Справа НОМЕР_3-555 2006 року Головуючий в 1-й інстанції Горщар А.Г.
Категорія: ст.271ч.2 КК України Доповідач Лінник П.О.
ВИРОК ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
8 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого Лінника П.О.
суддів Козачка С.В.,Кульбаби В.М.
при секретарі Мостової А.М., Шамро І.Д.
з участю прокурора Олійника А.В.
адвоката ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_3
їх представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь у розгляді справи та прокурора, що затверджував обвинувальний висновок, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4 на вирок Полонського районного суду від 30 червня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
уродженця села Комарівка Барського району Вінницької
області, українця, громадянина України, з вищою освітою,
проживаючого в місті Хмельницький по АДРЕСА_1, працюючого начальником
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
за ст. 271 ч.І КК України виправдано на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що працюючи начальником станції не виконав вимог ст. 13 Закону України „Про охорону праці", згідно якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці к кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, здійснювати контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт згідно вимог охорони праці, що на думку обвинувачення потягло смерть монтера колії - стропальника ОСОБА_8, який отримав смертельну електротравму за наступних обставин.
22 червня 2004 року на залізничній станції Брівки бригадою працівників Старокостянтинівської колійно-машинної станції НОМЕР_1, в складі якої були виконроб ОСОБА_9, машиніст автокрану ОСОБА_10 та монтер колії ОСОБА_8, виконувались роботи по укладенню залізобетонних лотків вздовж обочини парної колії.
Виконроб ОСОБА_9, який являвся керівником робіт безпосередньо на місці укладки залізобетонних лотків, приступив до виконання робіт без технічної документації, що є порушенням п. 9.1 Посадової інструкції виконання робіт, дав вказівку на виконання вказаних робіт за допомогою автокрана в охоронній зоні ліній подовженого електропостачання, не забезпечив отримання письмового дозволу організації, що експлуатує електричну мережу, та зняття напруги з лінії електропередач, чим порушив вимоги п.6.3
1
„Правил безпеки працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях, а також не забезпечив машиніста автокрана нарядом допуском при виконанні робіт в охоронній зоні ЛЕП та не перевіривши перед початком роботи правильність установлення заземлення автокрана, дав вказівку на їх початок, чим допустив порушення п. 10, 5, 25 „Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" та п. 6.6 Правил безпеки.
Машиніст автокрана ОСОБА_10 встановивши кран в охоронній зоні ДПР (система постачання „два провода рельса") не отримавши наряду-допуску від виконроба ОСОБА_9 і письмового дозволу від робітника ЕЧК ( району контактної мережі) та по вказівці виконроба привів автокран в робочий стан, не встановивши заземлення автокрана та відключивши автоматичний сигналізатор небезпечної напруги, чим порушив вимоги п. 10.5.25 Правил безпеки.
При улаштуванні другої секції лотка ОСОБА_8, знімаючи стропи автокрана через виникнення електричної дуги, внаслідок перекриття повітряного проміжку був смертельно уражений електричним струмом.
Виправдовуючи ОСОБА_7 за ст. 271 ч.2 КК України за відсутності в його діях складу злочину суд зазначив у вироку, що вина ОСОБА_7 в порушенні ст. 13 Закону України „Про охорону праці" та вимог п.1.5 БНіП ІП-4-80, згідно якого „перед початком робіт в місцях, де мається або може виникнути виробнича небезпека, відповідальному виконавцю робіт необхідно видавати наряд допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки - не доведена, а в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 271 ч.2 КК України.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, що брав участь у розгляді справи просить вказаний вирок суду скасувати, постановити новий вирок , яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 271 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2-х років обмеження волі без позбавлення права займати посади, пов'язанні з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та задовільнити цивільні позови потерпілих, посилаючись на те, що судом допущено невідповідність висновків суду фактичними обставинам справи, в порушення вимог ст. 67 КПК України однобічно розглянуті докази, а не в їх сукупності з іншими доказами, що зібрані по справі, не прийнято до уваги, що ОСОБА_7 хоч і перебував на лікарняному, але фактично продовжував виконувати свої функціональні обов'язки по організації виробничого процесу і свої обов'язки на період хвороби нікому не передавав.
На такі ж обставини посилається у своїй апеляції і прокурор, що затверджував обвинувальний висновок, стверджуючи, що судом при винесенні виправдувального вироку допущено однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що суд не прийняв до уваги покази ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_7 примусив виконроба розпочати роботу у відсутності наряду допуску на їх виконання.
З цих підстав апелянт і просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_7 а справу повернути на новий судовий розгляд.
Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїх апеляціях посилаються на те, що суд необгрунтовано виніс постанову щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_6 звільнивши їх від кримінальної відповідальності згідно акту амністії, а також необгрунтовано виніс виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 З цих підстав і просять скасувати як постанову так і виправдувальний вирок Полонського райсуду, постановити щодо всіх трьох осіб новий вирок яким визнати їх винними у скоєнні злочинів та вирішити цивільні позови на користь потерпілих.
При цьому як потерпілі так і їх представники вважають дії та бездіяльність саме ОСОБА_7 є першочерговим причинним зв'язком з трагічним наслідком, що наступив відносно потерпілого ОСОБА_8
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілих та їх представників на підтримку як своїх апеляцій, так і апеляцій прокурорів, міркування прокурора на підтримку своїх апеляцій, пояснення ОСОБА_9 в заперечення апеляцій потерпілих та про законність і обгрунтованість постанови суду щодо нього, пояснення ОСОБА_6 в заперечення
2
апеляцій потерпілих і про обґрунтованість постанови суду щодо нього, пояснення ОСОБА_7 в заперечення апеляцій прокурора та потерпілих та про законність та обґрунтованість вироку суду щодо нього, провівши судове слдіство в частині допиту ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційний скарг, судова палата, -
Знаходить,
що апеляції прокурора та апеляції потерпілих і їх представників підлягають до часткового задоволення.
Висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_7 вини в порушення вимог законодавства про працю, що потягло загибель людини не відповідають фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 працюючи начальником Старокостянтинівської колійно-машинної станції ( далі СКМС) дав вказівку своєму підлеглому виконробу ОСОБА_9 приступити до виконання робіт по укладенню залізобетонних лотків автомобільним краном СМК-10 вздовж узбіччя першої колії на 976 км по станції Брівки у відсутності технічного проекту на виконувані роботи та у відсутності наряду-допуску на виконання таких робіт, а також і без наряду допуску на роботу автокрана в зоні повітряних ліній електропередач (далі П.Л.).
Під час виконання таких робіт 22.06.2004 року, при улаштуванні другої секції лотка, під час знімання строп стропальником ОСОБА_8 виникла електрична дуга внаслідок перекриття повітряного проміжку, де було смертельно травмовано електрострумом стропальника ОСОБА_8
Своїми умисними діями, які виразились в порушенні вимог п. 1.5 БНіП ІП-4-80 , якими встановлено, що „Перед початком робіт в місцях, де мається або може виникнути виробнича небезпека, відповідальному виконавцю робіт необхідно видавати наряд-допуск на виконання робіт підвищеної небезпеки".
Згідно додатку за № 5 БНіП Ш-4-80 Будівельно-монтажні роботи із використанням будівельних машин в охоронній зоні повітряних ліній електромереж проводяться за умови наявності наряду-допуску".
ОСОБА_7 достовірно знаючи, що наряд допуск не був оформлений, дав вказівку своєму підлеглому виконробу ОСОБА_11 на початок виконання робіт в охоронній зоні повітряних ліній електромереж, що є зоною підвищеної небезпеки, чим порушив п. 1.5 БНіП Ш-4-80 та ст. 13 Закону України „Про охорону праці", якою встановлено, що „Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів".
Порушення ОСОБА_7 вимог вищевказаних законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці знаходиться в прямому причинному зв'язку із нещасним випадком, що мав місце 22.06.2004 року на 976 км станції Брівки, внаслідок якого і загинув стропальник ОСОБА_8
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ст. 271 ч.2 КК України при викладених вище обставинах не визнав та пояснив, що дійсно як начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 дав вказівку виконробу ОСОБА_9 приступити до виконання робіт по укладці залізобетонних лотків по станції Брівки на 976 км. Наряд-допуск на виконання цих робіт мав брати ОСОБА_9 у відділі охорони праці, який також і мав замовити проект виконання робіт, однак цього не виконав та без наявності таких документів приступив до виконання робіт. А поскільки він з 16 по 25.06.2006 року знаходився на лікарняному, то не міг належним чином проконтролювати виконання своїх вказівок виконробом. Також ОСОБА_7 підтвердив, що в період свого знаходження на лікарняному, своїх обов'язків як начальника СКМС НОМЕР_1 нікому не передавав, такий наказ не видавався, а головний інженер станції, який може його заміщати на період його відсутності, був відсутнім, поскільки знаходився у відрядженні на будівництві автодороги Київ-Одеса. Підтвердив також, що погодився із висновком про
З
причину нещасного випадку, який стався 22 червня 2004 року на 976 км по ст. Брівки, який вказаний в акті НОМЕР_2 від 8 липня 2004 року, підписавши його без будь-яких зауважень.
Заперечив, що примусив виконроба ОСОБА_9 приступити до виконання робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередач, що є зоною підвищеної небезпеки без відповідного наряду-допуску та відповідного проекту виконання робіт.
Разом з тим, винність ОСОБА_7 в умисному порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці що призвело до загибелі потерпілого ОСОБА_1 повністю доведена зібраними по справі та дослідженими судом доказами.
Так, підсудній ОСОБА_9 послідовно як на досудовому слідстві , а також і в суді першої інстанції та апеляційному суді пояснював, що однією головною причиною нещасного випадку, який трапився 22 червня 2004 року при укладці залізобетонних лотків вздовж узбіччя парної колії на 976 км по ст. Брівки стало те, що саме ОСОБА_7 в порушення вимог закону про охорону праці, примусив його у наказовому порядку розпочати роботи в охоронній зоні повітряних ліній електропередач, що є зоною підвищеної небезпеки без відповідного наряду-допуску на виконання роботи по укладці лотків, без відповідного технічного проекту на виконання цих робіт, та без відповідного наряду допуску для роботи автокрана у такій зоні, видача якого та інструктаж працівників має визначатися наказом роботодавця та виконавця робіт, а такого наказу не було. Крім того, ОСОБА_9 показав, що останній раз розмовляв по службовому телефону з ОСОБА_7 21.06.2004 року перебуваючи на базі СКМС, що у м. Старокостянтинів. ОСОБА_7 знаходився у своєму службовому кабінеті і в наказовому порядку примусив приступити до укладки залізобетонних лотків, не давши йому для виконання роботи майстрів та проігнорувавши його доводи про неможливість приступити до роботи. Коли ж стався нещасний випадок із ОСОБА_8, він в числі перших прибув на місце події і ніякої розмови про те, що він перебуває на лікарняному не було, бо фактично ОСОБА_7 виконував свої функції як начальник СКМС НОМЕР_1. Наказів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 він не підписував, а підпис у цих наказах виконаний не ним..
Підсудній ОСОБА_10 також підтвердив, що працюючи водієм автокрану 22.06.2004 року був відряджений в бригаду виконроба ОСОБА_9 по укладці залізобетонних лотків на 976 км по ст. Брівки, де під час виконання робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередач і стався нещасний випадок з стропальником ОСОБА_8, якого було смертельно травмовано електрострумом. Такі роботи проводились без наряду допуску з порушенням встановлених правил, хоч виконроб ОСОБА_9 перед початком робіт і провів інструктаж по правилам техніки безпеки за підписом всіх працівників.
Такі порушення техніки безпеки на роботі СКМС НОМЕР_1 носили системний характер, начальник станції на них не реагував, що і змусило його після вказаного нещасного випадку подати заяву на звільнення та звільнитись з роботи.
Об'єктивно винність ОСОБА_7 в порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людини підтверджується і письмовими доказами, що зібрані по справі та досліджені судом.
З акту про нещасний випадок на виробництві за НОМЕР_2 від 8 липня 2004 року, затвердженого самим ОСОБА_7 вбачається, що саме ОСОБА_7 недостатньо забезпечив створення на робочих місцях відповідних умов праці відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці, послабив контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, чим порушив ст. 13 Закону України „Про охорону праці" ( т.1,а.с.77-81).
Аналогічна причина нещасного випадку, що трапився саме 22.06.2004 року із стропальником ОСОБА_8, внаслідок чого сталася його смерть визнала і комісія, що була призначена начальником Територіального управління Держнаглядохоронпраці від 8 липня 2004 року, якою встановлено, що першою причиною нещасного випадку була неякісна організація робіт з боку керівництва СКМС НОМЕР_1, відсутність технічного проекту виконання
4
робіт виконробом, відсутність наряду допуску для роботи поблизу ЛЕП та без наряду-допуску для кранівника по проведенню роботи в небезпечній зоні ЛЕП (т.1, а.с.64-72).
Наказу про передачу повноважень як начальника СКМС НОМЕР_1 на період хвороби іншій особі - по справі немає, як і немає будь-яких письмових звернень ОСОБА_7 до керівництва залізниці з цього приводу.
Згідно протоколу огляду місця події від 22.06.2004 року, місцем події являється 976 км, пікет за №6 перегону станції Брівки - станції Попільня (т.1, а.с.9-10), а згідно висновку судово-медичної експертизи за №104 від 1.07.2004 року, смерть потерпілого ОСОБА_8 настала внаслідок дії електроструму (т.2, л.с. 5-7).
Оцінюючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності судова палата приходить до висновку про повне доведення вини ОСОБА_7 в порушенні ним вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людини.
Такі дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 271 КК України.
Судова палата не знаходить підстав не вірити показам ОСОБА_9 та ОСОБА_6 В.О. про порушення ОСОБА_7 вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці при облаштуванні залізобетонних лотків на 976 км по ст. Брівки, поскільки їх показання є послідовними, об'єктивними і правдивими. Вони повністю узгоджуються з висновками державних комісій, які проводили розслідування вказаного нещасного випадку, як і не знаходять підстав вважати, що вони обмовили ОСОБА_7
Також судова палата не знаходить підстав вважати ОСОБА_7 таким, що не виконував 22.06.2004 року своїх обов'язків як начальника СКМС НОМЕР_1, поскільки знаходився на лікарняному, а саме в цей день трапився нещасний випадок.
По справі беззаперечно встановлено і це визнав сам ОСОБА_7, що вказівку на облаштування бетонних лотків вздовж узбіччя парної колії на 976 км по ст. Брівки виконробу ОСОБА_9 давав ніхто інший як сам ОСОБА_7, остання така його вказівка була за день до трагедії, тобто 21.06.2004 року, при цьому і було призначено термін виконання цієї роботи.
З наведених підстав судова палата приходить до висновку про необхідність скасування виправдувального вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7а з постановленням нового обвинувального вироку щодо нього.
Потерпілими по справі заявлено цивільні позови про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Судова палата знаходить, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди законні, обґрунтовані , доведені у судовому засіданні і такі що підлягають до повного задоволення, а моральна шкода підлягає до часткового задоволення. При цьому судова палата виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, судова палата, -
Засудила:
Апеляції прокурора та апеляції потерпілих та їх представників - задовільнити частково.
Вирок Полонського райсуду від 30 червня 2006 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 271 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання ОСОБА_7 звільнити з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 обрати у вигляді підписки про невиїзд.
Стягнути з Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України, місто Київ, вул. Лисенка, 6 на користь потерпілих ОСОБА_1- 5281 грн., на користь ОСОБА_3 - 4010 грн. матеріальної шкоди, та на
5
користь ОСОБА_1, ОСОБА_2та ОСОБА_3 по двадцять тисяч гривень моральної шкоди кожній.
Вирок може бути оскаржено протягом одного місяця з часу його проголошення до судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України через апеляційний суд Хмельницької області.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Хмельницької області
П.О. Лінник
6