Справа №11-576   2006 року                                  Головуючий в 1-й інстанції ДручковаС.П.

Категорія ст. 172 ч.2 КК України                                       Доповідач  Курдзіль В.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року 20 вересня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді -           Кульбаби В.М.

суддів -                                  Курдзіля В.Й., Лінника П.О.

з участю прокурора -           Крохмалюк Л.Б.

та адвоката -                         ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_1 , її захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, помічника прокурора Теофіпольського району на вирок Теофіпольського районного суду від 6 липня 2006 року.

Цим вироком -

ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1Буського району Львівської області, українку, громадянку України, з вищою освітою, приватного підприємця, одружену, на утриманні одна дитина, мешканку м. Ланівці АДРЕСА_2Тернопільської області, не судиму,

засуджено за ст. 172 ч.2 КК України на 1 рік виправних робіт з відрахуванням в дохід

держави 10% заробітку.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, з встановленням іспитового строку на 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона, в порушення вимог ст.ст. 24, 24-1 КЗпП України, при прийнятті на роботу у свій магазин продавців ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які мають на утриманні дітей віком до 14 років, не уклала з ними трудового договору і не зареєструвала його в державній службі зайнятості, чим не забезпечила потерпілим обліку їх трудового стажу і відповідно сплату внесків до соціальних фондів, в тому числі до Пенсійного.

В апеляції засуджена та її захисник просять вирок скасувати і справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ст. 172 ч.2 КК України.

Зазначається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично проходили стажування у магазині, працювали по декілька годин і це було їм вигідно, оскільки вони мали можливість здійснювати догляд за дітьми та займатися домашніми справами.

Засуджена пропонувала надати їй трудові книжки для належного оформлення трудових відносин.

Проте, ОСОБА_4 на той час працювала і у місцевому господарстві, а у ОСОБА_3 не було трудової книжки.

1

На думку апелянтів розслідування та судовий розгляд справи слід було проводити на території Лановецького району Тернопільської області, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні були реєструватися у місцевих центрі зайнятості та податковій інспекції.

На думку апелянтів на ОСОБА_1 під час слідства чинився тиск.

Потерпіла ОСОБА_3 просить вирок скасувати і справу щодо ОСОБА_1 закрити.

Зазначається, що засуджена наполягала на оформленні трудового договору, проте вона вагалася, оскільки необхідно було доглядати за дітьми та вести домашнє господарство.

Коли стало можливим влаштуватися на роботу, був укладений договір, який і зареєстровано у Лановецькому центрі зайнятості.

В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_4 висловила аналогічне прохання і зазначила, що не надала ОСОБА_1 трудову книжку, оскільки рахувалася працевлаштованою у місцевому господарстві.

Після того як там їй не надавали роботи, потерпіла оформила трудові відносини з ОСОБА_1

В апеляції помічника прокурора району ставиться питання про скасування вироку і звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки.

Зазначається, що порушення законодавства, яке стало підставою для розслідування справи усунено самою ОСОБА_1 і нею укладені трудові договори з потерпілими. Крім того, засуджена фактично визнала себе винною у цьому злочині.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора на підтримання апеляції, засудженої та її захисника, які погодилися з поданням, перевіривши матеріали справи, наведені доводи, колегія суддів вважає апеляцію прокурора такою, що підлягає до задоволення, а апеляції засудженої та потерпілих слід залишити без задоволення.

Висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні грубого порушення законодавства про працю, щодо жінок, які мають дітей віком до 14-ти років при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи і грунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Так, сама засуджена по суті визнала, що дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично виконували обов'язки продавців у її магазині і працювали не повний робочий день, тому трудові договори з ними не укладалися.

Трудові договори з ними укладені з ОСОБА_4 з січня 2006 року , з ОСОБА_3 з березня 2006 року.

Наведені обставини підтверджено: показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 свідка ОСОБА_5, працівника Лановецького РЦЗ, даними Акту перевірки №НОМЕР_1 від 23 лютого 2006 року про виявлення зазначених фактів, довідкою Лановецького відділення Кременецької МДШ про те, що потерпілі до 2006 року на податковому обліку як наймані особи не перебували, довідками про наявність у ОСОБА_3 доньки ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7. 1994 і 1999 років народження, у ОСОБА_4 сина ОСОБА_8, 1992 року народження, завіреними копіями самих трудових договорів від 15 березня 2006 року та 6 січня 2006 року.

Всім доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 172 ч.2 КК України.

Стосовно ж покарання, то колегія суддів вважає, що призначаючи його суд не врахував ряд суттєвих обставин.

Так, дані, що обтяжують покарання не встановлені.

В свою чергу ОСОБА_1 позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, усвідомила протиправність своїх дій, щиро розкаялась, відновила права потерпілих, уклавши з ними трудові договори, тобто вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність.

За таких обставин колегія суддів, врахувавши думку засудженої, вважає за можливе звільнити її від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, згідно ст. 48 КК України.

Що ж стосується доводів апеляцій потерпілих, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими і спростованими наведеними доказами.

Засуджена ОСОБА_1 погодившись з апеляцією прокурора, що підтвердила письмово, фактично відкликала власну і захисника.

Керуючись ст.ст. 7, 365, 366, 376 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляції засудженої ОСОБА_1, її захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляцію помічника прокурора Теофіпольського району задоволити в повному обсязі.

Вирок Теофіпольського районного суду від 6 липня 2006 року щодо ОСОБА_1, на підставі ст. 7 КПК України, скасувати і провадження у справі закрити.

На підставі ст. 48 КК України ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ст. 172 ч.2 КК України звільнити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 підписку про невиїзд - скасувати.

Головуючий /підпис/ Судді /підписи/

Копія вірна: суддя апеляційного суду

Хмельницької області           В.Й.Курдзіль