Справа №11-529 2006 року Категорія ст. 149 ч.2 КК України
Головуючий в 1-й інстанції Фанда В.П. Доповідач Лінник П.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року 4 вересня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого судді - Лінника П.О.
суддів - Бережного С.Д., Матущака М.С.
з участю прокурора - Драча І.В.
та адвоката - ОСОБА_2
при секретарі - Шамро І.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 та прокурора, що приймав участь у розгляді справи на вирок Хмельницького міськрайсуду від 28 квітня 2006 року.
Цим вироком -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку АДРЕСА_1
Дунаєвецького району Хмельницької області, проживаючої у місті
Городок по АДРЕСА_2 Хмельницької області, українку,
громадянку України, з вищою освітою, не працюючу, розлучену, на утриманні
одна неповнолітня дитина, раніше не судиму,
засуджено за ст. 149 ч.2, 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього
належного їй майна, за ч.І ст. 358 КК України на два роки обмеження волі, за ст. З ст. 358 КК
України на один рік обмеження волі, а згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю, злочинів
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на три роки
позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.
Міра запобіжного заходу засудженій залишена попередня, утримання її під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахується з 12 жовтня 2005 року.
Кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в частині обвинувачення по епізодах з участю потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направлено прокурору для проведення додаткового розслідування.
Стягнуто з ОСОБА_1 706грн. 06коп. судових витрат за проведення експертизи.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Мобільний телефон конфісковано на користь держави.
ОСОБА_1 засуджено за те, що вона в середині січня 2001 року з метою торгівлі людьми, здійсненням іншої оплатної передачі людей, пов'язаною із законним переміщенням через державний кордон України для подальшої сексуальної експлуатації підшукала жительку міста Городка Хмельницької області ОСОБА_8, яка дала згоду на законне переміщення її через державний кордон України для подальшого продажу з метою сексуальної експлуатації.
2
14 лютого 2001 року ОСОБА_1 відвезла ОСОБА_8 потягом з міста Хмельницького до міста Сімферополя, а звідти 15.02.2001 року після проходження митного та прикордонного контролю, літаком, сполученням Сімферополь - Стамбул, відправила її до Туреччини.
В аеропорту міста Стамбул, куди прибула ОСОБА_8, її зустрів громадян Туреччини, справа щодо якого виділена в окреме провадження, який там - же перепродав її іншому сутенерові, громадянину Туреччини, справа щодо якого також виділена в окреме провадження.
В листопаді - грудні 2001 року ОСОБА_1 з метою торгівлі людьми, здійсненням іншої оплатної передачі людей, пов'язаною із законним переміщенням через державний кордон України для подальшої експлуатації, підшукала жительку смт. Ярмолинці Хмельницької області ОСОБА_9 та жительку міста Городка Хмельницької області ОСОБА_10, які дали згоду на законне переміщення їх через державний кордон України для подальшого продажу з метою сексуальної експлуатації.
Однак, поскільки в них були відсутні закордонні паспорти, ОСОБА_1 допомогла їм виготовити необхідні документи, а після отримання ОСОБА_9, та ОСОБА_10 8.01.2002 року паспортів для закордонних поїздок, ОСОБА_1 забрала ці паспорти, щоб вони не відмовились виїхати до Туреччини для подальшого їх продажу.
14.01.2002 року ОСОБА_1 відвезла ОСОБА_9 та ОСОБА_10 потягом з міста Хмельницького до міста Сімферополя, а звідти 15.01.2002 року після проходження митного контролю разом з ними полетіла літаком сполученням Сімферополь - Стамбул до Туреччини.
В аеропорту міста Стамбул ОСОБА_9 маючи на руках паспорт для закордонних поїздок, не бажаючи бути проданою сутенерам для подальшої сексуальної експлуатації, втекла, а ОСОБА_10 ОСОБА_1 передала громадянину Туреччини, справа щодо якого виділена в окреме провадження, який в свою чергу продав її для подальшої сексуальної експлуатації іншому невстановленому сутенерові.
В серпні 2002 року ОСОБА_1 з метою продажу для сексуальної експлуатації, пов'язаною з законним переміщенням через державний кордон України підшукала жителів міста Городка Хмельницької області ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які дали згоду на законне переміщення через державний кордон України для подальшого продажу для сексуальної експлуатації.
26.08.2002 року ОСОБА_1 відвезла ОСОБА_11 та ОСОБА_12 потягом з міста Хмельницький у місто Сімферополь, звідки 27.08.2002 року після проходження митного та прикордонного контролю відправила їх до Туреччини літаком сполученням Сімферополь -Стамбул.
Перебуваючи на території Туреччини в той час за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 діючи спільно 27.08.2002 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ( в даний час засуджені до позбавлення волі) зустріли в аеропорту міста Стамбул ОСОБА_11 та ОСОБА_12, яких передали громадянину Туреччини, справа щодо якого виділена в окреме провадження, а той в свою чергу перепродав їх для подальшої сексуальної експлуатації іншому сутенеру, справа щодо якого виділена в окреме провадження.
За виконану роботу по доставці ОСОБА_13 і ОСОБА_12 у Туреччину для сексуальної експлуатації, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримали від турецького сутенера, справа
з
щодо якого виділена в окреме провадження - 1200 доларів США, що на той час по офіційному курсу становило 6359грн. 40коп., які розділили між собою.
Діючи спільно з ОСОБА_7 у вересні 2002 року ОСОБА_1 з метою продажу для сексуальної експлуатації, пов'язаної із законним переміщенням через державний кордон України, підшукали жительку міста Городка Хмельницької області ОСОБА_14, яка дала згоду на законне переміщення через державний кодон України для подальшого продажу для сексуальної експлуатації.
22 вересня 2002 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_7 (засуджена по цьому епізоду) продали ОСОБА_14 сутенеру з Туреччини, справа щодо якого виділена в окреме провадження, який на той час перебував на території України, за обумовлену суму.
При цьому ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_1супроводила сутенера з Туреччини разом із ОСОБА_14 потягом з міста Хмельницького до міста Одеси та провела до морського вокзалу . Дочекавшись, коли сутенер з Туреччини разом з ОСОБА_14 пройшли реєстрацію пасажирів, митний та прикордонний контроль і потрапили на пароплав сполученням Одеса-Стамбул, повернулась до місця свого проживання.
Крім того, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів передбачених ст. 149 КК України, ОСОБА_1 осінню 2005 року у невстановленої слідством особи придбала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 15.01.2002 року Городоцьким РВ УМВСУ у Хмельницькій області на прізвище ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженки АДРЕСА_1 Товсте Гусятинського району Тернопільської області, в який тоді ж вклеїла свою фотокартку з метою використання його як офіційного документа. 7.10.2005 року на залізничному вокзалі міста Хмельницького по цьому паспорту вона придбала квиток серії ДО №НОМЕР_2 на залізничний потяг сполученням Хмельницький - Москва для виїзду за межі України.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, що приймав учать у розгляді справи посилається на те, що суд безпідставно застосував щодо засудженої ст. 69 КК України та призначив їй занадто м'яке покарання, що є явно несправедливим внаслідок м'якості, та помилково засудив її за ч.З ст. 358 КК України, в той час як її злочинні дії по підробленню та використання нею паспорта охоплюються диспозицією ч.І ст. 358 КК України.
З наведених підстав просить скасувати вирок міськрайсуду та постановити новий вирок яким засудити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 149 КК України до 5-ти років позбавлення волі, за ст. 358 ч.І КК України до 1 року позбавлення волі, а згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Засуджена ОСОБА_1 у своїй апеляції та доповненні до неї посилається на те, що в ході судового слідства вона повністю визнала свою вину та розкаялась у скоєному , сама виховує неповнолітню дитину та хворіє цілим рядом недуг, що позбавляє її можливості проводити таке лікування в місцях позбавлення волі, тому і просить про застосування до неї ст. 75 КК України.
Крім того, посилається на те, що вирок ґрунтується на суперечливих доказах тому не може вважатись законним, що висновки суду, які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, що її вину у суді не доведено, що суд безпідставно застосував щодо неї додаткове покарання у вигляді конфіскації майна , яке є альтернативним. З наведених підстав і просить скасувати вирок суду в частині засудження ї за ст. 149 ч.2 КК України, а в іншій частині призначеного їй покарання застосувати щодо неї ст. 75 КК України, виключивши з вироку і додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
4
Заслухавши доповідача, міркування прокурора на підтримку апеляції, пояснення засудженої та її адвоката ОСОБА_2 на підтримку апеляції засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, судова палата -
Знаходить,
що апеляції засудженої та прокурора підлягають до часткового задоволення.
Суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні нею злочинів передбачених ст. 149 ч.2 та 358 ч.І КК України при викладених у вироку суду обставинах.
Такий висновок міськрайсуду відповідає фактичним обставинам справи та перевіреним у судовому засіданні доказам.
Так, потерпші ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8 кожна зокрема в судовому засіданні, а потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 покази яких було оголошено судом кожна зокрема також підтвердили, що саме ОСОБА_1 запропонувала кожній з них працевлаштування в Туреччині, допомогла їм в оформленні закордонних паспортів, оплату витрат за яких проводила за свої кошти, позичала гроші для придбання білетів на поїздку до Туреччини.
При цьому потерпілі ОСОБА_13, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 підтвердили, що з ОСОБА_1 була домовленість про характер їхньої роботи в Туреччині, тобто сексуальна експлуатація.
Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 підтвердили, що про характер їх роботи в Туреччині із розмов з ОСОБА_1, вони не здогадувались.
Сама ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому їй обвинуваченні в суді першої інстанції визнала повністю (т.4 а.с. 60). Разом з тим пояснила, що дійсно допомагала потерпілим грішми на виготовлення закордонних паспортів та позичала гроші потерпілим на придбання квитків для поїздки в Туреччину, яких вони по даний час їй не повернули. Участі в їх працевлаштуванні вона не приймала. Тільки один раз по телефону просила ОСОБА_7, яка на той час перебувала в Туреччині, зустріти там в аеропорту ОСОБА_13 і ОСОБА_12, що нею і було зроблено.
Поскільки у неї було викрадено паспорт громадянина України, вона придбала у невідомої особи паспорт на прізвище ОСОБА_15 в який вклеїла свою фотографію, та використовувала його.
Об'єктивно винність ОСОБА_1 у скоєнні цих злочинів підтверджується:
вироком Хмельницького міськрайсуду від 21.04.2004 року та ухвалою
апелядійного суду Хмельницької області від 25.08.04р. згідно яких ОСОБА_6
, ОСОБА_7 та ОСОБА_16 засуджено за ст. 149 КК України в тому
числі і за торгівлю потерпілими ОСОБА_11, ОСОБА_12 (ОСОБА_13 ),
яких продали размо з ОСОБА_1, яка на той час знаходилась в розшуку;
протоколами судового засідання від 13.02.2004 року в частині пояснень
потерпілої ОСОБА_11;
від 17.02.2004 року в частині пояснень потерпілої ОСОБА_13 (ОСОБА_12 )
;
від 4.03.2004 року в частині пояснень засуджених ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 де вони вказували на ОСОБА_1 як на особу, яка
5 пропонувала їм - роботу за кордоном, при цьому сприяла оформленню закордонних паспортів;
протоколом огляду закордонних паспортів потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_11 в яких є відповідні відмітки про те, що вони у вказаний строк дійсно вибували за межі України та прибували на територію Туреччини;
інформацією банку «Аваль» про те, що саме на прізвище ОСОБА_1 12.07.02 року з Туреччини прийшов грошовий переказ на 200 доларів США, які вона і отримала;
висновком експертизи за №593 від 25.10.2005 року з якого вбачається, що у вилученого у ОСОБА_1 паспорта на прізвище ОСОБА_15 переклеєна фотографія ОСОБА_1;
паспортом серії НА №НОМЕР_4 громадянина України виданого Городоцьким райвідділом міліції на прізвище ОСОБА_15
Всім цим доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_1 у скоєнні саме нею вказаних злочинів, вірно кваліфікувавши її злочинні дії за ст. 149 ч.2 КК України як торгівля людьми, пов'язана із законним переміщенням за їх згодою через державний кордон України з метою сексуальної експлуатації, вчиненням щодо кількох осіб, повторно (в ред. від 5.04.2001 р.) та за ч.І ст. 358 КК України, як підроблення документа, який видається установою і який надає права, з метою його використання.
Разом з тим, судова палата знаходить, що суд помилково кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1, в частині використання нею підробленого паспорта і за ч.З ст. 358 КК України, поскільки такі її дії повністю охоплюються диспозицією ст. 358 ч.І КК України, якою встановлено відповідальність за підроблення документів так і за їх використання як підроблювачем, так і іншою особою.
Тому в цій частині апеляція прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду в цій частині підлягає до скасування із закриттям провадження по справі.
Міра покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_1 призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчинених нею злочинів, особи винної та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляції засудженої і цілком вірно щодо неї було застосовано ст. 69 КК України.
З цих підстав доводи, що викладені в апеляції прокурора, є безпідставними.
Разом з тим, при призначенні додаткового покарання щодо засудженої ОСОБА_1 у вигляді конфіскації всього майна, то суд належним чином не врахував, що у засудженої на утриманні є неповнолітня дитина, яка прописана і проживає у будинку, що належить засудженій, а був приданий він її батьком та подарований їй ще до скоєння нею злочину.
За таких обставин судова палата знаходить можливим виключити із додаткового покарання у вигляді конфіскації всього майна - житло засудженої.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова палата
Ухвалила:
Апеляцію прокурора та засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
6
Вирок Хмельницького міськрайсуду від 28 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині її засудження за ст. 358 ч.З КК України - скасувати, а справу провадженням закрити.
Вважати ОСОБА_1 засудженою за ст. 149 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна за виключенням житла, за ч.І ст. 358 КК України на два роки обмеження волі, а згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна за виключенням житла.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду П.О.Лінник