Справа № 22ц-1534/2006 Головуючий у першій інстанції КОВЕРЗНЕВ В.О.
Категорія - цивільна Доповідач - ГУБАР B.C.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ГУБАР B.C., ШКОЛЬНОГО В.В.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.
за участю: позивача - ОСОБА_1,
представника КП „Паркування та ринок" Заболотного О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства „Паркування та ринок" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Паркування та ринок" про стягнення заборгованості по заробітній платі,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, та просив зобов'язати КП „Паркування та ринок" виплатити йому премію за фактичні дні роботи у вересні 2005 p.; 1632 грн. 27 коп. недоотриманої премії за січень-серпень 2005 p.; середню заробітну плату за період з 27 вересня 2005 р. по день прийняття судом рішення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 1 лютого 1997 р. він працював у відповідача на посаді заступника директора, а 23 вересня 2005 p., перебуваючи на лікарняному, написав заяву про звільнення за власним бажанням. В порушення ст. 116 КЗпП України розрахунок у зв"язку із звільненням відповідач видав йому тільки 30 вересня 2005 р. Як потім з'ясував позивач, йому неповністю виплачена премія за вересень 2005 р. В лютому 2006 р. він звернувся з заявою про виплату премії за вересень 2005 р, але премія так і не була виплачена. Крім того, на підприємстві протягом січня-серпня 2005 року порушувалось Положення про преміювання, встановлене колективним договором на 2005 р. і йому неповністю виплачувалась премія. Зокрема, оскільки виконувалось завдання виконкому по стягненню податків і зборів, не було заборгованості по податкам та за відсутності перевитрати фонду заробітної плати, керівництво повинно було виплачувати йому, як заступнику директора підприємства, премію в розмірі 75 % до посадового окладу, але директор зменшив премію до 40 % за 7 місяців та до 60 % за 1 місяць. Дане порушення призвело до того, що за січень -серпень 2005 р. він недоотримав 1632 грн. 27 коп. премії.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2006 року позов задоволено, зобов'язано КП „Паркування та ринок" доплатити ОСОБА_1премію за фактично відпрацьований час в період з 1 січня по 26 вересня 2005 р. в розмірі до 75 % посадового окладу та сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 вересня 2005 р. по 31 липня 2006 р. включно. Стягнуто з КП „Паркування та ринок" на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр". Рішення суду в частині виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 800 грн. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі КП „Паркування та ринок" просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1відмовити, посилаючись на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права; рішення вважає незаконним та необгрунтованим. Апелянт стверджує, що суд в даному випадку безпідставно застосував ст. 117 КЗпП України, оскільки вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні не має тому, що ОСОБА_1 при звільненні мав можливість своєчасно отримати нараховані кошти, а розмір премії визначався адміністрацією підприємства, зокрема і ОСОБА_1, виходячи з економії фонду заробітної плати. В колективному договорі встановлений максимальний розмір премії, а мінімальний та конкретний розміри премії встановлюється адміністрацією підприємства щомісяця і це не порушує положення ст.. 97 КЗпП України і прав позивача. На думку апелянта, висновок суду про те, що наказ про оголошення догани позивачеві не може бути підставою для позбавлення премії, оскільки він хворів в той час, є безпідставним, так як наказ про накладення догани ним не був оскаржений в судовому порядку і є чинним.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом КП „Паркування та ринок" на 2005 рік, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 працював в КП „Паркування та ринок" з 11.02.97 р. по 26.09.05 р. на посадах старшого інженера І категорії та заступника директора підприємства. 26.09.05 р. він був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.
Як встановлено судом, Положенням про преміювання за основні результати господарської діяльності за місяць робітників комунального підприємства „Паркування та ринок" (Додаток № 4 до колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом комунального підприємства „Паркування та ринок" на 2005 рік) передбачено, що адміністративно-управлінському персоналу надається премія за виконання зборів за паркування та ринкового збору в цілому по підприємству за місяць або з початку року в розмірі 40 % до місячного посадового окладу, нарахованого за фактично відпрацьований час, а при наявності прибутку за звітний місяць або з початку року, або з початку діяльності в цілому по підприємству - 35 % до місячного посадового окладу, нарахованого за фактично відпрацьований час.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративному персоналу КП „Паркування та ринок" за період січень-серпень 2005 р. по результатах роботи нараховувалась премія в розмірі 40 % від посадового окладу, а в вересні 2005 р. була нарахована премія в розмірі 60 % від посадового окладу.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що в період з січня по вересень 2005 р. КП „Паркування та ринок" отримувало прибуток і не мало заборгованості по податках, інших платежах по бюджету та заробітній платі, а тому не було підстав зменшувати позивачеві розмір премії за січень, лютий, травень-серпень 2005 р. з 75 % до 40 % посадового окладу, а за березень, квітень 2005 року з 75 % до 60 % посадового окладу і з цим висновком погоджується апеляційний суд як з таким, що відповідає вимогам ст.97 КЗпП України та підтверджується наявними у справі доказами, тому з відповідача належить стягнути недоотриману позивачем премію за фактично відпрацьований час у період з 01 січня 2005 року по 31 серпня 2005 року до 75% посадового окладу у визначеному позивачем розмірі, - у сумі 1632 грн.27 коп., яка відповідачем не спростована. Посилання апеляційної скарги на те, що мінімальний розмір премії колективним договором не встановлюється, а визначається адміністрацією кожного місяця, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки конкретний розмір премії передбачений в колективному договорі, а саме 75 %, що не перевищує максимальної межі розміру премії - 100 % від посадового окладу
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що висновок суду першої інстанції про те, що за вересень 2005 р. відповідач незаконно позбавив ОСОБА_1 премії, оскільки догана накладена в період його тимчасової непрацездатності, є невірним, так як наказ НОМЕР_1 про винесення догани, позивачем не оскаржений в установленому порядку і він є чинним.
Вказуючи у мотивувальній частині рішення про те, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення суперечить вимогам закону, зокрема ст. 148 КЗпП України, суд першої інстанції, всупереч ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вирішення зазначеного питання позивачем перед судом не ставилось і не могло бути предметом судового розгляду. Зважаючи на викладене, та за наявності чинного наказу НОМЕР_1, апеляційний суд визнає, що підстави для задоволення вимог позивача про виплату йому премії за фактично відпрацьований час у вересні 2005 року -відсутні.
Доводи апелянта про те, що на дані правовідносини не поширюється ст. 117 КЗпП України є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність вини КП „Паркування та ринок" у виплаті премії ОСОБА_1у заниженому розмірі, внаслідок чого з ним не був повністю проведений розрахунок при звільненні, тому, відповідно до ч.2 ст. 117 КЗпП України, апеляційний суд визначає розмір відшкодування позивачеві у сумі 1000 гривень за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційний суд, вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для допущення негайного виконання рішення в частині виплати заборгованості по заробітній платі в розмірі 800 грн., оскільки дана суму судом ніяк не обгрунтована і в матеріалах справи нема доказів, які її підтверджують.
Зважаючи на зазначені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Паркування та ринок" задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2006 року скасувати.
Стягнути з Комунального підприємства „Паркування та ринок" на користь ОСОБА_1 недоотриману премію за фактично відпрацьований час в період з 01 січня по 31 серпня 2005 року до 75% посадового окладу у сумі 1632 грн.27 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1000 грн., а всього - дві тисячі шістьсот тридцять дві гривні 27 копійок.
В задоволенні решти позову ОСОБА_1відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства „Паркування та ринок" судовий збір на користь держави в розмірі 51 гривні.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.