ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" червня 2008 р. | Справа № 5/48-08-1624 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Котовських електричних мереж, Одеська область, м. Котовськ.
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма хлібна нива”, Одеська область, Балтський район, с. Мірони.
про стягнення 9 189, 50 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Мазур В. Л., на підставі довіреності.
від відповідача: Герасименко Ю. Ф., на підставі посвідчення.
У судовому засіданні оголошувалась перерва у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з 04.06.2008 року до 27.06.2008 року.
Суть спору: відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Котовських електричних мереж звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма хлібна нива” заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 8 567, 87 грн., а також 116, 48 грн. пені, 479, 80 грн. індексу інфляції та 25, 35 грн. трьох відсотків річних.
Відповідачем до суду були подані заперечення на позов відповідно до яких відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та на підставі доводів викладених у запереченнях просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В процесі розгляду справи з боку представників сторін до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін суд встановив:
Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", а саме його структурною одиницею Котовським РЕМ, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма хлібна нива” разом з додатками був укладений договір №БА-484 від 25.04.2007 року про постачання електричної енергії.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у січні 2008 року. В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електричної енергії, повідомлення про перевищення договірної величини споживання електроенергії, звіти відповідача про кількість спожитої електричної енергії, рахунки за спожиту активну електроенергію та за ПДВ, акт про перевищення договірної величини споживання електроенергії, повідомлення про відмову в коригуванні договірної величини електроспоживання на січень 2008 року, заяву відповідача про проведення коригування договірної величини споживання електроенергії на січень 2008 року та виписки з банку про надходження грошових коштів від відповідача у розрахунковому періоді.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах, умовах укладеного договору ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” позивач просив суд стягнути з відповідача 8 567, 87 грн. заборгованості за ПДВ.
В зв’язку з тим, що відповідач не сплатив заборгованість за ПДВ позивач відповідно до умов договору та ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України також просив суд стягнути з відповідача 116, 48 грн. пені, 479, 80 грн. індексу інфляції та 25, 35 грн. трьох відсотків річних.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовував тим, що позивач необґрунтовано відмовив відповідачу у проведенні коригування, що призвело до виникнення нарахування у вигляді боргу за ПДВ у розмірі 8 567, 87 грн. Як на підставу таких тверджень відповідач звертав увагу суду на той факт, що вся спожита у розрахунковому періоді електроенергія була сплачена у повному обсязі. Крім того, відповідачем була проведена попередня оплата на наступний розрахунковий період. Таким чином, відповідач вважає безпідставним проведення нарахування за ПДВ, а тобто і відсутність підстав для стягнення санкцій за ПДВ.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками був укладений договір про постачання електроенергії №БА –484 від 25.04.2007 року предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.
У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов’язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію самостійно на протязі 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Разом з тим, додатком №5 до договору було встановлено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Сторонами за договором також було визначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважаються прирівняними.
В пункті 4.2.2 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої договірної величини.
Згідно з Правилами користування електричною енергією договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. За положеннями Правил користування електричною енергією, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику” за перевищення договірної величини споживання електроенергії, а також умови проведення коригування величини споживання електроенергії у розрахунковому періоді та порядок їх доведення. Встановлені судом обставини цілком підтверджуються умовами п. п. 3, 4 додатку №1 до договору, в яких визначено, що споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, але не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дати закінчення розрахункового періоду, звернутись письмово до постачальника електроенергії за коригуванням договірної величини споживання електроенергії та потужності. Датою надходження звернення є дата реєстрації письмового звернення у постачальника електроенергії. Договірна величина споживання електроенергії та потужності на кожен місяць, визначені цім додатком, можуть бути скориговані постачальником при виконанні споживачем наступних умов: Надання споживачем письмового звернення постачальнику електроенергії згідно п. 3; виконання передоплати до дати звернення споживачем обсягу споживання електроенергії за розрахунковий період з урахуванням коригування у відповідності до умов визначених у додатку „Порядок розрахунків”. У разі проведення споживачем передоплати нижче або на рівні договірного обсягу електроспоживання, коригування договірних величин споживання електроенергії не проводиться. При проведенні споживачем передоплати обсягу електроспоживання вищого за договірний, але нижчого ніж заявлений, коригування договірних величин споживання електроенергії проводиться до рівня здійсненої передоплати. Скоригована (гранична) величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.
Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2008 року між сторонами по справі були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у січні 2008 року відповідачем споживалась електрична енергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.
Разом з тим, при встановленому ліміті споживання електроенергії на січень 2008 року на рівні 100000 кВт/г відповідачем фактично було спожито 120816 кВт/г. Таким чином, можна зробити висновок про те, що відповідачем було допущено перевищення узгодженої між сторонами за правочином договірної величини споживання електроенергії у січні 2008 року на 20816 кВт/г.
Проте, у розрахунковому періоді відповідачем було здійснено передоплату за електроенергію у сумі 47 000, 00 грн. та у розрахунковому періоді було спожито електроенергії на суму 59 673, 43 грн. Таким чином, станом на 25.01.2008 року несплаченою залишилась електроенергія на суму 12 673, 43 грн. Скориставшись своїм правом, встановленим Правилами користування електроенергією та договором, відповідач 25.01.2008 року звернувся до позивача з листом від 24.01.2008 року №20 з проханням скоригувати договірну величину споживання електроенергії на січень 2008 року в сторону збільшення на 20000 кВт/г. та того ж дня сплатив залишок спожитої у січні 2008 року електроенергії.
Як встановлено судом, позивач розглянувши лист відповідача щодо проведення коригування у сторону збільшення своїм повідомленням від 31.01.2008 року №0118/36-02 відмовив відповідачу у проведенні коригування. Як визначено у повідомленні позивача підставою для відмови у коригуванні стало неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електроенергії в частині виконання передоплати заявленого об’єму електроспоживання.
Таким чином, підсумовуючи наведене з урахуванням умов укладеного договору про постачання електроенергії та його додатків, суд дійшов висновку, що відповідачем не було належним чином виконано умови договору, за якими постачальник електроенергії мав право здійснити коригування договірної величини споживання електроенергії у сторону збільшення, а від тим позивач обґрунтовано відмовив відповідачу у проведенні коригування та залишив величину споживання електроенергії на рівні визначеному у додатку №1 до договору –100000 кВт/г.
Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
З урахуванням встановлених обставин розмір санкцій за ПДВ становить:
- за січень 2008 року - (120816 кВт/г –100000 кВт/г) х 0,4116 = 8 567, 87 грн.
Таким чином, можна зробити висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача та їх правомірність, але слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад договірну (граничну) величину, злочином або адміністративним правопорушенням, що встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні. Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.
Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірному розрахунковому періоді була сплачена у повному обсязі. Також слід зазначити, що відповідач споживаючи електроенергію здійснює її споживання за умови попередньої оплати. Вказані обставини цілком підтверджуються матеріалами справи. Виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави та обґрунтовані вимоги про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго” відповідачу санкцій за перевищення договірних величин споживання електроенергії до 1 000, 00 грн.
Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне. У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договором в частині дотримання кількості споживання електроенергії та своєчасного звернення до постачальника електроенергії з вимогами про проведення коригування, як це визначено умовами укладеного договору. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 116, 48 грн. пені, 479, 80 грн. індексу інфляції та 25, 35 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму за ПДВ у розмірі 8 567, 87 грн., то суд вважає що у задоволенні цих вимог позивачу слід відмовити у повному обсязі, оскільки, ані Цивільним кодексом України ані Господарським кодексом України, ані будь яким іншим нормативним актом не встановлено та не передбачено здійснення нарахувань та стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, нарахувань у вигляді трьох відсотків річних та індексу інфляції на нараховані санкції за ПДВ яка є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання та фактично є також штрафною санкцією.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма хлібна нива” (66144, Одеська область, Балтський район, с. Мірони) р/р 26007010067001 в АКБ „Імексбанк”, МФО 328384, код 32631266 на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Котовських електричних мереж на рахунок № 2603230133797 у ВАТ „Ощадбанк” м. Одеси, МФО 328845, код 05479929:
- 1 000 (одна тисяча) грн. санкцій за ПДВ споживання електричної енергії;
- 95 (дев’яносто п’ять) грн. 11 коп. державного мита;
- 110 (сто десять) грн. 03 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 04.07.2008 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.