Справа № 1-1854/11

В И Р О К

іменем України

18 червня 2012 рокуШевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Овсеп'ян Т.В.,

при секретарі Скалига І.А., Болбот К.Ю.,

з участю прокурорів Шабаліна М.В., Мальованого В.В.,

Василенкова Б.М.,

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боково Любашівського району Одеської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, працюючого заступником директора Центру наукових досліджень Національного банку України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.166 КК України /в редакції 1960 р./,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що працюючи головою Правління АК АПБ "Україна" і являючись службовою особою, яка постійно обіймає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та, знаходячись 25 грудня 1997 року у місті Києві по пр-ку Рильський, 10, перевищив свої посадові повноваження, що заподіяло істотної шкоди інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки.

Так, ОСОБА_3 постановою Ради банку "Україна" від 12.05.96 р. був обраний Головою Правління цієї банківської установи. Згідно з п. 8 ст. 14 Статуту АК АПБ "Україна" в редакції від 20.11.96 р. та п.9 Регламенту Правління від 21.03.97 р., Голова Правління: керує діяльністю Правління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань, має право без доручення здійснювати дії від імені банку; відповідно до рішень Правління: видає накази, інструкції та інші вказівки з питань діяльності банку; розпоряджається згідно з чинним законодавством майном і коштами банку, видає доручення, встановлює порядок підписання договорів, інших документів і зобов'язань та видачі доручень від імені банку; затверджує штатний розпис апарату банку та положення про структурні підрозділи банку; у встановленому порядку призначає та звільняє працівників, накладає дисциплінарні стягнення; розподіляє обов'язки між заступниками Голови Правління банку; здійснює інші функції за дорученням Загальних зборів акціонерів, Ради та Правління банку; може доручити вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, своїм заступникам або керівникам структурних підрозділів. Крім того, згідно з п.4 Регламенту Правління від 21.03.97 р., ОСОБА_3, як Голова Правління - зобов'язаний нести персональну відповідальність, як і інші члени Правління, за шкоду, заподіяну банку неправильними рішеннями. Таким чином, перебуваючи в період з 12.05.96 р. по 28.09.98 р. на посаді Голови Правління АК АПБ "Україна", ОСОБА_3 являвся службовою особою, яка постійно обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. В період з 12.05.96 р. по 28.09.98 р., працюючи Головою Правління АК АПБ "Україна", будучи службовою особою цього банку, ОСОБА_3 вчинив перевищення посадових повноважень, що заподіяло істотної шкоди інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.

Листом від 12 грудня 1997 року ЗАТ "Українські напої" в особі Президента ОСОБА_5 звернулось до АК АПБ "Україна" із проханням видати кредит на суму 1 млн. грн. під заставу простого векселя на закупівлю горілчаної продукції. У той же час, листами від 12 грудня 1997 р. на адресу Голови Правління Промінвестбанку та 18.12.97 р. на адресу Керуючого Подільською філією Промінвестбанку, ЗАТ Українські напої" звернулось із заявами про видачу кредиту в сумі 950 тис. грн. терміном на шість місяців, під поруку /гарантію/ АК АПБ "Україна". 25 грудня 1997 р. після розгляду пакету документів, наданих позичальником, для отримання кредиту, між Подільським відділенням Промінвестбанку (Банк) та ЗАТ "Українські напої" (Позичальник) укладено кредитний договір №16 на суму 950 тис. грн. терміном на шість місяців для придбання горілчаних виробів та тари для них. Розділом 5.1 зазначеного кредитного договору передбачено, що в забезпечення зобов'язань за договором Банком прийнятий договір поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року укладений із банком "Україна". Разом з тим, згідно п. 3.8 "Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті", затвердженого 24.01.97 р. Головою Правління банку "Україна" ОСОБА_3 - "рішення про надання гарантії (поручительства) незалежно від суми договору приймається Правлінням банку на підставі висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби". Однак, ОСОБА_3, 25 грудня 1997 року знаходячись в приміщенні банку "Україна" по пров. Рильському, 10 в м. Києві, перебуваючи на посаді Голови Правління банку, а відповідно будучи посадовою особою цієї установи, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, в порушення вимог п. 3.8 "Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті" від 24 січня 1997 року, перевищуючи свої посадові повноваження, одноособово, без відповідного рішення Правління банку про надання поручительства, прийняв рішення про укладення договору поруки і підписав від імені банку "Україна" договір поруки із АК "Промінвестбанк" №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року на суму 950 000 грн., тобто вчинив дії одноособово, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально, що явно виходило за межі наданих йому прав та повноважень. Відповідно до умов вказаного договору, банк "Україна" зобов'язувався погасити борг ЗАТ "Українські напої" перед АК "Промінвестбанк" по кредитному договору №16 від 25 грудня 1997 року на суму 950000 грн. у випадку неспроможності ЗАТ "Українські напої" самостійно погасити вказаний борг. У встановлений в кредитному договорі від 25 грудня 1997 р. термін, ЗАТ "Українські напої" кредит, отриманий в Промінвестбанку, не повернуло, у зв'язку з чим, 30 червня 1998 р. вказаний банк звернувся із претензією до банку "Україна", як до поручителя, про сплату коштів за договором поруки. Після того, як АК АПБ "Україна" в добровільному порядку не сплатив кошти за договором поруки, Промінвестбанк 03 вересня 1998 року подав до Арбітражного суду м. Києва позовну заяву про стягнення коштів за договором поруки в примусовому порядку. Рішенням від 20 жовтня 1998 року Арбітражний суд м. Києва задовольнив позов Промінвестбанку та вирішив стягнути з кореспондентського рахунку АК АПБ "Україна" на користь зазначеного банку кошти по наступних позиціях: основна заборгованість - 940 000 грн.; заборгованість по відсотках - 137 166, 12 грн.; пеня - 89 342, 23 грн.; витрати по держмиту - 58 325,41 грн., а всього на суму 1 224 833, 76 грн. Вказані кошти були стягнуті з рахунку банку "Україна" в повному об'ємі. В подальшому, АК АПБ "Україна" намагався стягнути з ЗАТ "Українські напої" кошти, виплачені за договором поруки в порядку регресу, однак виявилось, що відносно цього підприємства Арбітражним судом м. Києва порушена справа про банкрутство. Постановою від 10 лютого 1999 року Арбітражний суд м. Києва визнав ЗАТ "Українські напої" банкрутом та призначив АК АПБ "Україна", серед інших, ліквідатором банкрута. За результатами роботи ліквідаційної комісії, кошти банку "Україна" повернуті не були, у зв'язку з відсутністю у ЗАТ "Українські напої" майна та коштів. Крім того, відповідно до п. 2.2 договору поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року банк "Україна" (Поручитель) підтверджував, що сума його винагороди по виданій поруці отримана від ЗАТ "Українські напої" (Боржник) до моменту укладання договору. Однак, фактично, зазначена сума в розмірі 7 125 грн. на рахунки АК АПБ "Україна" не надходила.

Таким чином, внаслідок перевищення ОСОБА_3 своїх посадових повноважень АК АПБ "Україна", як юридичній особі, завдано матеріальні збитки в сумі 1 224 833, 76 грн. по договору поруки, та збитки у вигляді неотримання винагороди за надану ЗАТ "Українські напої" поруку в сумі 7125 грн., а всього на суму 1 231 958, 76 грн., що відповідно до ч.3 ст.166 КК України /в ред.1960р./ в 25 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Як на докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, органи досудового слідства посилаються на наступне: показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_5, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25; крім того, на письмові докази, а саме: дані, які містяться в копії витягу з постанови ради банку «Укрїна»від 12 травня 1996 року, копії наказу № 602 від 22.05.1996 року банку «Україна», копії наказу № 858 від 25.09.1998 року; копії Статуту АК АПБ «Україна», зареєстрованому в НБУ 20 листопада 1996 року; копії «Положення про порядок і умови надання банком гарантій ( поручительств) у національній валюті»від 24 січня 1997 року; копії системного покажчика нормативних актів банку «Україна», затвердженого постановою Правління банку «Україна»від 22 червня 2000 року № 94; договорі поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 р., укладеним між АК АПБ «Україна»та АК «Промінвестбанк»; протоколі огляду від 11.03.2001 року журналу реєстрації договорів АК АПБ «Україна»; копії листа № 163 від 12.12.97р. року ЗАТ «Українські напої»до банку «Україна»копії службової записки № 044/2-206 від 24.12.97 року за підписом начальника казначейства Ніколенко О.В.; окремому акті ревізії правильності укладання договору поруки між банком «Україна» та Промінвестбанком щодо зобов'язань ЗАТ «Українські напої»від 04.02.2000 року; листі - інформації № 3/2-2000 за підписом начальника відділу клієнтських розрахунків в національній валюті Стаднік Н.П.; довідці № 120-19/64 від 03.02.2000 року за підписом начальника юридичного управління банку «Україна»Морозова Ю.О.; копіях листів-клопотань ЗАТ «Українські напої»за №171/2 від 18.12.97 р., № 81/1 від 18.1297 р., № 175 від 12.12.97 р.; копії службової записки від 26.12.1997 р. № 01-2062 керуючого Подільською філією Промінвестбанку ОСОБА_22; копії звіту про фінансові результати та їх використання за 9 місяців 1997 року ЗАТ «Українські напої»; копії балансу ЗАТ «Українські напої»станом на 01 грудня 1997 року; копії кредитного договору № 16 від 25 грудня 1997 року, укладеного між Подільським відділенням Промінвестбанку та ЗАТ «Українські напої»; копії службової записки від 16.07.1998 р. за № 120-19/477 за підписом начальника договірно-позовного відділу ОСОБА_15; копії позовної заяви від 03.09.98 р. за № 01-1723 до Арбітражного суду м. Києва; копії зустрічної позовної заяви АК АПБ «Україна»від 23.10.98 року за № 120-19/4010; копії рішення Арбітражного суду м. Києва від 21.01.99 р. за № 5/454; копії рішення Арбітражного суду м. Києва від 20.10.98 року за № 19/408; копії наказу Арбітражного суду м. Києва від 20.01.99 р. за № 19/408; копії меморіального ордеру № 2 від 21.01.99 р.; копії постанови Арбітражного суду м. Києва від 10.02.99 року за № 12/244-б; копії звіту ліквідаційної комісії ЗАТ «Українські напої»; копіях актів про списання товарно-матеріальних цінностей ЗАТ «Українські напої»від 10 квітня 2000 року; копії ухвали Арбітражного суду м. Києва від 05.05.2000 року за № 12/244-6.

Вислухавши пояснення підсудного, показання свідків, доводи обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінальної справи в повному обсязі, суд вважає, що винність ОСОБА_3 у злочині, що йому інкримінується, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, виходячи з наступного.

Підсудний ОСОБА_3, допитаний судовому засіданні, свою вину у вчиненні інкримінованого злочину категорично заперечив та пояснив, що під час роботи на посаді голови Правління банку «Україна»діяв в межах своєї компетенції, наданої йому Статутом банку «Україна»і зокрема статтею 14 глави 8 частини 1, якою йому були надані виключні повноваження - персонально вирішувати всі питання, пов'язані з діяльністю Банку. В силу посадового становища та широкого кола повноважень, виконуваних банком "Україна", він, як голова Правління, здійснював керівництво банком в цілому, Правлінням банку, підлеглими йому особами, структурними підрозділами й органами банку. Коло обов'язків і повноважень його заступників, керівників органів і структурних підрозділів банку, посадових осіб визначалося наказами про розподіл обов'язків, положеннями про структурні підрозділи й органи, посадовими інструкціями. Внутрішня нормативна база Банку почала формуватись у момент реєстрації АК АПБ "Україна" і у подальшому постійно вдосконалювалась. Необхідність постійного оновлення внутрішньої нормативної бази була викликана не лише такими об'єктивними причинами як зміни у чинному законодавстві, структурні зміни в організаційній структурі Банку, а й запровадженням нових банківських операцій, виникненням обставин, які викривали нерегламентовані прогалини у діяльності Банку; необхідністю посилення контролю за ефективністю проведення операцій. Саме одним з таких питань стало питання проведення операцій, до числа яких належать гарантії, акредитиви, поручительства та ін. В певний момент йому стало зрозуміло, що при всій величезній структурі Банку і незважаючи на те, що надання гарантій є самостійною банківською операцією, в Банку "Україна" не існувало будь-якого нормативного акту, який би чітко визначав механізм роботи із зазначеними операціями. Не був прописаний перелік підрозділів, які мали розглядати такі операції і приймати участь у підготовці рішення про доцільність проведення таких операцій; не було чіткого розподілу відповідальності між службами Банку; не було визначено хто саме та за якими критеріями був уповноважений приймати рішення про санкціонування таких операцій; не були врегульовані також інші питання. З метою вдосконалення діяльності Банку щодо вказаних операцій, ним особисто було розроблено та 24.01.1997 р. затверджено «Положення про порядок та умови надання банком гарантій у національній валюті», який стосувався всіх без винятку самостійних структурних підрозділів і служб Банку та врегульовував порядок роботи із гарантіями. Розробляючи згаданий вище нормативний документ, він особисто намагався визначити порядок (межі; функції; завдання) для підпорядкованих йому підрозділів і служб, при цьому керівництво загальними процесами залишалось за ним, оскільки право на прийняття рішень у відповідності до Статуту та законодавству належало виключно йому, як Голові Правління банку «Україна». Голова Правління теоретично і практично через процедуру рішення питання не може самостійно виготовити і підписати документи, що не відповідають дійсності, тобто не може здійснити операції з перевищенням посадових повноважень. Стверджує, що проект договору поруки складався та виготовлявся працівниками Промінвестбанку України та був переданий для підпису в банк "Україна". До підпису ним договору поруки його проект проходив процедуру контролю та перевірки згідно з процедурою, затвердженою ним, для гарантій і договорів поруки. Підписуючи договір поруки, він особисто не переслідував будь-якого умислу, будь-яких цілей. Підписання договорів від імені банку - це є право і функція голови Правління банку, передбачені законодавством України та нормативними актами. Підписання договору поруки головою Правління банку є різновидом банківської діяльності, пов'язаної з розпорядженням коштами банку, на що голові Правління банку надано право Законами "Про банки та банківську діяльність", "Про господарські товариства" та Статутом банку, згідно з якими голова Правління має право розпоряджатися, згідно з чинним законодавством, коштами банку та встановлювати порядок підписання договорів. Крім того, Статутом банку передбачено, що голова Правління банку має право без доручення здійснювати дії від імені банку. Арбітражний суд м. Києва своїм рішенням від 21.01.1999 р. №5/454, яке вступило в законну силу, встановив, що «відповідно до п. 8 ст. 14 Статуту, голова Правління має право без довіреності здійснювати дії від імені банку. Таким чином, оскільки спірний договір поруки підписано уповноваженою на те особою, вимоги статті 191 Цивільного кодексу України сторонами дотримано, правові підстави для визнання договору поруки недійсним відсутні». Також зазначив, що фактично підставою для пред'явлення йому обвинувачення став "Окремий акт" та записка начальника юридичного управління банку "Україна" №120-19/64 від 03.02.2000 року ОСОБА_28, які невідомо якими шляхами неофіційно з'явилися в прокуратурі Шевченківського району м. Києва. Сам "Окремий акт" та в подальшому все розслідування справи носить односторонній тенденційний характер. В "Окремому акті" та подальшому розслідуванні справи прокуратурою Шевченківського району м. Києва та Генеральною прокуратурою України акцент робиться на видачу договору поруки, тоді як безпосередня видача є одним з незначних етапів роботи з банківським інструментом, а саме: ініціювання отримання (кредиту) договору поруки; вивчення обґрунтування та можливостей видачі договору поруки; оформлення та видача договору поруки; супровід та обслуговування виданого договору поруки; контроль за станом роботи з виданим договором поруки; закриття діючого договору; у випадку непогашення заборгованості за договором поруки, послідуюча економічно-правова робота з позичальником, який не погасив заборгованість згідно договору поруки, прийняття рішення щодо погашення заборгованості. Описавши в "Окремому акті" недоліки та порушення регламенту роботи з договором поруки апаратом банку "Україна" на кожному з пойменованих етапів, перевіряючий робить висновок, що в результаті саме підписання договору поруки в кінцевому результаті призвело до нанесення прямих збитків банку "Україна" на загальну суму 1224833, 76 грн., тоді як, згідно п. 4.17 Інструкції "Про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні", в акті ревізії (перевірки) ревізори не повинні давати правову оцінку дій посадових осіб об'єкту контролю, кваліфікувати або оцінювати їх дії. Не відповідає дійсності і запис в "Окремому акті" про те, що не вивчено здатність своєчасного виконання клієнтом своїх зобов'язань, на які вимагається поручительство, оскільки на листі ЗАТ "Українські напої" від 12.12.1997 року, вихідний №163, з яким воно звернулось в банк з проханням надати кредит в сумі 1000000 грн., знаходиться запис заступника голови Правління про його розгляд та підготовку висновку, що свідчить про те, що клієнтом було надано пакет документів, підтверджуючий його здатність своєчасного виконання ним своїх зобов'язань і оскільки пакет документів, що був наданий для одержання кредиту практично ідентичний пакету документів для видачі договору поруки, він міг розглядатися як підстава - обґрунтування для видачі договору поруки та й свідки ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8 у судовому засіданні показали, що вони працювали з пакетом документів, наданим ЗАТ "Українські напої". Покази цих свідків підтверджують, що рішення про надання гарантії ЗАТ "Українські напої" було прийнято колегіально, із проходженням процедур, регламентованих внутрішніми нормативними документами АК АПБ "Україна". Подальші резолюції на листі - зверненні начальника служби фінансової безпеки та його заступника свідчать, що такий пакет був у наявності, а лист-відповідь Казначейства банку "Україна" від 24.12.1997 р. №044/2-206, адресований заступнику служби фінансової безпеки з наявним посиланням на запит служби фінансової безпеки банку "Україна" від 24.12.1997 р., є свідченням того, що структурними підрозділами банку "Україна" вивчалось питання можливості своєчасного виконання клієнтом своїх зобов'язань. Наявність же кредитного договору №16 від 25.12.1997 р. зазначена в самому договорі поруки та засвідчена підписами двох вищих керівників банку (Промінвестбанку України та банку "Україна"). Відсутність копії кредитного договору №16 від 25.12.1997 р. та другого екземпляру договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 р. в банку "Україна" на момент проведення ревізії, більш ніж через рік після підписання договору поруки, не означає відсутність їх на момент підписання названого договору поруки. Докази завдання його діями збитків засновникам банку відсутні, оскільки спірна сума на результати фінансової діяльності банку не віднесена, необхідними бухгалтерськими документами не оформлена, в фінансових звітах не відображена, результати фінансової діяльності акціонерного товариства з відображеною сумою збитку не затверджувалися, порядок покриття збитку не визначався, рішення загальних зборів акціонерного товариства про притягнення його до майнової відповідальності не виносилось. Активним же операціям, до яких відноситься і видача гарантій, притаманні властивості ризику, а тому сам факт підписання договору поруки не є передумовою виникнення збитків у банку, оскільки він не міг передбачити таких наслідків, як недотримання юридичною службою банку "Україна" своїх обов'язків по веденню цивільного розгляду справи; в 1998 році йому не були відомі обставини, які склалися з ЗАТ "Українські напої" (невиконання своїх обов'язків по кредиту та неналежний економічний стан товариства при оформленні в Промінвестбанку кредиту, що привело в послідуючому до банкрутства); досудовим слідством його вину щодо наслідків не доведено, у зв'язку з відсутністю в нього умислу на вчинення злочину. Висновок про те, що він вчинив дії одноособово, тоді як вони могли бути здійсненні лише колегіально, ґрунтується лише на п. 3.8 Положення банку "Про порядок і умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті", затвердженого ним особисто 24.01.97 р., без врахування Закону України "Про господарські товариства" та Статуту банку, та не відповідає дійсності, оскільки висновки всіх названих підрозділів на день підписання договору поруки існували, а колегіальність при прийнятті рішення в даному випадку не є обов'язковою, оскільки це не передбачено Статутом банку, згідно з яким Правлінням банку керує голова Правління, який має право без доручення здійснювати дії від імені банку та підтверджується ст. 48 Закону України "Про господарські товариства". Всі звинувачення ґрунтуються на Положенні банку "Про порядок і умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті", тоді як цей документ був розроблений за його ініціативи та не мав імперативної юридичної сили, оскільки в ньому відсутній реєстраційний номер, не був затверджений протокольним рішенням Правління банку та був занесений до реєстру діючих нормативних актів АК АПБ "Україна" тільки через три роки (22.06.2000 р.) після його розробки та затвердження особисто Головою Правління банку, і весь цей період з 24.01.1997 р. по 22.06.2000 р. цей документ носив суто рекомендаційний характер. Представлений тимчасовою адміністрацією банку "Україна" на безпідставну вимогу прокуратури Шевченківського району м. Києва цивільний позов є неправомірним, юридично необґрунтованим та не підтвердженим первинними бухгалтерськими документами, оскільки відсутні дані та документи: щодо проведення банком "Україна" службового розслідування по виявленню осіб, винних в нанесенні збитку банку, як акціонерному товариству, та їх пояснення з цього питання, а також пояснення будь-яких посадових осіб банку, причетних до роботи з договором поруки, в тому числі і його особисті пояснення; висновок комісії банку щодо визнання спірної суми, згідно договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року безнадійною; рішення про віднесення спірної суми 1231958, 76 грн. в збиток; бухгалтерські документи по відображенню сумнівної суми 1231958, 76 грн. як збитку за відповідними рахунками бухгалтерського обліку в балансі банку; складена річна звітність по відображенню суми 1231958, 76 грн., віднесеної до збитків за підсумками діяльності банку за відповідний календарний рік; рішення загальних зборів акціонерного товариства АКБ "Україна" по затвердженню річних результатів діяльності з названою сумою збитку 1231958, 76 грн.; рішення загальних зборів акціонерного товариства АКБ "Україна" про притягнення посадових осіб банку "Україна" до майнової відповідальності. Списання ж коштів з рахунку банку відбулося в результаті не кваліфіковано виконаної претензійно-позовної роботи службами АПБ "Україна" при оскарженні поданої Промінвестбанком претензії та позову про виконання договору поруки. При отриманні претензії, а потім і позову, відповідними службами АПБ "Україна" не було проаналізовано належним чином умови договору поруки, настання яких покладало на поручителя обов'язок по його виконанню. Працівники АК АПБ "Україна" фактично одразу визнали претензію без законних на це підстав. Договір поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року передбачав, що поручитель (АК АПБ "Україна") зобов'язувався погасити кредитору (АК "Промінвестбанк") борг у випадку невиконання зобов'язань боржником (ЗАТ "Українські напої") в межах суми, передбаченої цим договором та в межах сум відповідальності поручителя за цим договором (договором поруки). Поручитель не брав на себе відповідальність за борги Боржника за зобов'язаннями на інших, не передбачених кредитним договором № 16 від 25 грудня 1997 року умовах і відповідальність його обмежувалася лише зазначеними умовами. В той же час 6 лютого 1998 року Промінвестбанк та ЗАТ "Українські напої" уклали додаткову угоду та внесли зміни до кредитного договору № 16 від 25 грудня 1997 року, встановивши таким чином нові умови кредитного договору, за які АК АПБ "Україна" не давав поруки та навіть не був поставлений до відома про ці зміни та таким чином підстав для виконання договору поруки від 25.12.1997 р. не було. АК АПБ "Україна" не використав на свій захист і такий аргумент, як підвищення процентної ставки за користування кредитом з 48% до 50% річних, про що зміни до договору поруки не вносились. АК АПБ "Україна" на захист своїх інтересів не використав і той факт, що Промінвестбанком був пропущений 3-місячний присікальний строк для стягнення процентів з поручителя, оскільки право вимоги щодо сплати процентів у банка виникало щомісячно як до боржника, так і до поручителя, внаслідок чого Промінвестбанк за рішенням суду отримав проценти, які він втратив право вимагати з поручителя згідно з чинним законодавством, з чим безпідставно погодився АПБ "Україна". При розгляді позову Промінвестбанку в арбітражному суді вищезазначені питання уповноваженими працівниками банку "Україна" не підіймались, внаслідок чого з АК АПБ "Україна" стягнуто процентів у більшому розмірі, ніж це передбачав договір поруки. Вищезазначених доводів АК АПБ "Україна" не використав, внаслідок чого безпідставно визнав надіслану Промінвестбанком претензію, він же в цей час в АКБ "Україна" вже не працював і не мав впливу на організацію цієї роботи. Банк "Україна" не вчинив ніяких дій по поверненню стягнутої з нього, як поручителя, суми, хоча міг в порядку регресу стягнути з боржника або з належних йому сум з його дебіторів, або хоча б з Промінвестбанку у сумі надлишково стягнутих останнім процентів з поручителя без законних на те підстав. Таким чином списання коштів з АПБ "Україна" відбулося в результаті дій та бездіяльності самого АПБ "Україна" в особі його повноважних представників. Відповідно до Інструкції про порядок застосування плану рахунків в комерційних банках, затвердженого постановою Правління НБУ №388 від 21.11.1997 року, стягнута з банку сума на виконання його зобов'язань по договору поруки на даний час обліковується в балансі банку "Україна" як сумнівна заборгованість за балансовим рахунком №20998213291001 і не віднесена на збитки господарчої діяльності. Таким чином, сам банк "Україна" визнає, що збитки йому не спричинені. Крім того, ОСОБА_3 показав, що він особисто не знає ні керівника ЗАТ "Українські напої" та ні з ким з працівників цього підприємства не мав контактів, як і з співробітниками Промінвестбанку ніколи не розмовляв про це підприємство. Підписав договір поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 р. він від імені банку "Україна" із АК "Промінвестбанк" на суму 950000 грн. після розгляду наданого пакету документів відповідними службовими банку за наявності висновків відповідних підрозділів банку "Україна", за наявності віз спеціалістів профільних підрозділів банку "Україна" на одному з оригіналів договору поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 р. та за наявності пакету документів, який мав прикладатися до листа-звернення клієнта, з проектом кредитного договору Промінвестбанку на отримання кредиту, та які становили собою кредитну справу, місцезнаходження якої слідством не встановлено, що не є його провиною.

В стадії досудового слідства та під час попередніх судових засідань підсудний ОСОБА_3 вину у пред'явленому обвинуваченні також не визнавав, давав аналогічні показання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до постанови Ради банку «Україна»від 12.05.1996 р. обраний головою Правління АК АПБ "Україна" /Т. 32 а.с.107/. Згідно копії наказу №602 від 22.05.1996 року, ОСОБА_3 приступив до виконання обов'язків голови Правління банку в порядку переведення з Національного банку України" з 13.05.1996 року /Т.33 а.с.108/.

За версією обвинувачення ОСОБА_3 25 грудня 1997 року, в порушення вимог п.3.8 "Положення про порядок та умови надання банком гарантій /поручительств/ у національній валюті" від 24 січня 1997 року, одноособово, без відповідного рішення Правління банку про надання поручительства, прийняв рішення про укладення договору поруки і підписав від імені банку "Україна" договір поруки із АК "Промінвестбанк" №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року на суму 950 000 грн.

Крім того, органи досудового слідства посилаються на те, що ОСОБА_3 відповідно до своїх повноважень за Статутом мав право розробляти вказане положення, зазначений нормативний акт /положення/ діяв з моменту його затвердження ОСОБА_3 і на момент підписання договору поруки не був скасований, а тому був легітимним, а також, що ОСОБА_3 не обмежив себе у повноваженнях, а лише делегував частину з них Правлінню банку, що не суперечить статуту банку.

Судом перевірені ці обставини.

Так, як вбачається з матеріалів кримінальної справи, відповідно до положень ст.1 Статуту банку «Україна» в редакції від 20.11.96 р. АК АПБ «Україна»входить до єдиної системи банків України та у своїй роботі керується Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп'ютеризації, і Статутом.

Згідно з п.8 ст.14 Статуту АК АПБ "Україна" в редакції від 20.11.96 р. та п.9 Регламенту Правління від 21.03.97 р., Голова Правління: керує діяльністю Правління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань, має право без доручення здійснювати дії від імені банку; відповідно до рішень Правління: видає накази, інструкції та інші вказівки з питань діяльності банку; розпоряджається згідно з чинним законодавством майном і коштами банку, видає доручення, встановлює порядок підписання договорів, інших документів і зобов'язань та видачі доручень від імені банку; затверджує штатний розпис апарату банку та положення про структурні підрозділи банку; у встановленому порядку призначає та звільняє працівників, накладає дисциплінарні стягнення; розподіляє обов'язки між заступниками Голови Правління банку; здійснює інші функції за дорученням Загальних зборів акціонерів, Ради та Правління банку; може доручити вирішення окремих питань, що входять до його компетенції, своїм заступникам або керівникам структурних підрозділів.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді голови правління АК АПБ "Україна", за власної ініціативи розробив Положення "Про порядок і умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті" від 24 січня 1997 року.

Судом встановлено, що відповідно до положень Статуту АК АПБ "Україна" /наведених вище/, ОСОБА_3 мав право розробляти вказане положення.

Підсудний зазначив, що вказане положення ним було розроблено з метою вдосконалення діяльності банку, але не мало імперативної юридичної сили, оскільки окремі його пункти, як з'ясувалось, суперечили Статуту банку, в ньому відсутній реєстраційний номер, воно не було затверджене протокольним рішенням Правління банку та не занесене до реєстру діючих нормативних актів АК АПБ "Україна", в зв'язку з чим цей документ носив рекомендаційний характер.

Допитані в судовому засіданні як свідки колишні працівники банку «Україна»ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 підтвердили, що працювали в банку "Україна", та вказали, що основним документом для роботи банку є Статут банку, який, зокрема, регламентує права та обов'язки голови Правління банку і якщо в Статуті передбачено прийняття рішення після розгляду його колегіальним органом, голова зобов'язаний це виконувати, у разі, якщо такої вимоги в Статуті немає, він вправі приймати рішення самостійно. В той же час внутрішньобанківські інструкції, положення, не можуть суперечити статуту. Голова Правління може без доручення діяти від імені акціонерного товариства та одноособово підписувати всі документи. Свідок ОСОБА_13 та ОСОБА_17 показали, що для набрання сили тим чи іншим внутрішнім положенням по банку, останнє повинно бути затверджено Правлінням банку. Оскільки «Положення про порядок та умови надання банком гарантій ( поручительств) у національній валюті»не було затверджено Правлінням банку, воно не має законної сили.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 р., установчі збори акціонерного товариства, зокрема приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут.

Згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 р., вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, у яких мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власником яких вони є, і до виключної компетенції загальних зборів акціонерів належать, зокрема, повноваження щодо внесення змін до статуту товариства.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 року, Голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Також, з дослідженого в судовому засіданні висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3707/3708 від 12 серпня 2003 року вбачається, що під час дослідження питання про те, чи допущені порушення Статуту АКБ «Україна»при підписанні одноособово договору поруки, експерт прийшов до висновку, що одноособове підписання Головою Правління банку «Україна»ОСОБА_3 договору поруки відповідає Статуту цього банку. При цьому в дослідженні експертом було зазначено, що Голова Правління, як особа, наділена Статутом правом здійснювати від імені Банку, в тому числі підписувати договори, може без будь-яких додаткових умов підписувати договори поручительства та гарантій одноособово. Це передбаченого і пунктом 3.10. Положення банку «Україна»від 24.01.97 року про порядок і умови надання банком гарантій і поручительств, яким визначено, що договір про надання гарантій може бути підписаний особами Клієнта та Банку, які мають на це повноваження. Наведене вище відповідає вимогам пункту 2 статті 16 Закону України «Про підприємства в Україні», яким встановлено: «Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства». Зазначені норми закону та статуту банку «Україна»вказують на те, що Голова Правління АКБ «Україна»мав право одноосібно підписувати всі договори, в тому числі договори поручительства. Ніяких обмежень стосовно цього ні чинним законодавством, ні нормативними актами Національного банку України не передбачено, /Т.30 а.с.41-60/. Будучи допитаним у судовому засіданні експерт ОСОБА_29 вказаний висновок підтримав.

Судом досліджена довідка начальника відділу підготовки та контролю банку "Україна" №191-20 від 21.06.2001 року, з якої вбачається, що "Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті" від 24.01.1997 року на засіданні Правління банку не розглядалось. Дане Положення відображено в Систематичному покажчику нормативних актів банку "Україна", затвердженому постановою Правління банку "Україна" від 22.06.2000 року №94 (т. 32 а.с. 221).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що версія обвинувачення щодо легітимності «Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті»на момент підписання договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, не підтверджується зібраними в ході досудового слідства доказами, оскільки відповідне рішення Правління банку про його затвердження станом на 25.12.1997 р. в матеріалах справи відсутнє, і в судовому засіданні не встановлено, а та обставина, що дане Положення було відображено в Систематичному покажчику нормативних актів банку "Україна", затвердженому постановою Правління банку "Україна" від 22.06.2000 року №94, не може свідчити про його легітимність на момент вчинення інкримінованих ОСОБА_3 дій станом на 25.12.1997 року, за викладених обставин та й сам Систематичний покажчик нормативних актів банку "Україна", затверджений постановою Правління банку "Україна" від 22.06.2000 року № 94, не може бути доказом підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину /т.32 а.с.222-227/.

За таких обставин, аналізуючи вказані письмові докази в сукупності з показаннями свідків, суд вважає, що Статут банку є основним і вищим нормативним актом в його діяльності, повноваження Голови правління АК АПБ "Україна" визначені саме Статутом банку, а "Положення про порядок та умови надання банком гарантій /поручительств/ у національній валюті", затверджене ОСОБА_3 24.01.1997 р., виходячи з принципу верховенства правових норм, не може зменшувати обсяг його прав та обов'язків, як голови правління банку, які визначені Статутом банку.

Оскільки «Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті»було нелегітимним, суд вважає неспроможною версію обвинувачення щодо неможливості головою правління банку - ОСОБА_3, відповідно до своїх прав та повноважень, визначених Статутом АК АПБ «Україна», без доручення, приймати рішення про укладання договору, підписувати від імені банку договори поруки по кредитних договорах.

Крім того, за версією обвинувачення ОСОБА_3 було укладено договір поруки без проведення перевірки та за відсутності висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби банку.

Судом перевірені обставини приймання ОСОБА_3 рішення про укладення і підписання від імені банку "Україна" договору поруки із АК "Промінвестбанк" №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року, шляхом дослідження письмових доказів та допиту свідків.

Відповідно до листа №163 від 12 грудня 1997 р. ЗАТ «Українські напої», в особі президента ОСОБА_5, звернулось до АК АПБ «Україна»з проханням видати кредит на суму 1 млн. грн. під заставу простого векселя на суму 2,5 млн. грн. на закупівлю горілчаної продукції /том. 32 а.с.191/. Зазначений вище лист, наведений органами досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_3 щодо перевищення ним своїх посадових повноважень при підписанні договору поруки з Промінвестбанком за ЗАТ "Українські напої" з тих підстав, що ЗАТ "Українські напої" з листом про надання поруки за них перед Промінвестбанком при отриманні кредиту до банку "Україна" не зверталося, відповідними службами банку такий лист не розглядався і висновки по ньому не надавалися.

Як вбачається з листа від 18.12.1997 р. ЗАТ «Українські напої»звернулось до керуючого Подільською філією Промінвестбанку із заявою про видачу кредиту в сумі 950 тис. грн. під поруку (гарантію) АК АПБ «Україна» /том 32 а.с.265, 275, 284/.

25 грудня 1997 р. між Подільським відділенням Промінвестбанку та ЗАТ «Українські напої»укладено кредитний договір № 16 на суму 950 тис. грн. для придбання горілчаних виробів. Розділом 5.1 цього договору передбачено забезпечення зобов'язань за договором, Промінвестбанком прийнятий договір поруки № 17-1315/3 від 25.12.1997 р. укладений із банком «Україна»/т. 32 а.с.236-239/.

ОСОБА_3, як голова правління банку, підписав договір поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 р. на суму 950 тис. грн. в інтересах ЗАТ «Українські напої», відповідно до умов якого банк «Україна»зобов'язувався погасити борг ЗАТ «Українські напої»перед АК «Промінвестбанк»по кредитному договору № 16 від 25 грудня 1997 р. на суму 950.000 грн. у випадку неспроможності ЗАТ «Українські напої»самостійно погасити вказаний борг (т.32 а.с. 90-91).

Як пояснив підсудний в судовому засіданні, договір поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року від імені банку "Україна" із АК "Промінвестбанк" на суму 950000 грн. він підписав за наявності висновків відповідних підрозділів банку "Україна", за наявності віз спеціалістів профільних підрозділів банку "Україна" на одному з оригіналів договору поруки № 17-1351/3 від 25 грудня 1997 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, пояснила, що в 1997 р. вона працювала заступником начальника Головного операційного управління банку "Україна". Порядок видачі гарантій /поруки/ регламентувався Статутом та положеннями Банку. Лист ЗАТ «Українські напої»- це звичайний лист на видачу кредиту і до нього має бути доданий пакет документів, який однаковий, і для такої операції як видача гарантії (поруки). Цей лист заступник голови Правління Міхеєв розписав на ОСОБА_13 - начальника служби безпеки банку, Ніщего - начальника управління з цінними паперами та ОСОБА_9 - начальника головного операційного управління банку, для розгляду. В банку існувала практика, що з листа знімалась копія та надавалась одразу всім службам з резолюціями для розгляду. Оригінал цього листа вона бачила, оскільки на ньому стоїть її резолюція на ім'я заступника начальника відділу кредитування ОСОБА_10, який повинен був разом з листом отримати юридичну справу (наказ про призначення директора, техніко-економічне обґрунтування угоди, документи, що стосуються застави, інші документи, що стосуються угоди, а також документи щодо стану підприємства на момент укладання угоди) та розписати їх за призначенням в юридичне управління та по службам банку. Зібравши від всіх служб банку їх висновки, ОСОБА_10 мав зробити свій висновок. Після чого зазначені документи мали розглядатися на кредитному комітеті або правлінні банку, де приймається остаточне рішення. Хто мав розглядати питання у даному випадку вона не пам'ятає. Розгляд листа без пакету документів до нього неможливий, а згідно листа ЗАТ "Українські напої" №163 від 12.12.97 р., з відповідними резолюціями, до нього мав прикладатися пакет документів, оскільки цей лист направлявся конкретно на розгляд. Що стосується ситуації із ЗАТ "Українські напої" вона нічого не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що в 1997 р. він працював начальником юридичного управління банку "Україна". В компетенцію юридичного управління входило правове забезпечення діяльності банку "Україна" та його відділень, розробка наказів, візування договорів та їх вивчення. Вивчення договорів полягало в тому, що вони перевіряли, щоб всі документи відповідали реквізитам та було забезпечення договорів. Якщо вони бачили, що договір не буде виконаний, писали свій висновок. Обставин видачі поруки ЗАТ "Українські напої" не пам'ятає, по підписанню договору поруки та місці знаходження цього договору йому нічого невідомо. Копії листа ЗАТ "Українські напої" їм не надавали. Самого договору поруки по ЗАТ "Українські напої"" він не бачив. Хто приймав рішення про видачу поруки не пам'ятає. Вказав, що певний структурний підрозділ розробляв проект договору, узгоджував його з управліннями, після цього все йшло на затвердження, розглядались документи на правлінні, а затверджувались головою.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він працював на посаді начальника управління безпеки банку "Україна", яке було трансформовано в Центр стратегічного прогнозування. Співробітники Центру, кредитного управління та юридичного управління розглядали документи та готували письмові висновки з приводу можливості проведення банківської операції, що в подальшому розглядалось на кредитному комітеті. Він був ознайомлений з листом ЗАТ "Українські напої", яке надійшло до банку, з резолюцією ОСОБА_43 щодо розгляду даного питання співробітниками банку, тому може стверджувати, що процедура розгляду питання про видачу поручительства ЗАТ "Українські напої" в банку існувала. Зникнення ж з банку документів з цього приводу може свідчити лише про те, що ОСОБА_3 обмовлений у скоєнні даного злочину. Доступ до цих документів останнім часом мали працівники контрольно-ревізійного управління під керівництвом ОСОБА_30. Підставою ж для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 став акт начальника контрольно-ревізійного управління ОСОБА_30, який сам особисто його не підписав, а заставив підписати співробітника ОСОБА_31. Висновки ж, які були викладені в акті, пояснюються тим, що в ОСОБА_30 були неприязні відносини до ОСОБА_3, оскільки він, як голова Правління, неодноразово висловлював свої претензії до контрольно-ревізійного управління з приводу проведення перевірок на місцях, та ОСОБА_30 заслуховувався на Правлінні банку. ОСОБА_30 сам ініціював з цього приводу лист в правоохоронні органи. Лист ЗАТ "Українські напої", який надійшов в банк і отримав первинну резолюцію ОСОБА_43, по своїй суті підозри не викликав, оскільки запрошувана сума не була настільки значною, що б давало йому підстави запам'ятати документи по ЗАТ "Українські напої". Лист був з проханням кредитування чи видачі поручительства на суму 1000000 грн. під заставу векселя "Ялта-банку". Різниці у вивченні документів для одержання кредиту або для видачі поруки немає та оскільки видача поруки по фінансовій відповідальності стоїть нижче від кредитної операції, необхідності в отриманні листа про видачу поруки не було, це було вирішено у робочому порядку. Станом на 1997 рік в банку були внутрішні документи, які регламентували порядок роботи по кредитуванню та видачі гарантій, згідно яких і діяли підрозділи, що розглядали цей лист. Хто та які документи готував у банку за результатами розгляду цього листа, він вже не пам'ятає, документи мають знаходитись у банку. Ознайомившись з листом від 12.12.1997 року ЗАТ "Українські напої" з резолюцією ОСОБА_43 від 15.12.1997 р. свідок пояснив, що дана резолюція зобов'язувала Головне операційне управління, в склад якого входило кредитне управління, управління документарними операціями, ресурсне управління та управління фінансової безпеки, розглянути звернення ЗАТ "Українські напої" та підготовити висновки по цьому питанню і подальша резолюція ОСОБА_8 підтверджує, що процедурою оформлення документів займався певний підрозділ. Даний лист був зареєстрований в канцелярії банку, що підтверджує законність його надходження до банку. Його відмітки на цьому листі немає, оскільки йому приходила ксерокопія листа, яка могла зберегтися в іншій папці. До цього листа додавався пакет документів. Внутрішні документи банку проходили через протокол і затверджувалися на засіданні Правління банку, після чого підписувалися головою Правління або його заступником, який мав право підпису. Статут банку дає право голові Правління приймати рішення одноособово. Голова Правління не міг підписати договір поруки без пропозицій профільних підрозділів банку, оскільки цього вимагали резолюції та службові записи на документі. За практикою, яка склалася в банку, голові подавались документи з висновками та пропозиціями профільних комітетів.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона працювала юрисконсультом договірного відділу банку "Україна" з 1994 р. В силу своєї роботи вона реєструвала договори, які набрали законної сили. Загальна практика була такою, що договір вона реєструвала лише тоді, коли він був з підписом Голови та печаткою. Договір після того, як пройшов усі управління банку, йшов на підпис голові, і вона реєструвала вже підписані договори. Окрім неї у відділі займався реєстрацією договорів ще один чоловік, який після всіх цих подій, зник. Оригінали договорів у них у відділі не зберігались, а зберігались у тому відділі, який займався цим договором, звідки вони і надходили до них в управління. Після цього на договорі ставився штамп і договір повертався у відділ, який з ним працював. Якщо, це кредитний договір, то він зберігався у кредитному відділі, а договір поруки мав зберігатися в бухгалтерії. Також в її обов'язки входило передивлятися проекти договорів і якщо договір відповідав вимогам, вона його візувала, при цьому мала продивитися весь пакет документів. При розгляді пакету документів юридичне управління дає висновок давати кредит чи ні, але по ЗАТ "Українські напої" вона висновку не давала. Договір поруки між банком "Україна" та Промінвестбанком вони не реєстрували, а про те, що такий договір існує, дізнались, коли надійшла претензія від Промінвестбанку. Проекту договору поруки по ЗАТ "Українські напої" в неї також не було і після того, як прийшла претензія з Промінвестбанку, вона шукала цей договір, однак, не знайшла його. Справи по ЗАТ "Українські напої" вона не знайшла і побачила договір лише в суді. В кредитному відділі даний договір вона не шукала, оскільки його там не могло бути. Безпосередньо вона і представляла інтереси банку в суді, який виніс рішення про стягнення шкоди. ЗАТ "Українські напої" притягувалось по справі в якості третьої особи. Після того, як було оголошено про банкрутство ЗАТ "Українські напої", банк було визнано кредитором на всю суму. Спочатку в суді вона була не згодна з договором поруки, оскільки вона його не реєструвала, в банку його не знайшла, тому в суді стверджувала, що цей договір Голова не підписував, реєстрацію цей договір не проходив, однак після того як в суд був пред'явлений договір поруки, вона вимушена була з ним погодитись. В подальшому рішення суду банком було оскаржено, однак скарга задоволена не була. Для кредиту, і для договору поруки, пакет документів надається однаковий, однак не пам'ятає таких ситуацій в банку, щоб клієнт прийшов просити кредит, а йому видали договір поруки. Голова Правління міг одноособово підписувати договори, виходячи з розміру суми, і якщо мова йшла про велику суму, рішення приймало правління. За час її роботи таких випадків, щоб ОСОБА_3 підписував договір без перевірки служб банку, не було. Вказала, що по ЗАТ "Українські напої" службове розслідування не проводилось.

Свідок ОСОБА_32 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював в Управління кредитних ризиків і проблемних активів банку «Україна». В межах своїх повноважень на певному етапі своєї роботи він отримав інформацію про те, що боржником банку є ЗАТ "Українські напої", а тому його завданням було розшукати боржника і забезпечити повернення кредиту. На первинному етапі він спілкувався з президентом ЗАТ «Українські напої», який розповідав, що підприємству не поставили товар, тому у них виникли фінансові проблеми, і що кредит він поверне. В подальшому посадові особи ЗАТ «Українські напої»стали переховуватися, що свідчило про їх небажання повертати банку грошові кошти. По ЗАТ "Українські напої" ними з'ясовувалось питання про активи, наявність в нього майна, встановлювалось їх фактичне місце знаходження, однак вони переховувались, і їх майна знайдено не було. Обставин видачі договору поруки він не знає. З приводу неповернення банку грошових коштів ЗАТ "Українські напої" було 5-6 нарад з участю ОСОБА_3, останній вимагав прийняти всі міри по поверненню коштів. На одній з нарад були присутніми представники ЗАТ "Українські напої", які обіцяли, що вони повернуть кредит. ОСОБА_3 на цій нараді вказував, що банк буде звертатися в правоохоронні органи у разі неповернення грошових коштів.

Свідок ОСОБА_33 у судовому засіданні показав, що він з кінця червня 1997 року протягом року працював економістом у відділі проблемних активів Банку "Україна". З приводу договору поруки щодо ЗАТ "Українські напої" він нічого не пам'ятає, і нічого пояснити не може. Зазвичай три служби одночасно розглядали одну й ту ж справу, яка передавалась з однієї служби в іншу. Резолюція на листі №163 ЗАТ "Українські напої" зобов'язувала його отримати весь пакет документів від інших служб та підготувати висновок. Він не пам'ятає, чи отримував він документи та чи робив висновок, але якщо він робив такий висновок, то мав весь необхідний пакет документів. Оскільки, на листі мається резолюція ОСОБА_16, то у відділ проблемних активів даний лист надходив, яким чином він розглядався він не пам'ятає. Згідно листа з резолюціями на ньому, неможливо щоб резолюції про його розгляд ставились без доданого до нього пакету документів, в якійсь зі служб банку цей пакет документів має бути. Так як декілька служб одночасно готували свої висновки, заява - клопотання в копіях передавалась у різні відділи, при цьому пакет документів був один та знаходився в одному з відділів. Певний фахівець брав ці документи в іншому відділі або управлінні, вивчав їх, робив висновок. Резолюції різних керівників відділів на листі № 163 ЗАТ «Українські напої»і свідчить про те, що цей лист відпрацьовувався одночасно в різних відділах. Які були висновки цих служб йому невідомо, але вони повинні бути, в тому числі і про недоцільність надання кредиту або поруки.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що в 1997 році працював в банку "Україна" начальником головного операційного управління. Порядок укладання договорів поруки, він не пам'ятає. Звернення з проханням надати поруки розглядали юридичний відділ, служба безпеки та кредитний відділ, після чого надавали висновок щодо звернення. Рішення за зверненням приймав кредитний комітет в межах своїх повноважень, а потім правління банку. Чи зверталось ЗАТ "Українські напої" з проханням надати договір поруки, не пам'ятає. Оглянувши лист ЗАТ "Українські напої" №163 від 12.12.1997 року, свідок ОСОБА_9 суду показав, що цей лист заступником голови Правління ОСОБА_43 розписаний на відповідні управління: центр безпеки банку, управління цінних паперів та на начальника головного операційного управління банку, для розгляду. Якби був один лист без документів, вони б його не розглядали. Згідно резолюції, розглянути цей лист і дати висновок повинен був кредитний відділ, оскільки звернення його заступником ОСОБА_8 було розписано на ОСОБА_10, та остаточно надавати висновок мав ОСОБА_4, який обов'язково повинен був підготувати висновок про можливість надання чи відмову в наданні ЗАТ "Українські напої" кредиту. Що було надано ЗАТ "Українські напої" кредит чи договір поруки за результатами розгляду, не пам'ятає, але в банку були такі випадки коли клієнт звертався до банку за отриманням кредиту, а в процесі розгляду документів такому клієнту надавалась банком порука. Щодо того, що ЗАТ "Українські напої" зверталось за отриманням кредиту, а було надано поруку, вказав, що спеціалістами банку міг бути запропонований варіант надання поруки замість кредиту. Свідок вказав, що підпис головного бухгалтера на договорі поруки не передбачено і за час його роботи такого, щоб на договорі поруки було два підписи, не було. Договори спочатку візувалися юридичним відділом, головним бухгалтером, службою безпеки, а потім підписувалися головою правління, і без віз голова правління не міг підписати ніякий договір. В пакеті документів, щоб його підписав голова Правління, мали бути висновки кредитного та юридичного відділів, служби безпеки, а у випадку із ЗАТ "Українські напої" ще й управління цінних паперів, протокол засідання кредитного комітету ГОУ щодо можливості надання поруки.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював в юридично-договірному відділі банку "Україна". До кредиту ЗАТ "Українські напої" не мав ніякого відношення і дати по ньому пояснення не може, оскільки йому невідомо коли і при яких обставинах ЗАТ «Українські напої»стало клієнтом банку. За загальною практикою банку, якщо надходив кредитний договір, він розписувався на підлеглих йому працівників для надання висновку по ньому щодо доцільності кредиту та наявності ризикових операцій по ньому. Такі висновки робились певними службами банку, в тому числі і їх відділом. Без наявності висновків всіх служб банку і без його розгляду на кредитному комітеті, такий договір не міг попасти на підпис до голови Правління. Підготовкою позову до суду по ЗАТ "Українські напої" займались юрисконсульти його відділу і він був знайомий з вимогами, які ставились в позові, оскільки до кожного позову додавалась його пояснювальна записка щодо юридичного обґрунтування правомірності звернення до суду. Відповідно до п. 8 ст. 14 Статуту банку "Україна" голова Правління банку має право без доручення підписувати договори, а у головного бухгалтера банку немає повноважень підписувати або візувати договір поруки.

Допитаний в стадії досудового слідства та в судовому засіданні 24.06.2009р. як свідок ОСОБА_12 поясняв, що з квітня і до кінця грудня 1997 року він працював начальником відділу кредитування банку "Україна". Як для видачі кредиту, так і для видачі поруки фактично необхідні однакові документи, тобто один і той же пакет документів може бути використаний, як для одержання кредиту, так і для отримання гарантії. Який був порядок оформлення договору поруки на той час, він не пам'ятає, однак, він не відрізнявся від оформлення договору кредитування. Клієнт повинен був зібрати повний пакет документів для проведення операції та передати ці документи в банк. В банку ці документи розглядають три служби: кредитний підрозділ, юридичне управління та служба безпеки. Після цього це питання виноситься для прийняття рішення голові або на правління. Якщо акціонери надали голові право підпису одноособово та це право зафіксовано в Статуті, голова Правління має право підписувати договори самостійно. Чи було в банку "Україна" "Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) в національній валюті" не пам'ятає, як йому здається таке положення було, однак, яка існувала процедура його затвердження, він не пам'ятає. /Т.33 а.с.19, Т.38 а.с.116-122/

Будучи допитаним під час досудового слідства, а також у судовому засіданні 16.11.2009 р. як свідок ОСОБА_34 показав, що в грудні 1997 року працював в управління кредитування банку "Україна". Оглянувши у судовому засіданні лист № 163 від 12.11.1997 року ЗАТ «Українські напої», свідок ОСОБА_34 показав суду, що вказаний лист він отримав під розпис мабуть у ОСОБА_10 та повинен був опрацювати його, тобто зібрати всі необхідні документи по цьому клієнту. Яким саме чином він розглядав заявку по "Українським напоям", не пам'ятає, як і не пам'ятає того, чи був в додатку до листа ЗАТ "Українські напої" наданий пакет документів. На практиці переважно надходив один лист, іноді до листа прикладався пакет документів, якщо ж надходив один лист, то співробітник, який займався цим листом, зв'язувався з клієнтом і отримував від нього необхідний пакет документів. Як на той момент за результатами розгляду заявки ЗАТ "Українські напої" мало прийматись рішення - одноособово чи в робочому порядку, він не пам'ятає. Порядок розгляду заявки був такий, що вона надходила керівнику, який розписував її на відділ, який буде займатися її розглядом, далі на підрозділ, співробітник якого мав би займатися розглядом цієї заявки. Співробітник робив аналіз господарської діяльності клієнта та передавав зібраний пакет документів зі службовою запискою в юридичне управління та службу безпеки. Всі висновки управління кредитування, юридичної служби та служби безпеки виносились на малий кредитний комітет ГОУ, а якщо сума була велика, то на кредитний комітет банку. За результатами розгляду кредитний комітет ГОУ приймав рішення і в разі прийняття позитивного рішення готувався кредитний договір та договір забезпечення, візувався в юридичній службі та підписувався керівником банку. /Т.34 а.с.109-111, Т.38 а.с.250-252/

Будучи допитаним під час досудового слідства, а також у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в 1997 р. працював в банку "Україна" в управлінні кредитування ГОУ заступником начальника управління. В їх компетенцію входило розгляд документів та підготовка висновків щодо можливості кредитування з економічної точки зору. Відповідно до порядку, який існував в банку, клієнт звертався з клопотанням про видачу кредиту і лист з резолюцією керівництва про його розгляд надходив в їх управління. В ході роботи вони вивчали документи клієнта і після проведення необхідних перевірок готувався висновок про можливість видачі кредиту, який виносився на розгляд кредитного комітету ГОУ або банку, де приймається остаточне рішення, після чого готувався проект договору та передавався на підпис уповноваженій особі. Чи зверталось ЗАТ "Українські напої" в банк з листом про надання кредиту, він не пам'ятає. Резолюції ж на листі ЗАТ "Українські напої" зобов'язували до того, щоб отримати пакет документів та підготувати відповідний висновок. На листі він в свою чергу поставив резолюцію, яка свідчать про те, що виконавцем цього листа повинен був бути ОСОБА_34. Разом з цим листом міг бути переданий пакет документів, однак, чи був він переданий ОСОБА_34, не пам'ятає. З якого питання конкретно звертались ЗАТ "Українські напої" до банку також вже не пам'ятає. Який був порядок надання гарантії (поруки) в банку "Україна" на той період та чи був з цього приводу внутрішній документ банку не пам'ятає. Згідно Статуту банку, голова банку може одноособово приймати рішення. /Т. 34 а.с.115т.38 а.с.208-216/

Будучи допитаним під час досудового слідства, а також у судовому засіданні 17.03.2006 року, свідок ОСОБА_14, показання якого були оголошені у судовому засіданні, показав, що він працював в банку "Україна" заступником голови Правління. Під час його роботи банку "Україна" по ЗАТ "Українські напої" була пред'явлена претензія і рішенням суду вона була задоволена, сума за рішенням суду була списана. З рішенням суду з приводу претензії вони були згодні. Працівниками з цього приводу велась претензійно-позовна робота з Промінвестбанком і подавався зустрічний позов. Те, що гроші були списані за рішенням суду, не можна визнати шкодою, оскільки з моменту списання грошей з кореспондентського рахунку банку по рішенню суду до віднесення на результати господарської діяльності цієї суми, повинні відбутися процедури визначення юридичного статусу цієї суми та порядку відображення на відповідних рахунках балансу. Віднесення безнадійної заборгованості на витрати банку не є збитками банку. Типовий договір поруки був направлений в банк "Україна" Промінвестбанком, і міг надійти двома способами: по пошті або бути поданим на прийомі, з якими документами він надходив, сказати не може. Чи велась якась робота банком по ЗАТ "Українські напої" та чи визнавались останні банкрутом, не пам'ятає. /т.34 а.с.124-126, т.36 а.с.194-199/.

Будучи допитаним під час досудового слідства, а також у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював заступником начальника служби фінансової безпеки - начальником відділу проблемних активів Банку "Україна". В його обов'язки входила робота з проблемними активами та моніторинг фінансової безпеки банку. З приводу ЗАТ "Українські напої-" він нічого не пам'ятає, даний лист був розписаний йому ОСОБА_13, а він в свою чергу розписав його ОСОБА_33. Його резолюція зобов'язувала ОСОБА_33 вивчити пропозицію, викладену в листі і зробити висновок, при цьому ОСОБА_33 повинен був проаналізувати документи, додані до листа. До листа не завжди прикладається пакет документів, чи був у даному випадку до листа наданий пакет документів, не пам'ятає. Підрозділи - кредитний, юридичний та відділ безпеки розглядали звернення та виносили його на кредитний комітет. Звернення спочатку попадає в кредитний підрозділ, де відбувається повний збір документів, після чого документи передаються в юридичний відділ і відділ безпеки, де робляться висновки. Розглядаючи лист, вони повинні з'ясувати чи є дійсно підприємство і зробити свій висновок про кредитоспроможність клієнта. Висновки не завжди викладаються у письмовому вигляді, однак розглядаються на кредитному комітеті, або одноособово головою Правління банку чи структурними підрозділами банку. Основні принципи видачі кредиту аналогічні при оформленні видачі гарантії. /т.34 а.с.132, т.39 а.с.30-33/

Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні показав, що в 1997 році він працював в контрольно-ревізійному управлінні банку "Україна", проводив ревізії в банку "Україна", складав акти та підписував їх. Акти складались у тому разі, коли були виявлені певні порушення. Під час проведення ревізії в лютому 2000 року з питання правильності укладання договору поруки між банком «Україна» та Промінвестбанком щодо зобов'язань ЗАТ «Українські напої», він в акті описав лише наявні документи, а висновки формулювались за участю начальника КРУ ОСОБА_30, акт він написав під керівництвом ОСОБА_30, який редагував текст акту, приймав участь у формулювання висновків. Складений акт він передав своєму керівнику, а щоб передавав його безпосередньо голові правління для відома, не пам'ятає. Подальша доля акту йому невідома. Згідно з вимогами положення про КРУ, ревізор зобов'язаний ознайомити з актом керівника того підрозділу, в якому проводилась перевірка, на момент ревізії станом на лютий 2000 року справа знаходилась в управлінні проблемних кредитів банку "Україна", тому акт і був переданий туди для підпису. Чи був ознайомлений з цим актом ОСОБА_3 йому невідомо. Під час ревізії були виявлені порушення в тому, що ОСОБА_3 одноособово підписав договір поруки з Подільським відділенням "Промінвестбанку", порушивши при цьому "Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) в національній валюті", що призвело до того, що банк "Україна" був змушений виконувати обов'язки за 3-тю особу. Підставою для проведення перевірки був наказ начальника управління. Проводилась перевірка Головного операційного управління банку "Україна" і було складено загальний акт, в якому вказувались підстави проведення перевірки (дата та номер наказу про проведення перевірки), в окремому ж акті цих обставин він не зазначав. При написанні акту ним вивчався договір поруки між банком "Україна" і Промінвестбанком, однак був це оригінал договору чи його копія, він вже на пам'ятає. Також напевно ним вивчалася кредитна справа ЗАТ "Українські напої", оскільки в акті містяться відповідні посилання на копії документів, які досліджувались. Він бачив листа, з яким до банку зверталося ЗАТ "Українські напої" щодо надання кредиту, однак був це оригінал чи копія, сказати не може. При складанні акту ревізії, не може стверджувати чи був він ознайомлений зі Статутом Банку "Україна", а тому не може сказати чи порушив ОСОБА_3 Статут банку. Також свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні пояснив, що на даний час він не підтримує висновки, викладені в окремому акті від 04.02.2000 року, вважає цей акт «робочим документом»виключно для внутрішнього користування, не остаточним документом та таким, який не може нести будь-які юридичні наслідки. Зазначений акт був складений однобічно, без врахування пояснень співробітників відповідних управлінь, за вказівкою ОСОБА_30, у якого були складні відносини з ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_30, будучи допитаний під час досудового слідства та під час судового розгляду 06.12.2005 року, показання якого були оголошені в судовому засіданні, показав, що ревізії та перевірки банку "Україна" проводились відповідно до положення про КРУ Банку "Україна". Безпосередньо перед початком ревізії видавався наказ, який підписувався головою правління або заступником голови, на проведення ревізії. При проведенні ревізії працівники контрольно-ревізійної служби керувалися загальними нормативними актами з банківської діяльності, нормативними документами НБУ, Положенням про відомчий контроль та внутрішньо - банківськими нормативними документами. Була призначена ревізія ОПЕРУ наказом голови Правління банку ОСОБА_43. Він, як начальник КРУ, визначав склад ревізійної бригади. Ревізія була розпочата у січні 2000 року. Він під час даної ревізії він виступав як консультант, в склад ревізійної бригади включений не був, і ревізору свою думку не нав'язував. Зведеного акту ревізії не було і ревізію було припинено за вказівкою голови Правління ОСОБА_43, у зв'язку з початком перевірки податкової міліції. Під час проведення ревізії було складено окремі акти по деяких галузях банківської діяльності і в даному випадку було складено окремий акт по ЗАТ "Українські напої", у зв'язку з виявленням порушень при наданні гарантій. Акт було складено у відповідності з вимогами Положення про контрольно-ревізійну службу. Така операція, як надання банком "Україна" гарантій, не суперечила чинному законодавству, а саме Закону України "Про банки і банківську діяльність", Цивільному кодексу України, Статуту банку. Проте, з метою максимального зниження ризику при здійсненні операцій по наданню гарантій спеціалістами банку було розроблено і схвалено Кредитним комітетом банку та затверджено 24.01.1997 року колишнім головою Правління банку ОСОБА_3 "Положення про порядок і умови надання гарантій", яке також не суперечить чинному законодавству, п. 3.8 цього Положення передбачено, що рішення про надання гарантій приймається Правлінням банку на підставі висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби, тобто прийняття рішення про надання банком гарантій було виключним правом Правління банку. Відповідно до п. 8 Статуту банку, голова Правління банку здійснював свої функції відповідно до рішень Правління банку, доручень загальних зборів акціонерів банку та Ради банку. Тим не менш рішення про надання гарантій ЗАТ "Українські напої" Правлінням банку не розглядалось і не приймалось. Таке рішення було прийнято колишнім головою Правління банку ОСОБА_3 одноосібно, при відсутності відповідних висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби і питання про можливість надання гарантії ЗАТ "Українські напої" кредитним комітетом не розглядалось (п. 3.7 Положення), п. 3.10 цього Положення передбачено, що договір про надання гарантій з боку банку підписують керівник та головний бухгалтер, однак, договір гарантії ЗАТ "Українські напої" було підписано тільки колишнім головою Правління ОСОБА_3. Матеріали ревізії свідчать про те, що колишнім головою Правління нехтувалось затверджене ним же Положення про порядок і умови надання банком гарантій. Відповідно до п. 3.4 Положення гарантія може бути надана, як правило, тим господарюючим суб'єктам, які мають розрахункові рахунки в банку, що виконує гарантійну операцію. Однак, ЗАТ "Українські напої" не було клієнтом банку "Україна" і не мало відкритого в його установах поточного рахунку, що утруднювало здійснення банком контролю за своєчасним виконанням боржником зобов'язань, на які надано гарантію банку. Гарантію ЗАТ "Українські напої"" було надано банком "Україна" без будь-якого забезпечення. ЗАТ "Українські напої" перед клопотанням про надання йому банком "Україна" гарантії звертався до нього ж з проханням надати йому кредит, однак, йому було відмовлено в наданні позички через низькі показники платоспроможності. Згідно п. 3.9. 3.11 та п. 4.1 Положення, після прийняття рішення про надання гарантії укладається договір про надання гарантії та оформлюється гарантійний лист, який укладається в 2 примірниках та підписується головним бухгалтером і керівником банку. Як показала ревізія, до виникнення гарантійного випадку і до стягнення ПІБ з рахунку банку "Україна" гарантованої суми ні договору про надання гарантії, ні гарантійного листа у банку "Україна" не було, другий примірник гарантійного листа по бухгалтерському обліку не оприбутковувався і його перший примірник ПІБ не надсилався, а після стягнення з рахунку банку "Україна" коштів ПІБ переслав гаранту лише договір про надання поручительства. Всупереч Положенню, договір гарантії з клієнтом не укладався, а укладався з банком, який видав кредит. Наказ по банку, яким слід було передбачити який підрозділ банку повинен супроводжувати цю гарантію, не було. Коли було складено акт, про це він особисто доповідав голові Правління ОСОБА_43, який наказував діяти йому у відповідності з рішенням спільного засідання робочої Президії банку і правління банку від 19.01.1999 року, де його було зобов'язано передавати матеріали правоохоронним органам. На засіданні Правління банку з питань недоброякісно проведеної ревізії КРУ банку його ніколи не розглядали. Ревізори банку "Україна" не мають права давати в акті правову оцінку діям особи, що перевіряється. Статут банку "Україна" є обов'язковим для того, хто проводить ревізію, в тій частині, яка стосується здійснення ревізії установ банку, а також в частині прав і обов'язків посадових осіб банку. Згідно Статуту банку, голова Правління мав право підписувати одноосібно будь-які документи від імені банку, однак, це право було розширене Положенням про порядок і умови надання банком гарантій і поруки в національній валюті, яке розроблено відповідними управліннями банку, схвалено кредитним комітетом банку та затверджено головою правління банку.

Свідок ОСОБА_30 також показав, що при проведенні ревізії по ЗАТ "Українські напої" ревізор використовував оригінали або при їх відсутності копії документів, які були наданні Управлінням організації банківського кредитування. Згідно з Положенням про бухгалтерський облік, збиток відображається на відповідних рахунках, проте, яким документом підтверджується завданий банку "Україна" збиток і яка була процедура визнання збитків в банку, не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні показав, що станом на грудень 1997 року він працював віце-президентом ЗАТ "Українські напої" і готував за вказівкою президента ЗАТ "Українські напої" ОСОБА_35 та комерційного директора ОСОБА_24 пакет документів на отримання кредиту. Документи разом з ОСОБА_35 він відвозив в Промінвестбанк. Чи подавався підготовлений пакет документів для отримання кредиту в інших банках - він не пам'ятає. Про укладання договору поруки йому нічого не відомо. Через півроку після отримання кредиту, він побачив, що є проблеми зі сплатою кредиту, які виникли через недопоставку продукції, і після цього він з підприємства звільнився. Після огляду у судовому засіданні листа № 163 від 12.12.1997 ЗАТ «Українські напої»до банку «Україна», свідок ОСОБА_23 показав, що взагалі не пам'ятає обставини, за яких готувався такий лист, якби такий лист готувався саме ним, то інформація могла бути зазначена в ньому виключено зі слів ОСОБА_35. Про наявність у підприємства векселю «Ялта-банку»він знав по слухам. Хто звертався в банк "Україна" з листом про надання кредиту і чи додавався до листа на отримання кредиту в банк "Україна" пакет документів не пам'ятає. Також не може згадати, хто складав лист клопотання про надання кредиту в Промінвестбанк і не знає хто готував друге клопотання до банку про надання кредиту під забезпечення поруки банку "Україна". Участі в складанні договору поруки банку "Україна" він не приймав і про наявність такого договору дізнався лише з кредитного договору, укладеного з Промінвестбанком. Хто звертався в банк "Україна" з листом на отриманням поруки і хто займався оформленням договору поруки йому невідомо, саме клопотання готував скоріше за все він, бухгалтер готувала, наскільки він пам'ятає, баланс підприємства та інші документи.

Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні показав, що в період 1997-1998 рр. він працював президентом фірми "Українські напої", яка займалась науково-технічними розробками, оскільки за їх розробки заводи розраховувалися з ними продукцією, для її реалізації і була створена фірма. За час його роботи фірма отримувала один кредит. Працівники фірми по комерційній частині ОСОБА_24 та ОСОБА_23 запропонували взяти кредит і поставити на Новий рік продукцію, щоб заробити грошей на науку, на що він погодився. Йому сказали, що необхідно поїхати на Поділ та в Промінвестбанку підписати папери на кредит. Він один раз поїхав в банк, де підписав кредитний договір, ознайомившись з його умовами. В заставу банк майно підприємства не брав, хто виступав поручителем по кредитному договору йому невідомо, оскільки його це не цікавило. Йому ОСОБА_24 та ОСОБА_23 казали, що кредит в банку береться під заставу продукції. Розмови про банк "Україна" він не пам'ятає, він особисто в банку "Україна" не був, хто надавав туди документи йому невідомо. Він займався наукою та комерційні питання його не цікавили, комерційною діяльністю, наскільки він пам'ятає, займався ОСОБА_24 На листі №163 від 12.12.1997 року його підпис, але обставин його підписання не пам'ятає, не виключає, що він підписав зазначений лист на прохання ОСОБА_24 або когось іншого, хто займався оформленням кредиту. Щодо наявності на його фірмі простого векселя він нічого не пам'ятає, яким чином має обліковуватися на підприємстві вексель йому невідомо.

Свідок ОСОБА_35, не заперечуючи на листі в Промінвестбанк від 12.12.1997 року свій підпис, показав суду, що хто саме сказав йому підписати такий лист він не пам'ятає, як і не пам'ятає хто саме запропонував звернутися і в банк "Україна", і в Промінвестбанк. Отримані в кредит кошти, вони направили на закупівлю товару на фірму, в подальшому частина товару прийшла, а щодо іншої частини, то вона так і не прийшла. Протягом кількох місяців вони платили відсотки по кредиту, а потім припинили, фірма збанкрутіла і її закрили.

Будучи допитаним під час досудового слідства, а також в судовому засіданні 16.11.2009 р. як свідок ОСОБА_25 показала, що з 1 жовтня 1997 року вона працювала головним бухгалтером ЗАТ "Українські напої", яке займалось реалізацією алкогольних напоїв. За час її роботи в "Українських напоях" підприємством був взятий лише один кредит, рішення про взяття якого було прийнято Президентом компанії ОСОБА_35, безпосередньо вона за вказівкою ОСОБА_35 займалась підготовкою частини бухгалтерських документів, необхідних для його отримання, в тому числі і готувала баланс товариства, який на той час був невеликий. Усі документи вона підготувала в одному примірнику та віддала їх ОСОБА_23 та ОСОБА_35. За отриманням кредиту вона не зверталась. Отримані ЗАТ «Українські напої»від Промінвестбанку гроші, були направлені на три адреси, тобто трьом підприємствам, в розрахунок за товар та на придбання товару. Чи звертались керівники ЗАТ «Українські напої»в банк "Україна" за отриманням кредиту, не пам'ятає, вона в цьому банку не була, лише один знаходилась в Промінвестбанку. Під час її присутності в банку з якихось причин не були прийняті документи, в тому числі й ті, які вона готувала по бухгалтерії. Після доопрацювання пакет документів знову був зданий в банк, однак вона в цьому вже участі не приймала, долю ж не прийнятого пакету документів вона не знає, він міг бути зданий і в банк "Україна". Про договір поруки вона дізналась лише на слідстві, чи бачила ж вона його, коли отримували кредит в Промінвестбанку, не пам'ятає. Про вексель "Ялта-банку" нічого не пам'ятає. Якби цей вексель був на підприємстві, він би знаходився в бухгалтерії. По балансу підприємства даний вексель не проходив, але він міг знаходитись у керівників товариства та з якихось причин не переданий для обліку в бухгалтерію. /т.34 а.с.127, т.38 а.с.249-250/

Будучи допитаним під час досудового слідства та в судовому засіданні 01.06.2006 року, свідок ОСОБА_24 показав, що він працював комерційним директором ЗАТ "Українські напої"", яке займалось роздрібною та гуртовою торгівлею спиртними напоями. Питання отримання кредиту в розмірі 1 млн. грн. виникло у зв'язку з необхідністю закупівлі лікеро-горілчаної продукції. Хто вирішував питання про отримання кредиту не пам'ятає, він в цьому участі на приймав. На нього як на комерційного директора було покладено обов'язок підготовки документів - економічних розрахунків економічної доцільності кредиту. Питання, пов'язані з отриманням та оформленням кредиту, з ним ніхто не обговорював. Ні в Промінвестбанк, ні в Банк "Україна" він не возив ніяких документів на отримання кредиту, також він ні з ОСОБА_35, ні самостійно не їздив з документами в Промінвестбанк на підписання договору кредиту, ким обирався банк, в якому буде отримуватися кредит не знає. Після отримання кредиту ним була оплачена продукція, однак вона в повному обсязі поставлена не була, гроші назад підприємству не повернулися, у зв'язку з чим велася претензійна робота, яка залишилась без відповіді. З цих підстав не було можливості погасити кредит. Про наявність на підприємстві простого векселя на 2,5 млн. грн. йому нічого невідомо, він про нього нічого не чув. Між керівництвом ЗАТ "Українські напої" та Банком "Україна" дійсно велась переписка щодо погашення кредиту перед Промінвестбанком, проте, чи був кредит погашений, сказати нічого не може. Щодо листа №163 від 12.12.1997 року свідок вказав, що не знає, хто та на підставі чого готував даний лист. Підготовкою документів для отримання кредиту займався планово-економічний відділ, а саме: ОСОБА_23 та головний бухгалтер (т.34 а.с. 135-139; т.37 а.с. 58-61).

Допитана в судовому в якості свідка ОСОБА_19, суду показала, що вона в 1997 році працювала в Промінвестбанку. По даній справі вона нічого не пам'ятає, а відносно отримання ЗАТ "Українські напої" кредиту, це був звичайний рядовий кредит. Хто вів переговори з банком "Україна" щодо надання поруки, їй невідомо. Свідок ОСОБА_19 підтримала у судовому засіданні покази, які були дані нею на досудовому слідстві. Як вбачається з протоколу допиту свідка ОСОБА_19 на досудовому слідстві, остання пояснила, що обставин надання кредиту ЗАТ "Українські напої" в 1997 році, вона не пам'ятає. Текст договору поруки між банком "Україна" та Промінвестбанком за ЗАТ "Українські напої" готувався юридичним та кредитним відділом за вказівкою ОСОБА_18 Хто безпосередньо вів переговори з представниками банку "Україна" з приводу договору поруки, їй невідомо, вона переговори не вела /т. 33 а.с. 36-37/.

З показань свідка ОСОБА_22, даних нею під час досудового слідства та у судовому засіданні 26.06.2006 року, які були оголошені в судовому засіданні, вбачається, що з 1988 року вона працювала на посаді керуючого Подільської філії Промінвестбанку України. Як філія Промінвестбанку, вони в 1997 році розглядали пакет документів ЗАТ "Українські напої" на видачу кредиту. Оскільки у ЗАТ «Українські напої»була гарантія Банку "Україна", для видачі кредиту їм цього було достатньо. Гарантія була підписана Промінвестбанком, кредит виданий ЗАТ «Українські напої», відповідний договір укладений згідно з вимогами чинного законодавства. На оформлення кредиту, наскільки вона пам'ятає, приходив директор ЗАТ "Українські напої" ОСОБА_35 з фінансовим директором Худиком, при цьому у ОСОБА_35 вже було рішення про поручительство Банку "Україна", яке було юридично правильно оформлено, з печатками та підписами. Яким чином було отримано поручительство ОСОБА_35 їй не говорив, і її це питання не цікавило. /т.34 а.с. 234-238, т.37 а.с. 88-89/.

З показань свідка ОСОБА_20, даних нею під час досудового слідства та у судовому засіданні 03.08.2006 року, які були оголошені в судовому засіданні, вбачається, що в грудні 1997 року вона займала посаду заступника начальника управління кредитування кредитного департаменту в Промінвестбанку України. В той час в банку був кредит, який видавався ЗАТ "Українські напої"", під поруку Банку "Україна". Подробиць видачі цього кредиту вона вже не пам'ятає. їй було доручено попрацювати над розробкою кредитного договору та договору поруки, хто саме дав доручення не пам'ятає, вони вирішили, що найбільш надійна форма забезпечення кредиту - порука Банку "Україна". Вона підготовила договір поруки. Підготовлені договори були передані керівництву, договір поруки нею був зареєстрований. Хто підписував ці документи у керівника, не знає. Ким було отримано підпис на договорі поруки від Банку "Україна" не знає, і при підготовці договору поруки ні з ким з керівництва Банку "Україна" вона не спілкувалась. Окрім поруки, було ще й інше забезпечення, однак, яке саме вона не пам'ятає. Коли вона працювала над підготовкою договору поруки і кредитним договором, вона працювала з одними і тими ж документами клієнта, додаткових документів у ЗАТ "Українські напої" вони не вимагали. Підпис головного бухгалтера не є обов'язковим ні в кредитному договорі, ні в договорі поруки. Наявність підпису бухгалтера не суперечить законодавству, однак, вона не є обов'язковою. В типовій формі договору поруки підпис головного бухгалтера не передбачена. Статут банку є документом, яким керуються працівники банку у своїй діяльності. Договір поруки - це питання, яке вирішується на міжбанківському рівні, на рівні центрального апарату і клієнт про це міг і не знати, а видача кредиту вирішується на рівні відділення банку, яке безпосередньо видає кредит. Підписання кредитного договору та договору поруки йшло паралельно і для того, щоб був укладений договір поруки, має бути згода банку, який дає поруку, однак це вирішується на рівні центрального апарату банку /т.33 а.с. 34-35; т.37 а.с. 99-102/.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні показав, що станом на грудень 1997 року в Промінвестбанку від займав посаду головного юрисконсульта департаменту кредитування, обставин за яких він готував проект договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року він не пам'ятає, підтримує показання, які давав під час досудового слідства. З протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 12 квітня 2001 року вбачається, що ОСОБА_19 дала йому усну вказівку на підготовку договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року і даний договір він готував разом з ОСОБА_20, взявши типовий договір та вставивши в нього необхідні реквізити. Будь-яких вказівок щодо особливостей даного договору поруки не було. Даний договір був звичайний, ні чим не відрізнявся від інших, він ніякої зацікавленості від укладання даного договору поруки не мав. Після того, як було підготовлено текст договору, що було далі він не пам'ятає. Процедура підписання даного договору поруки та вручення його іншій стороні йому невідома. / т.33 а.с.40-41/.

З показань свідка ОСОБА_18, даних на досудовому слідстві та оголошених в судовому засіданні, вбачається, що станом на грудень 1997 року він займав посаду заступника голови Правління Промінвестбанку. В грудні 1997 року питання видачі кредиту під поруку вирішувалось або на кредитному комітеті або на Правлінні банку, над проектами договору поруки працювали працівники юридичного або кредитного департаменту. Договір поруки між банком "Україна" та Промінвестбанком для ЗАТ "Українські напої" укладався в грудні 1997 року і він підписував даний договір поруки. Цей договір підписувався у звичайному порядку, після підготовки договору поруки юридичним та кредитним департаментом, був підписаний ним. Звідки йшла ініціатива, хто запропонував укласти такий договір та самі обставини підписання договору поруки з банком "Україна", він не пам'ятає, оскільки цей договір не відрізнявся від інших договорів поруки. Чи стояв підпис ОСОБА_3 на договорі поруки на момент підписання ним цього договору, він не пам'ятає. Підпис головного бухгалтера Промінвестбанку на договорі поруки не був потрібен. При укладанні договору поруки зі сторони Промінвестбанку порушень не було. Наскільки пам'ятає, з ОСОБА_3 з приводу підписання даного договору поруки він не спілкувався (т. 33 а.с. 31-33).

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_36, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_23, ОСОБА_35, ОСОБА_31, в сукупності з дослідженими письмовими доказами по справі, суд приходить до висновку, що лист ЗАТ «Українські напої»за підписом президента ОСОБА_5, з яким вказане підприємство звернулось до АК АПБ «Україна»з проханням видати кредит на суму 1 млн. грн. під заставу простого векселя на закупівлю горілчаної продукції /т. 32 а.с.191/, дійсно був зареєстрований в АК АПБ «Україна»в установленому порядку, про що свідчать штампи з вхідним номером, також був наданий для опрацювання відповідним службам та відділам банку, згідно резолюції заступника Голови правління, і відповідно проводилась певна робота до прийняття остаточного рішення за результатами розгляду цього листа.

Так, допитані як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_37, ОСОБА_17 показали, що пакет документів, який подавався в банк для отримання поруки був ідентичним пакету для отримання кредиту. Крім того, свідок ОСОБА_13 зазначив, що різниці у вивченні документів для одержання кредиту або для видачі поруки немає та оскільки видача поруки по фінансовій відповідальності стоїть нижче від кредитної операції, необхідності в отриманні листа про видачу поруки не було, це було вирішено у робочому порядку. Ці обставини підтвердив і свідок ОСОБА_9, який показав, що спеціалістами банку міг бути запропонований варіант надання поруки замість кредиту.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 пояснювали, що пакет документів, з яким зверталося в банк "Україна" ЗАТ "Українські напої", був у наявності і відповідні служби банку здійснювали з ним роботу, готували свої висновки, на підставі яких мало бути прийняте остаточне рішення, без пакету документів розгляд листа б не проводився. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_16 також вказували, що якби був один лист без документів, вони б його не розглядали. Свідок ОСОБА_33 показував, що згідно листа №163 з резолюціями на ньому, неможливо, щоб резолюції про його розгляд, ставились без доданого до нього пакету документів, в якійсь зі служб цей пакет документів повинен знаходитись.

Свідок ОСОБА_4 також підтвердив, що на заявці від ЗАТ "Українські напої" стоїть його підпис, що може свідчити про те, що він готував по ній документи, однак, які саме готував документи, не пам'ятає, як і не пам'ятає того, чи був в додатку до листа ЗАТ "Українські напої" наданий пакет документів. Вказав, що на практиці звичайно надходив один лист, іноді до листа прикладався пакет документів, якщо ж надходив один лист, то співробітник, який займався цим листом, зв'язувався з клієнтом і отримував від нього пакет документів.

Свідок ОСОБА_25 зазначала, що вона готувала бухгалтерські документи, які, вимагають банки для отримання кредиту, а підписані і не прийняті Промінвестбанком документи могли бути здані до банку "Україна".

В матеріалах справи також знаходиться завірена копія службової записки №044/2-206 від 24.12.1997 року за підписом начальника казначейства ОСОБА_26, адресована заступнику начальника служби фінансової безпеки банку ОСОБА_16 щодо можливості прийняття векселя строком погашення 20 листопада 1998 року, авальованого АКБ "Ялта Банком", що також підтверджує ті обставини, що відповідними службами банку проводився розгляд листа ЗАТ "Українські напої" /т. 32 а.с.136/.

З урахуванням показань свідків, в сукупності з дослідженими письмовими доказами, суд приходить до висновку, що у відповідних службах та відділах банку «Україна»лист ЗАТ «Українські напої»разом з пакетом документів опрацьовувався, та на підставі їх висновків ОСОБА_3 було прийнято рішення про підписання договору поруки. Показання підсудного ОСОБА_3 про те, що у відповідних відділах лист ЗАТ «Українські напої»разом з пакетом документів опрацьовувався і що він не міг без відповідних документів підписати договір поруки, співпадають з наведеними вище показаннями свідків, письмовими матеріалами справи, а тому у суду немає сумнівів в їх правдивості.

Проаналізовані вище докази спростовують твердження обвинувачення про відсутність в АК АПБ "Україна" справи по ЗАТ "Українські напої" та підтверджують ту обставину, що працівниками ЗАТ "Українські напої" готувався певний пакет документів, який приймався до розгляду працівниками АК АПБ "Україна" та ними опрацьовувався. Місцезнаходження ж оригіналу кредитної справи ЗАТ "Українські напої" та відповідно й договору поруки з візами відповідних управлінь банку слідством не встановлено і в матеріалах справи вони відсутні, але вказана обставина не може бути доказом винуватості ОСОБА_3

З урахуванням викладеного, суд вважає, що не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_3 в частині безпідставності прийняття ним рішення про укладання договору поруки, оскільки відсутність висновків відповідних служб та відділів банку «Україна»на момент підписання ним зазначеного вище договору органами досудового слідства не доведена, не встановлений цей факт і в судовому засіданні.

За наведених вище обставин, не можуть бути прийняті до уваги покази свідка ОСОБА_30 про те, що рішення було прийнято колишнім головою Правління банку ОСОБА_3 при відсутності відповідних висновків кредитного відділу, служби безпеки, юридичної служби. Суд не приймає до уваги й покази свідка ОСОБА_30 про те, що ОСОБА_3 при підписані договору поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року були порушені вимоги п. 3.8 даного Положення щодо необхідності підписання договору поруки лише після прийняття відповідного рішення Правлінням банку, і вважає дані показання свідка його суб'єктивним висновком, який не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та спростовується сукупністю інших доказів, проаналізованих та належно оцінених судом.

Крім того, до вказаного висновку суд приходить і оцінюючи показання свідка ОСОБА_13 про те, що між ОСОБА_30 та ОСОБА_3 існували неприязні відносини, у зв'язку з розглядом на засіданнях Правління Банку питань, пов'язаних з незадовільною роботою керованого ОСОБА_30 управління щодо проведення ревізій в окремих установах Банку "Україна". Отже, у ОСОБА_30 були підстави обмовляти ОСОБА_3

Крім того, про наявність упередженого відношення з боку ОСОБА_30 щодо ОСОБА_3 свідчать і показання ОСОБА_31, який був безпосереднім виконавцем "Окремого акту ревізії правильності укладання договору поруки між банком "Україна" та Промінвестбанком щодо зобов'язань ЗАТ "Українські напої" від 04.02.2000 року». Допитаний як свідок ОСОБА_31 як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні неодноразово стверджував про те, що висновки акту, який є внутрішнім банківським документом та не тягне за собою ніяких юридичних наслідків, ним були сформульовані за участю ОСОБА_30 за вказівкою останнього, на той час він не в повному обсязі був згодний з такими висновками. З положеннями Статуту Банку «Україна», в частині повноважень Голови правління банку, ОСОБА_31 ознайомлений не був, та враховував виключно "Положення про порядок та умови надання банком гарантій (поручительств) у національній валюті" від 24.01.1997 року. Так, ОСОБА_31 в судовому засіданні зазначив та детально розповів про обставини, за яких складався вказаний акт. Підтвердив, що по-перше, цей акт немає юридичної сили, оскільки є внутрішнім документом; по-друге, висновки, які в ньому містяться, є упередженими і перекрученими в обвинувальному ухилі. Зазначив, що ним було первісно складений акт, який в подальшому сам ОСОБА_30 коригував та вказував, як потрібно викладати. На момент написання акту свідок розумів, що обставини, які в ньому викладені, є перекрученими в бік обвинувачення ОСОБА_3, намагався сперечатись з ОСОБА_30, але останній беззаперечно вказав, який акт повинен бути, при цьому не приховував свого негативного відношення до ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_30 був його начальником, він не міг йому суперечити.

З урахуванням викладеного, не можуть бути прийняті судом до уваги і дані, викладені в "Окремому акті ревізії правильності укладання договору поруки між банком "Україна" та Промінвестбанком щодо зобов'язань ЗАТ "Українські напої" від 04.02.2000 року», складеному головним контролером-ревізором КРУ банку "Україна" ОСОБА_31 /т.32 а.с.95-99/.

З цих же підстав, суд не може прийняти до уваги покази свідка ОСОБА_25 в тій частині, що на балансі підприємства ЗАТ "Українські напої" не рахувався вексель "Ялта-банку".

Крім того, рішенням Арбітражного суду м. Києва від 21.01.1999 року, яким відмовлено в позові АК АПБ «Україна»до Подільського відділення Промінвестбанку, ЗАТ «Українські напої»про визнання договору поруки недійсним, встановлено, що спірний договір поруки підписано уповноваженою на те особою з дотриманням вимог закону і підстави для визнання його недійсним відсутні /т.32 а.с. 64/.

Наведений органами досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні перевищення своїх посадових повноважень, договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, укладений між АК АПБ "Україна" в особі голови Правління ОСОБА_3 та АК "Промінвестбанк" в особі заступника голови Правління ОСОБА_18, не може бути прийнятий судом як доказ вини ОСОБА_3, з огляду на наведені вище докази щодо наявності у ОСОБА_3 повноважень на підписання такого договору від імені АК АПБ "Україна", а також, виходячи з рішення Арбітражного суду м. Києва від 21.01.1999 року, яким було відмовлено в позові АК АПБ "Україна" до Подільського відділення Промінвестбанку, ЗАТ "Українські напої" про визнання недійсним договору поруки.

Крім того, як вбачається з рішення Арбітражного суду м. Києва від 21.01.1999 р., яким відмовлено в позові АК АПБ "Україна" до Подільського відділення Промінвестбанку, ЗАТ "Українські напої" про визнання недійсним договору поруки з тих підстав, що банком не було отримано винагороду за цим договором та він відсутній в книзі реєстрації договорів, які укладаються банком, судом було встановлено, що відповідно до п. 2 ст. 5 Статуту АКБ "Україна" - банк володіє, користується і розпоряджається майном (коштами), що належать йому на правах колективної власності. Банк може використовувати своє майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, зокрема передавати його за плату чи безоплатно у володіння, користування або у власність іншим юридичним та фізичним особам, а посилання позивача на недійсність договору поруки, у зв'язку з неотриманням винагороди за договором, судом не прийнято, оскільки це не є обов'язковою умовою відповідно до чинного законодавства /т.32 а.с.64/.

Суд вважає, що та обставина, що договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, укладений з Промінвестбанком, за період з 22.09.1997 року по 01.01.1999 року в банку "Україна" не реєструвався, згідно протоколу огляду від 11.03.2001 року журналу реєстрації договорів АП АПБ "Україна" /т.32 а.с.125/, не може свідчити про перевищення ОСОБА_3 своїх посадових повноважень.

Оскільки договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 року, укладений між АК АПБ "Україна" в особі голови Правління ОСОБА_3 та АК "Промінвестбанк" в особі заступника голови Правління ОСОБА_18, є дійсним, і згідно п. 2.2 даного Договору сторони підтвердили, що винагорода отримана від боржника до моменту укладення договору, наведений органами досудового слідства лист-інформація №3/2-2000 за підписом начальника відділу клієнтських рахунків в національній валюті ОСОБА_38 про те, що з поточного рахунку ЗАТ "Українські напої" не перераховували суми на рахунки доходів ГОУ винагороду по виданій гарантії /т.32 а.с.100/, не може бути прийнятий судом до уваги на підтвердження доказу вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину.

За викладених вище обставин, судом також не приймається як докази винуватості ОСОБА_3 й довідка №120-19/64 від 03.02.00 за підписом начальника юридичного управління банку "Україна" ОСОБА_28 про те, що «проект договору поруки було підготовлено Промінвестбанком України і підписано з його боку заступником голови Правління ОСОБА_18, а з боку банку "Україна" головою Правління ОСОБА_3; проект договору поруки відповідними управліннями банку "Україна" не візувався» /т.32 а.с.101-102/ та завірена копія службової записки від 16.07.1998 року за №120-19/477 за підписом начальника договірно-позовного відділу ОСОБА_15 про те, що договір поруки був підготовлений Подільським відділенням ПІБ та підписаний в банку «Україна», на розгляд та візування управлінню кредитування, службі фінбезпеки та юридичному управлінню договір поруки не надавався /т.29 а.с.205/.

Наведені органом досудового слідства на підтвердження винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину такі документи, як: копії службової записки від 26.12.1997 р. № 01-2062 керуючого Подільською філією Промінвестбанку ОСОБА_22 кредитному комітету Промінвестбанку, про те, що при розгляді балансу станом на 1.12.97 р. виявлено збитковість підприємства «Українські напої», в той час як по балансу був показаний прибуток. Після переробки балансу головний бухгалтер підприємства відмовився його підписувати і він був підписаний віце-президентом, що свідчить про те, що дані балансу не відповідають дійсності /т.32 а.с.273-274/; копія звіту про фінансові результати та їх використання за 9 місяців 1997року ЗАТ „Українські напої", відповідно до якого за вказаний час підприємство спрацювало збитково ( в рядку с кодом 090 показано збиток на суму ОСОБА_28. грн.) /т.32 а.с.286/; копія балансу ЗАТ „Українські напої" станом на 1 грудня 1997року, згідно з яким кредиторська заборгованість підприємства складала 937,6 тис. грн., тобі як дебіторська -472,4 тис. грн. Крім того, на балансі у підприємства рахувались не реалізовані товари на суму 461 тис. грн., що вказує на те, що ЗАТ „Українські напої" працювало виключно за рахунок позикових активів (т. 32 а.с. 279-283), не можуть свідчити про перевищення ОСОБА_3 своїх посадових обов'язків та не можуть бути прийнятими судом на підтвердження його вини у вчиненні злочину, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ст. 5 Статуту АК АПБ «Україна» /в редакції 20.11.1996 р./, банк володіє, користується і розпоряджається майном: будівлями, спорудами, основними засобами, обладнанням, інвентарем, іншими фондами і коштами, що належить йому на правах власності. Банк має право на придбання майна і вчинення щодо нього будь-яких дій, що не суперечать законодавству України. Банк може використовувати своє майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності, зокрема, передавати його за плату чи безоплатно у володіння, користування або у власність юридичним та фізичним особам /т.32 а.с.22-44/.

Таким чином, укладення будь-яких договорів банком "Україна", що стосується належного йому майна, є виключно компетенцією банку, яким чином використовувати належне йому майно, а згідно п. 8 ст. 14 Статуту АК АПБ "Україна" /в редакції від 20.11.1996 р./ Голова Правління Банку відповідно до рішень, прийнятих Правлінням: розпоряджається згідно з чинним законодавством майном і коштами Банку.

Згідно ж з даними висновку експерта №5479/5480 від 23.06.2005 року: "в зв'язку з відсутністю документів бухгалтерського обліку та звітності не видається за можливе встановити: чи мало можливість ЗАТ "Українські напої" станом на грудень 1997 року та в подальшому за результатами господарської діяльності повернути кредит в сумі 950 тис. грн. за рахунок власних коштів." /т. 34 а.с.225-227/.

Незважаючи на низькі економічні показники ЗАТ "Українські напої", згідно наведених вище документів, Промінвестбанком було задоволено прохання ЗАТ "Українські напої" щодо видачі кредиту, про що свідчить завірена копія кредитного договору №16 від 25 грудня 1997 року укладеного між Подільським відділенням Промінвестбанку та ЗАТ "Українські напої" на суму 950 тис. грн. /т. 32 а.с.236-240/.

Крім того, на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, органом досудового слідства наведені завірені копії листів - клопотань ЗАТ "Українські напої" за №171/2 від 18.12.97 року на ім'я керуючого Подільською філією Промінвестбанку ОСОБА_22, №81/1 від 18.12.97 року на ім'я голови Правління Промінвестбанку ОСОБА_39 та за №175 від 12.12.97 голові Правління Промінвестбанку з проханням видати кредит в сумі 950 тис. грн., у яких зазначено, що кредит буде забезпечений гарантією (порукою) банку "Україна" /т. 32 а.с.265, 275, 284/.

Проте, свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що він готував лист до банку "Україна" про надання кредиту та всю інформацію в цьому листі виклав за розпорядженням ОСОБА_5. Не пам'ятає, хто складав лист клопотання про надання кредиту в Промінвестбанк і не знає хто готував друге клопотання до банку про надання кредиту під забезпечення поруки банку "Україна". Хто звертався в банк "Україна" з листом на отриманням поруки і хто займався оформленням договору поруки йому невідомо, саме клопотання готував скоріше за все він.

Свідок ОСОБА_35 у судовому засіданні показав, що розмови про банк "Україна" він не пам'ятає, він особисто в банку "Україна" не був, хто з його працівників подавав туди документи йому невідомо. На листі №163 від 12.12.1997 року знаходиться його підпис, обставин його підписання не пам'ятає. На листі в Промінвестбанк від 12.12.1997 року його підпис, однак, щодо зазначеного в листі, то ніякого поручительства він не бачив і в нього його не було. Хто запропонував звернутися і в банк "Україна" і в Промінвестбанк не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_24 показав, що хто вирішував питання про отримання кредиту він не пам'ятає, безпосередньо він в цьому участі на приймав. Ні в Промінвестбанк, ні в Банк "Україна" він не возив ніяких документів на отримання кредиту, також він ні з ОСОБА_35, ні самостійно не їздив з документами в Промінвестбанк на підписання договору кредиту, ким обирався банк, в якому буде отримуватися кредит, не знає. Щодо листа №163 від 12.12.1997 року показав, що не знає хто та на підставі чого готував даний лист. Підготовкою документів для отримання кредиту займався планово-економічний відділ, а саме: ОСОБА_23 та головний бухгалтер.

Оскільки в судовому засіданні не було достовірно встановлено, хто безпосередньо готував та надавав зазначені листи в Промінвестбанк, на яких підставах в них містилося прохання про видачу кредиту саме під гарантію (поруку) Банку "Україна", можливість з'ясування вказаних обставин органом досудового слідства своєчасно реалізована не була та на даний час втрачена, згідно зі ст.62 Конституції України судом усі сумніви з цього питання тлумачаться на користь підсудного.

Крім того, судом перевірена версія органу досудового слідства про те, що ОСОБА_3, діяв умисно, в інтересах третіх осіб при прийнятті рішення про укладення договору поруки і підписав від імені банку "Україна" договір поруки з АК "Промінвестбанк" №17-1351/3 від 25.12.1997 року на суму 950 тис. грн.

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні категорично заперечив, що він особисто знає когось з керівників ЗАТ "Українські напої", ніколи не був з ними знайомий та не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Українські напої".

Допитані в судовому засіданні як свідки колишній Президент ЗАТ "Українські напої" ОСОБА_5, колишній комерційний директор ЗАТ "Українські напої" ОСОБА_24, колишній головний бухгалтер ЗАТ "Українські напої" ОСОБА_25, колишній віце-президент ЗАТ "Українські напої" показали, що особисто ОСОБА_3 не знають, не були ніколи з ним знайомі.

Крім того, допитані як свідки колишні працівники банку також не підтвердили факт знайомства ОСОБА_3 з представниками ЗАТ «Україниські напої», та зазначили, що будь-яких особистих вказівок чи розпоряджень ОСОБА_3 з приводу підготовки документів по вказаному підприємству не було.

З огляду на викладене, доказів наявності у ОСОБА_3 умислу щодо підписання договору поруки в інтересах третіх осіб, в даному випадку - ЗАТ "Українські напої" чи його відношення до фінансово-господарської діяльності ЗАТ "Українські напої", органами досудового слідства не наведено, і в судовому засіданні встановлено не було, а тому підстав вважати, що ОСОБА_3, підписуючи договір поруки за ЗАТ "Українські напої" перед Промінвестбанком, діяв в інтересах третіх осіб, у суду немає.

За таких обставин, суд вважає, що органом досудового слідства не встановлено і не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 діяв умисно в інтересах третіх осіб.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 інкримінується, що внаслідок його дій, пов'язаних з підписанням від імені банку "Україна" договору поруки із АК "Промінвестбанк" №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року на суму 950 000 грн. та, у зв'язку з неповерненням ЗАТ "Українські напої" у встановлений в кредитному договорі від 25 грудня 1997 року термін кредиту, за рішенням від 20 жовтня 1998 року Арбітражного суду м. Києва в повному обсязі було стягнуто з кореспондентського рахунку АК АПБ "Україна" на користь Промінвестбанку кошти в сумі 1 224 833, 76 грн., а передбачена п. 2.2 договору поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року його винагорода по виданій поруці в розмірі 7 125 грн. на рахунки АК АПБ "Україна" не надходила, чим АК АПБ "Україна", як юридичній особі, завдано матеріальні збитки всього на суму 1 231 958, 76 грн., що є тяжкими наслідками.

Судом перевірені ці обставини.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_3 у завданні збитків АК АПБ "Україна" органом досудового слідства наведено дані, які містяться в наступних документах, а саме: копії позовної заяви від 03.09.98 року за № 01-1723 до Арбітражного суду м. Києва, згідно з якою АК "Промінвестбанк" (позивач) звернувся до АК АПБ "Україна" (відповідач) про стягнення 1 177 022 грн. 96 коп. за договором поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року (т. 29 а.с. 206-209); копії зустрічної позовної заяви АК АПБ "Україна" від 23.10.98 року за № 120-19/4010 про визнання недійсним договору поруки №17-1351/3 від 25 грудня 1997 року (т. 29 а.с. 210-212); копії рішення Арбітражного суду м. Києва від 20.10.98 року за №19/408, відповідно до якого судом задоволено позов Промінвестбанку до АК АПБ "Україна" та вирішено стягнути в солідарному порядку з ЗАТ "Українські напої" та кореспондентського рахунку банку "Україна" 940 тис. грн. основної заборгованості, 137 166 грн. 12 коп. заборгованості по відсотках, 89 342 грн. 23 коп. пені та 58 325 грн. 41 коп. витрат по держмиту (т. 32 а.с. 299-300 ); копії наказу Арбітражного суду м. Києва від 20.01.99 року за № 19/408, яким наказано стягнути з кореспондентського рахунку АК АПБ "Україна" на користь АК "Промінвестбанк" 940 000 грн. основної заборгованості, 137 166 грн. 12 коп. заборгованості по відсотках, 89 342 грн. 23 коп. пені та 58 325 грн. 41 коп. витрат по держмиту ( т. 32 а.с. 63 ); копії меморіального ордеру № 2 від 21.01.99 року, згідно з яким з кореспондентського рахунку банку "Україна" було перераховано на користь Промінвестбанку 1224833, 76 грн. (т. 32 а. с. 122 ); копії постанови Арбітражного суду м. Києва від 10.02.99 року за №12/244-6 про визнання ЗАТ "Українські напої" банкрутом, відповідно до якої одним із ліквідаторів банкрута призначено АК АПБ "Україна" (т. 32 а.с. 298 ); копії звіту ліквідаційної комісії ЗАТ "Українські напої" згідно з яким, під час інвентаризації було виявлено основні фонди у вигляді комп'ютерної та офісної техніки на суму 5 375,50 грн. та товарно-матеріальні цінності у вигляді вино-горілчаних виробів на суму 30 337 грн. 68 коп. Однак, зазначені цінності були списані комісією у зв'язку з неможливістю їх використання та некондиційністю (т. 29 а.с. 220-222 ); копії актів на списання товарно-матеріальних цінностей ЗАТ "Українські напої" від 10 квітня 2000 року ( т. 29 а.с. 223-228 ); копії ухвали Арбітражного суду м. Києва від 05.05.00 року за №12/244-6, якою ЗАТ "Українські напої" було ліквідовано як юридичну особу в зв'язку з банкрутством /т. 29 а.с. 234/.

Аналізуючи дані, які містяться у вказаних документах, в сукупності з іншими матеріалами справи та показаннями свідків, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що саме внаслідок дій ОСОБА_3 по підписанню договору поруки за ЗАТ «Україниські напої»були завдані збитки АК АПБ "України", виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, як голова правління банку, підписав договір поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 року на суму 950 тис. грн. в інтересах ЗАТ «Українські напої», відповідно до умов якого банк «Україна»зобов'язувався погасити борг ЗАТ «Українські напої»перед АК «Промінвестбанк» по кредитному договору № 16 від 25 грудня 1997 року на суму 950.000 грн. у випадку неспроможності ЗАТ «Українські напої»самостійно погасити вказаний борг /т.32 а.с.90-91/.

У встановлений в кредитному договорі від 25 грудня 1997 року термін, ЗАТ «Українські напої»кредит, отриманий в Промінвестбанку, не повернуло у зв'язку з чим, 30 червня 1998 року вказаний банк звернувся із претензією до банку «Україна», як до поручителя, про сплату коштів за договором поруки. Оскільки АК АПБ «Україна»в добровільному порядку не сплатив кошти за договором поруки, Промінвестбанк 3 вересня 1998 р. подав до Арбітражного суду м. Києва позовну заяву про стягнення коштів за договором поруки.

Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 20 жовтня 1998 року позовні вимоги Промінвестбанку задоволені, постановлено стягнути з АК АПБ «Україна»- 940.000 грн. основної заборгованості, 137166,12 грн. - заборгованості по відсотках, 89342,23 грн. - пені, 58325,41 грн. - держмита, а всього 1224833,76 грн. Зазначена сума була списана з рахунку АК АПБ «Україна» ( т.32 а.с.63,122, 299-300).

АК АПБ «Україна намагався стягнути з ЗАТ «Українські напої»в порядку регресу грошові кошти, але постановою Арбітражного суду м. Києва від 10 лютого 1999 року ЗАТ «Українські напої»визнано банкрутом. За результатами роботи ліквідаційної комісії кошти банку «Україна»повернуті не були у зв'язку з відсутністю у ЗАТ «Українські напої»майна та коштів /т.32 а.с.298, т. 29 а.с.220-222, 234/.

Так, відповідно до п. 2 ст. 12 Статуту АК АПБ "Україна", до компетенції загальних зборів акціонерів відноситься, зокрема затвердження річних результатів діяльності, розподілу прибутку і покриття збитків банку, а також звітів і висновків Ревізійної комісії.

Згідно з положеннями п. 1.2 Положення "Про списання безнадійної заборгованості з балансу установ банку "України", затвердженого рішенням Правління банку №16 від 27.08.1996 року, безнадійною є, зокрема, заборгованість, яка виявилась непогашеною внаслідок недостатності майна позичальника, оголошеного банкрутом у встановленому законодавством порядку /т. 37 а.с.182-185/.

У відповідності до п. 2.1, 2.2 та 2.3 вказаного вище Положення, прострочена заборгованість по позичках банку, визнана безнадійною, згідно з нормами цього Положення, погашається за рахунок коштів резерву страхування активних операцій, резервного фонду, фонду економічного стимулювання, інших фондів у межах відрахувань кожної дирекції та за рахунок винних осіб. Безнадійна заборгованість списується за рішенням Правління банку не пізніше останнього робочого дня для поточного року, в якому кредитна заборгованість визнана безнадійною, при цьому здійснюються відповідні проводки.

П. 2.4 Положення "Про списання безнадійної заборгованості з балансу установ банку "України", затвердженого рішенням Правління банку №16 від 27.08.1996 року, свідчить про те, що у разі недостатності коштів резерву та інших фондів банку для покриття збитків від кредитної діяльності у звітному році безнадійна кредитна заборгованість відноситься банком у дебет рахунку 980 "Прибутки, збитки звітного року" та здійснюються відповідні проводки, при цьому списана прострочена заборгованість по основному боргу обліковується на позабалансовому рахунку 9971 "Борги, списані у збиток", а нараховані, але не одержані проценти по списаній простроченій заборгованості - на позабалансовому рахунку 9705 "Відсотки по безнадійним боргам (п. 2.6 Положення).

Згідно з п. 3.1, 3.2 вищевказаного Положення, установи банку направляють Правлінню клопотання, про списання сум безнадійних боргів на збитки або зняття їх з обліку після вжиття вичерпних заходів до їх стягнення, яке, зокрема, повинно містити дані про те, хто з посадових осіб банку винний у виникненні безнадійного боргу, який призвів до збитку, чи були накладені на нього стягнення та які.

Відповідно до п. 3.9 Положення "Про списання безнадійної заборгованості з балансу установ банку "України", затвердженого рішенням Правління банку №16 від 27.08.1996 року, рішення Правління банку оформлюється протоколом, витяги з протоколів є підставою для списання сум заборгованості з балансу банку.

Згідно п. 5.11, 5.12 вказаного Положення, для розгляду клопотань про списання сум з балансу або зняття з позабалансового обліку в дирекціях створюються комісії у складі керівника (голова комісії), головного бухгалтера та юрисконсульта (члени комісії), а за клопотанням про списання, дозвіл на яке перевищує повноваження, надані керівнику дирекції, комісія виносить своє рішення, порушує клопотання перед Правлінням банку і направляє його разом з докладним мотивованим протоколом засідання комісії дирекції; клопотанням установи банку, на балансі якої обліковується дана сума та всі одержані дирекцією банку документи, які обґрунтовують сумнівність або нереальність суми, що пропонується до списання, і рішення комісії банку оформляється протоколом, витяг з якого є підставою для списання сум з балансу або зняття з позабалансового обліку.

В той же час, в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які матеріали щодо проведення АК АПБ "Україна" службового розслідування по виявленню осіб, винних в списанні з банку сум на користь АК "Промінвестбанк", а також по факту порушень порядку роботи з договором поруки. Відсутні також висновки комісії АК АПБ "Україна" щодо визнання спірної суми, згідно договору поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 року, безнадійною, рішення про віднесення спірної суми 1231958, 76 грн. в збиток; бухгалтерські документи по відображенню сумнівної суми 1231958,76 грн., як збитку за відповідними рахунками бухгалтерського обліку в балансі банку; річна звітність, яка б відображала суми 1231958,76 грн., віднесеної до збитків за підсумками діяльності банку за відповідний календарний рік; рішення загальних зборів акціонерного товариства - АКБ "Україна" по затвердженню річних результатів діяльності з названою сумою збитку - 1231958,76 грн.; рішення загальних зборів акціонерного товариства - АКБ "Україна" про притягнення посадових осіб банку "Україна" до майнової відповідальності.

З листа Заступника Голови Національного Банку України ОСОБА_40 від 18.10.2010 р. № 12-110/1379-18061 вбачається, що в документах банку «Україна», які знаходяться на зберіганні у відділі ведення та зберігання документів ліквідованих банків України відсутня вищевказана інформації /т.39 а.с. 218-220/.

Крім того, згідно висновку №3707/3708 судово-економічної експертизи від 12.12.2003 року, в актах ревізій, що містяться в матеріалах справи, наданих для дослідження, відсутні висновки про спричинення матеріальної шкоди банку «Україна»внаслідок списання з його кореспондентського рахунку 1,2 млн. грн. /т. 30 а.с.41-60/.

Відповідно до листа № 050/3264 від 08.12.2005 року за підписом ліквідатора АК АПБ "Україна" ОСОБА_41, станом на 03.11.2005 р. у балансі банку відсутня заборгованість перед банком ЗАТ "Українські напої" за договором поруки перед Промінвестбанком України. Будь-яких документів щодо згаданої заборгованості у банку не виявлено. Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, статей 92-96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідатор здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів і не може надати більш детальну інформацію щодо заборгованості ЗАТ "Українські напої" у зв'язку із відсутністю таких документів у ліквідатора /т. 37 а.с.188-189/.

З наявної в матеріалах справи публікації в газеті Верховної Ради України "Голос України" від 11 січня 2006 року № 4 (3754) постанови Верховної Ради від 1 грудня 2005 року № 3177-ІV щодо оприлюднення списку найбільших боржників АК АПБ "Україна", в якій зафіксовано 149 боржників із заборгованістю від 415 583, 73 грн. до 116 359303, 73 грн., вбачається, що серед боржників АК АПБ "Україна" ЗАТ "Українські напої" не значиться /т.37 а.с.191/.

Рішенням Комісії Національного Банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 93 від 18 лютого 2009 року затверджено ліквідаційний баланс АКАБ «Україна»станом на 29.12.2008 року, схвалено звіт ліквідатора АКАБ «Україна»та процедуру ліквідації АКАБ «Україна»визнано завершеною /т.39 а.с.188/. Рішенням Комісії Національного Банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків № 167 від 13 квітня 2009 року АКАБ «Україна»виключено з Державного реєстру банків /т.39 а.с.189/.

З листа Першого заступника керівника Служби банківського нагляду Національного Банку України ОСОБА_42 від 29.06.2010 р. № 55-013/2275-11110 вбачається, що у зв'язку із закінченням строку ліквідації АКАБ «Україна», у відповідності до статті 96 Закону про банки та Договору про передавання в управління непроданих активів Банку від 26.12.2008 р. № ГД-Л-275, непродані активи Банку передано в управління визначеній Національним банком України юридичній особі - ТОВ «Торнадо», яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів Банку за рахунок отриманих активів. ТОВ «Торнадо»не є правонаступником Банку, однак, у відповідності до вимог пункту 13.11 розділу VІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 369 набуло прав сторони ( учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був Банк, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю Банку. Вимоги Банку до ЗАТ «Українські напої», серед переданих ТОВ «Торнадо»активів Банку відсутні /т.39 а.с.190-191/.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи /Т.29 а.с.193/ містяться Зміни та доповнення від 06.02.1998 р. до Кредитного договору, укладеного між Промінвестбанком та ЗАТ «Українські напої» 25.12.97 р., за яким АКБ «Україна»виступав поручителем. В той же час, будь-яких даних про те, що із вказаними змінами та доповненнями було ознайомлено представників АКБ «Україна», який виступав поручителем, в матеріалах справи немає.

Також, з показань допитаного судом як свідка ОСОБА_32, який працював в Управління кредитних ризиків і проблемних активів банку «Україна», вбачається, що в межах своїх повноважень він отримав інформацію про те, що боржником банку є ЗАТ "Українські напої", а тому його завданням було розшукати боржника і забезпечити повернення кредиту, при цьому він спілкувався з президентом ЗАТ «Українські напої», який повідомляв, що підприємству не поставили товар, тому у них виникли фінансові проблеми, і що кредит він поверне. По ЗАТ "Українські напої" ними з'ясовувалось питання про активи, наявність майна, встановлювалось їх фактичне місце знаходження. З приводу неповернення банку грошових коштів ЗАТ "Українські напої" було 5-6 нарад з участю ОСОБА_3, при цьому останній вимагав прийняти всі міри по поверненню коштів. На одній з нарад були присутніми представники ЗАТ "Українські напої", які обіцяли, що вони повернуть кредит. ОСОБА_3 на цій нараді вказував, що банк буде звертатися в правоохоронні органи у разі неповернення грошових коштів.

Крім того, як встановлено судом відповідно до Наказу в.о.голови Правління банку «Україна»№858 від 25.09.98 р. ОСОБА_3 був звільнений з посади голови Правління банку «Україна»в порядку переведення на роботу в центральний апарат НБУ. В той же час, рішення Арбітражного суду м. Києва про задоволення вимог «Промінвестбанку»до АК АПБ «Україна»про стягнення коштів було прийнято 20.10.1998 р. Тобто, фактично всі дії, пов'язані з проведенням претензійно-позовної роботи службами АПБ «Україна»по вказаному питанню проводились в той час, коли ОСОБА_3 вже не обіймав посаду голови Правління банку та не міг впливати на дії підрозділів банку.

Таким чином, аналізуючи наведені вище докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність причинного зв'язку між діями ОСОБА_3 по підписанню договору поруки № 17-1351/3 від 25.12.1997 року на суму 950 тис. грн. в інтересах ЗАТ «Українські напої», відповідно до умов якого банк «Україна»зобов'язувався погасити борг ЗАТ «Українські напої»перед АК «Промінвестбанк»по кредитному договору № 16 від 25 грудня 1997 року, та списанням з рахунків АКБ «Україна»грошових коштів в сумі 1231958,76 грн.

За таких обставин, наведені вище органами досудового слідства докази не можуть свідчить про спричинення діями ОСОБА_3 збитків АК АПБ "України" і не можуть бути прийняті судом на підтвердження його вини у вчиненні інкримінованого йому злочині.

Дослідивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, які перевірені судовому засіданні та яким дана належна оцінка, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.166 КК України /в редакції 1960 року/, а тому він підлягає виправданню.

Цивільний позов прокуратури Шевченківського району м. Києва та позов тимчасової адміністрації АК АПБ "Україна" підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 за ч.3 ст. 166 КК України /в редакції 1960 р./ виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання відносно ОСОБА_3 скасувати.

Цивільний позов прокуратури Шевченківського району м. Києва та позов тимчасової адміністрації АК АПБ "Україна" про стягнення з ОСОБА_3 на користь АК АПБ "Україна" коштів в сумі 1231958, 76 грн., залишити без розгляду.

Речові докази по справі: договір поруки №17-1351/3 від 25.12.1997 р. - зберігати при матеріалах справи. /т.32 а.с.90-91,92/

Скасувати арешт майна ОСОБА_3, накладений постановами слідчого від 18.04.2001 року та 19.04.2001 р., згідно протоколу опису майна від 19.04.2001 року ( т. 33 а.с. 108-112), додаткового протоколу опису майна від 20.04.2001 року (т.33 а.с. 113), протоколу опису майна від 19.04.2001 року /т.33 а.с.115/.

Скасувати арешт, накладений постановою слідчого від 20.04.2001 року, на квартиру АДРЕСА_1, згідно протоколу опису майна від 20 квітня 2001 р. /Т.33 а.с.120/.

Скасувати арешт, накладений на належний ОСОБА_3, автомобіль «АУДІ-100», державний номер НОМЕР_1 /т.33 а.с.105-106/.

Суддя