АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці 25 вересня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Ковтюк Є.І.
суддів: Підгорної С. П., ЯцинюкаВ.Ф.
за участю прокурора Хоміцької Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією помічника Чернівецького транспортного прокурора Рулякова О.В. на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 липня 2007 р.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, молдованин, уродженець міста Кишинева Молдови, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, мешканець АДРЕСА_1, працюючий Новоселицьким міжрайонним судово-медичним експертом, раніше не судимий, -засуджений за ст. 354 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень. На підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, який набрав чинності 09 червня 2007 року, ОСОБА_1 звільнений від призначеного покарання. Міра запобіжного заходу у виді застави залишена без змін до набрання вироком чинності.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, працюючи в державній установі Новоселицьким міжрайонним судово-медичним експертом Чернівецької області, не являючись службовою особою, на протязі 2004 та 2005 років шляхом вимагання незаконно одержував від родичів та знайомих померлих осіб грошову винагороду за проведення з використанням свого становища судово-медичного експерта судово-медичних досліджень трупів померлих осіб.
Справа № 11-330 2007 р. Головуючий у І інстанції
Категорія: ст. 354 КК України Марчук В.Т.
Доповідач: Підгорна С. П.
2
Так, 09 березня 2004 року засуджений ОСОБА_1 в порушення вимог діючого законодавства про те, що проведення судово-медичних експертиз трупів здійснюється за рахунок державних (бюджетних) коштів, в приміщенні моргу в м. Новоселиця повідомив ОСОБА_2 про необхідність сплатити грошову винагороду за розтин тіла його померлого батька , чим змусив ОСОБА_2 передати йому 130 гривень. Діючи аналогічним способом, засуджений незаконно одержав: 11 березня 2004 року від ОСОБА_3. 140 гривень, 13 березня 2004 року від ОСОБА_4. 876 грн. 50 коп., 05 квітня 2004 року від ОСОБА_5. 300 гривень, 21 квітня 2004 року від ОСОБА_6. 90 гривень, 22 квітня 2004 року від ОСОБА_7. 400 гривень, 15 травня 2004 року від ОСОБА_8150 гривень, 25 травня 2004 року від ОСОБА_9. 400 гривень, 11 червня 2004 року від ОСОБА_6. 400 гривень, 04 липня 2004 року від ОСОБА_10. 500 гривень, 25 липня 2004 року відОСОБА_11 400 гривень , 08 вересня 2004 року від ОСОБА_12. 480 гривень, 10 вересня 2004 року від ОСОБА_13. 130 гривень, 02 жовтня 2004 року від ОСОБА_14. 250 гривень, 30 листопада 2004 року від ОСОБА_15. 500 гривень, 27 грудня 2004 року від ОСОБА_16. 350 гривень, того ж дня від ОСОБА_17 320 гривень, 13 січня 2005 року від ОСОБА_18 400 гривень, 21 січня 2005 року від ОСОБА_19 350'гривень .
Крім того, вироком суду ОСОБА_1 за епізодами отримання незаконної винагороди від громадян ОСОБА_20., ОСОБА_21. , ОСОБА_22, ОСОБА_23., ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27. , ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30., ОСОБА_31., ОСОБА_32.. ОСОБА_33., ОСОБА_34, ОСОБА_35., ОСОБА_36., ОСОБА_37. виправданий.
В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку районного суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, прокурор вважає, що дії ОСОБА_1 неправильно судом перекваліфіковані зі ст. ст. 368 ч. 2, 190 ч. 2 КК України на ст. 354 КК України, оскільки безпідставно виключена з обвинувачення кваліфікуюча ознака вчинення злочину службовою особою.
Заслухавши доповідача, прокурора, що підтримав доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1 який просив апеляцію відхилити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом, винуватість ОСОБА_1 у незаконному одержанні шляхом вимагання грошей від громадян за проведення судово-медичних досліджень трупів померлих осіб з використанням становища судово-медичного експерта державного підприємства повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених судом доказів.
Згідно наказу Чернівецького обласного бюро СМЕ від 18 лютого 2004 року № 8 ОСОБА_1 призначений (переведений) міжрайонним судово-медичним експертом Новоселицького міжрайонного відділення з 24 лютого 2004 року (том 2 а.с. 65, 66). Згідно Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро, затвердженого наказом Міністерства охорони
3
здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 26 липня 1995 року за № 258/794, зазначена установа є державною спеціалізованою установою, що фінансується з місцевого бюджету; вони організовують районні чи міжрайонні відділення (поза обласними центрами), що в організаційному, науково-методичному та адміністративно-господарському відношенні підпорядковані начальнику обласного бюро СМЕ (том 1 а.с. 129-130). Відповідно до Наказу МОЗ України № 33 від 23 лютого 2000 року «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» посада завідувача районним (міжрайонним) відділенням СМЕ встановлюється у випадках, коли у відділенні встановлено не менше двох посад лікарів судово-медичних експертів (том 6 а.с. 351).
Як показав у судовому засіданні допитаний в якості свідка виконувач обов'язків начальника обласного бюро Чернівецької судово-медичної експертизи (том 7 а.с. 2-3), у Новоселицькому підрозділі судово-медичних експертиз передбачена одна посада лікаря експерта, який призначається і звільняється з роботи Чернівецьким обласним бюро СМЕ, так само як і працюючі в Новоселиці лаборант і санітар, і такий судово-медичний експерт не наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями і не являється службовою особою.
Враховуючи вищенаведене , судова колегія вважає, що твердження апеляції про те, що ОСОБА_1, працюючи міжрайонним судово-медичним експертом, фактично виконував обов'язки завідувача Новоселицьким міжрайонним відділенням бюро СМЕ та був службовою особою, є безпідставними, оскільки посади завідувача Новоселицьким міжрайонним бюро СМЕ не було. Крім того, судова колегія вважає, що видача судово-медичним експертом лікарського свідоцтва про смерть є частиною виробничої, професійної діяльності експерта, який фіксує час та наслідки проведеного судово-медичного дослідження трупа, і це не свідчить про наділення судово-медичного експерта, зокрема, ОСОБА_1, функціями службової особи.
Судом правильно перекваліфіковані дії ОСОБА_1 зі ст. ст. 368 ч. 2, 190 ч. 2 К України на статтю 354 КК України, оскільки ОСОБА_1 не є службовою особою і в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти обману ОСОБА_1 громадян ОСОБА_10, ОСОБА_19., ОСОБА_16., ОСОБА_5., ОСОБА_28, ОСОБА_8. , ОСОБА_37. , ОСОБА_7. , ОСОБА_18., ОСОБА_23., ОСОБА_35., ОСОБА_32., ОСОБА_38.
Стаття 354 КК України передбачає наявність складу злочину у особи у разі одержання незаконної винагороди у значному розмірі, що у два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. З врахуванням цього положення та розмірів податкової соціальної пільги, встановлених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» незаконна винагорода ОСОБА_1. у 2004 році від громадян ОСОБА_20., ОСОБА_21. , ОСОБА_6., ОСОБА_34, ОСОБА_31., ОСОБА_36. та у 2005 році від громадян ОСОБА_25, ОСОБА_27., ОСОБА_26. , ОСОБА_28, ОСОБА_32., ОСОБА_37. , ОСОБА_29,
4
ОСОБА_30. була менше розміру двох соціальних пільг (відповідно 123 гривні у 2004 році та 262 гривні у 2005 році), а тому зазначені епізоди не містять складу злочину.
Також в результаті аналізу показань свідків ОСОБА_38., ОСОБА_32., ОСОБА_33., ОСОБА_34 ОСОБА_35. ОСОБА_36., ОСОБА_37. суд прийшов до правильного висновку про відсутність по зазначених епізодах обов'язкової кваліфікуючої ознаки обвинувачення за ст. 354 КК України - вимагання незаконної винагороди працівником державної установи.
Разом з тим, по перерахованих епізодах обвинувачення ОСОБА_1, в яких відсутні кваліфікуючі ознаки одержання винагороди у значному розмірі та вимагання такої винагороди, і які підлягали виключенню з об'єму обвинувачення, як такі, що не мали окремої кваліфікації, суд помилково зазначив про виправдання ОСОБА_1 без зазначення підстав виправдання, передбачених ст. ст. 327, 334, 335 КПК України.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, за який передбачено максимальне покарання менше п'яти років позбавлення волі, має на утриманні неповнолітню дитину, і є суб'єктом Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року і не заперечує проти застосування щодо нього амністії.
Однак, рішення суду про звільнення ОСОБА_1 на підставі амністії від призначеного покарання суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, згідно якої особи, що підпадають під дію ст. 1 Закону України «Про амністію» і кримінальні справи стосовно яких не розглянуті судами звільняються від кримінальної відповідальності. Тому судова колегія вважає, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року, а вирок районного суду щодо нього підлягає скасування з закриттям провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 376 КПК України , судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника Чернівецького транспортного прокурора задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «б» , 6 закону України «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 24 липня 2007 року відносно ОСОБА_1 скасувати і провадження по справі закрити.