Судове рішення #239272
Справа № 22ц-1467/2006 p

Справа № 22ц-1467/2006 p.                        Головуючий у першій інстанції

Корх О.І.

Категорія - цивільна        Доповідач - Коренькова З.Д.

 

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2006 року                                                                       м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:        Коренькової З.Д.,

суддів:                   Ішутко В.М.,            Скрипки А.А.,

при секретарі:       Івановій Н.Б.

З участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою СПД ОСОБА_4 на рішення Корюківського районного суду від 13 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до СПД ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

встановив:

В травні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП „Глорія" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 25.04.2005 року її було звільнено з роботи директором ПП „Глорія", і в трудову книжку були внесені неправдиві відомості, а саме ніби-то звільнена за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), хоча ніякої заяви про звільнення позивачка не писала. Також, відповідач вказала в трудовому договорі неправдиві відомості про звільнення, підробивши підпис і надала цей договір до Корюківської РЦЗ для реєстрації. Після реєстрації трудового договору, за відмову позивачки добровільно погасити нестачу товаро - матеріальних цінностей директор ПП „Глорії" ОСОБА_3 незаконно внесла в трудову книжку новий запис про звільнення з роботи вже за вчинення розкрадання (ст.40 п.8 КЗпП). По даному факту прокуратурою Корюківського району була порушена кримінальна справа і вироком Корюківського райсуду від 20.04.2006 року ОСОБА_3 була засуджена за ст.ст. 172 ч.2, 366 ч.1 КК України. Постановою   слідчого   позивачка   була   визнана   потерпілою   по   даній кримінальній справі. Тільки в ході досудового слідства вона отримала трудову книжку, в якій було записано, що звільнена вона за вчинення розкрадання. З таким записом вона не згодна, оскільки ніякого розкрадання не здійснювала. Після засудження, відповідач відмовляється добровільно поновити порушені права, не бажає поновити на роботі, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки. Вважає, що незаконними діями була спричинена матеріальна і моральна шкода. Матеріальна шкода полягає у втраченому заробітку за вимушений прогул внаслідок незаконного звільнення, та втрати заробітку за час вимушеного прогулу. Розмір її становить 4637 грн. 04 коп. за 14 місяців. Моральна шкода полягає в тому, що через злочинні дії ОСОБА_3 були порушені трудові і конституційні права позивачки, будучи вагітною, залишилась без гарантованих державою виплат, також, через скоєне відповідачем вона втратила спокій, нервувала, відчувала дискомфорт при спілкуванні з друзями через негативні чутки про її звільнення, почались головні і серцеві болі. Моральну шкоду оцінила в розмірі 5000 грн. Просила суд поновити її на роботі, скасувати наказ НОМЕР_1 про звільнення за ст. 40 п.8 ЗПпП, стягнути з відповідача 4637 грн. 04 коп. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила залучити в якості відповідача СПД ОСОБА_4, оскільки, як виявилось, позивачка працювала повний робочий час саме у ОСОБА_4, яка виносила накази про звільнення її з роботи, а у ОСОБА_3 працювала по сумісництву. Просила скасувати наказ ПП „Глорія" НОМЕР_2 про звільнення за ст. 40 п.8 КЗпП і наказ НОМЕР_3 про звільнення за ст. 41 п.2 КЗпП, виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, стягнути матеріальну шкоду 4683 грн. 24 коп., 5000 грн. моральної шкоди, також визнати наказ НОМЕР_1 про звільнення за ст. 40 п.8 КЗпП і поновити на посаді продавця магазину НОМЕР_4. Також, просила визнати звільнення у зв"язку з ліквідацією підприємства, так як СПД ОСОБА_4 припинила підприємницьку діяльність.

Рішенням Корюківського районного суду від 13 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, скасовано накази відповідача СПД ОСОБА_4 від 25.04.2005 року по трудовому договору НОМЕР_5 знятого з реєстації 28.04.200 року про звільнення позивачки за ст. 38 КЗпП України та НОМЕР_1 СПД ОСОБА_4 від 25.04.2005 року про звільненнея позивачки за ст. 40 п.8 КЗпП, за вчинення розкрадання, і в зв"язку з зняттям з реєстрації на момент розгляду справи ОСОБА_4 визнати звільнення ОСОБА_1 за ст. 40 п.1 КЗпП, тобто в зв"язку з ліквідацією підприємства. Зобов'язано ОСОБА_4 внести відповідний запис в трудову книжку ОСОБА_1 про те, що позивачка звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України у зв"язку з ліквідацією підприємства. Визнана неправомірною бездіяльність СПД ОСОБА_4 по видачі ОСОБА_1 трудової книжки із записом про звільнення. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 вихідна допомога при припиненні трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ст.40 КЗпП в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 262 грн., стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивачки матеріальну шкоду у вигляді середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та за час вимушеного прогулу у зв"язку із незаконним звільненням в розмірі 3890 грн. 64 коп., заподіяну неправомірними діями ОСОБА_4, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 грн., та 200 грн., сплачених витрат на правову допомогу. Суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 повністю доведені, лише розмір моральної шкоди є завищеним, тому суд зменшив до 200 грн., врахувавши вимоги розумності і справедливості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати і постановити нове про відмову в позові. Посилається на те, що позивачка пропустила місячний строк для звернення з позовною заявою до суду, що передбачений ч.1 ст.233 КЗпП. В своєму рішенні суд навіть не зазначив, чи поновлений строк позивачці. Також, в порушення вимог ст.236 КЗпП і Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року стягнув середній заробіток на користь позивачки, не відрахувавши з цієї суми матеріальну допомогу по вагітності і пологам, чим порушив зазначену постанову.

Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення по справі зміні виходячи з наступного.

Суд прийшов до висновку, що факти незаконного звільнення позивачки з роботи, затримки видачі трудової книжки з вини відповідача, завдання порушенням її трудових прав моральної шкоди знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у СПД ОСОБА_4 продавцем з 05 січня 2005 року( трудовий договір НОМЕР_5) з повним робочим днем і була звільнена з роботи 25 квітня 2005 року з грубим порушенням законодавства про працю, а саме в трудову книжку внесений запис про її звільнення з роботи за власним бажанням, в той час як ніякої заяви позивачка не писала і не передавала роботодавцю. Такі неправдиві дані були передані до Корюківського РЦЗ для реєстрації. Після реєстрації договору за відмову погасити неіснуючу нестачу товаро-матеріальних цінностей, було внесено у трудову книжку позивачки новий запис про звільнення її з роботи за вчинення розкрадання за ст.. 40 п. 8 КЗпП України.

Жодного доказу про намір позивачки звільнитися з роботи за власним бажанням, а також про вчинення нею розкрадання ТМЦ відповідач суду не надала. Відсутні докази тому, що позивачка вчинила такі дії, що дають роботодавцю підстави для втрати до неї довіри.

Позивачки також у порушення норм трудового законодавства було відмовлено у видачі трудової книжки, що стало підставою для звернення її за захистом своїх прав до прокурора Корюківського району. З оглянутих в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєні злочинів, що передбачені ст..ст. 172, 366 КК України вбачається, що постановою слідчого прокуратури Корюківського району від 27.03.2006 року відмовлено у кримінальному переслідуванні позивачки за формальними ознаками ст.. 191 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю у її діях складу злочину. Це спростовує доводи представника відповідача, що позивачка допустила нестачу і че стало підставою для її звільнення з роботи. Також з матеріалів кримінальної справи вбачається, що територіальна державна інспекція праці у Чернігівської області провела первинну комплексну перевірку за заявою позивачки та за пропозицією прокуратури дотримання підприємцем - фізичною особою ОСОБА_4, що має найманих працівників законодавства про працю. З акту перевірки НОМЕР_6 та відповіді прокурору НОМЕР_7 вбачається, що трудова книжка ОСОБА_1 не вручена і зберігається у відповідачки, запис про звільнення позивачки з роботи за п.8 ст. 40 КЗпП України зроблений у порушення п.п.9,10 Прядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою тощо. За постановою слідчого прокуратури Корюківського району Чернігівської області від 27 березня 2006 року визнано речовим доказом і приєднано до матеріалів справи трудову книжку ОСОБА_1 За розпискою позивачки трудова книжка була передана їй слідчим на зберігання (а.с.99-100 кримінальної справи).

Виходячи з викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині визнання незаконним звільнення позивачки з роботи, в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідачки по видачі ОСОБА_1 трудової книжки із записом про звільнення є обґрунтованим та законним. Приймаючи до уваги, що СПД ОСОБА_4 припинила підприємницьку діяльність суд обґрунтовано зобов'язав останню внести запис в трудову книжку позивачки про те, що вона звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства за п.1 ст.40 КЗпП України. Також суд вірно розрахував розмір матеріальної шкоди за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та затримки трудової книжки. Проте суд не врахував, що позивачка перебуває на обліку в Корюківському управлінні праці та соціального захисту населення, як отримувач державних соціальних допомог незастрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування і у зв'язку з вагітністю та пологами за 180 днів їй було виплачено 718 грн. 60 коп., а тому на цю суму необхідно зменшити розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Доводи відповідачки, що ОСОБА_1 пропустила місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі не підтверджені належними доказами, які спростовували б пояснення позивачки про те, що дізналася вона про підставу звільнення її з роботи тільки після отримання від слідчого прокуратури своєї трудової книжки у квітні 2006 року, а 03.05.2006 року подала позовну заяву.

 

Законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевірені в межах доводів поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст..ст. 303, 307, 309 ч.1 п.З, 313, 314, 316, 319, 325 ЦПК України апеляційний суд, -

ВИРІШИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Корюківського районного суду від 13 липня 2006 року змінити у наступний спосіб:

зменшити розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_4 матеріальну шкоду у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул та за затримку видачі трудової книжки на суму 718 грн.60 коп. виплаченої соціальної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами і остаточно стягнути 3172 грн. 04 коп. В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація