УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/4935/2012Головуючий суду першої інстанції:Абеляшев О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:М'ясоєдова Т. М.

"17" липня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіМ’ясоєдової Т.М.,

СуддівДаніла Н.М., Сінані О.М.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2012 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 46 607 грн. 70 коп. і у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_6, оскільки вважає висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам, зробленими з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката ОСОБА_9, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_6 та третьої особи ОСОБА_8, які заперечували проти доводі апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка є власником транспортного засобу Renault Scenic, державний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3. 16 серпня 2003 року на перехресті автодоріг Чорноморське шосе - Міжквартальний проїзд відбулося зіткнення автомобіля позивачки з автомобілем «ВАЗ 21011», державний номер НОМЕР_2, належного відповідачу, в результаті чого спричиненні ушкодження майну позивачки, сума відновлювального ремонту відповідно до висновків судової авто товарознавчої експертизи № 17 від 13 вересня 2003 року складає 46607 грн. 70 коп. (а.с. 21 - 29). Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення КР № 949988 від 16 серпня 2003 року ОСОБА_7, керуючи автомобілем «ВАЗ 21011», рухаючись до другорядній дорозі не надав перевагу в русі транспортному засобу, який приближався до перехрестя по головній дорозі внаслідок чого сталося ДТП.

Відповідно до постанови Роздольненського районного суду АР Крим від 20 листопада 2003 року провадження у наведеній адміністративній справі закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

За висновком авто технічної експертизи № 734 від 22 квітня 2010 року дії водія ОСОБА_7 не відповідають вимогам пункту 16.10 Правил дорожнього руху України (далі ПДРУ), а також вимогам дорожнього знаку 2.1 «Уступи дорогу» ПДРУ.

У відповідності з протоколом додаткового огляду місця ДТП від 17 листопада 2010 року, яке проводилось на підставі ухвали суду встановлено, що місце зіткнення знаходилось на відстані 2,2 метрів від правого краю проїзної частини вул.. Чорноморське шосе по ходу руху автомашини Renault Scenic і на відстані 7,35 метрів від лівого краю вул. Міжквартальний проїзд по ходу руху автомашини «ВАЗ» відповідно до орієнтирів, які вказані в схемі ДТП. Виходячи з траєкторії руху автомашини «ВАЗ 21011» було встановлено, що з часу перетину умовної середини проїзної частини вул. Чорноморське шосе до зіткнення автомашина «ВАЗ 21011» проїхала відстань 1,6 метрів, а з часу перетину ближнього кордону проїзної частини вул. Чорноморське шосе до зіткнення відстань 5,8 метрів. Водій ОСОБА_8, вказав місце первісного контакту, яке віддалено від передньої частини автомашини Renault Scenic на відстань 1 метр.

Аналізуючи всі обставини вчинення ДТП, колегія суддів дійшла висновку, що між діями водія ОСОБА_7, який керував автомобілем «ВАЗ 21011» та заподіяною ОСОБА_6 шкодою є причинний зв'язок, оскільки зіткнення двох автомобілів вчинено саме з вини водія ОСОБА_7, який створив небезпеку для дорожнього руху.

Районний суд правильно встановив обставини дорожньо-транспортної пригоди, належним чином перевірив пояснення водіїв ОСОБА_7 і ОСОБА_8 щодо обставин зіткнення транспортних засобів і дійшов правильного висновку про те, що матеріальну відповідальність за пошкоджений автомобіль позивачки повинен нести відповідач.

За положеннями статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи викладене і оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, суд першої інстанції визнав за встановлене, що матеріальна шкода в сумі 46607 грн. 70 коп. заподіяна позивачці внаслідок ДТП, що сталося з вини відповідача, між діями якого (порушенням пункту 16.10 Правил дорожнього руху України та вимог дорожнього знаку 2.1 «Уступи дорогу» ПДРУ) і шкодою є безпосередній зв'язок, тому є законні підстави для покладення на нього обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок пошкодження автомобіля Renault Scenic.

У зв'язку з винними діями відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, позивачці, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана тим, що саме факт ДТП зі значним пошкодженням її автомобіля уже спричинив підвищене психологічне навантаження для особи, яка приїхала в АР Крим на відпочинок. Окрім того, вона була позбавлена можливості користування автомобілем, у неї порушилися звичні життєві зв'язки, вона змушена була займатися питаннями ремонту автомобіля, витрачати на це свій час, оскільки відповідач від добровільного відшкодування шкоди за пошкодження автомобіля відмовився.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених другою частиною цієї статті.

На підставі статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що винні дії відповідача в наслідок ДТП заподіяли позивачу пошкодження його майна, у зв'язку з чим позивач ОСОБА_6 зазнала моральних страждань, були порушені її нормальні життєві зв'язки, звичайний уклад її життя, що причинило їй душевні страждання.

Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є таким, що визначено з урахуванням загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності.

З урахуванням суті позовних вимог, обсягу спричинених позивачці моральних страждань, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що висновки районного суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими.

За правилами частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Усупереч наведеній нормі закону відповідачем та його представником ОСОБА_9 не надано будь-яких додаткових доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції.

Зокрема, відповідачем не доведено, що шкоду позивачеві було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої.

Доводи скарги про вину третьої особи у скоєні ДТП є припущенням не підтвердженим допустимими доказами, оскільки ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався і у його діях експертом не встановлено будь-яких порушень Правил дорожнього руху, які б знаходилися в причинному зв'язку з заподіяною позивачці шкодою, тому правові підстави для притягнення його до матеріальної відповідальності відсутні.

У відповідності до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності у зв'язку зі спливом передбаченого законом строку для притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності само по собі не є підставою для звільнення відповідача від матеріальної відповідальності за спричинену ним шкоду при наявності інших доказів (пояснень позивача, третьої особи, письмових доказів, тощо), яким суд першої інстанції дав оцінку відповідно до положень статті 212 ЦПК України.

Вимогами статті 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Отже, не тільки позивач повинен довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а й відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається, заперечуючи проти позову, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Усупереч наведеній нормі закону відповідач, заперечуючи проти позову не надав будь-яких доказів на підтвердження цих обставин та спростування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, незважаючи на тривалий час розгляду справи у суді.

Відмова позивача від оплати додаткової авто технічної експертизи через скрутне матеріальне становище, оскільки вона є пенсіонеркою, на утриманні має хвору дитину, що підтверджується посвідченням на аркуші справи 233, том 1, не є підставою для відмови їй в позові згідно діючого цивільно-процесуального законодавства України, оскільки проведення зазначеної експертизи не є обов'язковою згідно положень статті 145 ЦПК України.

Крім того, якщо відповідач вважав за необхідне проведення вказаної експертизи, то він не позбавлений був можливості заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції та оплатити проведення цієї експертизи, однак ні він, ні його адвокат цього не зробили.

Огляд транспортного засобу позивачки у відсутність відповідача, повідомленого належним чином про проведення такого огляду не є порушенням його процесуальних прав, передбачених статтею 27 ЦПК України, оскільки він ухилився від участі в проведенні цих дій і не надав доказів про поважність причин своєї неявки.

Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, враховуючи, що жодних доказів, які б підтверджували сумніви відповідача стосовно висновків експерта не надано, тому доводи скарги в цій частині не приймаються до уваги, оскільки об'єктивно нічим не підтверджені, тоді як за зроблені ним висновки експерт несе кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Посилання в скарзі на те, що при вирішенні справи суд не застосував положення статті 1193 ЦК України і не врахував матеріальне становище відповідача не обґрунтоване, тому що будь-яких доказів щодо свого матеріального становища відповідач суду першої інстанції не надав.

Не було надано таких доказів і суду апеляційної інстанції, тому і підстави для застосування наведеної норми закону в даному випадку у суду апеляційної інстанції також відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору по суті не встановлено.

Викладені в апеляційній скарзі доводи по суті не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотримання норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2012 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: