3 підійшов до якогось чоловіка, а він пішов в перед, а ОСОБА_3 пройшов за ним слідом. Вони підійшли до ТЦ «Полісся», ОСОБА_3 дав йому 25 гривень на дорогу та вони розійшлися. Також зазначив, що покази на досудовому слідстві він давав під тиском оперативного співробітника, а також оговорив ОСОБА_3, оскільки йому так наказав начальник карного розшуку ЛВ на ст. Київ-Пасажирський.

Суд, до показів підсудного ОСОБА_5 даних в судовому засіданні відноситься критично, оскільки вважає, що підсудний ОСОБА_5 усвідомлюючи караність вчинених ним умисних злочинів, переслідуючи мету уникнення від кримінальної відповідальності та покарання дав такі покази, які спростовуються наявним в матеріалах справи доказами.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого 19.01.2011 року ОСОБА_5 показав, що 04.11.2010 року приблизно о 19 год., йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3 і запропонував вийти на вокзал «пройтись, подивитись», що означало знайти особу в нетверезому стані, а потім її пограбувати, забрати гроші. Конкретної домовленості у нього з Кисличнко не було, але коли останній запропонував «пройти, подивитись», він зрозумів, що це означає. 04.11.2010 року вони зустрілись біля метро «Вокзальна»і направились в західний підземний перехід. Пройшовши по переходу, вони вийшли на платформу 3-ї колії. Там ОСОБА_3 помітив чоловіка в нетверезому стані та наказав йому стояти в стороні, дивитись, щоб не було охорони і працівників міліції, а сам підійшов до чоловіка. Він бачив, що вони розмовляють, але про, що не чув. Через деякий час ОСОБА_3 повернувся і сказав, що чоловік «пустий», тобто грошей у нього не було. Після чого вони пішли назад по платформі, звідки роз'їхались по домам.

Щодо обставин вчинення злочину, 29.11.2010 року то дії були аналогічними, що і при вчиненні злочину 04.11.2010 року. Тобто, ОСОБА_3 зателефонував йому ввечері, вони зустрілися на вокзалі ст.. Київ-Пасажирський і вийшли на платформу №5-6 колій. ОСОБА_3 помітив чоловіка під сходами до залу «Конкорс». ОСОБА_3 сказав йому зачекати в стороні і дивитись, щоб не було охорони і працівників міліції. Він залишився стояти на відстані 5-6 метрів, а ОСОБА_3 підійшов до чоловіка, деякий час з ним розмовляв, а потім почав передивлятися його кишені, потім вдарив чоловіка в обличчя. Після чого, ОСОБА_3 повернувся і сказав, що йому не вдалося пограбувати чоловіка і сказав, що необхідно розходитись. Він пішов першим до ТЦ «Полісся», де стояв автомобіль на якому їздив ОСОБА_3 Після чого, підійшов ОСОБА_3 і вони на вказаному автомобілі проїхали вздовж вул. Комінтерна у м. Києві, де ОСОБА_3 надав йому 20 гривень на маршрутне таксі. Він вийшов з машини та пішов на маршрутне таксі.

23.09.2012 року він знаходився вдома в АДРЕСА_4 і нікуди в цей день не виїжджав.

Крім того, йому було відомо, що ОСОБА_3 починав спілкуватися з потерпілими, представляючись працівником міліції чи охоронного залу, так як він колишній працівник міліції. Він бачив у нього посвідчення в спеціальній обкладинці для посвідчень темного кольору, але не читав його (Т.2 а.с. 164-168).

Також, допитаний в якості обвинуваченого 21.12.2010 року ОСОБА_5 показав, що він після звільнення з ОВС України своє посвідчення працівника міліції здав у встановленому порядку. Але в ЛВ на ст. Київ -Пасажирський працював його знайомий ОСОБА_12 Наприкінці вересня 2010 року він прийшов до останнього в гості на його робоче місце, а саме по вул.. Комінтерна,21-А в м. Києві. Де ОСОБА_12 в своєму службовому кабінеті спав, а його службове посвідчення лежало на столі. Він сфотографував посвідчення на свій мобільний телефон, для виготовлення в подальшому для себе посвідчення працівника міліції, для безкоштовного проїзду в метрополітені. Потім він пішов до фотосалону, розташованого біля станції метро «Святошин», де заплативши п'ятдесят гривень, йому з його мобільного телефону, скинули фотознімки посвідчення на комп'ютер, змінивши прізвище з «ОСОБА_5»на «ОСОБА_5», після чого роздрукували на глянцевій фотобумазі та віддали йому. Він склеїв дві частини фотознімку на пластикову картку і вклав в спеціальну обкладинку для службових посвідчень (Т.2 а.с. 152-154).

Вина підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, крім того, у повному обсязі підтверджується комплексом здобутих та досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

За фактом відкритого викрадення чужого майна, потерпілого ОСОБА_8 «епізод № 1».

Дослідженим у судовому засіданні протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_8 від 21.12.2010, в якій ОСОБА_8 повідомляє про вчинення відносно нього злочину 23.09.2010р. а саме, що 23.09.2010 року перебував на платформі ст. Київ-Пасажирський, до нього підійшли дві невідомі особи та представившись охороною вокзалу відкрито заволоділи грошима в сумі 500 гривень. У вчиненні злочину підозрюються ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яких він впізнав по телебаченню в програмі «Новини»та після чого звернувся в міліцію з даного приводу (т. 1 а.с. 51).

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_8, які були чіткими та послідовними, як на досудовому слідстві так і в суді, а саме те, що 23.09.2010 року приблизно о 20 год. 30 хв. перебуваючи на пероні вокзалу Київ-Пасажирський до нього підійшли підсудні в цивільному одязі. Підсудний ОСОБА_3 показав йому посвідчення охорони вокзалу та сказали, що їм необхідно перевірити його документи та речі. ОСОБА_3 почав ритися в його сумці, згодом в кишені він знайшов 500 гривень однією купюрою та забрав їх, сказавши щоб його він більш не бачив. ОСОБА_5 в цей час стояв позаду, а все робив ОСОБА_3. Також зазначив, що при проведені очної ставки між ним та ОСОБА_3, останній пропонував повернути 500 гривень, щоб він забрав заяву з міліції. Також потерпілий зазначив, що він звернувся до працівників міліції з заявою про скоєння злочину, після того, як побачив по телебаченню ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (Т.5 а.с. 241-242).

Протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_8 для впізнання ОСОБА_5 22.12.2010, під час якого ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка 23.09.2010 спільно з іншою особою заволоділа його грошима в сумі 500 гривень (т. 1 а.с.63).

Протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_8 для впізнання ОСОБА_3 22.12.2010, під час якого ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 23.09.2010 спільно з іншою особою заволоділа його грошима в сумі 500 гривень (т. 1 а.с.65).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 23.12.2010, проведеного з потерпілим ОСОБА_8, під час якого він підтверджує надані ним покази (т. 1 а.с. 79-80).

Протоколом очної ставки від 23.12.2010, проведеної між потерпілим ОСОБА_19 та обвинуваченим ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_8 підтверджує свої покази і викриває ОСОБА_3 у вчиненні відносно себе злочину (т. 1 а.с.70-78).

Протоколом очної ставки від 23.12.2010, проведеної між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_5, під час якої ОСОБА_8 підтверджує свої покази і викриває ОСОБА_5 у вчиненні відносно себе злочину (т. 1 а.с.83-85).

За фактом відкритого викрадення чужого майна, а також факту, що виразились у самовільному присвоєні звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно небезпечних діянь потерпілого ОСОБА_9 «епізод № 2».

Дослідженим в судовому засіданні протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_9 від 19.10.2010, в якій ОСОБА_20 повідомляє про вчинення відносно нього злочину. А саме, 02.10.2010 року перебуваючи біля входу до центрального вокзалу «Київ-Пассажирський», до нього підійшов невідомий чоловік та витяг в останнього з кишені гроші в сумі 18400 гривень. Після чого зник в невідомому напрямку (т. 1 а.с. 96).

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_9, які були чіткими та послідовними, як на досудовому слідстві так і в суді, а саме те, що 02.10.2010 року перебуваючи на першій колії залізничного вокзалуКиїв-Пасажирський до нього підійшли два працівники міліції, одним із яких був ОСОБА_3, який представився та показав посвідчення і пояснив, що проходить програма по боротьбі з наркотиками і запитав, що у нього знаходиться в сумці. Після цього ОСОБА_3 провів поверхневий огляд речей і запитав, що знаходиться в нагрудній внутрішній кішені, він пояснив, що там знаходяться гроші в сумі 18400 гривень, на що підсудний запропонував їх показати. Коли він доставав зазначену суму, ОСОБА_3 різким рухом руки забрав кошти та швидко втік (Т.5 а.с. 83-84).

Протоколом пред'явлення ОСОБА_9 фотознімків для впізнання від 01.12.2010, під час якого ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_3 як особа, що вирвала з його рук гроші в сумі 18400 гривень (т. 1 а.с. 116).

Протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_9 для впізнання ОСОБА_3 09.12.2010, під час якого ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 02.10.2010 вирвала з рук гроші в сумі 18400 гривень (т. 1 а.с.123-124).

Протоколом очної ставки від 23.12.2010, проведеної між потерпілим ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_9 підтверджує свої покази і викриває ОСОБА_3 у вчиненні відносно себе злочину (т. 1 а.с.126-132).

За фактом відкритого викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також факту, що виразились у самовільному присвоєні звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно небезпечних діянь, а також факту, що виразились у незаконному заволодінні важливим особистим документом потерпілого ОСОБА_10 «епізод № 4».

Дослідженим в судовому засіданні протоколом усної заяви про злочин від ОСОБА_10 від 04.11.2010., в якій ОСОБА_10 повідомляє про вчинення відносно нього злочину, а саме, що 04.11.2010 о 20 год. 30 хв. на пероні вокзалу Київ -Пассажирський дві невідомі особи представились працівниками міліції та показали посвідченні і запропонували, щоб показав документи, які посвідчують особу. На що він пред'явив пенсійне посвідчення Збройних Сил України, а один з них вирвав з рук дане посвідчення та вдарив його в обличчя (т. 1 а.с. 211).

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10, які були чіткими та послідовними, як на досудовому слідстві так і в суді, а саме те, що 04.11.2010 року о 23 год. 30 хв. на третій колії залізничного вокзалу, до нього підійшли підсудні, а саме ОСОБА_3 попереду, а позаду йшов ОСОБА_5 ОСОБА_3 представився працівником міліції і повідомив, що він знаходиться в розшуку. Після чого, він надав своє пенсійне посвідчення, а ОСОБА_3 вихопив в нього дане посвідчення та вдарив його в обличчя. Він повідомив начальника потяга про дану ситуацію та згодом написав заяву. В м. Тернополі йому було надано двадцять фотографій, серед яких він впізнав підсудних. Згодом він приїжджав до м. Києва для проведення слідчих дій (Т.5 а.с 242-243).

Явкою з повинною ОСОБА_5 від 08.12.2010р., в якій він викриває себе та ОСОБА_3 у вчиненні злочину відносно ОСОБА_10 04.11.2010 року (т. 2 а.с. 93).

Протоколом пред'явлення ОСОБА_10 фотознімків для впізнання від 06.12.2010, під час якого ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка спільно з іншою особою вчинили відносно нього злочин 04.11.2010 року (т. 1 а.с.227).

Протоколом пред'явлення ОСОБА_10 фотознімків для впізнання від 06.12.2010, під час якого ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка спільно з іншою особою вчинили відносно нього злочин 04.11.2010 року (т. 1 а.с.228).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 11.12.2010, проведеного з підозрюваним ОСОБА_5, під час якого він викриває себе та ОСОБА_3 у вчиненні відносно ОСОБА_10 злочину 04.11.2010 року (т. 1 а.с.230).

Протоколом очної ставки від 21.12.2010, проведеної між потерпілим ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_10 підтверджує свої покази і викриває ОСОБА_3 у вчиненні відносно себе злочину (т. 1 а.с.241-248).

Протоколом очної ставки від 02.02.2011, проведеної між потерпілим ОСОБА_10та обвинуваченим ОСОБА_5, під час якої ОСОБА_10 підтверджує свої покази і викриває ОСОБА_5 у вчиненні відносно себе злочину (т. 1 а.с.249-253).

Довідкою з Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області № 723/14 від 10.02.2011 про те, що ОСОБА_10 видавались пенсійні посвідчення серії НОМЕР_1 при призначенні пенсії у 1999 році та серії НОМЕР_2 у 2003 році (т. 1 а.с.240).

За фактом відкритого викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а також факту, що виразились у самовільному присвоєні звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно небезпечних діянь потерпілого ОСОБА_11 «епізод № 5».

Дослідженим в судовому засіданні протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_11 від 29.11.2010., в якій він повідомляє про вчинення відносно нього злочину, а саме, що близько 19 год. 05 хв. 29.11.2010 року на платформі станції Київ-Пасажирський невідома особа заволоділа грошима в сумі 3000 гривень та нанесла йому удар в область голови (т. 2 а.с. 44).

Оголошеними та перевіреними в судовому засіданні протоколами допиту від 04.12.2010 року (Т.2 а.с. 56-58) та 26.01.2011 року (Т.2 а.с. 70-72) потерпілого ОСОБА_11, який показав, що 29.11.2010 приблизно в 16 год. він прибув на вокзал ст. Київ-Пасажирський, в касі придбав квиток на пасажирський потяг № 43/44, сполученням «Київ-Івано-Франківськ». Приблизно в 18 год. 30 хв. оголосили посадку на потяг і він спустився на платформу 5 колії. Ідучи по платформі в напрямку свого вагону, ззаду його наздогнав чоловік, притримав за рукав і сказав зупинитися, представившись працівником міліції. Чоловік обійшов його та став попереду. Одразу підійшли ще двоє чоловіків, один став поруч, а інший на деякій відстані. Двох з них він пізніше впізнав -ОСОБА_5 та ОСОБА_3

ОСОБА_5 його зупинив, представився працівником міліції, пред'явив посвідчення, яке він не зміг розгледіти, запитав, чи є у нього зброя, наркотики. Він же почав оглядати його кишені і сказав, пред'явити паспорт. Він почав діставати із внутрішньої кишені куртки паспорт, але так як він лежав в одній кишені з гаманцем, то діставався туго. Діставши паспорт, він передав його ОСОБА_3, який почав перевіряти його анкетні дані. А ОСОБА_5 самостійно дістав з його кишені гаманець, перед цим запитавши, що він ховає у кишені.

Потім ОСОБА_3 повернув йому паспорт, а ОСОБА_5 гаманець. Взявши в руки гаманець, він відчув, що той став тоншим, тобто грошей там немає. Він звернувся до них, щоб ті повернули гроші, але вони відповіли, що нічого не брали. Тоді, він запропонував пройти до міліції і намагався зупинити одного з них -ОСОБА_3, притримавши його за рукав куртки. Однак, той вирвався та вдарив його в обличчя. Після чого вони пішли, а він повернувся до своєї сумки.

Явкою з повинною ОСОБА_5 від 08.12.2010, в якій він викриває себе та ОСОБА_3 у вчиненні злочину відносно ОСОБА_11 29.11.2010 року (т. 2 а.с. 92).

Протоколом пред'явлення ОСОБА_11 фотознімків для впізнання від 04.12.2010, під час якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка спільно з іншими особами вчинили відносно нього злочин 29.11.2010 року (т. 2 а.с.61).

Протоколом пред'явлення ОСОБА_11 фотознімків для впізнання від 04.12.2010, під час якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка спільно з іншими особами вчинили відносно нього злочин 29.11.2010 року(т. 2 а.с.63).

Протоколом відтворення обстановки і обставин події від 11.12.2010, проведеного з підозрюваним ОСОБА_5, під час якого він викриває себе та ОСОБА_3 у вчиненні відносно ОСОБА_11 злочину 2911.2010 року (т. 2 а.с.65).

Протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_11 для впізнання ОСОБА_5 11.12.2010, під час якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_5 як особу, яка 29.11.2010 спільно з іншими особами заволоділи його грошима (т. 2 а.с.67-68).

Протоколом пред'явлення потерпілому ОСОБА_11 для впізнання ОСОБА_3 11.12.2010, під час якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка 29.11.2010 спільно з іншими особами заволоділи його грошима (т. 2 а.с.69).

Протоколом очної ставки від 26.01.2011, проведеної між потерпілим ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_3, під час якої микитюк Р.Д. підтверджує свої покази і викриває ОСОБА_3 у вчиненні відносно себе злочину (т. 2 а.с.75-82).

Протоколом очної ставки від 26.01.2011, проведеної між потерпілим ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_5, під час якої ОСОБА_11 підтверджує свої покази і викриває ОСОБА_5 у вчиненні відносно себе злочину (т. 2 а.с.83-87).

За фактом підроблення посвідчення, яке видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також за фактом використанні завідомо підробленого документа ОСОБА_5

Дослідженим в судовому засіданні протоколом огляду і вилучення від 08.12.2010, яким у ОСОБА_5 вилучено підроблене посвідчення працівника міліції НОМЕР_3 (т.2 а.с. 130).

Висновком експерта від 18.12.2010 № 335, згідно з яким бланк наданого на дослідження службового посвідчення працівника міліції НОМЕР_3, вилученого у ОСОБА_5 08.12.2010 р. виготовлений не підприємством, що здійснює виготовлення бланків відповідних документів. Бланк наданого на дослідження службового посвідчення працівника міліції НОМЕР_3 на прізвище ОСОБА_13, вилученого у ОСОБА_5 08.12.2010 р. виготовлений струменеві-крапельним способом друку, шляхом сканування службового посвідчення працівника міліції НОМЕР_3 з подальшою комп'ютерною обробкою та друком на струменеві-крапельному принтері. Реквізити в бланк, наданого на дослідження службового посвідчення працівника міліції НОМЕР_4, вилученого у ОСОБА_5 08.12.2010 р. внесені струменеві-крапельним способом друку з використаннямкопіювально-множильної техніки (т. 2 а.с. 140-144).

Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, які були чіткими та послідовними, як на досудовому слідстві так і в суді, а саме те, що підсудний ОСОБА_5 є його кумом, а ОСОБА_3 колишній начальник. Він офіційно звільнений з ОВС 08.12.2010, своє посвідчення він здав у встановленому порядку. Його знайомий ОСОБА_5 періодично приходив до нього на роботу, зачекати на електропоїзд, приблизно 1-2 рази на тиждень. Він дійсно, коли спав, після добового чергування, в приміщені бойлерної, де у нього було робоче місце, викладав своє посвідчення працівника міліції, щоб не зламати. Він не знав, що ОСОБА_7 сфотографував його посвідчення і виготовив для себе підроблене посвідчення працівника міліції. Оглянувши вилучене у ОСОБА_5 посвідчення, він повідомив, що воно є старим, тобто передостаннім до його звільнення. На початку літа 2010 року він мав нове посвідчення працівника міліції, де було зазначено звання молодший лейтенант міліції (Т.5 а.с. 151).

Крім того, вина ОСОБА_3 у вчинених ним злочинів також підтверджується наступними здобутими доказами по справі та дослідженими в судовому засіданні:

Довідкою № 6186 Київської міської клінічної лікарні №4, ОСОБА_3 звертався в травмпункт 18.09.2010 з приводу кураєвого перелому основи нігтьової фаланги 1 пальця правої кисті без зміщення. Однак, йому був здійснений огляд та рентген знімок, даних про накладання гіпсової пов'язки немає (т.3 а.с.111).

Довідкою №1 від 14.01.2011 ТОВ «Спорт-Маркетинг», згідно з відомостями бази даних, яка містить інформацію щодо клієнтів фітнес-клубу «Спорт Лайф», який знаходиться за адресою м. Київ, пр-т Московський, 20-Б, ОСОБА_3 не являється та не являвся клієнтом (відвідувачем) Клубу. Крім того 23.09.2010 ОСОБА_3 клуб не відвідував, так як його присутність в клубі не була зафіксована системою обліку, яка є обов'язковою для кожного клієнта (відвідувача) Клубу (т. 3 а.с. 112).

Довідкою від 21.02.2011 б/р, згідно з якою 04.11.2010 о 10 год. За адресою АДРЕСА_4, співробітниками міліції було затримано ОСОБА_3, 1977 р.н., прож.: АДРЕСА_7, за нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_17 Оперативним черговим 4-го ТВМ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 було видано направлення для проходження судово-медичної експертизи. Швидка медична допомога ОСОБА_3 не викликалась. Адміністративний протокол відносно нього не складався (т. 3 а.с. 108).

Довідкою Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня»від 21.12.2010 № 3933, згідно з якою ОСОБА_3 був доставлений КШД м. Київ до приймально-діагностичного відділення КОКЛ, приблизно о 13 год. 20 хв. 04.11.2010. Після проведеного обстеження встановлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку. Дано рекомендації по лікуванню в РЛ за місцем проживання. Пацієнт покинув КОКЛ о 15 год. 10 хв. 04.11.2010 року (т. 3 а.с. 102).

Роздруківкою мобільного оператора «КиївстарДж.Ес.Ем.», з абонентським номером НОМЕР_5, зафіксовано перебування ОСОБА_3 в районі вокзального комплексу ст. Київ-Пассажирський: 23.09.2010 в період часу з 19 год. 58 хв. до 21 год. 31 хв.; 02.10.2010 з 18 од. 05 хв. до 19 год. 15 хв.; 28.10.2010 з 20 год. 15 хв. по 20 год. 48 хв.; 29.11.2010 у 18 год. 10 хв. (т. 3 а.с. 169, 171, 179, 183).

Крім того, вина ОСОБА_5 у вчинених ним злочинів також підтверджується наступними здобутими доказами по справі та дослідженими в судовому засіданні, а саме роздруківкою дзвінків мобільного оператора «Київстар Дж.Ес.Ем.», з абонентським номером НОМЕР_6, зафіксовано перебування ОСОБА_5 в районі вокзального комплексу ст. Київ-Пассажирський: 23.09.2010 в період часу з 19 год. 22 хв. до 21 год. 20 хв.; 28.10.2010 з 19 год. 16 хв. по 21 год. 11 хв.; 04.11.2010 з 18 год. 46 хв. до 21 год. 19 хв.; 29.11.2010 з 09 год. 38 хв. до 20 год. 42 хв. (т. 3 а.с. 193, 197, 202).

Аналіз здобутих доказів свідчить, що покази підсудних не відповідають фактичним обставинам справи, протиріччять зібраним і перевіреним доказам по справі, їх вина знайшла повне підтвердження в судовому засіданні.

Суд не бере до уваги, як докази по справі, покази свідків ОСОБА_22, яка показала суду, що вона перебувала в близьких стосунках з ОСОБА_3, також їй відомо, що його було затримано працівниками міліції, які з часом проводили огляд її автомобіля. Покази свідка ОСОБА_16, яка показала суду, що вона також перебувала в близьких стосунках з підсудним ОСОБА_3 та знає, що в нього був перелом пальця під час гри у футбол у вересні 2010 року. Крім того, вона не пам'ятає чи перебував у неї вдома ОСОБА_3 23.09.2010 року за адресою: АДРЕСА_5. Покази свідка ОСОБА_15, який суду показав, що з ОСОБА_3 орендували та проживали в одній квартирі, йому відомо, що ОСОБА_3 затримали на початку грудня 2010 року. Також, він в листопаді 2010 року купляв ліки для ОСОБА_3, оскільки в останнього боліла голова, числа він не пам'ятає.

Покази дані свідками в судовому засіданні не підтверджують та не спростовують алібі ОСОБА_3 щодо його перебування в час інкримінованих йому злочинів, а саме 29.11.2010 року, 23.09.2010 року, 04.11.2010 року разом з даними свідками за їхніми адресами проживання, у зв'язку з тим, що вони не пам'ятають даного факту. Крім того, підсудний ОСОБА_3 та свідки перебувають між собою в близьких та дружніх стосунках.

Також, суд не бере до уваги покази ОСОБА_5 та ОСОБА_3, щодо здійснення на них тиску з боку працівників міліції на досудовому слідстві, а саме в частині примушення написання ОСОБА_5 явок з повинною та вказівок працівників міліції, щодо обговорення ОСОБА_3 з боку ОСОБА_5 у скоєнні ним злочинів, а також щодо неправомірних дій працівників міліції при затриманні та проведенні слідчих дій. Оскільки, в матеріалах кримінальної справи наявні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції від 19.01.2011 року (Т.5 а.с. 87-89) та від 17.02.2012 року (Т.6 а.с. 33-34а).

Дії підсудного ОСОБА_23 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна вчинене повторно.

Також дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння важливим особистим документом.

Дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння звання службової особи, поєднаний з вчиненням суспільно небезпечних діянь.

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 358 КК України, які виразились у підробленні посвідчення, яке видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, яке надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 358 КК України, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа.

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.3 ст. 357 КК України, що виразились у незаконному заволодінні важливим особистим документом.

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Дії підсудного ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 353 КК України, що виразились у самовільному присвоєнні звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно небезпечних діянь.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються в тому, що 28.10.2010 р. приблизно в 21 год., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебуваючи на території залізничного вокзалу ст. Київ-Пассажирський, побачили раніше незнайомого ОСОБА_14 та вирішили заволодіти його майном.

ОСОБА_3 і ОСОБА_5, підійшли до ОСОБА_14 і ОСОБА_3 самовільно присвоїв собі звання службової особи, представившись йому співробітником міліції та пред'явивши ніби посвідчення працівника міліції і запропонував відійти в сторону для перевірки документів.

ОСОБА_14, повіривши, що до нього підійшли працівники міліції і будучи впевненим у правомірності їх дій, не знаючи дійсного наміру ОСОБА_3 та ОСОБА_5, разом з ними почав спускатися по сходах на одну з посадочних платформ. Дійшовши до середини сходів, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відкрито заволоділи особистими речами ОСОБА_14, а саме: зірвали з шиї та руки золоті ланцюжки, вартістю 800 євро; із внутрішньої кишені куртки витягли чорний шкіряний гаманець, вартістю 70 євро, в якому знаходились гроші в сумі 775 євро, документи на автомобіль та права водія, вартістю 55 євро, пластикові картки автомобільного клубу в Німеччині, банківська картка «Пост банку»та картка медичного страхування, всі видані на його прізвище і які матеріальної цінності не становлять, а також, з правої кишені куртки заволоділи мобільним телефоном «Самсунг Д600», загальною вартістю 100 євро, в якому знаходилась картка німецького мобільного оператора з номером НОМЕР_7, вартістю 15 євро, на рахунку якої було 10 євро.

Відкрито заволодівши майном ОСОБА_14, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли, заподіявши потерпілому матеріальних збитків на загальну суму 1825 євро, що згідно з курсом Національного банку України на день вчинення злочину становить 19085,30 гривень.

Однак,допитавши підсудних, які заперечували факт вчинення даного злочину, дослідивши матеріали кримінальної справи, розглянувши всі клопотання прокурора, підсудних та адвоката, захисника, провівши судові дебати, суд вважає, що вина ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в епізоді вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_14, не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства, з огляду на такі обставини.

В судових засіданнях ОСОБА_3 та ОСОБА_5 своєї вини в скоєному злочині не визнали та пояснили суду, що вони даного злочину не вчиняли. Та посилаючись на те, що в матеріалах кримінальної справи (Т.1 а.с. 141-143) міститься постанова оперуповноваженого СКР ЛВ на ст. Київ-Пасажирський УМВС України на Південо-Західній залізниці капітана міліції ОСОБА_24 від 05.11.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України, з зазначенням на те, що прийняти об'єктивне рішення по суті не можливо, оскільки в матеріалах дослідчої перевірки відсутня заява потерпілого ОСОБА_14 про скоєння злочину та зв'язатися з громадянином ОСОБА_14 не є можливим. В зазначеній постанові вказано, що 28.10.2010 року о 23 год. 10 хв. до чергової частини ЛВ ст.. Київ-Пасажирський УМВС України надійшло повідомлення ОСОБА_25 про те, що біля платформи вокзалу Київ-Пасажирський невідома особа чіпляється до нього та вказує, що він забрав у нього ланцюжок. На місце події направлено СОГ лінійного відділу та було встановлено, що даною особою є ОСОБА_25 та ОСОБА_14, які доставлені до чергової частини ЛВ для встановлення обставин та складання матеріалів дослідчої перевірки. В своєму пояснення громадянин ОСОБА_25 вказує на те, що 28.10.2010 року біля 20 год. 30 хв. він разом з громадянином ОСОБА_26 перебували в підземному переході Південного вокзалу ст. Київ-Пассажирський. Під час чого, до них причепився п'яний чоловік та почав йому розповідати, щоб він віддав свій ланцюжок, на що ОСОБА_25 сказав йому, щоб останній припинив чіплятися до них, але вищевказаний чоловік продовжував свої дії та не реагував на дане прохання. Після чого, громадянин ОСОБА_25 зателефонував до спецлінії 102. В своєму поясненні громадянин ОСОБА_26 виклав аналогічні обставини даної події.

Громадянин ОСОБА_14 вказав на те, що 28.10.2010 року о 18 год. 30 хв. прибув літаком з ФР Німеччина до м. Києва до своєї матері. Перебуваючи в приміщенні Південного вокзалу, а саме після відвідування туалету, до нього підійшов раніше невідомий чоловік та малопомітними рухами руки зняв з шиї золотий ланцюжок. Після чого, до нього відразу підійшов один працівник міліції в форменому одязі та один чоловік в комуфляжній формі «охоронник»і його разом з ним доставили до чергової частини міліції. Також, останній пояснив, що під час подорожі в літаку, він вживав спиртні напої і в зв'язку з цим він не може вказати точне місце, де з нього зняв невідомий чоловік золотий ланцюжок та браслет вироблений із золота та вказує, що йому завдано матеріальний збиток.

Крім того, в постанові зазначено, що прийняти рішення згідно ст. 97 КПК України про порушення кримінальної справи неможливо в зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_14 звернувся до працівників БППСМ при УМВС України на Південо - Західній залізниці перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду від 28.10.2010 року. Крім того, ОСОБА_14 не може чітко вказати місце скоєння та всіх обставин вищевказаної події.

Як вбачається з даної постанови, потерпілий ОСОБА_14 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння не зміг надати заяву про злочин скоєний відносно нього та вказати на всі обставини та події.

В судові засідання викликався потерпілий ОСОБА_14 та свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26, але до суду зазначені особи не з'являлись. В матеріалах справи (Т.1 а.с. 178) міститься заява ОСОБА_14, на ім'я Голови Солом'янського районного суду м. Києва, від 04.02.2011 року про розгляд справи без його участі та покази, які він надавав на досудовому слідстві він підтримує в повному обсязі. Проте, явка потерпілого ОСОБА_14 до залу судового засідання визнана обов'язковою. Судом неодноразово надавалися приводи та судові доручення щодо встановлення місця знаходження та доставки в зал судових засідань зазначених осіб. Відповідно до рапортів працівників міліції, доставити потерпілого ОСОБА_14 не виявляється можливим, оскільки останній постійно мешкає в ФР Німеччині. Також, згідно рапортів працівників міліції (Т.6 а.с.24-27) встановити та доставити в зал судових засідань свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не виявляється можливим, оскільки дані особи за вказаним адресами, по АБ м. Києва та області, а також по «ІАС»МВС «Амор»не значаться.

Суд на підставі зазначеного позбавлений можливості допитати в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 з приводу обставин події.

Крім того, з зазначеної постанови вбачається, що як показав ОСОБА_14, що після того, як він вийшов з туалету залізничного вокзалу, до нього підійшов раніше невідомий чоловік та малопомітними рухами руки зняв з шиї золотий ланцюжок.

Згідно протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 від 04.02.2011 року, який судом було оголошено та досліджено, ОСОБА_14 показав, що 28.10.2010 року перебуваючи на вокзалі Київ-Пасажирський, виходячи з туалету, до нього підійшов незнайомий чоловік зростом приблизно 175 см., худорлявої статури, віко приблизно 30 років, волосся темне, коротке, який був одягнутий в джинси світло-синього кольору, куртку виготовлену з балонової тканини. Вказаний чоловік представився працівником міліції та пред'явив якийсь документ. Потім він побачив, що приблизно за два метра стояв ще один чоловік, який був вищого зросту, худорлявої тіло будови, волосся коротке, темно-русе, був одягнений в джинси світлого кольору та куртку світлого кольору. Потім вони підійшли вдвох до нього по обидві сторони та сказали, що необхідно відійти в бік для перевірки документів. На дану пропозицію він не став сперечатися і один із них взяв його рукою під лікоть, а інший ішов з боку та почали спускатися по східцях. Дійшовши до середини східець, чоловік вищого зросту, який йшов попереду них розвернувся, і нічого не кажучи одним рухом руки зірвав ланцюжок з шиї, а іншою зірвав ланцюжок з руки. Інший хлопець витягнув з його внутрішньої кишені куртки гаманець, де знаходились гроші в сумі 775 євро, техпаспорт на автомобіль, який становить матеріальну цінність 20 євро, права на керування автомобілем становить матеріальну цінність в сумі 35 євро та банківські картки, які не мають матеріальної цінності. Після цього, незнайомі чоловіки розвернулися та з майном і грошима зникли.

Таким чином, суд дослідивши, оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності прийшов до переконання, що покази ОСОБА_14 в якості потерпілого, які дані ним на досудовому слідстві не можна взяти до уваги, оскільки як вбачається з пояснень ОСОБА_25 (Т.1 а.с. 150) та ОСОБА_26 (Т.1 а.с. 151) даних на досудовому слідстві, потерпілий ОСОБА_14 після скоєння відносно нього злочину, вказував на ОСОБА_25, як на особу, яка відкрито заволоділа його речами, і він перебував в стані алкогольного сп'яніння.

В матеріалах справи наявні протоколи пред'явлення особи для впізнання (Т.1 а.с. 184-189) де потерпілий ОСОБА_14 зазначає саме на осіб, які скоїли злочин, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Проте, дана слідча дія була проведена 04.02.2011 року, а саме через три місяці після скоєння відносно нього злочину.

Суд не бере до уваги, як докази, очні ставки між потерпілим ОСОБА_14 та підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (Т.1 а.с.190-195), протокол пред'явлення особи для впізнання (Т.1 а.с. 184-189), а також протокол допиту від 04.02.2011 року в якості потерпілого ОСОБА_14 (Т.1 а.с.170-172), оскільки у суду виникають сумніви в їх достовірності, а їх перевірити позбавлений можливості. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з мотивувальної частини постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (Т.1 а.с. 141-143), пояснень ОСОБА_14 від 29.10.2010 року (Т.1 а.с.147-148), протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 (Т.1 а.с. 170-172), пояснень свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (Т.1 а.с. 150-151) містяться суттєві протиріччя, щодо вчинення саме підсудними ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вказаного злочину.

Суд був позбавлений можливості в судовому засіданні усунути зазначені протиріччя, оскільки потерпілий ОСОБА_14 та свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 в судові засідання не з'являлись, місце їх знаходження невідоме та його не можливо встановити. Крім того, учасниками процесу не заявлялися клопотання щодо виклику і допиту нових свідків подій злочину на підтвердження чи спростування позицій, як з боку державного обвинувача так і з боку захисту та підсудних.

Відповідно до ст. 324 Кримінального процесуального кодексу України постановляючи вирок, суд повинен зокрема вирішити питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину тощо.

Згідно зі ст. 327 Кримінального процесуального кодексу України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Відповідно до п.10 п.п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року №2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»не припустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, якіб підтверджували обвинувачення і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин, суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч.4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановляння вироку» є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд, закінчивши судове слідство, дослідивши та проаналізувавши матеріали кримінальної справи, вважає, що в даній справі всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані.

Таким чином, в судовому засіданні недоведено наявності у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, в епізоді вчинення злочину відносно потерпілого ОСОБА_14, які виразилися в відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, а тому в цій частині вони не можуть бути засудженими і підлягають виправдуванню.

Згідно ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.

Згідно ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_5 судом не встановлено.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_5 вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_3 за ч.2, ст.. 186, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 353 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, особу підсудного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно.

Враховуючи дані про особу підсудного ОСОБА_3, вимоги ст. 50 ч.2, ст.. 65 ч.2 КК України, що покарання має бути необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити покарання підсудному ОСОБА_3 у виді позбавлення волі.

При призначенні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_5 за ч.2 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 353 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, особу підсудного, який за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей 2006 року народження.

Враховуючи дані про особу підсудного ОСОБА_5, вимоги ст. 50 ч.2, ст.. 65 ч.2 КК України, що покарання має бути необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити покарання підсудному ОСОБА_5 у виді позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8, ОСОБА_9 підлягає задоволенню.

Стягнути солідарно з підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Стягнути з підсудного ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 -залишити без розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 28 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Речові докази -ніж, газовий балончик, флеш карту, ключ на брилку зеленого кольору, портмоне чорного кольору з візитками та дисконтними картками, годинник «БМВ», браслет з металу сірого кольору, ланцюжок з хрестиком з металу сірого кольору, каблучка з металу жовтого кольору зі вставкою чорного кольору, посвідчення водія НОМЕР_8, видане на ім'я ОСОБА_3, посвідчення заступника головного редактора №007 та дві фотокартки, які належать ОСОБА_3, мобільні телефони «Нокіа -8800»ІМЕІ НОМЕР_9, «Нокіа - 1202-2»ІМЕІ НОМЕР_11, «Нокіа - 6233»ІМЕІ НОМЕР_10, «Нокіа -1280»ІМЕІ НОМЕР_12 та 9 сім карт, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління МВС України на ПЗЗ -повернути ОСОБА_3 (Т.2 а.с.221, 248, Т.3 а.с. 35,45,54); порошкоподібну речовину білого кольору, незаповнені бланки з відтисками печаток, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління МВС України на ПЗЗ -знищити (Т.3 а.с.11,47); підроблене посвідчення НОМЕР_4 та дві пластикові картки, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи -залишити в матеріалах кримінальної справи (Т.2 а.с.148, 246).

Стягнути з підсудного ОСОБА_5 на на користь НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці /розрахунковий рахунок 31257272210703, код ЗКПО 25576445, ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018/ витрати на проведення експертизи у сумі 387 грн.

Керуючись ст.ст.80-83, 93, 323, 324, ч.4 327 КПК України, п.23постанови Пленуму Верховного Суду «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановляння вироку»,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених:

- ч.2 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- ч.2 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

- ч.3 ст. 357 КК України і призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- ч.2 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- ч.1 ст. 353 КК України і призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

ОСОБА_3, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за епізодом відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, відносно потерпілого ОСОБА_14 - виправдати.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 10.12.2010 року, врахувавши йому в строк перебування в ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління МВС України на ПЗЗ з 09.12.2010 року по 10.12.2010 року.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених:

- ч.2 ст. 358 КК України і призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- ч.3 ст. 358 КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі;

- ч.2 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді 4 (чотирьох років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- ч.3 ст. 357 КК України і призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- ч.2 ст. 186 КК України і призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- ч.1 ст. 353 КК України і призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням і остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

ОСОБА_5, у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, за епізодом відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, відносно потерпілого ОСОБА_14 - виправдати.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити без змін тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з 10.12.2010 року, врахувавши йому в строк перебування в ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління МВС України на ПЗЗ з 08.12.2010 року по 10.12.2010 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8, ОСОБА_9 підлягає задоволенню.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 матеріальну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 -залишити без розгляду.

Речові докази -ніж, газовий балончик, флеш карту, ключ на брилку зеленого кольору, портмоне чорного кольору з візитками та дисконтними картками, годинник «БМВ», браслет з металу сірого кольору, ланцюжок з хрестиком з металу сірого кольору, каблучка з металу жовтого кольору зі вставкою чорного кольору, посвідчення водія НОМЕР_8, видане на ім'я ОСОБА_3, посвідчення заступника головного редактора №007 та дві фотокартки, які належать ОСОБА_3, мобільні телефони «Нокіа -8800»ІМЕІ НОМЕР_9, «Нокіа -1202-2»ІМЕІ НОМЕР_11, «Нокіа - 6233»ІМЕІ НОМЕР_10, «Нокіа -1280»ІМЕІ НОМЕР_12 та 9 сім карт, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління МВС України на ПЗЗ -повернути засудженому ОСОБА_3 (Т.2 а.с.221, 248, Т.3 а.с. 35,45,54); порошкоподібну речовину білого кольору, незаповнені бланки з відтисками печаток, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ЛВ на ст. Київ-Пасажирський Управління МВС України на ПЗЗ -знищити (Т.3 а.с.11,47); підроблене посвідчення НОМЕР_4 та дві пластикові картки, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи -залишити в матеріалах кримінальної справи (Т.2 а.с.148, 246).

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на на користь НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці /розрахунковий рахунок 31257272210703, код ЗКПО 25576445, ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018/ витрати на проведення експертизи у сумі 387 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

Суддя: