ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.08 | Справа №АС2/127-08. |
за позовом: Сумського обласного відділення Фонду соціальногозахисту
інвалідів, м. Суми
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагролюкс»,
м. Суми
про стягнення 10610 грн. 31 коп.
Суддя Соп’яненко О.Ю.
При секретарі судового засідання Петен Я.Л.
За участю представників сторін:
від позивача – не прибув
Від відповідача – не прибув
Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 10610 грн. 31 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році.
Відповідач подав письмові заперечення на адміністративний позов № б/н від 21.05.2008р., де проти позову заперечує і просить у позові відмовити, посилаючись на те, що середньоблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача складає 7 осіб, і відповідач звертає увагу суду на те, що зазначена ним середньоблікова кількість штатних працівників облікового складу менше, ніж встановлена ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991р. із змінами та доповненнями, кількість 8 осіб, що зобов‘язує працевлаштувати інваліда.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд встановив:
Відповідно до статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" № 875-ХП від 21.03.1991 р. зі змінами та доповненнями, передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові і соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно ч. 5 ст. 20 зазначеного Закону, фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюються Фондом соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного вище Закону, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" № 875-ХП від 21.03.1991 р. зі змінами та доповненнями, встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі.
Сплату адміністративно-господарських санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями адміністративно-господарських санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінет) Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачено, що суми адміністративно-господарських санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Держказначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що статистичних даних середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства відповідача у 2006р. становила 15 чоловік, таким чином, згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" № 875-ХП від 21.03.1991 р. зі змінами та доповненнями, норматив для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, як вважає позивач, складає 1 місце, а відповідачем було створено 0 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Разом з тим суд вважає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені із наступних підстав:
Порядок підрахунку зазначеної кількості осіб передбачено Інструкцією Держкомстату України «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» № 286 від 28.09.2005р.
Показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу. Не включаються до облікової кількості штатних працівників (п. 2.6. зазначеної інструкції), зокрема, прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).
Відповідно до зазначеної інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Як встановлено у судовому засіданні та у відповідності до звіту про основні показники діяльності підприємства за 2006 рік, що надавалась відповідачем у справі до органів державної статистики, показник середньооблікової кількості штатних працівників становить 7 осіб. При цьому, кількість позаштатних працівників, працюючих за цівільно-правовими договорами та зовнішніх сумісників склала 5 осіб.
Тому посилання позивача у адміністративному позові про наявність 15 осіб середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу за 2006 рік на підприємстві відповідача суд вважає необгрунтованим.
Відповідно до спільного наказу Управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, Сумського обласного центру зайнятості, Сумського обласного відділення соціального захисту інвалідів №90/95/35 від 11.07.2007р., міському центру зайнятості наказано надавати обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів інформацію про осіб, у яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб.
Крім того, відповідно до Розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 1 квартат 2006р., 1 піврічча 2006р., 9 місяців 2006р. та 2006р. ТОВ «Сумиагролюкс» в розділі 3 «Середньооблікова чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості (осіб)» зазначало інформацію про умовну кількість працівників всього персоналу, в тому числі штатних працівників, сумісників та працюючих за договорами цивільно -правового характеру тобто 7 осіб штатних працівників і 5 осіб позаштатних працівників (зовнішніх сумісників, працюючих по ці вільно-правовим договорам).
Інструкцією зі статистики кількості працівників, визначається показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.
Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача складає 7 осіб.
Таким чином, нарахування позивачем штрафних санкцій та пені, на підставі середньо облікової чисельності працюючих в еквівалент і повної зайнятості, суд вважає не обгрунтованим і таким, що не відповідає вимогам ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" № 875-ХП від 21.03.1991 р. зі змінами та доповненнями, де до розрахунку кількості працівників перевищення якою потребує працевлаштування інваліда включаються тільки штатні працівники.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи, і суд в задоволенні адміністративного позову відмовляє.
Тому, керуючись ст. ст. 158, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
2. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Згідно ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення (з дня складення постанови в повному обсязі). Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови підписаний 03.07.08р.
СУДДЯ О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО