Справа № 22-Ц-4717/ 2006 року                                Головуючий 1-ї інс. - Шестак О.І.

Категорія - житлове                                                    Доповідач - Крилова Т.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04.10.06 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.

Суддів - Підлісної І. А. - Цвірюка В.О.

При секретарі - Дмитренко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Виконкому Дзержинської районної ради м.Харкова ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 липня 2006 року по справі за позовом Виконкому Дзержинської районної ради м.Харкова до ОСОБА_2 про визнання ордеру недійсним і виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2003 року Виконком Дзержинської районної ради м.Харкова звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про виселення.

Позивач посилався на те, щоОСОБА_2 із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_3 1989 р.н. самовільно зайняла кімнату 30,9 кв.м, в комунальній квартирі АДРЕСА_1 та в добровільному порядку жиле приміщення не звільняє. Ордер відповідачці на вказану кімнату не видавався і рішення про надання їй жилого приміщення Виконкомом Дзержинської районної ради м.Харкова не приймалось. З 1989 року еркери у цій квартирі визнано аварійними, встановлений контроль за їх технічним станом, прописка у зазначену квартиру заборонена. ОСОБА_2 з 1994 року у зазначеній квартирі прописана незаконно. Просив виселити відповідачку з її неповнолітньою дитиною із спірної кімнати.

24.02.06 року Виконком Дзержинської районної ради м.Харкова надав додаткову позовну заяву, в якій посилався на те, що у травні 1999 року ГГЖРЕП Дзержинського району м.Харкова надало до Виконкому Дзержинської районної ради м.Харкова ордер на ім"я ОСОБА_2, який є недійсним, оскільки позивач рішення про надання відповідачці жилого приміщення не приймав. У зв"язку із цим, 10.06.99 року Виконком Дзержинської районної ради м.Харкова звернувся із заявою до прокуратури Дзержинського району м.Харкова для прийняття мір реагування. За фактом підробки ордеру було порушено кримінальну справу. Просив визнати ордер НОМЕР_1, який видано на ім"я ОСОБА_2 на підставі рішення позивача НОМЕР_2 недійсним.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідачки проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, щоОСОБА_2 прибувши до м. Харкова у 1993 році, звернулася до житлового управління з приводу отримання житла. Начальником житлового управління вона була поселена у спірну кімнату, в якій була прописана та з нею було укладено договір найму спірного жилого приміщення. Вселилася відповідачка у квартиру на підставі ордеру. Обставини видачі ордеру їй не відомі. Після того, як ОСОБА_2 обмінялася кімнатами з сусідкою у цій же квартирі, за рішенням суду від 26.04.02 року вона була переселена в раніш займану кімнату 30,9 кв.м. Таким чином суд визнав право відповідачки на спірне житло і ця обставина не потребує доказування. Крім того, сплинув строк позовної давності для визнання ордеру недійсним.

В апеляційній скарзі представник Виконкому Дзержинської районної ради м.Харкова Рибалко О.М. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт посилається на те, що суд 1-ї інстанції не врахував їх доводи та пояснення по * справі, тому постановив незаконне та необгрунтоване рішення.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка у 1994 році із своїм неповнолітнім сином була прописана в кімнату площею 30,9 кв.м, в комунальній квартирі АДРЕСА_1. Між нею та житловим управлінням було укладено договір найму спірного жилого приміщення, про що свідчать розрахункові рахунки по квартирній платі та комунальним послугам на її ім"я. Підставою для цього став ордер НОМЕР_1 від 15.12.93 року, виданий Виконкомом Дзержинської районної ради м.Харкова / а.с. 230 /.

Крім того, з рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26.04.02 року вбачається, що 17.01.2000 р. Виконком Дзержинської районної ради м.Харкова звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_2 з кімнати площею 26,8 кв.м, зазначеної квартири, яку вона самовільно зайняла, в кімнату 30,8 кв.м, цієї ж квартири, на яку вона має ордер та на яку з нею було укладено договір найму жилого приміщення. Рішенням суду даний позов задоволено / а.с. 21-22 /.

З пояснень представника відповідача вбачається, що про той факт, що вказаний ордер Виконкомом Дзержинської районної ради м.Харкова відповідачці не видавався, позивач дізнався у 1999 році і направив з цього приводу листа до прокуратури для прийняття відповідних мір.

Постановою слідчого СВ Дзержинського РВ ХДУ УМВС України в Харківській області від 09.07.99 р. порушено кримінальну справу за фактом підробки документа, який дає право на отримання житла, за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 ч.І КК України. Дана кримінальна справа постановою слідчих органів від 26.09.03 року зупинена, у зв"язку із тим, що особа, яка скоїла злочин не встановлена.

Вказане свідчить про те, що позивач визнавав за ОСОБА_2 право на спірне житло, оскільки прописав її з сином у кімнату площею 30,9 кв.м, у 1994 році та уклав з нею договір найму на це житло. При таких обставинах ОСОБА_2 не може бути виселена за ст. 116 ЖК України, як така, що самоправно зайняла жиле приміщення.

Відповідно до вимог ст. 59 ЖК України, вимогу про визнання ордеру недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

В даному випадку, позивач знав з 1999 року про те, щоОСОБА_2 була прописана та проживає у спірній квартирі на підставі ордеру, якого він їй не видавав та до 24.02.06 року не звертався з позовом про визнання такого ордеру недійсним. Тому, строк для надання позову щодо визнання ордеру недійсним сплинув у 2002 році.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.І п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Виконкому Дзержинської районної ради м.Харкова ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 11 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.