Справа №11-586 2006 року Головуючий в 1-й інстанції Андрощук Є.М.
Категорія ст.ст. 27 ч.5, 289 ч.2,186 ч.2, Доповідач Курдзіль В.Й.
ст. 146 ч.2 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року 13 вересня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді - Курдзіля В.Й.
суддів - Лінника П.О., Бойко Л.В.
з участю прокурора - Бардецького О.І.
та адвоката - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями помічника Старокостянтинівського міжрайонного прокурора, засудженого ОСОБА_1, на вирок Старокостянтинівського районного суду від 5 липня 2006 року.
Цим вироком -
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 уАДРЕСА_1 Старокостянтинівського району, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні 1 дитина, не працюючого, не судимого, мешканця м. Старокостянтинова АДРЕСА_2
засуджено:
· за ст.ст. 27 ч.5, 289 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі;
· за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 146 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, від відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки і 6 місяців.
ОСОБА_1, засуджено за пособництво у незаконному заволодінні транспортним засобом за таких обставин.
10 листопада 2005 року близько 20год. ОСОБА_1 з метою полегшення вчинення злочину, для того щоб виманити водія «таксі» ОСОБА_3 з автомобіля, надав 2-м виконавцям, які в даний час перебувають у розшуку, сумку чорного кольору.
На вул. Заікіна м. Старокостянтинова, коли ОСОБА_3 вийшов щоб відкрити багажне відділення, зазначені 2 особи застосували до нього насильство і заволоділи автомобілем «Опель - Вектра», державний номер НОМЕР_1, вартістю 13730грн., чим завдали значної шкоди потерпілому.
Після цього, ОСОБА_1 за попередньою змовою з цими ж особами, незаконно, за відсутністю згоди потерпілого, утримували його в автомобілі і вивезли до лісового масиву розташованого між селами Михайлівні та Кузьмин Красилівського району, чим позбавили ОСОБА_3 встановленого Конституцією України права на свободу вільного пересування.
Тоді ж, ОСОБА_1, за попередньою змовою з зазначеними особами, з салону автомобіля, із застосуванням насильства не небезпечного для життя здоров'я потерпілого відкрито викрали належні йому: мобільний телефон «Нокіа 330», вартістю 450грн.; стартовий пакет «Київ - Стар», вартістю 50грн., на рахунку якого було 4,5грн.; стартовий пакет «Ді-Джус», вартістю 50грн., на рахунку якого було 5грн.; акумуляторну батарею до мобільного телефону «Нокіа 330», вартістю 40грн.; ключ від замка запалювання автомобіля «Опель - Вектра», вартістю 6грн.; електричний ліхтарик, вартістю 2грн., а всього на 607грн. 50коп.
Після вчинених злочинів ОСОБА_1, сприяючи виконавцям, автомобілем «ВАЗ-2106», державний номер НОМЕР_2, відвіз їх у м. Старокостянтинів.
В апеляції засуджений просить вирок змінити, закрити справу в частині обвинувачення за ст. 186 ч.2 КК України за відсутністю складу злочину і пом'якшити йому покарання , з застосуванням ст. 69 КК України.
Зокрема, зазначається, що домовленість про заволодіння майном потерпілого у нього з ОСОБА_5 та ОСОБА_6. не було, в тому числі і з застосуванням насильства.
Апелянт просить врахувати і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, щиро розкаявся, потерпілий до нього претензій не має, обставини, що обтяжують покарання відсутні.
В апеляції прокурора порушено питання про скасування вироку за м'якістю покарання і призначення ОСОБА_1, за ст. 289 ч.2 КК України - 5 років позбавлення волі; за ст. 186 ч.2 КК України - 5 років і 6 місяців позбавлення волі; за ст. 146 ч.2 КК України - 4 років позбавлення волі.
Остаточне покарання згідно ст. 70 КК України, призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років і 6 місяців позбавлення волі.
На думку апелянта судом не враховано те, що засуджений вчинив тяжкий злочин.
Що ж стосується обставин, які пом'якшують покарання і наведені у вироку, то на думку апелянта, вони можуть бути визнані підставами для застосування ст. 69 КК України.
Апелянт також вважає, що суд вийшов за межі обвинувачення і безпідставно застосував ст. 27 ч.2 КК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання поданих ними апеляцій і заперечення супротивних, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1, у співучасті у незаконних заволодінні транспортним засобом, позбавленні волі та грабежі потерпілого ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, поєднаних з насильством не небезпечним для життя і здоров'я, за обставин наведених у вироку, підтверджено доказами дослідженими у судовому засіданні.
Так, сам засуджений визнав, що між ним та ОСОБА_3 виникли неприязні стосунки. Про це він розповів ОСОБА_5, який запропонував налякати ОСОБА_3, вивезти його у посадку, викинути ключі від автомобіля і відібрати мобільний телефон, що і було здійснено.
При цьому, як пояснив ОСОБА_1, він надав виконавцям сумку і автомобілем відвіз їх, після вчиненого, з обумовленого місця.
Вина засудженого підтверджена показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що дійсно між ним та ОСОБА_1 відбувся конфлікт через те, що останній перехоплював від нього та колеги пасажирів «таксі».
10 листопада 2005 року, його виманили з автомобіля, силоміць утримували, вивезли за місто де погрожували спаленням, після чого відібрали особисті речі.
Він зрозумів, що це здійснено на замовлення ОСОБА_1.
Наведені обставини підтверджено: показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколу огляду місця події, де виявлено автомобіль потерпілого, довідок про вартість його майна.
Всім доказам суд дав правильну оцінку і кваліфікував дії ОСОБА_1. за ст.ст. 27 ч.5, 289 ч.2, 186 ч.2, 146 ч.2 КК України.
2
Що ж стосується доводів апеляції про відсутність у його діях складу злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними і спростованими наведеними доказами.
З показань самого засудженого вбачається, що під час готування злочину між ним та виконавцем обумовлена можливість і заволодіння майном потерпілого, зокрема телефоном. Потерпілий підтвердив, що крім автомобіля у нього було відібрано і інше перераховане майно.
Що ж до покарання, то колегія суддів вважає, що судом 1 інстанції в достатній мірі враховані всі обставини, які його пом'якшують, в тому числі на котрі є посилання у апеляції засудженого.
Колегія суддів не знаходить підстав і для посилення покарання та задоволення апеляції помічника прокурора району, враховуючи названі обставини, а також поведінку самого потерпілого, яка передувала злочинам, відносно ОСОБА_1
Відсутні підстави і для виключення ст. 27 ч.5 КК України, оскільки, як встановив суд, своїми діями ОСОБА_1 саме сприяв виконавцям у незаконному заволодінні автомобілем потерпілого.
В зв'язку з наведеним колегія суддів підстав для зміни чи скасування вироку не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Вирок Старокостянтинівського районного суду від 5 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого та помічника Старокостянтинівського міжрайонного прокурора - без задоволення.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.Й. Курдзіль